Справа № 420/24574/24
17 лютого 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 06.03.2024 року щодо зарахування ОСОБА_1 періоду роботи з 01.01.2004 року по 14.10.2016 року працювала на посадах медсестри палатної туберкульозного відділення, медсестри палатної інфекційного відділення Клінічної центральної районної лікарні (з грудня 2009 року - Комунальна бюджетна установа Клінічна центральна районна лікарня), до стажу роботи у подвійному розмірі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2004 року по 14.10.2016 року працювала на посадах медсестри палатної туберкульозного відділення, медсестри палатної інфекційного відділення Клінічної центральної районної лікарні (з грудня 2009 року - Комунальна бюджетна установа Клінічна центральна районна лікарня), до стажу роботи у подвійному розмірі та перерахувати пенсію з 20.02.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та з 11.01.2019 року отримує пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Пенсію обчислено при страховому стажі 39 років 10 місяців 07 днів. Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 у період з 01.01.2004 по 14.10.2016 працювала на посадах медсестри палатної туберкульозного відділення, медсестри палатної інфекційного відділення Клінічної центральної районної лікарні (з грудня 2009 року - Комунальна бюджетна установа Клінічна центральна районна лікарня). Територіальним органом ПФУ вищевказані періоди роботи зараховано до страхового стажу позивача в одинарному розмірі. Враховуючи викладене, з метою вжиття заходів досудового врегулювання спору, 20.02.2024 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії, з урахуванням при її обчисленні періоду роботи з 01.01.2004 року по 14.10.2016 року у подвійному розмірі, так як остання у зазначені періоди роботи працювала на посадах, що передбачають пільгове обчислення згідно до ст. 60 ЗУ «Про пенсійне забезпечення». За результатами розгляду поданої заяви, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом від 06.03.2024 року відмовило позивачу у її задоволенні зазначивши, що для зарахування до страхового стажу у подвійному розмірі періоду роботи з 01.01.2004 року по 14.10.2016 року на посаді медсестри палатної інфекційного відділення Клінічної центральної районної лікарні підстави відсутні, оскільки зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі періоду роботи після 01.01.2004 року не передбачено статтею 24 Закону. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству України, а тому звернулася до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою від 08.08.2024 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/24574/24 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
20.08.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що заяв з приводу незгоди з порядком обчислення пенсії на момент призначення від позивача не надходило. За роз'ясненнями стосовно умов пенсійного забезпечення позивач звернулася до відповідача лише у березні 2024 року. Відповідні роз'яснення Головним управлінням надано листом від 06.03.2024 року №7235-5519/Ш-02/8-1500/24. Відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до страхового стажу у пільговому обчисленні зараховуються періоди роботи у лепрозорних і протичумних закладах, у закладах (відділеннях) по лікуванню осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, у інших інфекційних закладах (відділеннях), у патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях лікувальних закладів охорони здоров'я. Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 24 Закону №1058 пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Тобто страховий стаж до 01.01.2004 року обчислюється з урахуванням норм ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а нормами Закону №1058 змінено порядок пенсійного забезпечення таких осіб. До страхового стажу в подвійному розмірі із застосуванням положень ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відсутні підстави врахувати періоди роботи з 01.01.2014 року по 14.10.2016 року на посаді медсестри палатної інфекційного відділення Клінічної центральної районної лікарні, оскільки відсутні на це правові підстави. Іншого чинним законодавством не передбачено. Доводи позивача не впливають на можливість при призначенні пенсії обчислювати страховий стаж на інших умовах ніж це здійснено органом Пенсійного фонду України. Відповідне правове регулювання нормами пенсійного законодавства відсутнє для можливості зарахування такого стажу у подвійному розмірі після 01.01.2004 року. Отже, факт протиправних дій з боку Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у обчисленні стажу відсутній. Оскільки обчислення стажу при призначенні пенсії ОСОБА_1 здійснено відповідно до чинного законодавства України, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та з 2019 року їй призначено пенсію за віком на пільгових умовах згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 позивач працювала з 17.07.2002 року по 02.06.2015 року на посаді медсестри палатної туберкульозного відділення Кілійської центральної районної лікарні (з грудня 2009 року Комунальна бюджетна установа Кілійська центральна районна лікарня), з 03.06.2015 року по 14.10.2016 року на посаді медсестри палатної інфекційного відділення Комунальної бюджетної установи Кілійська центральна районна лікарня.
Вищевказані періоди роботи позивача зараховано до страхового стажу в одинарному розмірі, що підтверджується формою РС-право.
20.02.2024 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою, в якій просила здійснити їй перерахунок і виплату пенсії, з рахуванням при її обчисленні періоду роботи з 01.01.2004 року по 14.10.2016 року у подвійному розмірі.
Листом від 06.03.2024 року №7235-5519/Ш-02/8-1500/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовило позивачу в задоволенні її заяви мотивувавши тим, що для зарахування до страхового стажу у подвійному розмірі періоду роботи з 01.01.2004 року по 14.10.2016 року на посаді медсестри палатної інфекційного відділення Клінічної центральної районної лікарні підстави відсутні, оскільки зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі періоду роботи після 01.01.2004 року не передбачено статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погодившись із відмовою відповідача у зарахуванні її періоду роботи з 01.01.2004 року по 14.10.2016 року у подвійному розмірі, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Приписами частин першої-третьої статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набранням чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з пунктом 3 статті 40 Закону №1058-IV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, то провадиться перерахунок пенсії з врахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
Як зазначено у частині четвертій статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Закон №1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі Закон №1788-XII).
Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Прикінцевими положеннями Закону №1058-IV визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками № 1 і 2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Нормами пункту 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що положення Закону України №1788-ХІІ застосовуються у частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
З огляду на системний аналіз зазначених норм, суд дійшов висновку, що Закон України №1058-IV не передбачає обмежень щодо застосування статті 60 Закону України №1788-ХІІ під час обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція статті 60 Закону України №1788-ХІІ є чинною на теперішній час.
Положення статті 24 Закону України №1058-IV також не скасовують та не зупиняють дію статті 60 Закону №1788-ХІІ.
Судом встановлено, що протягом періодів з 01.01.2004 року по 02.06.2015 року на посаді медсестри палатної туберкульозного відділення Кілійської центральної районної лікарні (з грудня 2009 року Комунальна бюджетна установа Кілійська центральна районна лікарня), з 03.06.2015 року по 14.10.2016 року на посаді медсестри палатної інфекційного відділення Комунальної бюджетної установи Кілійська центральна районна лікарня, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 .
За правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи в інфекційних та в лепрозорних відділеннях закладів охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі №689/872/17 та від 20 квітня 2022 року у справі №214/3705/17, від 27 квітня 2023 року у справі №160/14078/22, у яких Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов'язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, беручи до уваги положення статті 60 Закону №1788-XII, періодів роботи позивача з 01.01.2004 року по 02.06.2015 року на посаді медсестри палатної туберкульозного відділення Кілійської центральної районної лікарні (з грудня 2009 року Комунальна бюджетна установа Кілійська центральна районна лікарня), з 03.06.2015 року по 14.10.2016 року на посаді медсестри палатної інфекційного відділення Комунальної бюджетної установи Кілійська центральна районна лікарня необхідно рахувати у подвійному розмірі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні позивачу періодів роботи з 01.01.2004 року по 02.06.2015 року на посаді медсестри палатної туберкульозного відділення Кілійської центральної районної лікарні (з грудня 2009 року Комунальна бюджетна установа Кілійська центральна районна лікарня), з 03.06.2015 року по 14.10.2016 року на посаді медсестри палатної інфекційного відділення Комунальної бюджетної установи Кілійська центральна районна лікарня, до стажу роботи у подвійному розмірі.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, суд зауважує, що позивачем у позовній заяві не вірно зазначено найменування закладу охорони здоров'я в якому вона працювала у спірні періоди, вказано Клінічна центральна районна лікарня (з грудня 2009 року - Комунальна бюджетна установа Клінічна центральна районна лікарня), однак згідно записів у трудовій книжці позивач у спірні періоди працювала в Кілійській центральній районній лікарні (з грудня 2009 року Комунальна бюджетна установа Кілійська центральна районна лікарня). Разом з цим, періоди роботи та посади відповідають записам, які містяться трудовій книжці позивача.
За таких обставин, з врахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що належним способом захисту та відновлення порушених прав позивача у цій справі є визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 періодів роботи з 01.01.2004 року по 02.06.2015 року на посаді медсестри палатної туберкульозного відділення Кілійської центральної районної лікарні (з грудня 2009 року Комунальна бюджетна установа Кілійська центральна районна лікарня), з 03.06.2015 року по 14.10.2016 року на посаді медсестри палатної інфекційного відділення Комунальної бюджетної установи Кілійська центральна районна лікарня, до стажу роботи у подвійному розмірі та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.2004 року по 02.06.2015 року на посаді медсестри палатної туберкульозного відділення Кілійської центральної районної лікарні (з грудня 2009 року Комунальна бюджетна установа Кілійська центральна районна лікарня), з 03.06.2015 року по 14.10.2016 року на посаді медсестри палатної інфекційного відділення Комунальної бюджетної установи Кілійська центральна районна лікарня, до стажу роботи у подвійному розмірі та перерахувати пенсію з 20.02.2024 року.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд робить висновок, що позовні вимоги позивача належать до задоволення.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи підтверджено, що при поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн., який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна,83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ: 20987385) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 періодів роботи з 01.01.2004 року по 02.06.2015 року на посаді медсестри палатної туберкульозного відділення Кілійської центральної районної лікарні (з грудня 2009 року Комунальна бюджетна установа Кілійська центральна районна лікарня), з 03.06.2015 року по 14.10.2016 року на посаді медсестри палатної інфекційного відділення Комунальної бюджетної установи Кілійська центральна районна лікарня, до стажу роботи у подвійному розмірі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.2004 року по 02.06.2015 року на посаді медсестри палатної туберкульозного відділення Кілійської центральної районної лікарні (з грудня 2009 року Комунальна бюджетна установа Кілійська центральна районна лікарня), з 03.06.2015 року по 14.10.2016 року на посаді медсестри палатної інфекційного відділення Комунальної бюджетної установи Кілійська центральна районна лікарня, до стажу роботи у подвійному розмірі та перерахувати пенсію з 20.02.2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна,83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ: 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 17.02.2025 року.
Суддя Г. В. Лебедєва