01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"07" жовтня 2010 р. Справа № 13/139-09/5
Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Золотоворітський”
до1) Приватного акціонерного товариства “Золоті ворота”;
2) Козинської селищної ради Обухівського району Київської області
провизнання недійним договору купівлі-продажу
за участю представників:
позивача:Мацевіч І.Ю. дов. від 10.01.2010р. № 1
відповідача 1:Решодько І.М. -дов. від 05.08.2010р. № 25
відповідача 2:не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Золотоворітський” (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства “Золоті ворота” (далі - відповідач 1), Козинської селищної ради Обухівського району Київської області (далі -відповідач 2) про визнання недійним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.01.2003р. площею 0,1702 га, який посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мегедь Л.К. та зареєстрований в реєстрі за № 1-50 за адресою: Київська область, Обухівський район, смт Козин, вул. Золотоворітська, 93, укладеного між закритим акціонерним товариством “Золоті ворота”, яке змінило назву на Приватне акціонерне товариство “Золоті ворота” та виконкомом Козинської селищної ради.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на укладання спірного договору з порушенням процедури продажу земельних ділянок та без наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування, що суперечить вимогам законодавства. Вказаний договір, враховуючи наявність у власності позивача нерухомого майна розташованого на земельній ділянці що є предметом оскаржуваного договору, порушує його законний інтерес та право, відповідно, отримати та користуватись земельною ділянкою.
Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.
Перший відповідач проти позову заперечує з підстав викладених в відзиві на позовну заяву, які зводяться до відсутності у позивача правових підстав для звернення до суду з даним позовом, оскільки спірний договір не порушує його права та законні інтереси. Також, відповідач 1 зазначає про розміщення на придбаній ним земельній ділянці на момент її продажу належного йому на праві власності об'єкта незавершеного будівництва торгово-сервісного центру, що на його думку в силу вимог ч. 2 ст. 127 ЗК України надавало йому право викупу землі без проведення конкурсу. Крім того він зазначає про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, що є підставою для відмови в позові.
Другий відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи, що неявка другого відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності його представника за наявними в ній матеріалами.
Під час розгляду справи відповідачем 1 заявлені клопотання про витребування у приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Мегель Л.К. копій документів, які подавались для укладання оспорюваного договору та договору купівлі-продажу незавершеної будівництвом будівлі від 21.02.2003р. та у інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Обухівського району копії документів, що подавались позивачем для оформлення дозволу на виконання будівельних робіт по будівництву торгово-сервісного центру за адресою: Київська область, Обухівський район, смт Козин, вул. Золотоворітська, 93.
Розглянувши заявлені клопотання суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено, зокрема, обставини, що перешкоджають надання доказів самостійно стороною у справі.
Враховуючи те, що відповідач 1 в зазначених клопотаннях не вказує на неможливість самостійно надати вказані докази та не зазначає обставини, що перешкоджають їх наданню суд відхиляє заявлені клопотання з огляду на їх недоведеність та безпідставність.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
встановив:
31.01.2003р. між виконавчим комітетом Козинської селищної ради (продавець) та закритим акціонерним товариством “Золоті ворота”, яке змінило назву на Приватне акціонерне товариство “Золоті ворота” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, згідно умов якого продавець продав, а покупець купив у власність і оплатив земельну ділянку несільськогосподарського призначення за адресою: Київська область, смт Козин, вул. Золотоворітська, 93, загальною площею 0,1720 га.
21.02.2003 р. між ЗАТ "Золоті ворота" (продавець) та ТОВ "Торговий Дім "Золотоворітський" (покупець) укладено договір купівлі - продажу незавершеної будівництвом нежитлової будівлі, згідно умов якого продавець продав, а покупець купив незавершений будівництвом торгівельно-сервісний центр, побудований на 60%, за адресою: Київська область, смт. Козин, вул. Золотоворітська, 93.
Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 01.12.2003р. затверджено акт державної технічної комісії по прийняттю в експлуатацію закінченого будівництвом торгово-сервісного центру ТОВ Торговий Дім "Золотоворітський".
01.12.2003р. позивачем зареєстровано право власності на вказаний об'єкт, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно.
Після реєстрації права власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: Київська область, смт. Козин, вул. Золотоворітська, 93. позивач звернувся до Козинської селищної ради з клопотанням про вирішення питання оренди земельної ділянки на якій розташований зазначений об'єкт нерухомості з подальшим її викупом.
Рішенням Козинської селищної ради "Про відмову у передачі в довгострокову оренду земельної ділянки" № 24 від 28.05.2008р. ТОВ "Торговий дім "Золотоворітський" відмовлено у передачі в довгострокову оренду земельної ділянки загальною площею 0,1720 га в смт Козин з цільовим призначенням для розміщення торгово-сервісного центру, з мотивів того, що дана земельна ділянка знаходиться у приватній власності.
Зазначене стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом за захистом законного інтересу та порушеного права, відповідно, отримати та користуватись земельною ділянкою що є предметом оскаржуваного договору, враховуючи наявність у власності позивача на вказаній земельній ділянці нерухомого майна.
В позовній заяві позивач зазначає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 31 січня 2003 року є таким, що суперечить нормам чинного законодавства та інтересам позивача, оскільки він був зацікавлений у придбанні земельної ділянки, що є предметом спірного договору, враховуючи наявність у нього нерухомого майна на спірній земельній ділянці.
Інтерес позивача стосовно придбання у власність земельної ділянки є законним, не суперечить Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідає критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004.
Дані обставини підтверджуються тим, що позивач має у власності нерухомість, що розташована на спірній земельній ділянці та позивач звертався до Козинської селищної ради з клопотанням про вирішення питання для оренди даної земельної ділянки з подальшим її викупом та реалізації свого права передбаченого ст. 377 ЦК України відповідно до якої не допускаються випадки, коли право власності на розташований на земельній ділянці об'єкт нерухомості належить на праві власності одній особі, а земельна ділянка перебуває у власності чи на праві користування в іншої особи.
Судом досліджено спірний договір та встановлено, що він укладений 31.01.2003р. між виконавчим комітетом Козинської селищної ради (продавець) та закритим акціонерним товариством “Золоті ворота (покупець). Відповідно до умов договору продавець продав, а покупець купив у власність і оплатив земельну ділянку несільськогосподарського призначення за адресою: Київська область, смт Козин, вул. Золотоворотська, 93, загальною площею 0,1720 га.
У п. 1.3 договору сторони визначили, що земельна ділянка продається для будівництва торгово-сервісного центру.
Стаття 134 Земельного кодексу України, в редакції, що діяла на момент укладання спірного договору, передбачала обов'язковість продажу земельних ділянок державної або комунальної власності призначених для продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на конкурентних засадах (земельні торги).
Оскільки, земельна ділянка за оскаржуваним договором продавалась для будівництва торгово-сервісного центру та враховуючи вимоги зазначеної імперативної норми Земельного кодексу України, вказана земельна ділянка мала бути продана на конкурсних засадах (земельні торги).
Заперечення відповідача 1 проти позову, які зводяться до того, що в силу вимог ч. 2 ст. 127 ЗК України він мав першочергове право на викуп спірної земельної ділянки без проведення торгів, оскільки на момент її продажу на ній знаходився належний йому на праві власності об'єкт незавершеного будівництва торгово-сервісного центру судом не приймається до уваги з огляду на те, що продаж земельної ділянки за спірним договором було здійснено для будівництва торгово-сервісного центру (п. 1.3 оскаржуваного договору). Доказів того, що на час укладання спірного договору забудова об'єкта була закінчена та він був введений відповідачем 1 в експлуатацію останній суду не надав.
Частиною 1 ст. 127 Земельного кодексу України, в редакції, що діяла на момент укладання спірного договору передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, а також іноземним державам відповідно до цього Кодексу.
В ч. 1, 6 ст. 128 Земельного кодексу України, в редакціях, що діяли на момент укладання спірного договору, зазначено, що продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" представницьким органом місцевого самоврядування є рада, що відповідно до закону наділена правом представляти інтереси територіальної громади й приймати від її імені рішення.
Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції ради відносяться вирішення і виключно на пленарному засіданні питань регулювання земельних відносин.
За приписами п. 43 ч. 1 ст. 26, п. 16 ч. 3 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", міський голова укладає від імені територіальної громади, ради і її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради.
Сторонами у справі під час розгляду справи не надано доказів прийняття Козинською селищною радою Обухівського району Київської області рішення про продаж першому відповідачу спірної земельної ділянки. Також не надано доказів затвердження оскаржуваного договору зазначеною селищною радою.
Відповідачами у справі також не надано доказів проведення земельних торгів щодо продажу спірної земельної ділянки.
Отже, укладання спірного договору відбулось з порушенням процедури продажу земельних ділянок, без проведення обов'язкових земельних торгів, оскільки продаж за оскаржуваним договором земельної ділянки здійснено для будівництва, без наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування та без затвердження оскаржуваного договору селищною радою, що суперечить вищезазначеним вимогам законодавства.
Таким чином, спірний договір укладений з порушенням норм чинного законодавства України та не відповідає вимогам закону, зокрема, ч. 1 ст. 127, ч. 1, 6 ст. 128, ст. 134 Земельного кодексу України, п. 34, 43 ч. 1 ст. 26, п. 16 ч. 3 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Згідно із ст. 48 ЦК УРСР, який діяв на час укладання договору, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Відповідно до вимог ст. 59 ЦК УРСР угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладання.
Враховуючи, що спірний договір не відповідає вимогам чинного на час його укладення земельного законодавства, то на підставі ст. 48 ЦК УРСР з підстав зазначених вище суд визнає його недійсним з моменту укладення.
Заперечення першого відповідача проти позову, які полягають в тому, що виконком Козинської селищної ради відповідно до рішення Козинської селищної ради № 8 від 12.04.2002р. та п. 8, 9 Указу Президента України “Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення” на час укладання оскаржуваного договору був наділений повноваженнями щодо прийняття рішень про відчуження -продаж земельних ділянок комунальної власності та укладання відповідних договорів не приймаються судом до уваги при вирішенні спору з огляду на таке.
Згідно ст. 4. Указу Президента України “Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення”, в редакції яка діяла на час укладання спірного договору продавцями земельних ділянок несільськогосподарського призначення щодо земель комунальної власності є сільські, селищні, міські ради або уповноважені ними органи.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Указу Президента України “Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення”, в редакції яка діяла на час укладання спірного договору, сільська, селищна, міська рада або уповноважений нею орган, місцева державна адміністрація, Рада міністрів Автономної Республіки Крим у місячний строк від дня надходження заяви (клопотання) приймає рішення про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення або про відмову в ньому.
В ст. 9 Указу Президента України “Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення”, в редакції яка діяла на час укладання спірного договору, передбачено, що рішення сільської, селищної, міської ради або уповноваженого нею органу, місцевої державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим є підставою для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення між покупцем і продавцем.
Стаття 33 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, в редакції яка діяла на час укладання спірного договору, визначає компетенцію виконавчих органів у сфері земельних відносин і не передбачає, як власних повноважень виконавчих органів щодо продажу земельних ділянок, так і можливості делегування таких повноважень виконавчому органу від відповідної ради, оскільки в силу вимог п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції ради відносяться вирішення і виключно на пленарному засіданні питань регулювання земельних відносин.
Крім того, судом досліджено рішення Козинської селищної ради № 8 від 12.04.2002р. та встановлено, що рада вирішила надати виконкому Козинської селищної ради повноваження по виділенню в користування, вилученню, викупу, наданню в оренду та наданню в приватну власність земельних ділянок.
Повноважень щодо продажу земельних ділянок та укладання відповідних договорів рада вказаним рішенням виконкому не надала.
З огляду на зазначене вищевказані заперечення відповідача 1 проти позову відхиляються судом, з огляду на їх безпідставність.
Що стосується твердження відповідача 1 про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення з відповідним позовом, то суд враховує наступне.
Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
За приписами статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до п. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Судом встановлено, що позивач дізнався про порушення свого права з рішення Козинської селищної ради від 28.05.08 № 24, яким йому відмовлено у задоволенні клопотанням про передачу йому земельної ділянки під торгівельно-сервісним центром за адресою: Київська область, Обухівський район смт. Козин, вул. Золотоворітьська, 93 в довгострокову оренду з подальшим викупом, з мотивів того, що дана земельна ділянка знаходиться у приватній власності.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
З вищенаведеного вбачається, що позивачем строк позовної давності, як строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, не було пропущено.
Таким чином, посилання відповідача 1 на пропущення позивачем строку позовної давності для звернення з відповідним позовом є необґрунтованим.
Твердження першого відповідача про те, що позивач повинен був знати про існування спірного договору та власника спірної земельної ділянки до отримання дозволу на виконання будівельних робіт від 22.04.2003р. № 33, оскільки він видається, зокрема, на підставі документа, що засвідчує право власності чи користування (в тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою судом не приймається до уваги з огляду на наступне.
Судом досліджено вказаний дозвіл та встановлено, що він виданий замовнику ТОВ “Торговий дім “Золотоворітський” на виконання будівельних робіт з добудови розпочатого будівництвом торгово-сервісного центру в смт Козин, вул. Золотоворітська, 93 відповідно до проектної документації, узгодженої та зареєстрованої за № 40/02 від 27.09.2002р. відділом містобудування та архітектури Обухівської райдержадміністрації. Згідно вказаного дозволу будівельні роботи, авторський нагляд здійснює перший відповідач -ЗАТ “Золоті ворота”.
На вказаному дозволі стоїть відмітка, що він виданий в замін дозволу № 88 від 27.09.2002р.
Частиною 9 ст. 29 Закону України “Про планування і забудову територій” встановлено, що у разі, якщо право на будівництво об'єкта містобудування передано іншому замовнику або змінено будівельну організацію (підрядчика), дозвіл на виконання будівельних робіт підлягає перереєстрації.
Враховуючи те, що право на будівництво об'єкта містобудування було передано іншому замовнику то дозвіл на виконання будівельних робіт підлягав лише перереєстрації, а тому позивача не був зобов'язаний надавати до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю передбачені ч. 3 ст. 29 Закону України “Про планування і забудову територій” документи, зокрема, що засвідчують право власності чи користування (в тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою, надання яких передбачено для отримання дозволу вперше.
Отже, наявність у позивача зазначеного вище дозволу на виконання будівельних робіт від 22.04.2003р. № 33 не підтверджує посилання першого відповідача про те, що позивач знав про порушення своїх прав за захистом яких він звернувся до суду на час отримання вказаного дозволу.
Крім того, Управління земельних ресурсів у Обухівському районі листом від 03.03.2009р. № 03-15/633, копія якого залучена до матеріалів справи, повідомляє, що згідно Державної статистичної звітності (форма 6-зем), а також згідно бази даних АС ДЗК, на території Козинської селищної ради, земельна ділянка площею 0,1720 га за ЗАТ “Золоті ворота” не обліковується.
Позивач під час розгляду справи також надав лист управління держкомзему в Обухівському районі від 17.09.2010р. № 03-15/3815, яким повідомляється, що в архіві управління не обліковується другий примірник державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,1720 га ЗАТ “Золоті ворота”, що знаходиться за адресою Київська область, Обухівський р-н, смт Козин, вул. Золотоворітська, 93. Також повідомляється, що згідно програмного забезпечення ведення державного земельного кадастру вищевказана земельна ділянка не обліковується.
Вказані обставини також спростовують твердження першого відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення з відповідним позовом, оскільки відомості щодо власника вказаної земельної ділянки та існування оскаржуваного договору за яким вона була придбана відповідачем 1 не містяться в земельному кадастрі та Управлінні держкомзему в Обухівському районі, що виключає можливість отримання інформації щодо власника спірної земельної ділянки та підстав ним набуття власності на неї у встановленому законом порядку.
З вищенаведеного вбачається, що позивачем строк позовної давності, як строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, не було пропущено.
Також суд зауважує, що скеровуючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий господарський суд України в своїй постанові від 02.02.2010р., зокрема, зазначив, що судами як першої так і апеляційної інстанцій не з'ясовувалось питання стосовно наявності у позивача права власності на весь об'єкт нерухомості, розташований на спірній земельній ділянці.
Судом досліджено вказані питання та встановлено, що позивач - ТОВ “Торговий дім “Золотоворітський” є власником та за ним зареєстровано право власності на об'єкт нерухомості -торгово-сервісний центр, загальною площею 712,3 км.м., розташованого за адресою: Київська область, Обухівський район, смт Козин, вул. Золотоворітська, 93, що підтверджується свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 01.12.2003р. та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, завірені копії якиї залучені до матеріалів справи.
Перший відповідач - Закрите акціонерне товариством “Золоті ворота”, яке змінило назву на Приватне акціонерне товариство “Золоті ворота” є власником та за ним зареєстровано право власності на об'єкт нерухомості -вбудована трансформаторна підстанція, загальною площею 25 кв.м., яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, смт Козин, вул. Золотоворітська, 93, що підтверджується свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 30.09.2010р. та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, копії яких залучені до матеріалів справи.
В той же час, суд зазначає, що за вищезазначених висновків про невідповідність оскарженого договору вимогам чинного земельного законодавства, до яких прийшов суд при розгляді даної справи, зазначені обставини не мають юридичного значення для вирішення спору.
З огляду на зазначене вимога позивача про визнання недійсним оскаржуваного договору є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а відтак підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідачів.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним договір купівлі - продажу земельної ділянки від 31.01.2003р. площею 0,1720 га, який посвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мегедь Л.К. та зареєстровано в реєстрі за № 1-50 за адресою: Київська область, Обухівський район смт. Козин вул. Золотоворітьська, 93, укладений між Закритим акціонерним товариством “Золоті ворота”, яке змінило назву на Приватне акціонерне товариство “Золоті ворота” та виконкомом Козинської селищної ради.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Золоті ворота” (м. Київ, вул. Магнітогорська, 1; код ЄДРПОУ 02016241) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Золотоворітський" (м. Київ, вул. Святошинська 32, код ЄДРПОУ 32111675) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 156 (сто п'ятдесят шість) грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Стягнути з Козинської селищної ради Обухівського району Київської області (Київська обл., Обухівський р-н, смт. Козин, вул. Партизанська 2; код ЄДРПОУ 04362697) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Золотоворітський" (м. Київ, вул. Святошинська 32, код ЄДРПОУ 32111675) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 156 (сто п'ятдесят шість) грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя Подоляк Ю.В.