18 лютого 2025 року Справа № 280/8911/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Сацького Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін адміністративну справу
за позовом - ОСОБА_1
до - ІНФОРМАЦІЯ_1
Третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький ливарно-механічний завод»
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
27 вересня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - відповідач), третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький ливарно-механічний завод», в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати Наказ Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 за № 120 від 31 травня 2024 року, про призов громадянина ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти та розглянути заяву про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову за мобілізацією на підставі вимог п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням наказу Мінекономіки № 8943 від 09.04.2024;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти законне рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову за мобілізацією на підставі вимог п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням наказу Мінекономіки № 8943 від 09.04.2024;
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є співробітником ТОВ «Запорізький ливарно-механічний завод» (далі ТОВ «ЗЛМЗ») та працює стропальником у цеху металоконструкцій.
Відповідно до Наказу Мінекономіки № 8943, від 09 квітня 2024 року, за ТОВ «ЗЛМЗ» було надано бронь на період мобілізації та на воєнний час військовозобов'язаних, які працюють у зазначеному товаристві, за списком, погодженим Генеральним штабом ЗСУ (реєстраційний номер 300/1/С/16563 від 04.04.2024), та надано заброньованим згідно з п. 1 цього наказу військовозобов'язаним відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців.
Згідно вищевказаного списку військовозобов'язаних, які отримали бронювання та відповідно відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців значиться і громадянин ОСОБА_1 (за № 83 списку).
16 квітня 2024 року, ТОВ «ЗЛМЗ», до ІНФОРМАЦІЯ_4 , було надіслано повідомлення № 2001407 від 15 квітня 2024 року про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та на воєнний час та зарахування громадянина ОСОБА_1 на спеціальний військовий облік.
Проте, 31.05.2024 відповідно до Наказу Начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 120, позивача призвано на військову службу за мобілізацією та примусово доставлено до проходження служби до військової частини В/Ч НОМЕР_1 , посилаючись на недійсність бронювання. Позивач з такою позицією відповідача не погоджується, вважає, що має право на відстрочку від призову за мобілізацією, що стало підставою для звернення до суду з цим адміністративним позовом.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.09.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Запорізький ливарно-механічний завод», працює на посаді (за професією) стропальник, про що свідчать Витяг з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов'язаного ТОВ «ЗЛМЗ» та повідомлення про бронювання військовозобов'язаного ТОВ «ЗЛМЗ», копії яких містяться у матеріалах справи.
Відповідно до витягу з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов'язаного військовозобов'язаному ОСОБА_1 , 1987 року народження, номер військово-облікової спеціальності (профіль): 793, військове звання: рядовий, що працює на ТОВ «Запорізький ливарно-механічний завод», працює на посаді (за професією) стропальник, відповідно до наказу Мінекономіки № 8943 від 09.04.2024 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 (шість) місяців: до 09.04.2024, номер у списку 83.
Згідно витягу з наказу начальника Начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 120 від 31.05.2024 «Про призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 в редакції Указу Президента України від 06.05.2024 № 272/2024 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», відповідно до розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 на призов резервістів та військовозобов'язаних під час мобілізації № 1124/4126, солдата ОСОБА_1 було призвано на військову службу та направлено до військової частини В/Ч НОМЕР_1 для подальшого проходження військової служби за мобілізацією.
Тобто, незважаючи на наявність відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, яка була надана позивачу н підставі отриманого бронювання, відповідно до Наказу Мінекономіки № 8943, від 09 квітня 2024 року, відповідачем було винесено оскаржуваний наказ № 120 від 31.05.2024 яким позивача було призвано на військову службу за мобілізацією та примусово доставлено до проходження служби до військової частини В/Ч НОМЕР_1
Не погоджуючись із такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Разом із тим, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Основного Закону України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан, який продовжує діяти станом на теперішній час.
Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано- Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Пунктом 8 цього Указу визначено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку: 1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини; 2) здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України; 3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі Закон № 3543-XII).
Стаття 1 цього Закону передбачає, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону № 3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Згідно з ч. 5 ст. 4 Закону № 3543-ХІІ вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
За змістом ст. 2 Закону № 3543-ХІІ правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ встановлені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Крім того, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-ХІІ).
Частина 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачає, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 цього Закону, проходження військової служби здійснюється: громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Згідно з ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
За змістом ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Підстави, за якими військовозобов'язаним передбачено надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, визначені статтею 23 Закону № 3543- XII.
За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII, особливий період період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, згідно з вимогами ч. 1 ст. 23 вказаного Закону не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які, зокрема, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За правилами ст. 24 Закону № 3543-ХІІ бронювання військовозобов'язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 25 вказаного Закону бронюванню підлягають військовозобов'язані, які працюють:
1) в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, у разі якщо це необхідно для забезпечення функціонування зазначених органів;
2) на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі якщо це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень);
3) на підприємствах, в установах і організаціях, які здійснюють виробництво товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань;
4) на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Військовозобов'язані, зазначені у частині першій цієї статті, не підлягають прийняттю на службу у військовому резерві (ч. 2 ст.25 Закону № 3543-ХІІ).
Порядок та організація бронювання, переліки посад і професій військовозобов'язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Під час дії воєнного стану бронювання військовозобов'язаних може також здійснюватися за списком військовозобов'язаних, поданим у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку відповідним органом державної влади, іншим державним органом, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією, зазначеними в частині першій цієї статті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 76 «Про Деякі питання реалізації положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час (далі постанова №76) установлено, що Порядок, що визначає механізм бронювання під час дії воєнного стану військовозобов'язаних за списками військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, які працюють: в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, у разі, коли це необхідно для забезпечення функціонування зазначених органів; на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі, коли це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень); на підприємствах, в установах і організаціях, які здійснюють виробництво товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань; на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Пунктом 2 Постанови №76 передбачено, що бронювання військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється згідно з рішенням Мінекономіки за списками військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час (далі список), погодженими Генеральним штабом Збройних Сил (військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку в СБУ, Службі зовнішньої розвідки, - за списками, погодженими СБУ, Службою зовнішньої розвідки).
Заброньованим військовозобов'язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації (далі відстрочка).
У рішенні Мінекономіки зазначається строк дії відстрочки, який не може перевищувати: строку проведення мобілізації для військовозобов'язаних, зазначених в абзаці другому пункту 1 цього Порядку; шість місяців для військовозобов'язаних, зазначених в абзацах третьому п'ятому пункту 1 цього Порядку.
Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов'язаного військовозобов'язаному ОСОБА_1 , 1987 року народження, номер військово-облікової спеціальності (профіль): 793, військове звання: рядовий, що працює в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Запорізький ливарно-механічний завод», на посаді (за професією): стропальник, ВСП «Шахтоуправління Дніпровське», відповідно до наказу Мінекономіки № 8943 від 09.04.2024 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 (шість) місяців: до 09.10.2024 номер у списку 83.
Суд, зауважує, що вказаний витяг містить інформацію щодо військово-облікової спеціальності позивача.
Таким чином, володіючи інформацією про факт бронювання позивача за ТОВ «ЗЛМЗ» відповідач фактично вчинив дії, які прямо суперечать приписам ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII за наявності чинного наказу Мінекономіки № 8943 від 09.04.2024, яким заброньовані працівники ТОВ «ЗЛМЗ» за списком, який у встановленому законодавством порядку погоджений Генеральним штабом Збройних Сил України.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач протиправно не взяв до уваги вищезазначені документи, які підтверджують право позивача на надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на строк до 09.10.2024 року.
Відповідно до приписів ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Судом враховується, що у відповідності до пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Таким чином, обов'язок щодо перевірки наявності підстав для відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу покладено на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а, тому відповідач мав перевірити наявність чи відсутність у позивача права на відстрочку від призову за мобілізацією.
Крім того, пунктом 6 Постанови № 194 прямо передбачено, що Міністерство оборони організовує через Генеральний штаб Збройних Сил доведення в одноденний строк до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки витягів з наказів Міністерства економіки.
За таких обставин, суд доходить до висновку про те, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 31.05.2024 № 120, згідно з яким ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації в особливий період та направлений для проходження військової служби до військової частини В/Ч НОМЕР_1 , є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання вчинити певні дії суд зазначає таке.
В рамках адміністративного судочинства:
- дії певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
- бездіяльність певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
- рішення нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Суд зазначає, що у спірних правовідносинах порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправного рішення відповідача, а саме: наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 31.05.2024 № 120, згідно з яким ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації в особливий період та направлений для проходження військової служби до військової частини В/Ч НОМЕР_1 .
Водночас, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Пунктом 8 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, передбачено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та м. Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Згідно пункту 9 вищевказаного Положення, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Окрім того, згідно пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки № 154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Відповідно до пункту 12 Положення № 154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.
Отже, враховуючи вищевикладене, встановлено, що обов'язки щодо мобілізації на військову службу за призовом, встановлення відстрочок покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати Наказ Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 за № 120 від 31 травня 2024 року, про призов громадянина ОСОБА_1 , на військову службу по мобілізації, зобов'язати відповідача прийняти та розглянути заяву про надання ОСОБА_1 , відстрочки від призову за мобілізацією на підставі вимог п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням наказу Мінекономіки № 8943 від 09.04.2024 та прийняти рішення щодо надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ОСОБА_1 , з урахуванням наказу Мінекономіки № 17450 від 17.11.2023.
Разом з тим, суд зазначає, що Європейський Суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у загальній сумі 1 211,20 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-262 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо проедмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький ливарно-механічний завод» (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72, код ЄДРПОУ 32729463) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Наказ Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 за № 120 від 31 травня 2024 року, про призов громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на військову службу по мобілізації,.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти та розглянути заяву про надання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , відстрочки від призову за мобілізацією на підставі вимог п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням наказу Мінекономіки № 8943 від 09.04.2024.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти законне рішення про надання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , відстрочки від призову за мобілізацією на підставі вимог п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням наказу Мінекономіки № 8943 від 09.04.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 18 лютого 2025 року.
Суддя Сацький Р.В.