Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
13 лютого 2025 року Справа №200/784/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Волгіна Н.П., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Хомича Івана Олександровича, звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови позивачу в перерахунку та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 25 грудня 2023 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 25 грудня 2023 року.
Ухвалою суду від 10 лютого 2025 року позовну заяву було залишено без руху у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України, в частині позовних вимог та у зв'язку із не наданням клопотання про поновлення пропущеного строку. Встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позову шляхом надання суду клопотання про поновлення строку звернення до суду із даним позовом в частині позовних вимог щодо розміру пенсії за період з 25 грудня 2023 року по 31 липня 2024 року та докази на підтвердження поважності причин його пропуску.
12 лютого 2025 року судом отримано від представника позивача заяву про усунення недоліків, в якій міститься прохання визнати поважною причину неподання позову в шестимісячний строк за період з 25 грудня 2023 року по 31 липня 2024 року та поновити цей строк.
Прохання про визнання поважною причину неподання позову в шестимісячний строк та про поновлення цього строку обґрунтовано тим, що лише після отримання відповіді відповідача від 16 січня 2025 року № 0500-0202-8/3833 на адвокатський запит представника позивача та доданих до відповіді копій протоколів по пенсійній справі позивача йому стало відомо про порушення його права на належну пенсію.
Також у заяві зазначено, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), так як:
- предметом позову є соціальні виплати;
- у Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 зазначено, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, може бути подано без обмеження будь-яким строком;
- КАС України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав, водночас спеціальним законом у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення громадян, а саме - Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком (ст. 46).
Позивач посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 6 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17, від 19 березня 2019 року у справі № 806/1952/18, де вказано, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає.
Розглядаючи клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення цього строку, суддя виходить з наступного.
Як встановлено ухвалою від 10 лютого 2025 року, даний позов в частині позовних вимог щодо розміру пенсії за період з 25 грудня 2023 року по 31 липня 2024 року поданий до Донецького окружного адміністративного суду із пропуском строку для такого звернення, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України.
Положенням ч. 1 ст. 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суддя зауважує, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Звернення позивача через свого представника у січні 2025 року до відповідача із запитом щодо розрахунку розміру отриманої позивачем пенсії та отримання відповіді на цей запит у січні цього року, до якої додано копії протоколів з пенсійної справи ОСОБА_1 , не є поважними причинами пропуску строку для звернення до суду із даним позовом.
Щодо посилань позивача на те, що предметом спору є соціальні виплати, суддя зазначає, що жодних виключень стосовно строку звернення до суду із позовними вимогами щодо соціальних виплат ст. 122 КАС України не містить.
Щодо посилань позивача на те, що у Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 зазначено, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, може бути подано без обмеження будь-яким строком, суддя зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту вказаного рішення, воно було прийнято з приводу офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 233 Кодексу, ст.ст. 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР, приводом для розгляду справи стало конституційне звернення громадянки ОСОБА_2 стосовно питання - чи охоплює поняття "належна працівнику заробітна плата" усі виплати, на які працівник має право, зокрема й за час простою роботодавця, що мав місце не з вини працівника, та чи обмежується строком позовної давності звернення до суду з позовом про стягнення такої заробітної плати залежно від її нарахування роботодавцем (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v008p710-13#Text).
Більш цього, Конституційний Суд аналізував наведені вище нормативно-правові приписи в редакції, чинній станом на 2015 рік (тобто, до виникнення спірних в межах даного позову правовідносин).
Отже, посилання позивача на вказане рішення є необґрунтованим.
Щодо посилань позивача на те, що відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, суддя зазначає, по-перше, що в дана норма не регулює питання строку звернення до суду (не є процесуальною), по-друге, у нормі мова йде про нараховану, але не виплачену пенсію в межах даного позову позивач оскаржує дії відповідача щодо не проведення перерахунку призначеної йому пенсії (не проведення індексації).
Таким чином, посилання позивача на приписи ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» також є необґрунтованим.
Суддя наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі № 816/197/18, від 20 жовтня 2020 року у справі № 640/14865/16-а, від 25 лютого 2021 року у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах (у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого ст. 122 КАС України, у спорах цієї категорії:
«1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересі;.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.».
Враховуючи наведене, посилання позивача на постанови Великої Палати Верховного Суду від 6 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17, від 19 березня 2019 року у справі № 806/1952/18 судом не приймаються.
Інших підстав, які свідчать про існування дійсно поважних причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом (тобто таких, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду), - у заяві не наведено.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (ч. 1). Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч. 2).
Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених ч. 2 ст. 123 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Н.П. Волгіна