Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 лютого 2025 року Справа№200/250/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
13 січня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду, через підсистему ЄСІТС «Електронний Суд», надійшов позов адвоката Котік О.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09.01.2025 року № 050650006615 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 03.01.2025 року, зарахувавши до її загального страхового стажу періоди роботи з 01.11.1983 по 27.01.1995, з 28.01.1995 по 01.04.2000 роки.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказала, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та звернулась 03.01.2025 року до пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії з 60 років, проте рішенням відповідача їй було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Вважає, що відповідачем протиправно не було зараховано до страхового стажу не було зараховано стаж у колгоспі 01.11.1983 по 27.01.1995, з 28.01.1995 по 01.04.2000 роки, оскільки записами в трудовій книжці підтверджено факт роботи позивача у зазначені періоди.
Вважає рішення відповідача протиправним та таким, що порушує її право на належне пенсійне страхування.
Ухвалою суду від 15 січня 2025 року відкрито провадження у справі, поновлено строк звернення до суду, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано копії та докази.
29 січня 2025 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов, зі змісту якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обгрунтування своєї позиції зазначив, що на момент звернення (на 03.01.2025) заявниця досягла віку 60 років 07 місяців. Страховий стаж відповідно наданих документів та даних персоніфікованого обліку склав 27 років 07 місяців 03 дні. За результатом розгляду заяви про призначення пенсії за віком від 03.01.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 09.01.2025 року № 050650006615 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу
До страхового стажу не зараховано періоду роботи в колгоспі від 01.11.1983 по 27.01.1995 оскільки інформація про встановлений мінімум і кількість відпрацьованих днів у трудовій участі колективного господарства не завірена належним чином, відсутня дата та номер наказу на прийняття та звільнення. Період роботи в КСП з 28.01.1995 по 01.04.2000 не зараховано до страхового стажу, оскільки відсутній підпис на звільненні уповноваженої особи.
Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 виданий Волновахським РВ ГУМВС України в Донецькій області 15 квітня 2008 року.
03 січня 2025 року позивач звернулась до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління ПФУ в Донецькій області від 09.01.2025 року № 050650006615 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 у зв'язку з невідповідним поданням документів. Вік заявниці - 60 років 07 місяців. Страховий стаж особи становить - 27 років 07 місяців 03 дні. До страхового стажу не зараховано періоди згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 02.02.1985:
- період роботи в колгоспі від 01.11.1983 по 27.01.1995, оскільки інформації про встановлений мінімум і кількість відпрацьованих днів у трудовій участі колективного господарства не завірено належним чином, відсутня дата та номер наказу на прийняття та звільнення;
- період роботи в КСП з 28.01.1995 по 01.04.2000, оскільки відсутній підпис на звільненні уповноваженої особи. Страховий стаж зараховано з 01.01.1999 згідно відомостей реєстру застрахованих осіб.
Не погодившись з рішенням відповідача, щодо відмови у призначенні пенсії за віком, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування
Статтею 113 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
Відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років, зокрема в період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
Право на призначення пенсії обґрунтовується також Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У такій довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд зазначає, що вищевказаний Порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Спору між сторонами стосовно відсутності записів у трудовій книжці немає.
У трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_2 від 02.02.1985 року наявні періоди роботи позивача у колгоспі КСП «Валер'янівське» з 01.11.1983 по 01.04.2000 (записи № 1-4).
Таким чином, записами в трудовій книжці НОМЕР_2 від 02.02.1985 року підтверджено роботу ОСОБА_1 у колгоспі з 01.11.1983 по 01.04.2000.
При цьому, відповідачем не враховано в трудовий стаж період роботи в колгоспі з 01.11.1983 по 27.01.1995 з підстав відсутності інформації про відпрацьовані вихододні та встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Разом з тим, аркуш 18-19 трудової книжки колгоспника містить додатково відомості з 1983 по 1996 рік щодо трудової участі позивача в громадському господарстві.
Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Таким чином, стаж роботи в колгоспі враховується за фактичною тривалістю за двох умов, які мають існувати одночасно: невиконання встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та відсутність поважних підстав такого невиконання.
Відповідачем не доведено наявності обставин, передбачених статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», проте дані, зазначені на аркушах 18-19 трудової книжки колгоспника містять додатково відомості з 1983 по 1996 рік щодо трудової участі позивача в громадському господарстві.
Наступні записи у трудовій книжці колгоспника також мають записи щодо участі позивача в громадському господарстві та враховані відповідачем 1 до страхового стажу позивача.
Щодо не зарахування до страхового стажу період роботи в колгоспі з 28.01.1995 по 01.04.2000 у зв'язку відсутнітю підпису на звільненні уповноваженої особи.
Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).
Згідно з пунктом 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.11 Інструкції передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Відповідно до п. 2.12 Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Таким чином, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення трудової книжки з вини підприємства-роботодавця.
Крім того, суд зауважує, що певні недоліки чи неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства-роботодавця не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Верховний Суд у постановах від 28.02.2018 року у справі №428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а неодноразово висловлював позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Частиною третьою статті 44 Закону № 1058-ІV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Позовні вимоги в частині зобов'язання зарахувати до страхового стажу періодів роботи з 14.06.1989 по 14.12.1994, з 01.01.1999 по 31.12.1999, з 01.01.2000 по 25.01.2000, з 01.02.2000 по 25.02.2000, з 01.03.2000 по 25.03.2000 та з 01.04.2000 по 31.12.2003 задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до відомостей наявних у розрахунку стажу форми «РС право» позивачу було зараховано до страхового стажу дані періоди роботи.
З зазначених підстав суд дійшов висновку про неправомірність не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача періодів роботи, зазначених в його трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 02.02.1985 року у колгоспі КСП «Валер'янівське» 01.11.1983 по 13.06.1989, з 15.12.1994 по 31.12.1998, з 26.01.2000 по 31.01.2000, з 26.02.2000 по 29.02.2000 та з 26.03.2000 по 31.03.2000.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09.01.2025 року № 050650006615 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 03.01.2025 року, зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи у колгоспі з 01.11.1983 по 13.06.1989, з 15.12.1994 по 31.12.1998, з 26.01.2000 по 31.01.2000, з 26.02.2000 по 29.02.2000 та з 26.03.2000 по 31.03.2000.
При прийнятті рішення суд виходить з положень, закріплених в п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень, де вказано, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи наведене вище, позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Нормами частини 1,3,8 статті 139 КАС встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 159, 193, 205, 241-246, 250, 251, 255, 291, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09.01.2025 року № 050650006615 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, пл.. Соборна, буд. 3; код ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) про призначення пенсії за віком від 03.01.2025 року, зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи у колгоспі з 01.11.1983 по 13.06.1989, з 15.12.1994 по 31.12.1998, з 26.01.2000 по 31.01.2000, з 26.02.2000 по 29.02.2000 та з 26.03.2000 по 31.03.2000
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, пл.. Соборна, буд. 3; код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя М.М. Крилова