Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 лютого 2025 року Справа №200/8588/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії
Адвокат Маламед Вадим (ідентифікаційний код 2414120251) в інтересах ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) звернувся через систему “Електронний Суд» до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84121, Донецька область, м.Слов'янськ, пл.Соборна, 3) про визнання протиправною бездіяльність щодо не виплати поточної пенсії позивача на його особистий банківський рахунок № НОМЕР_2 у АТ “Універсал Банк» (MONOBANK); зобов'язання здійснювати виплату поточної пенсії позивача на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_2 у АТ “Універсал Банк» (MONOBANK).
В обґрунтування зазначено, що на виконання рішення суду по справі №200/10433/21 управління зобов'язано поновити виплату пенсії, а на виконання рішення суду по справі №200/7269/23 - здійснити перерахунок пенсії. Виплата здійснювалась на рахунок позивача відкритий в АТ “Ощадбанк». 04.06.2024 за результатом розгляду заяви позивача про виплату пенсії на рахунок відкритий в АТ “Універсал Банк» управлінням відмовлено у здійснені виплати пенсії на відповідний банківський рахунок. Вимога управління особисто подати заяву є безпідставною. Зазначене призвело до протиправної бездіяльності управління.
16 грудня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Поновлено строк звернення до суду.
17 лютого 2025 року ухвалою суду поновлено строк для подання до суду відзиву на позовну заяву. Долучено відзив до матеріалів справи.
Судом отримано клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про витребування доказів, в якому відповідач просив суд постановити ухвалу про обов'язковість особистої участі позивача у судовому засіданні для надання пояснень за адміністративним позовом в режимі відеоконференції, розглянути справу в судовому засіданні з повідомленням сторін та визнати явку позивача до суду обов'язковою.
Клопотання обґрунтовано тим, що згідно з матеріалами справи адреса проживання Позивача ОСОБА_1 зазначена: АДРЕСА_1 . За паспортними даними позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто, вказує відповідач, йому більше ніж 91 рік і він є особою похилого віку, яка проживає на території, де нещодавно велися активні бойові дії. Відповідач просить врахувати суд, що у разі смерті позивача даний факт не може бути зареєстрований відповідно до чинного законодавства України, оскільки позивач проживає на території іншої держави, а відповідач не має правових підстав отримувати інформацію з Інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо осіб, які померли на території інших країн. Вказує, що сам позивач не звертався за поновленням йому виплати пенсії, тому відповідач не може підтвердити або спростувати факт смерті позивача. Документи, які додані до позовної заяви як додатки на сторінках 27-30, містять довіреність від 03.05.2023, яка нібито підписана позивачем ОСОБА_1 , якою уповноважено 7 осіб, у тому числі самого адвоката Меламеда Вадима представляти інтереси позивача ОСОБА_1 . При цьому відповідач звертає увагу суду на те, що в останньому абзаці вказаної довіреності зазначено, що ОСОБА_1 нотаріусом роз'яснені положення діючого законодавства України. Водночас, вказує, як вбачається з інформації, яка міститься в апостилі (сторінка 26 додатку до позовної заяви), апостиль підписано адвокатом Вадимом Меламедом та засвідчено переклад тією ж самою особою, але вже нотаріусом Вадимом Меламедом. Цей же самий нотаріус Вадим Меламед документом під назвою «Засвідчення підпису № 056/2023» засвідчує підпис ОСОБА_1 у вищезазначеній довіреності від 03.05.2023, яка зазначена як додаток під літерою А (стор.27-30 додатку до позовної заяви), якою нібито ОСОБА_1 уповноважує адвоката Вадима Меламеда представляти його інтереси в усіх установах та підприємствах на території України. Тобто одна і та ж сама особа- ОСОБА_2 є одночасно і нотаріусом і довіреною особою в довіреності, яку він сам же й засвідчує. На стор.19 в додатках до позовної заяви ОСОБА_3 також виступає як нотаріус, який зазначає у документі під назвою «Засвідчення підпису № 074/2024» наступне (цитуємо) «я переконався , що він/вона цілком зрозумів/ла сенс цієї дії та підписав (ла) з своєї власної волі документ, що додається до цього засвідчення та позначений літерою А. І в підтвердження, я засвідчую підпис вказаної особи своїм підписом і печаткою сьогодні 29 лютого 2024 р.» В апостилі зазначається, що документ підписано адвокатом Вадимом Меламедом, діючим у якості Нотаріуса. Під літерою А додано документ-довіреність від 03.05.2023, згідно якої, як зазначалося вище, позивач нібито уповноважує ОСОБА_3 представляти його інтереси. Водночас, звертає увагу суду відповідач, на території України одна і та сама особа не може бути одночасно і нотаріусом, який засвідчує підпис особи, і адвокатом, представником цієї особи в межах одного провадження. Факт злиття в одній особі дій нотаріуса та дій адвоката ставить під сумнів юридичну правоспосібність довіреності від 03.05.23, яка долучена до позовної заяви, якою Позивач ОСОБА_1 нібито уповноважує Меламеда В.Б. бути його представником. Звертає увагу суду на те, що вищезазначена довіреність містить дуже великий спектр повноважень, які викликають сумнів щодо розуміння своїх дій особою, яка нібито її підписала, тобто позивачем ОСОБА_1 , а саме: «відкривати та закривати банківські рахунки на моє ім'я та розпоряджатися ними, отримувати грошові кошти з даних рахунків, замовляти та отримувати платіжні карти, додаткову карту, PIN-код, розписуватися в їх одержанні, встановлювати/ змінювати мобільний номер клієнта (фінансового номеру)» -«подавати для реєстрації пакет документів (в тому числі персональні дані), необхідний для отримання сертифікатів для вищезазначених повноважень по сертифікації ключів, укладати Договір про надання послуг з обробки даних, постачання, видачі та обслуговування посилених сертифікатів відкритих ключів ЕЦП» -«Довіреність видана з правом одержання представниками належного мені пенсійного, соціального забезпечення та/або присуджених майна та/або грошей в тому числі в банківських та інших установах та відділеннях АТ «Укрпошта». Також вказує, що на стор. 22-23 додатку до позовної заяви розміщено документ під назвою «Підтвердження про знаходження особи в живих», згідно якої знову той самий нотаріус Вадим Меламед підтверджує, що він своїм підписом і своєю печаткою засвідчує підпис ОСОБА_1 . На думку Відповідача, доказ про підтвердження щодо знаходження особи в живих в даній справі не може бути підписаний та засвідчений заінтересованою особою Вадимом Меламедом. Посвідчення факту, що особа є живою, що, зокрема необхідно для призначення (поновлення) пенсії, належить до нотаріальних дій, які надаються консульською установою України. На підтвердження факту, що особа є живою, консулом видається відповідне свідоцтво. Одержувач пенсії ОСОБА_1 має чітко, розбірливо підписати власноруч «Підтвердження про знаходження особи в живих» і свій підпис засвідчити у дипломатичному представництві чи консульській установі України за кордоном. Таким чином, рахує, що станом на дату розгляду даної справи відсутня офіційна інформація та належним чином оформлені докази на підтвердження позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в живих.
На підставі викладеного, приймаючи до уваги той факт, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за матеріалами справи проживає в країні Ізраїль, всі заяви від імені позивача подаються адвокатом Меламедом В.Б., з метою забезпечення принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, вважає необхідним провести розгляд справи №200/8588/24 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та визнати явку позивача до суду обов'язковою.
Розглянувши вищевказане клопотання, вивчивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до норм частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Нормами частини 4 даної статті також встановлено, що суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
На підставі частини першої, четвертої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Згідно з нормами частини четвертої статті 79 КАС України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Відповідно до частини 1 статті 80 КАС України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Зі змісту поданого відповідачем клопотання не вбачається, що ті докази, які він просить витребувати, стосуються предмета доказування у даній справі, та відповідачем самостійно було вчинено усіх залежних від нього заходів щодо отримання запитуваних доказів. Крім того, відповідачем взагалі не визначено який саме доказ ним не може бути подано.
Щодо посилань відповідача на можливу смерть позивача, суд зазначає, що чинним законодавством не встановлено обов'язок суду щодо встановлення факту смерті позивача. Крім того, згідно норм КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Також, Відповідно до статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Відповідно до положень статті 257 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною сьомою статті 262 КАС України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
При цьому, пунктом 2 частини шостої статті 262 КАС України визначено, що якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Виходячи з вищезазначеного, суд, за власним переконанням, оцінює характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі та при відкритті провадження вирішує питання щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Як вбачається з ухвали суду 16 грудня 2024 року суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, і, відповідно, призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У взаємозв'язку з наведеним суд вважає за доречне також звернути увагу на певні висновки ЄСПЛ.
Так, у пункті 44 Рішення ЄСПЛ від 13 березня 2018 року у справі «Mirovni Institut v. Slovenia» проти Словенії зазначено, що внутрішнє законодавство не завжди вимагає провести слухання в Адміністративному суді. Винятковий характер обставин, що можуть бути підставами для відмови в усному розгляді великою мірою залежить від характеру проблеми, що вирішується компетентним національним судом, а не від частоти виникнення таких ситуацій (Miller v. Sweden (Міллер проти Швеції), § 29; Martinie v. France (Мартіньє проти Франції), § 41). Суд також постановив, що відмова у розгляді може бути обґрунтованою у справах, що стосуються лише правових питань обмеженого характеру (Allan Jacobsson v. Sweden (No. 2) (Аллан Якобсон проти Швеції), §§ 48-49; Valova and Others v. Slovakia (Валова та інші проти Словакії), §§ 65-68) або які не несуть певної складності (Varela Assalino v. Portugal (Варела Ассаліно проти Португалії); Speil v. Austria (Шпайль проти Австрії).
Враховуючи зазначене, суд приходить висновку, про відмову у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В свою чергу, суд вважає доцільним зазначити, що розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження жодним чином не перешкоджає виконанню сторонами вимог частини першої статті 77 КАС України (кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення) шляхом викладення доводів в заявах по суті в порядку, передбаченому положеннями статті 261 КАС України.
Крім того, застосування судом принципу офіційного з'ясування усіх обставин справи має здійснюватися судом виключно щодо з'ясування обставин за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Оскільки заявлене відповідачем клопотання не стосується обставин, за яких на думку позивача відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів, то відповідно у суду немає правових підстав для його задоволення та визнання явку позивача до суду обов'язковою.
Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для розгляду даної адміністративної справи з повідомленням осіб та визнання явки позивача обов'язковою.
Крім того, представник відповідача просить суд провести судове засідання в режимі відеоконференції.
Як слідує з вимог частини 2 статті 195 КАС України, учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.
Проте, оскільки справа розглядається за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, проведення судового засідання в режимі відеоконференції не вбачається можливим.
Керуючись статтями 12, 80, 195, 248, 260 КАС України Кодексу адміністративного судочинства України,
1. У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про витребування доказів, розгляд справи у судовому засідання з повідомленням сторін, визнання явки позивача обов'язковою та проведенням судового засідання в режимі відеоконференції - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.О. Кошкош