18 лютого 2025 рокуСправа №160/27810/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання в чинити певні дії, -
Суть спору: 17 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, в якій позивач просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області №064350007652 від 09.10.2024 щодо відмови зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до загального стажу періоди роботи з 01.07.1981 до 16.07.1983, з 24.02.1989 до 11.06.1990 в колгоспі ім. Нариманова, з 14.08.1986 до 16.02.1989 у відділенні Держбанку в м. Алга, та щодо відмови призначити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсію за віком;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до загального стажу період роботи з 01.07.1981 до 16.07.1983, з 24.02.1989 до 11.06.1990 в колгоспі ім. Нариманова, з 14.08.1986 до 16.02.1989 у відділенні Держбанку в м. Алга, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплатити пенсію ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за віком з дати виникнення права на її призначення, а саме з 11.09.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що їй протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів роботи попри те, що вони належним чином підтверджуються наданими документами і записами трудової книжки. Внаслідок незарахування до страхового стажу спірних періодів роботи відповідач відмовив у призначенні позивачці пенсії за віком. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивачка звернулася за захистом своїх прав до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного прозовного провадження без виклику сторін.
28 жовтня 2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що період з 01.07.1981 до 16.07.1983, з 24.02.1989 до 11.06.1990, не враховані до страхового стажу, оскільки записи про трудову участь (прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання) внесено до трудової книжки з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок колгоспників, а саме всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженою правлінням колгоспу особою та печаткою, в той час як записи про відпрацьовані вихододні посвідчено печаткою вибірково та не засвідчені підписами. Крім того, відсутнє посилання на первині документи, на підставі яких було внесено записи про відпрацьовані вихододні.
06 листопада 2024 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти заявлених позовних вимог. Відповідач вказав, що позивачу було відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу. Крім того, відповідач зазначив, що періоди трудової діяльності з 01.07.1981 до 16.07.1983, з 24.02.1989 до 11.06.199 не зараховано до страхового стажу, оскільки записи про трудову участь (прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання) внесено до трудової книжки з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок колгоспників.
12 листопада 2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
02.10.2024 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №064350007652 від 09.10.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії з підстав недостатності страхового стажу. Також, з оскаржуваного рішення вбачається, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди трудової діяльності в колгоспі з 01.07.1981 до 16.07.1983 та з 24.02.1989 до 11.06.1990 згідно з наданою трудовою книжкою, оскільки відсутня довідка про кількість відпрацьованих вихододнів. Також, період роботи з 14.08.1986 до 16.02.1989 не зараховано, оскільки виправлення дати наказу про звільнення не завірено належним чином. Довідка від 25.04.2024 №1-7а-к/05 не містить штампу або реквізитів установи та печатка, якою завірена довідка, не придатна для сприйняття змісту, а також в довідці зазначено скорочений варіант.
Судом встановлено, що страховий стаж позивача, без урахування спірного періоду, становить 29 років 06 місяці 07 днів.
На момент звернення за призначенням пенсії вік позивача - 60 років 22 дні.
Не погодившись із відмовою відповідача у призначенні пенсії та зарахуванні спірних періодів роботи до страхового стажу, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить із тих доводів, якими відповідач керувався при прийнятті оскаржуваного рішення.
Щодо незарахування відповідачем до страхового стажу періоду трудової діяльності позивача з 01.07.1981 до 16.07.1983 та з 24.02.1989 до 11.06.1990, оскільки не надана довідка про кількість відпрацьованих вихододнів.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.
Як встановлено статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 18 Порядку №637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Відповідно до записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 01.07.1981, ОСОБА_1 :
- 01.07.1981 - прийнята на роботу в якості секретаря-машиніста колгоспу імені Нариманова;
- 16.07.1983 - виключена з колгоспу за власним бажанням;
- 24.02.1989 - прийнята в колгосп ім. Нариманова в якості секретаря-машиніста;
- 11.06.1990 - звільнена за власним бажанням.
На сторінках 18-19 містяться записи про трудову участь з урахуванням виробленого мінімуму.
Зокрема, у 1981 році встановлений колгоспом річний мінімум участі в господарстві 150 годин, виконано позивачем 154 години.
У 1982 році встановлений колгоспом річний мінімум участі в господарстві 220 годин, виконано позивачем 262 години.
У 1983 році встановлений колгоспом річний мінімум участі в господарстві 220 годин, виконано позивачем 126 годин. Невиконання встановленого річного мінімуму обумовлено тим, що позивачка звільнилася 16.07.1983.
У 1989 році встановлений колгоспом річний мінімум участі в господарстві 220 годин, виконано позивачем 218 годин.
У 1990 році встановлений колгоспом річний мінімум участі в господарстві 95 годин, виконано позивачем 95 годин.
В колонці «На підставі чого внесено записи (документ, його дата та номер) зазначено «платіжні відомості» та «особистий рахунок».
Записи на сторінках 18-19 трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 завірені печаткою колгоспу.
Відтак, за спірний період у відомостях трудової книжки позивача внесена інформація про встановлений мінімум трудоднів та про вироблення мінімуму трудової участі у господарстві.
Відповідач у спірному рішення не обґрунтував підстав незарахування до страхового стажу періоду, щодо якого в трудовій книжці наявна інформація про встановлений мінімум трудоднів та про вироблення позивачем мінімуму трудової участі у господарстві.
Водночас, відповідачем не доведено, що позивач, як член колгоспу, без поважних причин не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
Відтак, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не дотрималося вимог щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих пенсіонером документів.
З огляду на відповідні записи трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача у колгоспі імені Нариманова у період з 01.07.1981 до 16.07.1983 та з 24.02.1989 до 11.06.1990, суд приходить до висновку, що відповідач необґрунтовано та безпідставно не врахував до страхового трудового стажу роботи позивача період роботи в колгоспі з 01.07.1981 до 16.07.1983 та з 24.02.1989 до 11.06.1990, чим протиправно порушило право позивача на отримання належного йому пенсійного забезпечення.
Щодо незарахування відповідачем до страхового стажу періоду трудової діяльності позивача з 14.08.1986 до 16.02.1989, оскільки виправлення дати наказу про звільнення не завірено належним чином. Довідка від 25.04.2024 №1-7а-к/05 не містить кутового штампу або реквізитів установ, а печатка, якою завірена довідка, не придатна для сприйняття змісту. Крім того, в наданій довідці зазначено скорочений варіант прізвища та ініціалів позивача.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (надалі, також - Порядок №637).
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Відповідно до п. 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з приписів Порядку №637, підтвердження трудового стажу потрібне у разі відсутності трудової книжки, необхідних записів в трудовій книжці, а також якщо містяться неправильні й неточні записи про періоди роботи.
З трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 01.07.1981 вбачається, що позивач з 14.08.1986 до 16.02.1989 працювала секретарем-машиністом у відділенні Держбанку в місті Алга.
Суд звертає увагу, що працівник не несе відповідальності за правильність заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особою самостійно. Більше того, окремі недоліки заповнення трудової книжки, навіть якщо вони мають місце, не є підставою вважати відсутніми чи недоведеними відповідні періоди трудового стажу. Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а звернув увагу на те, що певні недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Отже, судом встановлено, що записи про роботу позивача у спірні періоди у трудовій книжці виконані у чіткій послідовності та з відповідністю дати. Доказів того, що записи про роботу позивача є неправильними або непідтвердженими, відповідачем суду не надано.
Суд виходить з того, що записи трудової книжки є належною підставою для підтвердження стажу роботи для призначення (перерахунку) пенсії. Водночас, незарахування зазначених у трудовій книжці періодів роботи до страхового стажу через те, що виправлення дати наказу про звільнення не завірено належним чином, а надана довідка від 25.04.2024 №1-7а-к/05 не містить кутового штампу або реквізитів установ, за відсутності належних доказів, які підтверджують те, що особа у цей час не працювала або за неї не сплачувались страхові внески, є протиправним. Крім того, у трудовій книжці позивача містяться номери наказів, на підставі яких позивач був прийнятий на роботу та звільнений.
Водночас, частиною 3 ст. 44 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV органам Пенсійного фонду надано право вимагати і отримувати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інші відомості, передбачені законодавством для визначення права на пенсію.
Однак, як свідчать матеріали справи, вказаних дій відповідач не вчиняв, тим самим не дотримавшись вимог щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих пенсіонером документів.
Відтак суд вважає, що рішення про відмову у призначенні пенсії, що ґрунтується на незарахуванні (невизнанні) частини наявного у позивача страхового стажу, зокрема періоду трудової діяльності з 14.08.1986 до 16.02.1989, є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи страховий стаж, який був визнаний відповідачем в оскаржуваному рішенні від 09.10.2024, та беручи до уваги спірні періоди страхового стажу 01.07.1981 до 16.07.1983, з 24.02.1989 до 11.06.1990 та з 14.08.1986 до 16.02.1989, загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить понад 31 рік, відтак, позивач набув право на призначення пенсії за віком відповідно до положень Закону №1058-IV.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №064350007652 від 09.10.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Також, порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дати виникнення права на її призначення - 11.09.2024.
Суд вказує, що належним відповідачем щодо вимог про призначення пенсії є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а не Головне управління Пенсійного фонду в Житомирській області, як просить позивач в прохальній частині позову.
Зазначені висновки зроблені судом з огляду на таке нормативне регулювання.
Так, згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - постанова № 25-1).
Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі постанови №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку №22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Положеннями пункту 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Відтак, в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити позивачу пенсію за віком слід відмовити.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком.
Суд вважає зазначені вимоги передчасними, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Відповідачем ще не було здійснено призначення позивачу пенсії за віком за наслідками розгляду цієї справи, а тому вимоги позивача про виплату пенсії є передчасними та необґрунтованими.
Суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, тому суд приходить до висновку про відмову в позові у частині вказаних позовних вимог.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Враховуючи, що правило пропорційного стягнення судового збору при частковому задоволенні позову стосується тільки вимог майнового характеру, тоді як заявлений позов містить вимоги немайнового характеру, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код: 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26), Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (ідентифікаційний код: 13559341, місцезнаходження: 10003, Житомирська область, м. Житомир, вул. Ольжича, 7) про визнання дій протиправними та зобов'язання в чинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області №064350007652 від 09.10.2024 щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 01.07.1981 до 16.07.1983, з 24.02.1989 до 11.06.1990 та з 14.08.1986 до 16.02.1989 та відмови призначити пенсію за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 01.07.1981 до 16.07.1983, з 24.02.1989 до 11.06.1990 та з 14.08.1986 до 16.02.1989.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дати виникнення права на її призначення - з 10.09.2024.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код: 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя А.О. Сластьон