17 лютого 2025 рокуСправа №160/525/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Павлоградського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
08.01.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Павлоградського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач), третя особа: ОСОБА_2 в якому позивач просить:
- зобов'язати Павлоградський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області внести запис про батьківство ОСОБА_1 шляхом внесення змін до свідоцтва про народження його доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку ч.1 ст.126 СК України.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив наступне. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у стосунках без реєстрації шлюбу. В результаті цих стосунків у ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 донька ОСОБА_3 . Однак, стосунки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинилися у зв'язку із чим, ОСОБА_2 відмовила ОСОБА_1 в реєстрації батьком дитини, так як вони не перебували у шлюбі. ОСОБА_2 зареєструвала народження дитини в порядку ст. 135 Сімейного кодексу, де в графі «батько» зазначила неіснуючу людину. Між сторонами немає спору про батьківство дитини. ОСОБА_1 систематично надавав кошти на утримання доньки як особисто, так і через свою матір ОСОБА_5 та вітчима ОСОБА_6 .
Останнім часом стосунки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 покращилися, і, в зв'язку із війною і збільшенням ймовірності загибелі батьків, а також для того, щоб донька мала рівні права з іншими дітьми ( ОСОБА_1 має ще трьох дітей син - ОСОБА_8 2003 року народження, ОСОБА_9 2007 року народження та ОСОБА_10 2012 року народження) батьки прийняли рішення про внесення відповідних даних про батька до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Із цією метою ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 звернулися до Павлоградського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для визначення походження дитини за заявою батьків в порядку ч. 1 ст. 126 Сімейного кодексу. Однак отримали відмову від 22.10.2024 року за вих №2530-3180-23. Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2024 р. зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
27.01.2024 р. від Павлоградського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов відзив на адміністративний позов. Відповідач проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначив наступне. 08 жовтня 2024 року була розглянута заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо питання визнання батьківства відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір'ю якої є ОСОБА_2 . Під час вивчення та перевірки наданих документів за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян було з'ясовано, що відомості про батька до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 актовий запис № 06 від 27.01.2017 р., складений виконавчим комітетом Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області внесені за заявою матері відповідно до вимог ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України, де відомості в графі батько дитини зазначено - ОСОБА_11 . Громадянин ОСОБА_1 не скористався правом визнати батьківство відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по теперішній час, тобто протягом 8 років від дня народження дитини. Також слід звернути увагу, на те що гр. ОСОБА_1 не перебуває у шлюбі з матір'ю дитини ОСОБА_2 , але перебуває в діючому шлюбі з ОСОБА_12 , з якою подружжя має 3-х спільних дітей, які були зареєстровані відповідно до ст. 133 Сімейного кодексу України. Але слід звернути увагу на те, що старший син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - вже досяг свого повноліття.
За своєю сутністю визнання батьківства є констатацією факту біологічного батьківства особи, яка подала заяву до органів реєстрації актів цивільного стану. У юридичній літературі практично одностайною є думка про те, що визнання батьківства вимагає поєднання природно-біологічного (кровного) споріднення та вольового факторів. Це зумовлене тим, що мета визнання батьківства полягає у підтвердженні (констатації) вже існуючого біологічного (кровного) споріднення між чоловіком, який визнає себе батьком дитини та дитиною. В даному конкретному випадку наявні факти фіктивного визнання батьківства, тобто визнання батьківства без наміру виконувати батьківські права та обов'язки, порушує права дитини.
В адміністративному позові позивач не оскаржує дії чи бездіяльність повноваженої особи, не оскаржує рішення щодо відмови у внесенні змін до актового запису. Висновок про відмову у внесенні змін до актового запису у позивача відсутній, рішення відділом не приймалося, тому відсутній спір між позивачем та суб'єктом владних повноважень Павлоградським відділом. Позивачу лише надані правові роз'яснення щодо нормативних актів, якими регулюються питання що виникли у позивача та рекомендації щодо розгляду питання у судовому порядку, адже це альтернативний спосіб визначення батьківства (Лист від 22 жовтня 2024 року № 3530.31.20-23).
Третьою особою пояснень по суті позовних вимог у встановлений строк надано не було.
Відповідно до ч.1ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного Українивстановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 27.01.2027 р. ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що виконавчим комітетом Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області складено актовий запис № 6 від 27.01.2017 р., мати - ОСОБА_2 , батько - ОСОБА_11 .
Судом на підставі інформації, яка викладена у листі Павлоградського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 22.10.2024 року №2530.31.20-23 та у відзиві на позовну заяву встановлено, що державна реєстрація народження ОСОБА_3 , згідно з даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян, проведена відповідно до ч.1 ст. 135 СК України, відомості про батька внесені за вказівкою матері, батьком зазначено - ОСОБА_11 .
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Павлоградського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) спільну заяву про визнання батьківства дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір'ю якої є ОСОБА_2 .
Листом від 22.10.2024 року №2530.31.20-23 Павлоградського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомлено про наступне:
«Під час вивчення та перевірки наданих документів за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян було з'ясовано, що відомості про батька до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 актовий запис № 06 від 27.01.2017 р., складений виконавчим комітетом Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області внесені за заявою матері відповідно до вимог ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України, де відомості в графі батько дитини зазначено - ОСОБА_14 .
Звертаємо увагу на те, що громадянин ОСОБА_1 не скористався правом визнати батьківство відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по теперішній час, тобто протягом 7 років від дня народження дитини.
Також слід звернути увагу, на те що гр. ОСОБА_1 не перебуває у шлюбі з матір'ю дитини ОСОБА_2 , але перебуває в діючому шлюбі з ОСОБА_12 , з якою подружжя має 3-х спільних дітей, які були зареєстровані відповідно до ст. 133 Сімейного кодексу України. Але слід звернути увагу на те, що старший син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - вже досяг свого повноліття.
У зв'язку з повномасштабною триваючою збройною агресією російської федерації Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні на всій території України введено воєнний стан з 24.02.2024 р.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.
Визнання батьківства у воєнний час може бути використане з метою ухилення від призову та легального виїзду за кордон.
Слід зазначити, що фіктивне визнання батьківства, тобто визнання батьківства без наміру виконувати батьківські права та обов'язки, порушує права дитини.
На підставі вищевикладеного, з метою захисту прав дитини та у зв'язку з наявними недоліками Ваша заява від 08.10.24 р. про визнання батьківства залишена без виконання.»
Не погоджуючись з відмовою у визнанні батьківства, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Статтею 49 ЦК України встановлено, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.
Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо.
Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.
Відносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану, визначає Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 № 2398-VI (далі по тексту Закон № 2398).
Відповідно до ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01.07.2010 № 2398-VI (далі - Закон № 2398-VI) державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Частиною 1 ст. 6 Закону №2398-VI передбачено, що відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, їх поновлюють та припиняють їхню дію; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
В силу ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону № 2398-VI державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.
Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.
За змістом ст. 22 Закону № 2398-VI внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.
За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.
У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мотивуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження рішення про відмову в адміністративному та/або в судовому порядку.
Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою: особи, щодо якої складено актовий запис; одного з батьків, опікуна, піклувальника дитини; опікуна недієздатної особи; спадкоємців померлого; представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.
Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану.
Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.
У разі зберігання актового запису цивільного стану у державній архівній установі внесення змін безпосередньо до актового запису проводиться зазначеною установою за повідомленням відділу державної реєстрації актів цивільного стану.
Після внесення змін до актового запису цивільного стану заявнику повторно видається свідоцтво про державну реєстрацію акта цивільного стану.
Наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 січня 2011 року за №55/18793, було затверджено "Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання" (далі Правила №96/5).
Відповідно до п. 1.1 Правил №96/5 1.1. внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.
У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.
Пунктом 2.1. Правила №96/5 передбачено, що заява про внесення змін до актового запису цивільного стану за формою, наведеною в додатку 1, подається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених статтею 53 Сімейного кодексу України, також до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання першого примірника актового запису про шлюб (крім випадків, коли актовий запис про шлюб складено дипломатичним представництвом або консульською установою України).
Відповідно до п. 2.8 Правил №96/5 якщо в актовому записі про народження дитини батьком указаний чоловік заявниці або інша особа (за винятком випадків, передбачених статтею 135 Сімейного кодексу України), то в унесенні змін стосовно визнання батьківства має бути відмовлено до вирішення судом питання щодо виключення з актового запису про народження відомостей про батька.
Згідно до п. 2.12 Правил №96/5 на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2.
У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.
Відповідно до пп. 2.13.4 п. 2.13. підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є:
2.13.4 заява про визнання батьківства (додаток 3).
Відповідно до ст. 134 Сімейного кодексу України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Суд зазначає, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка міститься у постановах від 14.11.2018 у справі №425/2737/17 та від 23.01.2019 у справі №807/45/17, у справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану, суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення.
Згідно п. 19 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оцінюючи усі докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Павлоградського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) спільну заяву про визнання батьківства дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір'ю якої є ОСОБА_2 .
Листом від 22.10.2024 року №2530.31.20-23 Павлоградського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомлено, зокрема, про наступне:
- громадянин ОСОБА_1 не скористався правом визнати батьківство відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по теперішній час, тобто протягом 7 років від дня народження дитини;
- гр. ОСОБА_1 не перебуває у шлюбі з матір'ю дитини ОСОБА_2 , але перебуває в діючому шлюбі з ОСОБА_12 , з якою подружжя має 3-х спільних дітей, які були зареєстровані відповідно до ст. 133 Сімейного кодексу України. Але слід звернути увагу на те, що старший син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - вже досяг свого повноліття;
- визнання батьківства у воєнний час може бути використане з метою ухилення від призову та легального виїзду за кордон;
- фіктивне визнання батьківства, тобто визнання батьківства без наміру виконувати батьківські права та обов'язки, порушує права дитини.
Згідно п. 19 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Згідно до п. 2.12 Правил №96/5 на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2.
У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.
Павлоградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) всупереч вимогам чинного законодавства не було складено висновку за результатами розгляду заяви позивача, тобто, допущено протиправну бездіяльність.
Судом під час розгляду справи встановлено, що державна реєстрація народження ОСОБА_3 проведена відповідно до ч.1 ст. 135 СК України, відомості про батька внесені за вказівкою матері, батьком зазначено - ОСОБА_11 .
При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (ч.1 ст. 135 СК України).
Суд зазначає, що якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 2) за рішенням суду (ст.125 СК України).
Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану (ч.1 ст. 126 СК України).
На підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження (ст. 134 СК України).
Отже, чинним законодавством України не визначено граничних строків для подання заяви про визнання батьківства, а також не визначено підстав для відмови у внесенні змін до актового запису, якщо по батькові дитини при народженні було записано за вказівкою матері.
Слід наголосити, що батьківство ОСОБА_1 стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час розгляду цієї справи ніким не оспорюється. Натомість сумніви відповідача стосовно біологічного батьківства позивача не є підставою для відмови у внесенні змін до актового запису про народження дитини позивача.
Доводи відповідача, викладені в листі від 22.10.2024 року №2530.31.20-23 та у відзиві на позов стосовно визнання батьківства з метою ухилення від мобілізації та про фіктивне визнання батьківства без наміру виконувати батьківські права та обов'язки не приймаються судом до уваги. Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що позивач ухиляється від мобілізації та не має наміру виконувати батьківські права та обов'язки, тобто є припущеннями на яких не можуть ґрунтуватись дії, рішення, бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Частиною 1статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зорустатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства(Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та:
- визнати протиправною бездіяльність Павлоградського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не внесення змін до актового запису про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 08.10.2024 р.;
- зобов'язати Павлоградський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчиненого виконавчим комітетом Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (актовий запис № 6 від 27.01.2017 р.), в частині внесення відомостей про батька ОСОБА_1 , відповідно до заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 08.10.2024 р., видати нове свідоцтво про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 2,72-77,139,243-246,255,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Павлоградського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Павлоградського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не внесення змін до актового запису про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 08.10.2024 р.
Зобов'язати Павлоградський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчиненого виконавчим комітетом Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (актовий запис № 6 від 27.01.2017 р.), в частині внесення відомостей про батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України запис №19741024-02873, документ № НОМЕР_3 , відповідно до заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 08.10.2024 р., видати нове свідоцтво про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Павлоградського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук