17 лютого 2025 р.Справа №160/4870/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в адміністративній справі № 160/4870/25 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Антимонопольного комітету України, третя особа Банкнотно - монетний двір Національного банку України про скасування рішення, -
13.02.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в адміністративній справі № 160/4870/25 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Антимонопольного комітету України, третя особа Банкнотно - монетний двір Національного банку України про скасування рішення:
- заборонити Банкнотно - монетному двору Національного банку України здійснювати укладення договору про закупівлю з будь - яким учасником процедури закупівлі за предметом закупівлі «Арматура трубопровідна: крани, вентилі, клапани та подібні пристрої», ідентифікатор закупівлі: UA - 2024-11-07-015337-а, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що 20.12.2024 року Антимонопольним комітетом України було винесено спірне рішення № 20337-р/пк-пз, яким визнано, що рішення Замовника про визнання ФОП ОСОБА_2 переможцем закупівлі не відповідає вимогам тендерної документації; скасовано рішення Замовника про визнання ФОП ОСОБА_2 переможцем закупівлі та зобов'язано розглянути тендерні пропозиції інших учасників. Вважаючи означене рішення незаконним ФОП ОСОБА_2 оскаржено його в судовому порядку. Разом з тим, оскарження рішення щодо невідповідності ФОП ОСОБА_2 вимогам тендерної документації не зупиняє його виконання. Заявник також зазначив, що правомірність (неправомірність) прийняття оскаржуваного рішення Антимонопольного комітету України буде встановлена лише судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду адміністративної справи, але у разі встановлення протиправності оскаржуваного рішення і задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_2 про його скасування, останньому доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути своє майно (кошти), що відбудеться внаслідок втрати можливості укладення договору.
Заяву зареєстровано за № 84зп-25/160/4870/25 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2025року передано до розгляду судді Рябчук О.С.
Відповідно до ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Згідно з ч.2 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову №84зп-25/160/4870/25, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої і другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до частини першої статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі та повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
При цьому частиною другою статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Аналіз змісту зазначених норм свідчить про те, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Забезпечення позову це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно з частиною другою статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до частини першої статті 153 КАС України заява про забезпечення позову подається як до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; так і після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Згідно з частиною шостою статті 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Таким чином, ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням: 1) висновків про існування обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.
Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має із урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
З системного аналізу наведених правових норм можна дійти висновку, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є достатнє обґрунтування того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При цьому, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, у зв'язку із чим, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Водночас, в заяві про забезпечення позову жодним чином не обґрунтовано наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Заява про забезпечення позову мотивована виключно незгодою з прийнятим відповідачем рішенням, яким скасовано рішення замовника про визнання ФОП ОСОБА_2 переможцем закупівлі за процедурою спрощеної закупівлі, що оголошена за ідентифікатором №UA-2024-11-07-015337-а. Позивач вказує на те, що таке рішення прийнято з порушенням закону.
Суд зазначає, що забезпечуючи такий позов до вирішення справи по суті, і якому ще не надано офіційну правову оцінку в межах оскарження та без застосування принципів адміністративного судочинства, зокрема, таких як гласності і відкритості, змагальності тощо, суд фактично ухвалює рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Суд наголошує, що сама лише незгода позивача із рішенням суб'єкта владних повноважень, яким скасовано рішення замовника про визнання ФОП ОСОБА_2 переможцем закупівлі та звернення до суду з позовом про оскарження такого рішення, ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Таким чином, наведені заявником доводи щодо необхідності забезпечення позову у цій справі не можуть вважатись підставою для вжиття таких заходів, оскільки підлягають судовому розгляду справи по суті вимог.
Більш того, в силу вимог частини шостої статті 151 КАС України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
Водночас, суд дійшов висновку, що вимоги заявника, зазначені в заяві про вжиття заходів забезпечення позову, суперечать вимогам КАС України, позаяк вжиття заходів забезпечення позову, що полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур не допускається.
Враховуючи імперативність норми чинного законодавства, суд вважає, що вжиття судом заходів забезпечення матимуть наслідком втручання у проведення процедури публічної закупівлі, а тому їх не може бути застосовано в силу прямої заборони, передбаченої частиною шостою статті 151 КАС України.
Аналогічного правовий висновок сформовано Верховним Судом у постанові від 29.06.2023 у справі № 640/20189/20, у постанові від 21.12.2022 у справі № 640/414/22.
В питанні вжиття заходів забезпечення позову Верховний Суд сформував сталу правову позицію щодо застосування норм процесуального права та дійшов висновків, що безумовно дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18 та від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19, від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18, який суд враховує при розгляді цієї справи.
Суд зазначає, що доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду матеріали справи не містять та не наведено заявником й відомостей про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав позивача у такий мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що заявлені заходи забезпечення позову шляхом заборони Банкнотно - монетному двору Національного банку України здійснювати укладення договору про закупівлю з будь - яким учасником процедури закупівлі за предметом закупівлі «Арматура трубопровідна: крани, вентилі, клапани та подібні пристрої», ідентифікатор закупівлі: UA - 2024-11-07-015337-а суперечать вимогам статті 151 КАС України.
Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Виходячи з викладених заявником обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 150, 153, 152, 154, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні заяви про забезпечення позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в адміністративній справі № 160/4870/25 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Антимонопольного комітету України, третя особа Банкнотно - монетний двір Національного банку України про скасування рішення - відмовити.
Відповідно до ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук