06 лютого 2025 рокуСправа №160/33746/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу № 160/33746/24 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (проспект Дмитра Яворницького, 21, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 26239738), відповідача-2: Державної судової адміністрації України (01021, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) про визнаними протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
23 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.12.2023 та з 01.01.2024 по 31.12.2024, обчисленої, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021, в розмірі 2 102,00 гривні;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, на підставі частин 2, З статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-УІІІ, виходячи з базового розміру посадового окладу судці місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року (2 270,00 грн.), з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, на підставі частин 2, З статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-УІІІ, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2022 року (2 481,00 грн.), з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, на підставі частин 2, З статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VІІІ, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2023 року (2 684,00 грн.), з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 року, на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судці місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3 028,00 грн.), з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті;
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.12.2023 та з 01.01.2024 по 31.12.2024, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2 270,00 грн, у 2022 році - 2 481,00 грн, у 2023 році - 2 684, 00 грн, у 2024 році - 3 028,00 грн;
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування виплати належної судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.12.2023, з 01.01.2024 року по 31.12.2024, з включенням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2 270,00 грн, у 2022 році - 2 481,00 грн, у 2023 році - 2 684,00 грн, у 2024 році - 3 028,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на посаді голови Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області , проте за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.12.2023, з 01.01.2024 року по 31.12.2024 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області здійснило нарахування та виплату позивачу суддівської винагороди, виходячи із прожиткового мінімуму в розмірі 2102 гривні, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2021 році - 2 270,00 грн, у 2022 році - 2 481,00 грн, у 2023 році - 2 684,00 грн, у 2024 році - 3 028,00 грн, що на думку позивача, суперечить вимогам статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у зв'язку з чим є протиправним.
Тому позивач стверджує, що розмір виплаченої йому винагороди не відповідає розміру, встановленому спеціальним Законом, що в свою чергу призвело до зменшення розміру суддівської винагороди і, відповідно, порушення його прав та гарантій.
Ухвалою від 27 грудня 2024 року суд відкрив провадження у справі в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 21 січня 2024 року о 11:00 год.
Ухвалою від 21 січня 2025 року суд закрив підготовче провадження у справі та розпочав розгляд справи по суті у судовому засіданні 30 січня 2025 року о 11:30 год.
Суд переніс розгляд справи на 30.01.2025, 06.02.2025.
31.12.2024 року Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ визначено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду, який становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. При цьому, норма частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду (30), але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього. У зв'язку з цим, для встановлення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року необхідно звернутися до іншого закону, який встановлює такий розмір прожиткового мінімуму при визначенні базового розміру посадового окладу судді. Такі норми доповнять частину третю статті 135 Закону 1402- VIII і становитимуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді. Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року №1082-IX, Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року №1928-IX, Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року №2710-IX та Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-ІХ(далі Закон №1082-IX, Закон №1928-ІХ, Закон № 2710-ІХ, Закон №3460-ІХ). Відповідач, жодним своїми рішеннями, дією чи бездіяльністю не здійснював дій, спрямованих на порушення прав та законних інтересів позивача. Дії відповідача при нарахуванні та виплаті позивачу суддівської винагороди у спірний період, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2024 року включно, в розмірі 2102 грн., відповідають вимогам нормативно-правових актів, які є чинними та вчинені в межах повноважень, а отже є правомірними. Також посилається на те, що Територіальне управління здійснює всі нарахування і виплати лише в межах бюджетних асигнувань. Тому, відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову та розглядати справу за відсутності представника відповідача.
Відповідач-2: Державна судова адміністрація України, у встановлений судом строк, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, причини неподання відзиву на позовну заяву суду не повідомив.
Позивач надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Представники Територіального управління Державної судовою адміністрації України та Державної судової адміністрації України в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Згідно із вимогами ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Указом Президента України від 15 жовтня 2001 року №975/2001 ОСОБА_1 призначено строком на п'ять років у місцевому загальному суді на поосаду судді Нікопольського міського суду Дніпропетровської області, що підтверджується копією Указу Президента України, який додається до позову.
Наказом начальника Дніпропетровського обласного управління юстиції від 24.10.2001 №301-к «З особового складу» позивачку зараховано до штату Нікопольського міського суду Дніпропетровської області на посаду судці цього суду з 25 жовтня 2001 року, що підтверджується копією наказу, який додається до позову.
Указом Президента України від 23 березня 2004 року № 358/2004 ОСОБА_1 переведено на роботу на посадах суддів новоутворених місцевих загальних суддів, а саме: до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області, до підтверджується копією Указу Президента України, копія якого наявна в матеріалах справи.
Наказом начальника територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області від 23.03.2004 №84-к позивача переведено на посаду судді новоутвореного Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з 23 березня 2004 року, що підтверджується матеріалами справи.
Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 5 лютого 2009 року № 926-VI ОСОБА_1 призначено у місцевому загальному суді на посаду судці Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області (призначено на посаду судді безстроково), що підтверджується копією постанови.
Згідно із наказом в.о. голови Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 3 березня 2009 року №22-0 «Про обрання судді безстроково» позивач зарахована до штату судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з 5 лютого 2009 току, що підтверджується матеріалами справи.
Наказом від 11.11.2019 № 176-о позивач приступила до виконання адміністративних повноважень на посаді голови Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з 11.11.2019 строком на три роки з нарахуванням та виплатою щомісячної доплати за перебування на адміністративної посади голові суду в розмірі 10 відсотків від посадового окладу, що підтверджується копією наказу, копія якого наявна в матеріалах справи.
Наказом в.о. Голови Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області № 1-0 від 04 січня 2021 року «Щодо встановлення та виплати щомісячної доплати за вислугу років суддям Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області» позивачу встановлено щомісячну доплату за вислугу років з 01 січня 2021 року в розмірі сімдесяти відсотків (70 %) посадового окладу судді, що підтверджується копією наказу.
Наказом в.о. Голови Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області № 1-0 від 04 січня 2022 року «Про встановлення вислуги років судцям Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області та щомісячної доплати за вислугу років» позивачу встановлено щомісячну доплату за вислугу років з 01 січня 2022 року в розмірі сімдесяти відсотків (70 %) посадового окладу судді, що підтверджується копією наказу.
З матеріалів справи видно, що згідно із довідкою № Б-с-1521 від 22.11.2024 Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 було виплачено суму в розмірі 1560755,81 грн.
Згідно із довідкою № Б-с-1522 від 22.11.2024 Територіального управління Державної : удової адміністрації України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 було виплачено суму в розмірі 1502171,45 гри.
Згідно із довідкою № Б-с-1523 від 22.11.2024 Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 було виплачено суму в розмірі 1502171,45 грн.
Згідно із довідкою № Б-с-1524 від 22.11.2024 Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 31.10.2024 було виплачено суму в розмірі 1305369,52 грн.
За період з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.12.2023 та з 01.01.2024 по 31.12.2024 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України) нарахував позивачеві суддівську винагороду та оплата відпустки, для визначення суми якої використовувалася величина під назвою «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», в розмірі 2102,00 гривні, що підтверджується розрахунковими листами відповідача.
Позивач вважає дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди За період з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.12.2023 та з 01.01.2024 по 31.12.2024, обчисленої виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102, 00 грн протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Вважаючи протиправними дії відповідачів позивач звернулась до суду з цим позовом за захистом свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 43 Конституції України, серед іншого, визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону України від 2 червня 2016 року 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Статтею 4 Закон №1402-VIII визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закон №1402-VIII можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини першої статті 135 Закон №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
За частиною другою статті 135 Закон №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закон №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум працездатних осіб - 2481 гривня, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з 01 січня 2024 року установлено прожитковий мінімум для: працездатних осіб - 3028 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
Суд зазначає, що визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом, а саме, Законом № 1402-VIII гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці Рішень Конституційного Суду України, зокрема в Рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, а також від 04.12.2018 № 11-р/2018.
При вирішенні спору суд виходить із того, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
З 30.09.2016 набрали чинності зміни, внесені до Конституції України на підставі Закону України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».
Цим Законом, зокрема, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище.
Конституція України у редакції Закону №1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».
З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.
Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (наведену в преамбулі) є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України.
Пунктом 1 частини третьої та пунктом 1 частини четвертої статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Водночас, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, насамперед залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо, наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-XIV (далі Закон №966-XIV).
Відповідно до статті 1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 Закону №966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Суд зазначає, що Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».
При цьому, Законом № 966-XIV судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Також, Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».
Натомість статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» разом із встановленням станом на 1 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року, на 01 січня 2024 року відповідно, прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі: 2270,00 грн. - у 2021 році, 2481,00 грн. - у 2022 році, 2684,00 грн. у 2023 році, та 3028,00 грн. у 2024 році був введений такий новий вид прожиткового мінімуму як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого незмінно у 2021-2024 роках становить: 2102,00 грн.
До 2021 року відповідачем-1 для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 1 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону №1402-VIII.
Крім того, що зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у ці справі (2021, 2022, 2023, 2024 роки), а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.
Разом з цим, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» фактично змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII.
При цьому, Закони України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та «Про Державний бюджет України на 2024 рік» не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України). У межах касаційного перегляду судових рішень в цій справі колегія суддів звертає на нього увагу у сукупності з іншою аргументацією, про яку йдеться вище.
Отже, Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII.
Аналогічна правова позиція щодо застосування статті 7 Закону №1082-IX та статті 135 Закону №1402-VIII у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21, від 22 червня 2023 року у справі №400/4904/21, від 12 липня 2023 року у справі №140/5481/23, від 24 липня 2023 року у справі №280/9563/21, від 25 липня 2023 року у справі №120/2006/22-а, від 26 липня 2023 року у справі №240/2978/22, від 27 липня 2023 року у справі №240/3795/22, від 04.09.2023 року у справі №380/25627/21.
Щодо питання матеріального забезпечення суддів Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Зубко та інші проти України» від 26 квітня 2006 року зазначив, що неспроможність держави вчасно виплачувати суддям їх виплати є несумісною з потребою їх здатності виконувати свої професійні функції неупереджено, щоб не зазнавати тиску і впливу на поведінку; неспроможність держави гарантувати адекватну та своєчасну виплату винагороди національним суддям та невизначеність, у якій вони залишаються, порушує справедливий баланс, що має виникнути між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права заявників на мирне володіння своїм майном.
Необхідно підкреслити, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, що регулюють питання правового статусу суддів, не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня відповідного календарного року (2270,00 грн. - у 2021 році, 2481,00 грн. - у 2022 році, 2684,00 грн. у 2023 році, 3028,00 грн. у 2024 році), на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону №1082-IX є неправомірним.
Релевантними висновками Верховного Суду, які підлягають врахування при ухваленні цього рішення є ті, що викладені в постановах від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі № 360/503/21, від 22 червня 2023 року у справі №400/4904/21, від 12 липня 2023 року у справі №140/5481/23, від 24 липня 2023 року у справі №280/9563/21, від 25 липня 2023 року у справі №120/2006/22-а, від 26 липня 2023 року у справі №240/2978/22, від 27 липня 2023 року у справі №240/3795/22, від 04.09.2023 року у справі №380/25627/21, де поставало аналогічне питання щодо правомірності застосування при обчисленні суддівської винагороди прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 в розмірі 2102 грн.
З огляду на вищенаведене, предмет позову та встановлені у цій справі обставин, суд уважає, що пред'явлені до ДСА України позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб визнання протиправною бездіяльності ДСА України щодо не забезпечення ТУ ДСА України в Дніпропетровській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати позивачеві суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за спірний період, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2270,00 грн., у 2022 році - 2481,00 грн., у 2023 році 2684,00 грн., у 2024 році 3028,00 грн.
Як наслідок, слід зобов'язати відповідача-2 вчинити дії, необхідні для відновлення порушених прав позивача, і належним способом відновлення таких прав є саме зобов'язання ДСА України забезпечити ТУ ДСА України в Дніпропетровській області бюджетними асигнуваннями необхідними та достатніми для проведення видатків з виплати позивачеві суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за спірний період, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2270,00 грн., у 2022 році - 2481,00 грн., у 2023 році 2684,00 грн., у 2024 році 3028,00 грн.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24 вересня 2020 року у справі 280/788/19, а також Верховним Судом України у постановах від 13 січня 2015 року (№ 21-582а14) та від 20 вересня 2017 року (№ 2а-19282/10/0570).
Враховуючи викладене, суд робить висновок, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.12.2023 та з 01.01.2024 по 31.12.2024, обчисленої, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021, в розмірі 2 102,00 гривні та зобов'язання відповідачів вчинити певні дії.
За приписами частин 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.
Щодо розподілу судових витрат у вигляді судового збору, суд зазначає таке.
За змістом ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до закону, а докази понесення ним інших судових витрат відсутні, виходячи з положень ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (проспект Дмитра Яворницького, 21, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 26239738), відповідача-2: Державної судової адміністрації України (01021, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) про визнаними протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.12.2023 та з 01.01.2024 по 31.12.2024, обчисленої, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021, в розмірі 2 102,00 гривні.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, на підставі частин 2, З статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-УІІІ, виходячи з базового розміру посадового окладу судці місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року (2 270,00 грн.), з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, на підставі частин 2, З статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-УІІІ, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2022 року (2 481,00 грн.), з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, на підставі частин 2, З статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VІІІ, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2023 року (2 684,00 грн.), з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 року, на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судці місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3 028,00 грн.), з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.12.2023 та з 01.01.2024 по 31.12.2024, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2 270,00 грн., у 2022 році - 2 481,00 грн., у 2023 році - 2 684, 00 грн., у 2024 році - 3 028,00 грн.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування виплати належної судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.12.2023, з 01.01.2024 року по 31.12.2024, з включенням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2 270,00 грн., у 2022 році - 2 481,00 грн., у 2023 році - 2 684,00 грн., у 2024 році - 3 028,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 17.02.2025 року.
Суддя С.В. Ніколайчук