17 лютого 2025 рокуСправа №160/20967/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях (філія ГСЦ МВС) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях (філія ГСЦ МВС), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії сервісного центру МВС №3542 щодо проведення 01.06.2017 операції (код операції 500) по зняттю з реєстраційного обліку транспортного засобу марки RENAULT KANGОО, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , VINVF1FC1FAF39503701, та скасування реєстрації за ОСОБА_1 , та зобов'язати Територіальний сервісний центр МВС №3542 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях (філія ГСЦ МВС) здійснити (поновити) за громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстрацію на автомобіль марки RENAULT KANGОО, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , VINVF1FC1FAF39503701, колір жовтий;
- стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що він є законним власником транспортного засобу марки RENAULT KANGОО, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , VINVF1FC1FAF39503701, колір жовтий, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .
Позивач у червні 2024 року звернувся до сервісного центру у м. Дніпро з метою перереєстрації вказаного транспортного засобу, де йому повідомили, що в 2017 році його автомобіль було знято з обліку у зв'язку зі скасуванням реєстрації.
З Єдиного державного реєстру судових рішень та сервісу ОПЕНДАБОТ позивач дізнався про ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.03.2017 у справі №201/3712/17 та від 21.03.2017 по справі №201/4137/17, згідно з якими до суду ще в 2017 році звертався слідчий із клопотанням про тимчасовий доступ до речей та документів. Слідчий посилався на те, що в провадженні слідчого відділу Соборного ВП ДВП ГУ НП України в Дніпропетровській області знаходилось кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за №42017040650000231 від 22.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України. Досудовим розслідуванням було встановлено, що 21.01.2017 до Соборного ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області надійшов рапорт співробітника патрульної поліції, про те, що на перехресті вулиць Чернишевського та Гоголя у м. Дніпро було виявлено автомобіль Мерседес Бенц Віто, а при перевірці документів та звірці по базі даних поліції було встановлено, що реєстраційний знак закріплений за автомобілем Рено Кенго. Тобто, досудовим розслідуванням було встановлено, що невідомі особи, ймовірно за підробними документами, безпідставно зняли з реєстрації автомобіль, який мав ідентифікаційне позначення номеру кузова НОМЕР_3 . Операції по зняттю з реєстрації автомобіля відбувались у територіальному сервісному центрі МВС № 3542 за адресою: 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, пр. Будівельників, 38.
Згідно відповіді, наданої сервісним центром від 05.07.2023 (рік вказано помилково) №31/11/__, на адвокатський запит представника позивача було повідомлено, що т.з. RENAULT KANGОО, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , VINVF1FC1FAF39503701, колір жовтий, згідно бази даних НАІС Єдиного державного реєстру МВС України 27.09.2014 зареєстровано за громадянином ОСОБА_1 та 01.06.2017 т.з. знято з обліку зі скасуванням реєстрації. Надати копії всіх документів, що стали підставою для скасування реєстрації не має можливості в зв'язку із закінченням строку зберігання. Питання щодо поновлення державної реєстрації т.з. за гр. ОСОБА_1 проігноровано відповідачем у справі.
Позивач вважає дії Сервісного центру №3542 щодо проведення 01.06.2017 зняття з реєстраційного обліку його транспортного засобу та скасування реєстрації права власності незаконними. З огляду на зазначене та з метою захисту своїх прав позивач і звернувся до суду з цим позовом.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/20967/24 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до розгляду вказану позовну заяву; відкрито провадження в адміністративній справі; призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
23.08.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, і вказує, що скасування реєстрації автомобіля Renault Kangoo відбулося на підставі визначених законодавством документів, однак за закінченням терміну зберігання відповідні документи були знищені. Сам факт знищення документів є належним фактом на підтвердження їх наявності у ТСЦ МВС № 3542 на момент проведення операції по скасуванню реєстрації вищевказаного автомобіля. З огляду на вказане, відповідач зазначає, що дії уповноважених осіб сервісного центру МВС відповідали вимогам законодавства та були вчинені ними у встановленому порядку, отже не можуть визнаватися протиправними та такими, що порушують права позивача. Водночас, відповідач повідомляє, що у встановленому законодавством порядку 27.09.2014 позивачем зареєстровано автомобіль RENAULT KANGОО, 2008 року випуску, державний номерний знак, VIN НОМЕР_4 .
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 (позивач) є власником транспортного засобу марки RENAULT KANGОО, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_4 , колір жовтий. Вказаний факт підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .
Із листа ТСЦ МВС №3542 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях від 05.07.2023 №31/11/_____ вбачається, що згідно з даними НАІС Єдиного державного реєстру МВС України 27.09.2014 зареєстровано автомобіль RENAULT KANGОО, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , VINVF1FC1FAF39503701, за громадянином ОСОБА_1 та 01.06.2017 транспортний засіб RENAULT KANGОО, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , VINVF1FC1FAF39503701, знято з обліку зі скасуванням реєстрації. Надати копії всіх документів, що стали підставою для скасування реєстрації немає можливості у зв'язку із закінченням строку зберігання.
Незгода ОСОБА_1 із зазначеними діями Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях (філія ГСЦ МВС) стала підставою для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При здійсненні реєстрації, перереєстрації, зняття з обліку тощо, працівники сервісних центрів МВС України керуються Законом України «Про дорожній рух», Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 (далі - Порядок №1388), та Інструкцією про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженою наказом МВС України від 11.08.2010 №379 (далі - Інструкція №379).
Статтею 1 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-ХІІ (далі - Закон №3353-ХІІ) визначено, що цей Закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Згідно з частинами першою, другою, четвертою, десятою та одинадцятою статті 34 Закону №3353-ХІІ державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.
Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.
Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.
Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.
На транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та закріплюються номерні знаки, які відповідають вимогам стандартів. Закупівля за державні кошти бланків реєстраційних документів та номерних знаків для транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог законодавства тими органами, на які покладений обов'язок щодо їх реєстрації.
За приписами ст. 37 Закону України «Про дорожній рух» забороняється експлуатація незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерними знаками, які закріплені у не встановлених для цього місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, перевернуті чи не освітлені, а також транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).
Наказом МВС України від 29.12.2015 №1646 затверджено Положення про територіальний сервісний центр МВС (далі - Положення №1646).
Відповідно до пункту 1 Порядку №1388 цим Порядком встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.
Згідно з приписами пункту 3 Порядку №1388 державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.
Державний облік зареєстрованих транспортних засобів передбачає реєстрацію, накопичення, узагальнення, зберігання і передачу інформації про такі засоби та відомостей про їх власників, які вносяться до Єдиного державного реєстру МВС.
Згідно з пунктом 7 Порядку №1388, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).
Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.
Відповідно до пункту 8 Порядку №1388 державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України «Про дорожній рух»).
Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку:
- договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках;
- укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб;
- договір купівлі-продажу транспортного засобу, укладений між покупцем та суб'єктом господарювання, який є власником зареєстрованого за ним транспортного засобу і здійснює оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, підписаний уповноваженою особою такого суб'єкта господарювання та скріплений печаткою (у разі наявності);
- укладені та оформлені в центрах надання адміністративних послуг у присутності адміністраторів таких центрів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб;
- нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб;
- договори купівлі-продажу транспортних засобів, що підлягають першій державній реєстрації в сервісних центрах МВС, за якими продавцями виступають суб'єкти господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, і які підписані від імені таких суб'єктів уповноваженою особою;
- договір комісії між власником транспортного засобу і суб'єктом господарювання, який за таким договором є комісіонером, та договір купівлі-продажу транспортного засобу, за яким продавцем є такий суб'єкт господарювання, які підписані від імені суб'єкта господарювання уповноваженою особою, - у разі продажу транспортних засобів суб'єктами господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу;
- свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусом або консульською установою, чи їх дублікати;
- рішення про закріплення транспортних засобів на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняті власниками транспортних засобів чи особами, уповноваженими управляти таким майном;
- рішення власників майна, уповноважених ними органів про передачу транспортних засобів з державної в комунальну власність чи з комунальної власності в державну власність;
- копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин;
- довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску;
- акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача;
- документи, що підтверджують придбання транспортного засобу для необхідності використання його під час проведення оперативно-розшукових, контррозвідувальних, розвідувальних заходів та негласних слідчих (розшукових) дій відповідно до законодавства (крім транспортних засобів, не зареєстрованих у сервісних центрах МВС);
- митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в уповноважених органах МВС транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери;
- договір фінансового лізингу або зазначений у такому договорі окремий договір купівлі-продажу (викупу) предмета лізингу, або інший договір, визначений договором фінансового лізингу;
- акт про проведений електронний аукціон або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем.
- рішення про безоплатну передачу конфіскованого майна, винесене комісією, утвореною відповідно до пункту 11 Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. № 985 (Офіційний вісник України, 2002 р., № 29, ст. 1371);
- акт про придбання майна на аукціоні з продажу майна боржників у справах про банкрутство (неплатоспроможність);
- торгів (аукціону) або електронних торгів, за яким продавцем виступає Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, або акт про реалізацію активів на електронних торгах, виданий Національним агентством з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів;
- акт про придбання товару на електронному аукціоні, виданий митним органом у разі продажу транспортних засобів у випадках, передбачених статтею 243 Митного кодексу України;
- договір купівлі-продажу, оформлений в електронній формі засобами електронного кабінету водія або Порталу Дія.
Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.
Згідно з п.10 Порядку №1388 перша державна реєстрація транспортних засобів в Україні проводиться за умови відповідності конструкції і технічного стану певної марки (моделі) транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, обов'язковим вимогам правил та нормативів, що підтверджується сертифікатом відповідності, виданим згідно з порядком затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання, або відомостями Державного реєстру сертифікатів відповідності транспортних засобів, виданих уповноваженими органами або органами із сертифікації, та реєстру виданих сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання, що формується за повідомленнями уповноважених органів, і сертифікатів відповідності нових транспортних засобів, виданих виробником.
Як встановлено судом, автомобіль марки RENAULT KANGОО, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , VINVF1FC1FAF39503701, колір жовтий, було зареєстровано за ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .
Пунктом 40 Порядку №1388 визначено, що зняття з обліку транспортних засобів проводиться після їх огляду в підрозділах Державтоінспекції на підставі заяви власника, документа, що посвідчує особу, виконавчого напису нотаріуса, постанови державного виконавця або рішення суду.
Цим же пунктом встановлено вичерпний перелік підстав для скасування, зокрема, операції зі зняття з обліку транспортних засобів, а саме:
- на підставі документів, що підтверджують установлення факту знищення, підробки або зміни ідентифікаційного номера транспортного засобу, номера двигуна або заміни без відповідного дозволу номерної панелі з ідентифікаційним номером транспортного засобу;
- на підставі відомостей про транспортний засіб, що перебуває під дією обтяжень, або у разі подачі документів, інформація в яких не відповідає відомостям відповідних державних реєстрів;
- у разі визнання недійсним правочину, на підставі якого проводилася державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортного засобу;
- на підставі рішення суду;
- у разі встановлення факту підроблення митних документів або нездійснення митного оформлення транспортного засобу.
Так, у листі ТСЦ МВС №3542 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях від 05.07.2023 №31/11/_____ вказано, що згідно з даними НАІС Єдиного державного реєстру МВС України 27.09.2014 зареєстровано автомобіль RENAULT KANGОО, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , VINVF1FC1FAF39503701, за громадянином ОСОБА_1 та 01.06.2017 транспортний засіб RENAULT KANGОО, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , VINVF1FC1FAF39503701, знято з обліку зі скасуванням реєстрації. Надати копії всіх документів, що стали підставою для скасування реєстрації немає можливості у зв'язку із закінченням строку зберігання.
З наведеного вище суд робить висновок про те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність підстав для зняття з обліку транспортного автомобіля RENAULT KANGОО, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_4 .
У зв'язку з цим, суд визнає протиправними дії сервісного центру МВС №3542 щодо проведення 01.06.2017 операції (код операції 500) по зняттю з реєстраційного обліку транспортного засобу марки RENAULT KANGОО, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_4 .
Щодо позовної заяви в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити (поновити) за громадянином ОСОБА_1 реєстрацію на спірний автомобіль, суд зазначає таке.
Як зазначено вище, відповідно до пункту 8 Порядку №1388 державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України «Про дорожній рух»).
Організація роботи, пов'язаної з реєстрацією (перереєстрацією), зняттям з обліку транспортних засобів, оформленням та видачею реєстраційних документів та/або їх формуванням в електронній формі, а також видачею (присвоєнням) номерних знаків (їх буквено-цифрової комбінації), здійснюється за місцем звернення власника або його уповноваженої особи незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) на території України фізичної особи чи місцезнаходження юридичної особи в порядку, визначеному МВС. При цьому в реєстраційних документах зазначається задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) на території України фізичної особи (для внутрішньо переміщених осіб - місце проживання на підставі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, у якій зазначено фактичне місце проживання, або її відображення в електронній формі засобами Порталу Дія чи витягу з реєстру територіальної громади про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) або його відображення в електронній формі засобами Порталу Дія) або місце реєстрації юридичної особи, за якою реєструється транспортний засіб.
Згідно з ч.1 ст.34 Закону України «Про дорожній рух», державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, присвоєнням буквено-числової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформленням і видачею реєстраційних документів та/або їх формуванням в електронному вигляді.
Аналізуючи зазначені вище норми чинного законодавства, суд зазначає, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) на території України фізичної особи. При цьому, територіальні сервісні центри МВС здійснюють комплекс заходів пов'язаних з проведенням державної реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів.
Так, 14.06.2024 позивач звернувся із заявою, в якій просив повідомити причину скасування реєстрації транспортного засобу; провести відповідну перевірку законності підстав скасування реєстрації; у разі позитивного прийняття рішення поновити державну реєстрацію транспортного засобу; у разі позитивного рішення прийняти рішення про поновлення державної реєстрації на транспортний засіб, повідомити поновлення державної реєстрації.
З цією заявою позивач звернувся до ТСЦ №1242 РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях.
Водночас, доказів звернення із заявою про державну реєстрацію спірного транспортного засобу до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях (філія ГСЦ МВС), який позивачем визначений як відповідач у справі, до матеріалів справи не надано, відповідно, відсутні підстави для зобов'язання вказаного сервісного центру вчиняти дії з реєстрації спірного транспортного засобу.
В будь-якому випадку, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій справі підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст.139 КАС України).
З огляду на викладене, а також часткове задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 605,6 грн.
Крім судового збору, позивач у позовній заяві просить суд відшкодувати понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Частинами першою та третьою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед інших, і витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно зі статтею 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У Рішенні Конституційного Суду України №23-рп/2009 (пункт 3.2) від 30 вересня 2009 року передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, до правової допомоги належать і консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.
Згідно з частинами першою та другою статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Положеннями частини третьої статті 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Отже, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів справи надані витяг з договору № 34 від 07.06.2024 про надання послуг консультування та правничої допомоги адвоката, акт виконаних робіт від 31.07.2024, квитанція до прибуткового ордера №б/н від 31.07.2024.
Також позивачем надано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДП №2945 від 29.06.2015, яке видано адвокатові Єсіповій Катерині В'ячеславівні.
Так, за договором від 07.06.2024 №34 про надання послуг консультування та правничої допомоги адвоката, укладеним між ОСОБА_1 (замовник) і адвокатом Єсіповою Катериною В'ячеславівною (виконавець), замовник доручає виконавцю, а виконавець бере на себе зобов'язання про надання замовнику за плату юридичних послуг в порядку, обсягу та на умовах, визначених Договором.
Виконавець приймає на себе зобов'язання щодо падання замовникові таких послуг:
а) бути представником замовника в усіх державних, правоохоронних, громадських, приватних органах, підприємствах, організаціях та товариствах;
б) представляти інтереси замовника у судах першої, апеляційної га касаційної інстанції при веденні кримінальних, цивільних, господарських, адміністративних справ, органах виконавчої служби, з усіма передбаченими законодавством України правами та обов'язками представника сторони (адвоката) (п.1.2.).
Згідно з п. 6.1. Договору, термін дії договору до 07.06.2025.
31.07.2024 сторони зазначеного вище договору склали акт виконаних робіт.
В акті вказаний перелік наданих послуг: консультування та укладання договору про правничу допомогу, 1 година, 500 грн; складання адвокатського запиту, 1 година 30 хвилин, 1500 грн; складання адміністративної позовної заяви про визнання дій протиправними, 4 години, 4000 грн. Всього до сплати по п.п.1-4 - 6000,00 грн.
Частиною дев'ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №826/15063/18.
При цьому, як зазначено вище, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст.139 КАС України).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити частково позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях (філія ГСЦ МВС) Територіального сервісного центру МВС №3542 (пр. Будівельників, буд.38, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000, код ЄДРПОУ 45400935) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправними дії Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях (філія ГСЦ МВС) Територіального сервісного центру МВС №3542 щодо проведення 01.06.2017 операції (код операції 500) по зняттю з реєстраційного обліку транспортного засобу марки RENAULT KANGОО, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_4 .
В іншій частині позовних вимог, у їх задоволенні відмовити.
Стягнути з Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях (філія ГСЦ МВС) Територіального сервісного центру МВС №3542 (пр. Будівельників, буд.38, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000, код ЄДРПОУ 45400935) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.
Стягнути з Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях (філія ГСЦ МВС) Територіального сервісного центру МВС №3542 (пр. Будівельників, буд.38, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000, код ЄДРПОУ 45400935) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).
Відповідач: Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях (філія ГСЦ МВС) Територіального сервісного центру МВС №3542 (пр. Будівельників, буд.38, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000, код ЄДРПОУ 45400935).
Суддя Н.В. Кучугурна