17 лютого 2025 рокуСправа №160/32703/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення коштів,
11.12.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , в якій позивач просить:
- стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) вартість завданої державі шкоди у розмірі 36 809,17 грн.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що відповідачу було нараховано та виплачено грошове забезпечення на загальну суму 36 809,17 грн, яке було отримано відповідачем незаконно, а тому вказані кошти підлягають стягненню як завдана шкода державі.
З цих підстав позивач просить стягнути з відповідача вартість завданої державі шкоди у розмірі 36 809,17 грн. та задовольнити позовну заяву.
16.12.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється у порядку, визначеному статтею 130 цього Кодексу.
Згідно з ст. 130 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання.
Порядок публікації оголошень на веб-порталі судової влади України визначається Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Відповідача - ОСОБА_1 повідомлено про розгляд справи шляхом оприлюднення оголошення про розгляд справи №160/32703/24 за його участю на офіційній веб-сторінці Дніпропетровського окружного адміністративного суду у відповідному розділі.
Отже, суд зазначає, що інформування відповідача про надходження позовної заяви до суду, а також про його право на подання заяв по суті справи було здійснено в порядку, визначеному ст. 130 КАС України, зокрема, шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Згідно із ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно положень ст. 126 КАС України відповідач є належно повідомленим про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 287 від 07.10.2023 солдата ОСОБА_2 зараховано командиром бойової машини - командира 3 штурмового відділення 1-го штурмового взводу 10-ї штурмової роти 4-го штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.10.2023 № 287.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.11.2023 № 316, ОСОБА_2 вибув у відрядження до військової частини НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 , терміном на 53 доби з 06.11.2023 по 28.12.2023, з метою набуття фахової підготовки за посадою командир бойової машини, що підтверджується витягом із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.11.2023 №316.
Наказом командира військової частина НОМЕР_1 від 31.12.2023 №6549 встановлено, що молодший сержант ОСОБА_2 , 21.11.2023 року самовільно залишив територію військової частини НОМЕР_4 та до розташування підрозділу 10-ї штурмової роти 4-го штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 не повернувся, що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.12.2023 №6549.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.10.2023 № 8068 призначено проведення службового розслідування відносно старшого солдата ОСОБА_2 у зв'язку із ймовірною неправомірною виплатою грошового забезпечення, який перебуває у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.10.2024 №8068.
Актом службового розслідування від 04.11.2024 встановлено, що ОСОБА_2 , під час перебування у відрядженні у військовій частині НОМЕР_4 , 21.11.2023 року самовільно залишив територію військової частини НОМЕР_4 .
Про факт самовільного залишення території військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_2 , військову частину НОМЕР_1 повідомлено лише 20.12.2023 року.
Враховуючи вищевказані обставини, військовою частиною НОМЕР_1 встановлено факт переплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 21.11.2023 року по 18.12.2023 року, внаслідок чого останній отримав неправомірну виплату грошового забезпечення у розмірі 36 809 (тридцять шість тисяч вісімсот дев'ять) грн. 17 коп.
Сума збитків підтверджується також Довідкою розрахунку переплати грошового забезпечення та премії від 17.10.2024 №34037.
Посилаючись на відсутність добровільної сплати відповідачем вказаних коштів, позивач звернувся до суду з чим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232- XII (далі Закон №2232).
Відповідно до частини 4 статті 2 Закону №2232 порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 3 жовтня 2019 року № 160-IX (далі Закон № 160-IX) підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Згідно із пунктами 4 і 5 частини 1 статті 1 Закону № 160-IX матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності; пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 7 Закону № 160-IX розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. Обчислення розміру шкоди проводиться з урахуванням ступеня зносу військового та іншого майна за встановленими нормами.
Згідно з частиною 2 статті 1 Закону № 160-IX термін "військове майно", що застосовується в цьому Законі, вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" від 21.09.1999 № 1075-XIV (Закон № 1075-XIV) військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку, а також акції, частки у статутному капіталі юридичних осіб (далі - корпоративні права) тощо.
Згідно зі статтею 3 Закону № 1075-XIV військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.9 Закону № 160-IX завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок:
1) дії непереборної сили;
2) необхідної оборони;
3) крайньої необхідності;
4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження;
5) виправданого службового ризику;
6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус;
7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
Шкода не підлягає відшкодуванню у випадку смерті винної особи.
Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування.
За приписами статті 10 Закону № 160-IX відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника).
Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.
Відшкодування шкоди, завданої військовозобов'язаним чи резервістом під час проходження ним зборів, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу або в іншому встановленому законом порядку в разі відмови військовозобов'язаного чи резервіста від її добровільного відшкодування.
Відшкодування шкоди, визначеної частиною другою статті 6 цього Закону, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування.
Відшкодування такої шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу, командир (начальник) якої (якого) старший за службовим становищем, у разі відмови особи від її добровільного відшкодування.
У разі притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності відшкодування шкоди здійснюється шляхом пред'явлення військовою частиною, установою, організацією, закладом цивільного позову в кримінальному провадженні в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону N 160-IX умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача завдану державі шкоду в сумі 36 809,17 грн, яка виникла у зв'язку з переплатою грошового забезпечення та премії за період з 21.11.2023 року по 18.12.2023 року, розмір якої підтверджується актом службового розслідування та довідкою розрахунку переплати грошового забезпечення та премії від 17.10.2024 №34037.
Суд вказує, що позивач не надав суду доказів, які підтверджують вину відповідача у надмірній виплаті грошового забезпечення у листопаді-грудні 2023 року та причинний зв'язок між його протиправною поведінкою і безпідставною виплатою йому надмірних сум грошового забезпечення, на виконання вимог частини 2 статті 3 Закону №160-IX.
Акт службового розслідування, наданий позивачем не містить інформації про встановлення зазначених фактів, зокрема, вини відповідача у надмірній виплаті та інших обставин, під час службового розслідування факту самовільного залишення відповідачем військової частини.
Більш того, згідно матеріалів справи відсутні докази виконання позивачем вимог ст.10 Закону № 160-IX. Зокрема, з огляду на відсутність відповідача, він не міг реалізувати своє право на добровільне відшкодування завданих збитків.
Крім того, матеріали справи не підтверджують здійснення позивачем перевірки наявності чи відсутності обставин, передбачених у ст.9 Закону № 160-IX, що також видається суттєво ускладненим з огляду на відсутність відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для відмови у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення коштів - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський