17 лютого 2025 рокуСправа № 160/3981/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон Анна Олегівна, перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
06.02.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 29 жовтня 2022 року по 29 грудня 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 0l.Dl.2022 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 3,0 серпня 2017 року №, 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати, щомісячної грошової компенсації сум подате з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період 29 жовтня 2022 року по 29 грудня 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від ЗО серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу надати обґрунтовану заяву/клопотання щодо визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, про поновлення такого строку звернення із належними доказами поважності причин його пропуску або ж надати докази, які свідчать про дотримання строку звернення до суду.
10 лютого 2025 року від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій позивач в якості поважності причин пропуску строку звернення до суду вказує, що він не був обізнаний із нарахованими та виплаченими йому сумами при звільненні. Зазначає, що позивачем не було одержано письмового повідомлення про розмір застосованого відповідачем прожиткового мінімуму, який використовувся для обрахунку грошового забезпечення за спірний період. Лише після отримання відповіді на адвокатський запит позивачу стало відомо про порушення його прав.
З огляду на те, що суддя з 10.02.2025 до 14.02.2025 була відряджена на навчання до Національної школи суддів України, розгляд поданої позивачем заяви про поновлення строку звернення до суду здійснюється в перший робочий день після повернення судді Сластьон А.О. з навчання.
Ознайомившись з клопотанням позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, судом встановлено, що позивачем пропущено строк звернення до суду із вимогами щодо здійснення перерахунку грошового забезпечення за період 29 жовтня 2022 року по 29 грудня 2022 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, із визначенням їх розміру, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022.
Позивачем в своїй заяві не наведено обставин на підтвердження неможливості звернення до суду в проміжок часу з жовтня 2023 (з урахуванням продовження строку на період карантину) до лютого 2025 року.
Суд дійшов висновку про те, що строк звернення до суду пропущено з причин, які виникли з волі позивача, а, отже, не є поважними, враховуючи таке.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29 грудня 2022 року №299 позивача виключили зі списків особового складу з 29.12.2022.
При виключенні зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу було виплачено, серед іншого: премію у розмірі 247% від посадового окладу та надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, по 29 грудня 2022 року включно.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з недотриманням законодавства про оплату праці в частині нарахування та виплати належних позивачу сум в період 29 жовтня 2022 року по 29 грудня 2022 року, в тому числі тих, які зазначені в наказі від 29 грудня 2022 року №299.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-IX внесені зміни до норм КЗпП України.
Зокрема, частини перша та друга статті 233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Зазначені зміни до статті 233 КЗпП України набули чинності з 19 липня 2022 року.
Позивач у своїй позовній заяві та заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду посилається на те, що його не було письмово повідомлено про належні до виплати суми при звільненні.
Однак, відповідно до долученого до позову витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29 грудня 2022 року №299 позивача було повідомлено про всі нараховані йому при звільненні суми.
Отже, позивач ще з грудня 2022 року дізнався про суми, які були йому нараховані/не нараховані при звільненні з військової служби, проте, за захистом своїх прав звернувся до суду лише у лютому 2025 року, з порушенням тримісячного строку звернення до суду.
Щодо недотримання позивачем строку звернення до суду в частині позовних вимог про нарахування та виплату грошового забезпечення в період 29 жовтня 2022 року по 29 грудня 2022 року.
Як вже було зазначено судом, після 19.07.2022 строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Суд звертає увагу, що передбачений ч. 2 ст. 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, застосовується до вимог щодо сум, нарахованих та виплачених працівникові при звільненні: наприклад, основної та додаткової заробітної плати, заохочувальних та компенсаційних виплат, інших виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні.
Відповідно до положень ст. 116 КЗпП України про такі суми роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
З матеріалів справи вбачається, що інформація щодо належних позивачу при звільненні сум доведена до відома ОСОБА_1 в наказі від 29.12.2022 №299.
Відтак, саме щодо зазначених в наказі сум та фактично отриманих в день звільнення статтею 233 КЗпП України визначено тримісячний строк для звернення до суду з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Натомість, грошове забезпечення, яке отримувалося позивачем з 29.10.2022 по 29.12.2024 не підпадає під визначення сум, нарахованих та виплачених працівникові при звільненні, в розумінні ст. 116 КЗ ПП України, з огляду на таке.
Грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем.
Відтак, про порушення своїх прав в цій частині особа повинна була дізнатися з дня отримання нею грошового забезпечення за відповідний місяць, а не в день звільнення.
На підтвердження такої позиції суду свідчать також положення статті 49 КЗпП України, відповідно до якої роботодавцем видається працівникові на його вимогу довідку про розмір заробітної плати. Очевидно, що мова йде про довідку, яка стосується щомісячних виплат. Така довідка, на відміну від повідомлення про нараховані при звільненні суми, надається на вимогу працівника. Натомість, про належні працівникові при звільненні суми йде мова в ст. 116 КЗпП України. І надання такого повідомлення є обов'язком роботодавця при звільненні.
Судом встановлено, що нараховані та виплаченіпозивачу при звільненні суми відповідач зазначив в наказі. Саме щодо зазначених в наказі сум обчислення тримісячного строку звернення до суду обраховується з дати звільнення.
Натомість, тримісячний строк для звернення до суду в частині позовних вимог про нарахування та виплату грошового забезпечення з 29.10.2022 до 29.12.20122 повинен відраховуватися з моменту отримання позивачем грошового забезпечення за відповідний місяць.
З урахуванням норм ст. 233 КЗпП України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-IX, а також положень пункту першого глави ХІХ "Прикінцеві положення" КЗпП України тримісячний строк звернення до суду з вимогами про перерахунок грошового забезпечення за спірний період на момент звернення до суду, з урахуванням продовження строків на період дії карантину, сплив 02.10.2023.
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Так, в грудні 2022 року позивач вже був обізнаний з нарахованими йому щомісячнями та одноразовими видами грошового забезпечення, і в цей момент позивач мав можливість дізнатися про порушення його прав.
Натомість, позивачем більше року не вчинялося дій, направлених на захист своїх прав.
Отже, звернувшись до суду з цим позовом 06.02.2025, позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду.
Жодних належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлючали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутися за судовим захистом, позивачем не надано та судом не встановлено.
Наведені ж у заяві про поновлення строку звернення до суду доводи визнаються неспроможними та відхиляються як необґрунтовані, так як жодна з наведених обставин об'єктивно не перешкоджала (не утворювала обставин непереборної сили) позивачу звернутися до суду у відповідний строк.
Отже, суд визнає причини вказані у заяві про поновлення строку звернення до суду - неповажними.
Відтак, позовна заява підлягає поверненню.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Вирішуючи питання про повернення позовної заяви в частині позовних вимог, суд керується, серед іншого, положеннями ч. 3 ст. 166 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною восьмою статті 169 КАС України передбачено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Враховуючи, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд вважає за необхідне повернути її позивачу.
Керуючись статтями 166, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - повернути разом з доданими до неї документами.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.О. Сластьон