17 лютого 2025 рокуСправа №160/33064/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу з питань реклами виконавчого комітету Криворізької міської ради про визнання протиправними та скасування припису,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу з питань реклами виконавчого комітету Криворізької міської ради, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати припис начальника відділу з питань реклами виконкому Криворізької міської ради №125 від 22.10.2024 про демонтаж рекламних конструкцій на фасаді будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є суб'єктом підприємницької діяльності, має у власності нежитлове приміщення, яке на підставі договору оренди передано орендарю. Позивачем погоджено з орендарями розміщення на будівлі вивісок, які не є рекламними конструкціями, а тому не потребує отримання дозволу на розміщення. Позивачем було отримано припис із посиланням на порушення порядку розміщення рекламних засобів у АДРЕСА_1 , а саме відсутність дозволів на розміщення зовнішньої реклами. Зазначеним приписом вимагається усунути виявлені порушення шляхом демонтажу конструкцій. Позивач вважає, що відповідач дійшов помилкового висновку про розміщення на будівлі, що йому належать, зовнішньої реклами, а тому вважає оскаржуваний припис протиправним.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що останній позов не визнає в повному обсязі, з огляду на те, що позивачем на будівлі 50 вул.Героїв АТО були розміщені різні рекламні конструкції, а саме: дахові рекламні засоби та банери, які не є вивісками чи табличками у розумінні пп.2, 48 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, а відповідно до ст.1 Закону України "Про рекламу" є зовнішньою рекламою, для розміщення якої необхідно отримувати відповідні дозволи, що в свою чергу позивачем зроблено не було.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно відомостей з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець 01.03.2017 року про що внесено запис №22270000000065380.
Основний вид діяльності: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майно (основний)
Між ФОП ОСОБА_1 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №25/02_2019, згідно предмета якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, надалі - Приміщення загальною площею 206.40 кв.м., яке належить орендодавцю на праві приватної власності та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , 2й поверх.
Таким чином, ФОП ОСОБА_2 здійснює господарську діяльність за вказаною адресою.
22.10.2024 року начальником Відділу з питань реклами виконкому Криворізької міської ради винесено Припис №125 про усунення порушень порядку розміщення рекламних засобів у м.Кривому Розі.
Згідно вказаного припису, перевіркою дотримання порядку розміщення рекламних засобів у місті Кривому Розі встановлено: рекламні конструкції на фасаді будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , розміщені без наявності дозволів на розміщення зовнішньої реклами та вважаються самовільно розташованими, що є порушенням вимог чинного законодавства України та відповідно до п.10.3.1 Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті мають бути демонтовані.
Зазначеним приписом вимагається у семиденний термін з моменту отримання припису усунути зазначене у цьому приписі порушення шляхом демонтажу рекламних конструкцій.
Не погоджуючись з вказаним приписом, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади рекламної діяльності в Україні, а також відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами на території України регулює Закон України «Про рекламу» від 03.07.1996 № 270/96- ВР (далі Закон України «Про рекламу»).
Статтею 1 Закону України «Про рекламу» визначено, що реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Цією ж статтею передбачено, що зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Згідно з ч. 8 ст. 8 Закону України «Про рекламу», розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.
Положеннями ч. 6 ст. 9 Закону України «Про рекламу» встановлено, що вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.
Статтею 16 Закону України «Про рекламу» передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
З аналізу вказаних правових норм слідує, що інформація про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, а також інформація, розміщена на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу у таке приміщення, яка не містить закликів придбавати товар або послугу, що реалізується суб'єктом, не є рекламою у розумінні ч. 8 ст. 8 та ч. 6 ст. 9 Закону України «Про рекламу», а отже її розміщення не потребує одержання відповідного дозволу.
Типові правила розміщення зовнішньої реклами, які регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29 грудня 2003 року (далі - Типові правила).
Відповідно до п. 2 Типових правил спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та не наземні (повітряні), плоскі та об'ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами; вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб'єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.
У п. 3 Типових правил зазначається, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.
Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».
За приписами п. 45 Типових правил контроль за додержанням цих Правил здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 46 Типових правил у разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих правил звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк.
Згідно з п. 48 Типових правил № 2067 вивіски чи таблички повинні розміщуватися без втручання у несучі конструкції, легко демонтуватися, щоб не створювати перешкод під час робіт, пов'язаних з експлуатацією та ремонтом будівель і споруд, на яких вони розміщуються; не повинні відтворювати зображення дорожніх знаків; не повинні розміщуватися на будинках або спорудах - об'єктах незавершеного будівництва; площа поверхні не повинна перевищувати 3 кв. метрів. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання будь-які документи для розміщення вивісок чи табличок, не передбачені законодавством.
Відповідно до п. 49 Типових правил демонтаж вивісок чи табличок, розміщених з порушенням вимог цих Правил, здійснюється у разі: припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичної особи - підприємця; невідповідності розміщення вивіски чи таблички вимогам щодо її розміщення, наданим у визначенні, та архітектурним вимогам, державним нормам, стандартам і правилам, санітарним нормам; порушення благоустрою території.
Розміщені вивіски чи таблички підлягають демонтажу за рахунок коштів юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців, якими вони були встановлені.
З аналізу вказаних правових норм висновується, що інформація про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, а також інформація, розміщена на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу у таке приміщення, яка не містить закликів придбавати товар або послугу, що реалізується суб'єктом, не є рекламою у розумінні частини сьомої статті 8 та частини шостої статті 9 Закону України "Про рекламу".
Аналогічний висновок міститься зокрема у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі № 323/1360/17 (2-а/323/37/17), від 18 грудня 2019 року у справі № 809/459/18 та від 25 березня 2020 року у справі № 461/4489/16-а.
Як видно з матеріалів справи, на фасаді будівлі, а саме, на частині приміщення, що передав в оренду позивач (на поверсі, де знаходиться надане у користування приміщення), розмішена інформаційна вивіска з написом «Меблевий. Будь стильний у всьому! ТЦ "БУДАПЕШТ" ЦЕНТРАЛЬНИЙ ВХІД 2 поверх», що, на переконання суду, носить інформаційний характер про категорію товару, не містить закликів до придбання товару чи надання послуги, не є інформацією, що призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо такої особи чи товару (послуги), така вивіска розміщена не вище поверху, де знаходиться приміщення, що використовується як магазин «Меблевий», при цьому вивіска не закриває жодних архітектурних чи декоративних елементів будинку, в зв'язку з їх фактичною відсутністю.
Суд звертає увагу, що оскаржуваний припис не містить жодних доказів того, що вивіска перекриває якісь архітектурні або декоративні елементи.
У постанові Верховного Суду від 04 09.2019 по справі №1340/4421/18 зазначено: «Певна інформація може бути визнана рекламою тоді, коли вона вказує на конкретну, індивідуально визначену особу, або на конкретний, індивідуально визначений товар, із зазначенням найменування, якісні показники, країну походження, виробника тощо. Враховуючи те, що на спірній вивісці міститься інформація, яка не містить закликів до придбання конкретного товару чи отримання послуг позивача, вона не є інформацією, призначеною сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтересу щодо юридичної особи чи конкретного товару (послуг), що поставляється/надається підприємством, а тому суди вважали, що така вивіска не є рекламою і не потребує спеціального дозволу на розміщення зовнішньої реклами».
Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, вивіска «Меблевий. Будь стильний у всьому! ТЦ "БУДАПЕШТ" ЦЕНТРАЛЬНИЙ ВХІД 2 поверх» повністю підпадає під поняття вивіски, яке надає законодавець, що означає, що вона не є рекламною конструкцією, а отже, не потребує спеціального дозволу на розміщення зовнішньої реклами та не підлягає демонтажу.
Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд зробив висновок про обґрунтованість заявлених позовних вимог та про наявність правових підстав для їх задоволення.
Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії» серія А. 303-А; пункт 29).
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приписами ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач при зверненні до суду поніс судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією від 12.12.2024 №0.0.4061527746.1 року.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено, судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в сумі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Відділу з питань реклами виконавчого комітету Криворізької міської ради (код ЄДРПОУ 44338222, 50101, ДНІПРОПЕТРОВСЬКА область, місто КРИВИЙ РІГ, площа МОЛОДІЖНА, будинок 1) про визнання протиправними та скасування припису - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати припис Відділу з питань реклами виконкому Криворізької міської ради №125 від 22.10.2024.
Стягнути з Відділу з питань реклами виконавчого комітету Криворізької міської ради (код ЄДРПОУ 44338222, 50101, ДНІПРОПЕТРОВСЬКА область, місто КРИВИЙ РІГ, площа МОЛОДІЖНА, будинок 1) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) сплачену суму судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.)
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Турлакова