20 січня 2025 року Справа № 160/13283/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіКонєвої С.О.
при секретарі судового засіданняДеркач О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: від відповідача: Яковлєва Н.Б. Сербулова К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КУРЕНІ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.05.2023р. та від 23.05.2023р., -
14.06.2023р. засобами поштового зв'язку Товариство з обмеженою відповідальністю «КУРЕНІ» звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00102300706 від 12.05.2023р.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00102290706 від 12.05.2023р.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00116790706 від 23.05.2023р.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що контролюючим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірки позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2022р. у податковій декларації з ПДВ від'ємного значення з ПДВ у сумі 20 910 050 грн., у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування в сумі 15 170 461 грн. з урахуванням періодів його формування та уточнюючих розрахунків. У ході проведення даної перевірки позивачем на запити контролюючого органу надавались усі запитувані оригінали документів, проте, незважаючи на наведене відповідачем був складений акт за №1063/04-36-07-06 (далі - Акт №1063) від 26.04.2023р. «Про не надання документів до перевірки», який і був підставою для застосування до позивача штрафу у розмірі 2040 грн. за оспорюваним рішенням від 23.05.2023р. Позивач вважає, що вказане рішення є протиправним, оскільки спростовується описом наданих документів від 21.04.2023р. та від 26.04.2023р. та самою інформацією, наведеною у акті перевірки, тому вважає застосування штрафу за не надання до перевірки позивачем документів протиправним. Також за результатами перевірки був складений і акт №1745/04-36-07-06/21548624 (далі - Акт №1745) від 03.05.2023р. за яким виявлено порушення позивачем податкового законодавства, яке призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 47604,07 грн., завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 187120,07 грн., завищення заявленої суми бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за грудень 2022 року на суму 301 372 грн. через те, що реконструкція громадської будівлі ТЦ літ. «А» за адресою: м. Київ, вул. Маршала Малиновського, 12, власником якого є позивач та використовує її у своїй господарській діяльності, проводилася з повним зупиненням його використання за функціональним призначенням, а, відповідно, на переконання відповідача, придбання для потреб позивача електроенергії у кількості 996518,6775 кВт/год не є доцільним та не несе економічної вигоди. Вказані висновки посадових осіб контролюючого органу стали підставами для прийняття вище зазначених оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 12.05.2023р. Позивач зі згаданими висновками та рішеннями не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на те, що реконструкція вказаної будівлі проводилася з липня 2021р. по 11.11.2022р. (отримано витяг з реєстру речових прав №314944235), після реконструкція загальна площа приміщення була збільшена до 32194,7 кв.м., та у зв'язку з тим, що позивач надає в оренду власне нерухоме майно згідно основного виду діяльності, зазначені зміни повинні призвести до позитивного економічного ефекту - отримання прибутку, що кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. В свою чергу, для забезпечення ТЦ електричною енергією позивачем був укладений договір від 29.08.2019р. №54553019 з ТОВ «Київські електричні послуги», а також договори генерального підряду за якими позивач як Замовник мав забезпечувати підрядні організації електричною енергією та водою за свій рахунок, а отже, із наведеного слідує, що вказана вище електроенергія була використана позивачем для потреб позивача з проведення реконструкції ТЦ, при цьому, позивач зазначив, що використана електроенергія була віднесена до витрат, пов'язаних з модернізацією ТЦ і у подальшому буде використовувалися в оподатковуваних операціях, що було відображено у бухгалтерському обліку Дт 152, Кт 631, тобто, зобов'язання з нарахування податкових зобов'язань з ПДВ в даному випадку відсутнє. Щодо завищення заявленої до бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за грудень 2022р. суми 301 372 грн., то позивач вказав на те, що від'ємне значення за грудень 2022р., з урахуванням уточнення показників листопада 2022р. становило 3 566 162 грн., при цьому, до бюджетного відшкодування заявлено лише 309628,96 грн., тобто завищення суми бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за грудень 2022р. на 301 372 грн. позивачем не здійснювалось, а, відповідно, вважає, що порушення п.200.1, п.200.4 та п.200.7 ст. 200 ПК України в діях позивача відсутнє. У відповіді на відзив та у додаткових поясненнях позивач додатково зазначив про те, що запит про надання документів 26.04.2023р. був наданий в останній день перевірки за декілька годин до її завершення, проте, відповідач не продовжив строк перевірки всупереч вимогам ч.2 ст.44.7 ст.44 ПК України. Акт №1745 не містить розрахунку суми завищення бюджетного відшкодування саме на 301372 грн. в порушення Порядку №727, а питання доцільності придбання позивачем електричної енергії у період реконструкції будівлі в листопаді та грудні 2022р. було предметом дослідження у межах розгляду справи №160/13289/23, тому вважає, що відповідач здійснив перевірку одного й того самого періоду двічі та застосував штрафні санкції за одне й те саме порушення двічі в порушення вимог ст.61 Конституції України, згідно акту готовності об'єкта до експлуатації від 28.10.2022р., що надавався до перевірки (лист вих. №1 від 19.04.2023р.) закінчений будівництвом об'єкт згідно з проектом готовий до експлуатації, згідно договору оренди №ЛП-00/01 від 14.11.2022р. введене в експлуатацію приміщення було передане в тимчасове користування ТОВ «Кропперс Груп», тобто з кінця жовтня 2022р. діяльність ТЦ було відновлено через що посилання відповідача про недоцільність використання електричної енергії під час реконструкції, у тому числі у грудні 2022р. коли ТЦ уже працював, взагалі є недоречним, також висновки Акту №1745 підтвердження ні нормативно, ні розрахунково заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2022р. на суму 47 604,07 грн. не містять. На переконання позивача розділ 3.2 Акту №1745 жодної інформації про заниження/завищення податкового кредиту позивачем за грудень не містить, також і на сторінці 33 цього Акту №1745 перевіркою (показника рядка 9 декларації з ПДВ) не встановлено заниження або завищення позивачем податкових зобов'язань у розмірі 139516 грн. від'ємного значення та 52 936 грн. залишку від'ємного значення листопада 2022р.,а, відповідно, за таких обставин відповідачем не доведена наявність складу податкових правопорушень, відображених в оспорюваних податкових повідомленнях-рішеннях на підставі згаданого Акту №1745 за грудень 2022р. (а.с.1-10 том 1, а.с.65-67 том 2, а.с.52-57 том 5, а.с.127-146 том 6).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов, додаткових поясненнях, просив у задоволенні позову позивачеві відмовити повністю посилаючись на те, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2022р. у податковій декларації з ПДВ від 20.01.2023р. №9300561873 від'ємного значення з ПДВ за результатами якої був складений Акт №1745 від 03.05.2023р. Перевіркою було встановлено, що причиною виникнення від'ємного значення з ПДВ є реконструкція власної будівлі торгового центру (далі - ТЦ), що розташована за адресою: м. Київ, вул. Маршала Малиновського, 12. Як зазначено у рішенні №23/09/2020-01 від 23.09.2020р. єдиного учасника позивача реконструкція буде проводитися з повним призупиненням його використання за функціональним призначенням громадської будівлі. Позивачем було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу від 29.08.2019р. №54553010 ПВ та договір генерального підряду від 20.05.2021р. де позивач забезпечувало Генпідрядника точками підключення до мереж електропостачання. Так, позивачем у перевіряємому періоді до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ у розмірі 648 035,06 грн. за електроенергію від ТОВ «Київські електричні послуги» об'ємом 996 518,6775 кВт/год. Виходячи з викладеного та з урахуванням акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за липень 2021р. (зведена інформація Додаток КБ-2в), підписаних замовником та виконавцем, де Генпідрядник є ТОВ «БК Ольвія» розпочато демонтажні роботи, тобто призупиненням його використання за функціональним призначенням громадської будівлі. Таким чином, на переконання відповідача, придбання для потреб позивача електричної енергії у згаданих вище об'ємах не є доцільним та не несе економічної вигоди. У додаткових поясненнях відповідач зазначив, що висновками Акту №1745 було встановлено порушення податкового законодавства, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2022р. на загальну суму 47604,71 грн. Крім того, за результатами проведеної перевірки позивача про дотримання податкового законодавства за листопад 2022р. було оформлено Акт №1744 від 03.05.2023р., яким встановлені аналогічні порушення та збільшено суму податкових зобов'язань на загальну суму 750 549,55 грн., в т.ч. за листопад 2022р. - 438 634,05 грн. та саме у Акті №1744 було повно викладено порушення по взаємовідносинах з ТОВ «ОККО ЕНЕРДЖИ», а оскільки зазначене порушення було триваючим, охопило декілька періодів і більша частина була в попередньому періоді, який охоплюється Актом №1744, порушення по взаємовідносинах з ТОВ «ОККО ЕНЕРДЖИ» за грудень 2022р. було перевірено в ході перевірки за відповідний період та в Акті №1745 було зазначено, що це аналогічні порушення та скориговані суми з урахуванням попереднього Акту перевірки. Щодо розрахунку по податковому повідомленні-рішення форми «В4» на суму 139516 грн. то відповідач зазначив, що позивачем було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ за листопад 2022р. від 20.01.2023р. №9004225469 та самостійно зменшено від'ємне значення з ПДВ у сумі 139516 грн. (рядок 19 та 21 податкової декларації з ПДВ за листопад 2022р.). Зазначена сума відсутня у рядку 19 та 21 декларації з ПДВ за листопад 2022р. та не переносилась до рядку 16 та рядку 19 декларації з ПДВ за грудень 2022р. та яка не приймала участь у формуванні від'ємного значення з ПДВ грудня 2022р. Щодо суми нарахування відповідач зазначив, що на суму послуг ПДВ по послугах, отриманих від ТОВ «ОККО ЕНЕРДЖИ» зменшено суму податкового кредиту у перевіряємих періодів на 272323,3 грн. Позивачем у грудні 2022р. до складу бюджетного відшкодування ПДВ віднесено суми ПДВ сплачені постачальником за товари/послуги ТОВ «ОККО ЕНЕРДЖИ» у сумі 108920 грн., що було відображено в Акті №1745 за результатами перевірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ із даними первинних документів, які підтверджують факт оплати платником товарів/послуг. Крім того, до складу податкового кредиту грудня 2022р. (в попередніх додаткових поясненнях відбулася описка та було вказано грудень 2021р.) позивачем віднесено суму ПДВ 122004,41 грн. по використаній електроенергії для здійснення реконструкції та залишок від'ємного значення у сумі 65115,66 грн. по використаній електроенергії у попередніх періодах, який утворився при здійсненні перерахунку від'ємного значення з ПДВ по декларації з ПДВ за листопад 2022р. та призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 47604,71 грн. внаслідок порушення податкового законодавства. За результатами перевірки зменшено віднесену суму ПДВ 108920 грн. до складу бюджетного відшкодування по ТОВ «ОККО ЕНЕРДЖИ», зменшену суму від'ємного значення з ПДВ по уточнюючому розрахунку за листопад 2022р. - 139516 грн., яка відсутня у рядку 19 та 21 декларації з ПДВ за листопад 2022р. та не переносилась до рядку 16 та рядку 19 декларації з ПДВ за грудень 2022р. та яка не приймала участі у формуванні від'ємного значення з ПДВ грудня 2022р. та залишок від'ємного значення з ПДВ у сумі 52936 грн. по використаній електроенергії, який утворився при здійсненні перерахунку від'ємного значення з ПДВ по декларації з ПДВ за листопад 2022р. та не перенесена до від'ємного значення з ПДВ грудня 2022р., що призвело до заниження задекларованої суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації з ПДВ за грудень 2022р. на 301372 грн. Таким чином, на переконання відповідача, в порушення податкового законодавства позивачем завищено різницю між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 19 декларації з ПДВ) на суму 187120,07 грн., та, як наслідок, завищено від'ємне значення з ПДВ у сумі 139516 грн. (187120-47604)-(а.с.52-54 том 2, а.с.44-45, 122-123 том 5, а.с.56-58, 96-98 том 6).
Ухвалою суду від 19.06.2023р. суддею Сидоренко Д.В. було відкрито адміністративне провадження у даній справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами (а.с.48 том 2).
Надалі, за клопотанням учасників справи судом було здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 07.09.2023р. 11:00 год. про що свідчить зміст ухвали суду від 04.08.2024р. (а.с.174-175 том 2).
У підготовчому засіданні 28.11.2023р. на підставі п.3 ч.1 ст.236 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №160/13289/23, що підтверджується змістом ухвали суду від 28.11.2023р., наявної у справі (а.с.172-173 том 5).
У подальшому за розпорядженням в.о. керівника апарату суду №638д від 04.10.2024р. у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади судді за рішенням ВРП від 24.09.2024р. №2780/0/15-24 було здійснено повторний автоматичний розподіл даної справи та згідно до протоколу автоматизованого розподілу дана справа була передана для розгляду судді Конєвій С.О. (а.с.182-183 том 5).
Ухвалою суду від 23.10.2024р. суддею Конєвою С.О. дану справу прийнято до свого провадження, провадження у даній справі було поновлено та запропоновано учасникам справи, зокрема, позивачеві - надати докази в обґрунтування позову з урахуванням набрання законної сили 26.01.2024р. судовим рішенням у справі №160/13289/23; відповідачеві - відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з урахуванням висновків, наведених у судовому рішенні у справі №160/13289/23, яке набрало законної сили 26.01.2024р. (а.с.184 том 5).
На виконання вимог зазначеної ухвали суду позивачем 12.12.2024р. були надані додаткові письмові пояснення, у яких представник позивача виклав ті самі обставини та послався на підстави, які наведені у позові, відповіді на відзив та у додаткових його попередніх поясненнях (а.с.127-146 том 6).
Також і представником відповідача 08.11.2024р. та 12.12.2024р. були надані відзив на позов, додаткові письмові пояснення, в яких викладена позиція відповідача, яка міститься у попередніх відзиві на позов та письмових поясненнях, які наведені вище та є аналогічними (а.с.56-58, 96-98 том 6).
Надалі, ухвалою суду від 13.12.2024р. було закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 20.01.2025р. 15:30 год. (а.с.152 том 6).
У судовому засіданні 20.01.2025р. представник позивача підтримав даний позов, а представник відповідача, в свою чергу, проти позову заперечував з підстав, які наведені у позові та у відзиві на позов.
У ході судового розгляду справи судом були встановлені наступні обставини у даній справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю «КУРЕНІ» 16.09.1994р. зареєстроване як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Ламана, будинок 19, основним видом діяльності Товариства за КВЕД є 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, з 15.01.2010р. перебуває на обліку як платник податків до бюджету в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (Соборний район м. Дніпра), що підтверджується відомостями із копії Виписки з ЄДРПОУ від 25.11.2022р. та копією Статуту позивача (а.с.20-44 том 2).
20.01.2023р. позивачем до контролюючого органу була подана податкова декларація з ПДВ №9300561873 за грудень 2022р., в якій від'ємне значення задекларовано у сумі 20 910 050 грн., бюджетне відшкодування (Д3, Д4) складало 15 170 461 грн., яка була прийнята контролюючим органом про що свідчить зміст наведеної декларації та копія Квитанції №2 про її прийняття (а.с.249-250 том 1, а.с.1-10 том 2).
У період з 18.04.2023р. по 26.04.2023р. на підставі п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78, п.78.2 ст.78 ПК України, у зв'язку з отриманням заперечення позивача на акт документальної позапланової виїзної перевірки позивача від 21.03.2023р. згідно до наказу від 17.04.2023р. №1947-п контролюючим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2022р. від'ємного значення з ПДВ у сумі 20 910 050 грн., у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету в сумі 15 170 461 грн. з урахуванням періодів формування від'ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за результатами якої складено акт №1745/04-36-07-06/21548624 від 03.05.2023р. (а.с.23-63,92-93 том 1).
Згідно висновків згаданого акту посадовими особами контролюючого органу під час перевірки було встановлено наступні порушення, а саме:
- п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.п.186.2.2 п.186.2 ст.186, п.178.1 ст.178 та п.198.5, п.п.138.3.1 п.138.3 ст.138 та п.189.9 ст.189 ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 47 604,07 грн.;
- п.200.1 та п.200.4 ст.200 ПК України внаслідок чого встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 187 120,07 грн.;
- п.200.1, п.200.4 та п.200.7 ст.200 ПК України встановлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за грудень 2022р. на 301 372 грн. (а.с.62-63 том 1).
Наведені висновки посадових осіб контролюючого органу ґрунтуються на аналогічних порушеннях, які були виявлені та оформлені актом №1744/04-36-07-06/21548624 від 03.05.2023р. (далі - Акт №1744) за яким було збільшено суму податкових зобов'язань на загальну суму 750 549,55 грн., в т.ч. за листопад 2022р. - 438 634,05 грн. та з причин того, що реконструкція будівлі ТЦ за адресою: м. Київ, вул. Маршала Малиновського, 12, яка належить позивачеві на праві власності, проводилась із повним призупиненням його використання за функціональним призначенням, проте, у перевіряємому періоді позивачем за договором про постачання електричної енергії споживачу від 29.08.2019р. №54553019 до складу податкового кредиту було віднесено суму ПДВ у розмірі 648035,06 грн. за отриману від ТОВ «Київські енергетичні послуги» електроенергію об'ємом 996 518,6775 кВт/год, що, на переконання посадових осіб відповідача, є недоцільним та не несе економічної вигоди (а.с.46-60 том 1).
Окрім того, окремо, за наслідками згаданої проведеної перевірки, 26.04.2023р. посадовими особами відповідача був складений і акт №1063/04-36-07-06/21548624 «Про не надання документів до перевірки ТОВ «КУРЕНІ» (далі - Акт №1063), у якому зроблено висновки про те, що на запити контролюючого органу № 1 від 18.04.2023р., запит №2 від 19.04.2023р., запит №1 від 21.04.2023р., запит №2 від 26.04.2023р. підприємством на момент проведення перевірки не надано повний та вичерпний пакет документів, пояснень та документального підтвердження, які розкривали суть та правомірність господарських операцій на порушення вимог п.44.1 ст.44, п.85.2 ст.85 ПК України, що тягне собою відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі 1020 грн. згідно до п.121.1 ст.121 ПК України про що свідчить зміст копії наведеного акту, наявного у справі (а.с.83-88 том 1).
На підставі висновків згаданих Акту №1745 та Акту №1063 контролюючим органом 12.05.2023 та 23.05.2023р., відповідно, були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення, а саме:
- №00102290706 форми «В4» за яким позивачеві було зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ по податковій декларації за грудень 2022р. на суму 139516,00 грн., що підтверджується копією відповідного рішення та розрахунком до нього (а.с.17-19 том 1, а.с.61-62 том 2);
- №00102300706 форми «В1» за яким позивачеві було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ по податковій декларації з ПДВ №9300561873 від 20.01.2023р. за грудень 2022р., на суму 301372 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 150 686 грн. (50%), що підтверджується копією відповідного рішення та розрахунком до нього (а.с.14-16 том 1, а.с.59-60 том 2);
- №00116790706 форми «ПС» за яким, у зв'язку із неповним поданням документів до перевірки згідно абз.4 п.121.1 ст.121 ПК України було застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 2040 грн., що підтверджується копією відповідного рішення та розрахунком до нього (а.с.20-22 том 1, а.с.57-58 том 2).
Вказані податкові повідомлення-рішення є предметом спору у даній адміністративній справі.
Заслухавши учасників справи, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, виходячи з наступного.
Щодо неправомірності прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень №00102290706, №00102300706 від 12.05.2023р., які стосуються зменшення суми від'ємного значення з ПДВ на суму 139516,00 грн. та зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 301372 грн. по податковій декларації з ПДВ за грудень 2022р., суд зазначає про таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі -ПК України).
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до частини 5 статті 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999 р. (далі- Закон №996) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно із частиною 2 статті 9 Закону №996-XIV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Як визначено у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
Пунктом 185.1 ст. 185 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 187.1. ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Абзацом 5 пункту 198.3 статті 198 ПК України закріплено, що нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Водночас, підпункт «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України визначає, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Отже, у разі якщо платник ПДВ починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість виходячи із бази оподаткування визначеної в порядку передбаченому пунктом 189.1 статті 189 ПК України(крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Верховний суд у постанові від 24.01.2023р. по справі №560/7669/21 сформував наступний правовий висновок: «Правове регулювання, запроваджене підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, полягає у тому, що шляхом нарахування податкових зобов'язань вилучається (списується) попередньо сформований податковий кредит. При цьому, слід зауважити, що не обов'язково період, у якому були віднесені суми ПДВ до складу податкового кредиту, та період, у якому за визначених ПК України умов має здійснюватися нарахування грошових зобов'язань відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, мають співпадати. Відповідно, при перевірці правильності формування податкового кредиту предметом доказування є обставини, які мали місце на момент віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, а під час вирішення питання виникнення у платника обов'язку, встановленого підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України,- обставини, які мали місце у періоді виявлення факту припинення використання товару/необоротного активу у власній господарській діяльності платника податків».
Так, зі змісту Акту №1745 від 03.05.2023р. та оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 12.05.2023р. щодо зменшення позивачеві від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 139516 грн. та зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 301372 грн. по податковій декларації з ПДВ за грудень 2022р. встановлено, що підставою для їх прийняття були такі обставини, а саме:
1) порушення, які були виявлені та оформлені актом Акт №1744 від 03.05.2023р. за яким було збільшено суму податкових зобов'язань на загальну суму 750 549,55 грн., в т.ч. за листопад 2022р. - 438 634,05 грн.;
2) реконструкція будівлі ТЦ за адресою: м. Київ, вул. Маршала Малиновського, 12, яка належить позивачеві на праві власності, проводилась із повним призупиненням його використання за функціональним призначенням, проте, у перевіряємому періоді позивачем за договором про постачання електричної енергії споживачу від 29.08.2019р. №54553019 до складу податкового кредиту було віднесено суму ПДВ у розмірі 648035,06 грн. за отриману від ТОВ «Київські енергетичні послуги» електроенергію об'ємом 996 518,6775 кВт/год, що, на переконання посадових осіб відповідача, є недоцільним та не несе економічної вигоди;
3) відповідно наданих до перевірки актів приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг), а також актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за перевіряємий період зазначена електроенергія використовувалась Генпідрядником для проведення реконструкції об'єкта (а.с.46-52 том 1).
Отже, із аналізу наведених обставин слідує, що відповідач фактично ставить під сумнів використання електричної енергії позивачем у своїй господарській діяльності у період проведення реконструкції вищенаведеного приміщення ТЦ з призупиненням його діяльності та вважає зазначене недоцільним та не може нести економічної вигоди.
Проте, наведені висновки контролюючого органу є лише припущеннями посадових осіб відповідача, які спростовуються наступним.
Так, із наявних в матеріалах справи копій документів судом встановлено, що позивач здійснює свою господарську діяльність за основним видом діяльності - 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна про що свідчить зміст копії Статуту позивача та відомостей із копії Виписки з ЄДРПОУ від 25.11.2022р. (а.с. 20-44 том 2).
Згідно копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №251138634 від 02.042021р. з 30.03.2021р. позивач є власником громадської будівлі літ. «А» загальною площею 31411.9 кв.м. (ТЦ «Метрополіс»), розташованої за адресою: м. Київ, вул. Маршала Малиновського, 12 (а.с.123 том 1).
За рішенням №23/09/2020-01 єдиного учасника ТОВ «КУРЕНІ» від 23.09.2020 р. затверджено провести реконструкцію приміщень Торгівельного центру за адресою: м.Київ, вул. Маршала Малиновського, 12, літера А, що належить ТОВ «КУРЕНІ» у зв'язку з необхідністю збільшення відвідуваності ТЦ та орендних зборів з урахуванням Реконцепції ТЦ (а.с.183 том 2).
Тобто, кінцевою метою реконструкції торгівельного центру було збільшення орендних зборів через підвищення відвідуваності ТЦ, що відповідає меті підприємницької діяльності -надання в оренду власного нерухомого майна саме з метою отримання прибутку.
З цією метою між позивачем (як Замовником) та ТОВ БК «Ольвія» (як Генпідрядником) було укладено договір Генерального підряду від 20.05.2021р. за п.п.11.2.3 цього договору, позивач брав на себе зобов'язання забезпечувало Генпідрядника ТОВ БК «Ольвія» точками підключення до мереж електропостачання.
Також, відповідно до п. 6.2.9 Договору будівельного підряду №07/2021 р. на комплекс робіт по облаштуванню фасадних систем від 07.07.2021 р. Замовник (ТОВ «КУРЕНІ») зобов'язаній передати Підряднику (ТОВ «Глімар») будівельний майданчик з вказівкою точок підключення до електромережі. Оплату за використану електроенергію і воду здійснює Замовник за свій рахунок від початку робіт і до підписання останнього акту виконаних робіт. Договір підряду №17.12.2021 р. від 17.12.2021 р. між ТОВ «КУРЕНІ» - Замовником та ТОВ «Будівельна компанія «КАУПЕР» - Підрядником, про виконання оздоблювальних робіт (ремонт офісних приміщень) зобов'язував Замовника забезпечити постачання Приміщення або майданчик електроенергією, освітленням і водою, необхідною для виконання робіт (п.4.2.4.). Пункт 4.5. Договору підряду №04/11 від 04.11.2022 р. між ТОВ «КУРЕНІ» - Замовником та ТОВ «Гідро-захист-буд» - Підрядником про виконання робіт з гідроізоляції проблемних ділянок деформаційних швів передбачає обов'язок Замовника, забезпечити Підрядника водою та електроенергією в необхідній кількості. Відповідно до п. 2.4.1. Договору №23/09/КУР від 27.10.2022 р. між ТОВ «КУРЕНІ» - Замовником та ТОВ «Гідрогрупсервіс» - «Підрядником» про прочищення каналізаційних мереж Замовник зобов'язаній передавати Підряднику джерела енерго- і водопостачання, зв'язку-/ при наявності постійного джерела/, необхідних для виконання робіт. Договором № 1800547 від 19.08.2021 р. між ТОВ «КУРЕНІ» - Замовником та ТОВ «ШИНДЛЕР» - «Підрядником» про поставку та монтаж обладнання (ліфти) покладався обов'язок на Замовника забезпечити стабільну напругу та підвести кабелі необхідних характеристик для тимчасового та постійного електроживлення Обладнання згідно з вимогами ПТЗ. Підключення обладнання виконує електрик Замовника у присутності представників Підрядника. Згідно із Договором №11/02/КУР від 11.02.2022 р. між ТОВ «КУРЕНІ» - Замовником та ТОВ «БУДФОКС» - Підрядником (ремонт жироуловлювача, ремонт каналізаційної мережі) Замовник зобов'язаній передати джерела енерго і водопостачання, зв'язку (при наявності постійного джерела), необхідних для виконання робіт (п.2.4.1.). Договором № 06102022 про поставку обладнання та виконання робіт від 06.10.2022р. між ТОВ «КУРЕНІ» - Замовником та ТОВ «ІНОВА ТЕХНОЛОДЖІ» - Виконавцем передбачений обов'язок Замовника забезпечити можливість підключення обладнання Виконавця до необхідних електромереж 220В 50ГЦ (п. 5.2.2). Відповідно до Договору №15-01/2021 від 05.01.2021 р. про надання послуг екологічного характеру (аналітичний контроль викидів в атмосферне повітря стаціонарних джерел) між ТОВ «КУРЕНІ» - Замовником та ТОВ «АВТОЕКОПРИЛАД» - Підрядником замовник зобов'язаний підготувати місця проведення робіт, забезпечивши доступність, безпеку та освітленість(а.с.125-207 том 1).
Таким чином, із наведених встановлених судом обставин та описаних господарських операцій позивача, можна зробити висновок, що на період проведення реконструкції ТЦ позивач за вказаними договорами мав обов'язок забезпечувати у період проведення будівельних робіт свої приміщення ТЦ електропостачанням та освітленням.
З метою забезпечення будівлі ТЦ електричною енергією, 29.08.2019р. між ТОВ «Київські електричні послуги» (далі - Постачальник) та позивачем (далі - Споживачем) був укладений договір про постачання електричної енергії №54553019 ПВ (далі - Договір) (а.с.208-217 том 1).
Відповідно до умов договору Постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами згаданого Договору
Згідно із абз. 12 п. 5.8. Договору, порядок звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії на певну дату чи протягом відповідного періоду визначається відповідно до комерційної пропозиції, обраної Споживачем.
Пункт 5.1. Індивідуальної комерційної пропозиції постачальника електричної енергії ТОВ «Київські енергетичні послуги» ІПК №1 «Аванс» 100% встановлює, що оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється наступними етапами:
- 100% вартості прогнозованих (заявлених) обсягів споживання електричної енергії у розрахунковий період оплачується не пізніше, ніж за 6 календарних днів до дати початку розрахункового періоду;
- остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання не пізніше, ніж на 5 робочий день після закінчення розрахункового періоду.
Розмір попередньої оплати визначається на підставі прогнозованих (заявлених) обсягів споживання електричної енергії на розрахунковий період, а у разі відсутності прогнозованих (заявлених) обсягів за обсягом фактичного споживання електричної енергії попереднього розрахункового періоду, що передує даті видачі рахунку.
Пункт 5.2. Індивідуальної комерційної пропозиції постачальника електричної енергії ТОВ «Київські енергетичні послуги» ІПК №1 «Аванс» 100% передбачав, що споживач надає звіти про покази засобу обліку за формою узгодженою з оператором системи розподілу, за розрахунковий період та у дати, визначені Договором про постачання електричної енергії, що діяв станом на 31 серпня 2019 року, до отримання окремого повідомлення від Постачальника про зміну відповідної дати чи періоду. Новий споживач надає звіти про покази засобу обліку 01 числа розрахункового місяця.
У разі, якщо фактичні покази засобів обліку неможливо зафіксувати в останній день розрахункового періоду (вихідний, святковий тощо), та у інших випадках, покази засобу обліку на останній день розрахункового періоду визначаються відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку, зокрема, за середньодобовим споживанням.
Згідно із п. 6.1. Індивідуальної комерційної пропозиції постачальника електричної енергії ТОВ «Київські енергетичні послуги» ІПК № 1 «Аванс» 100% Рахунки надаються у день подання Споживачем звіту або після отримання Постачальником інформації від оператора системи розподілу щодо фактично спожитих обсягів споживання електричної енергії за розрахунковий період.
За даними, які відображені у податкової декларації з ПДВ за грудень 2022р. (Додаток 1) позивачем за вказаними правовідносинами щодо отримання електричної енергії було віднесено до податкового кредиту у грудні 2022р. суму 122004,41 грн. (а.с.2-3 том 2).
Також і згідно Акту №1745 від 03.05.2023р видно, що позивач листом за вих. №2 від 26.04.2023р. повідомив контролюючий орган про те, що відповідно до п.11.2.3 Договору Генерального підряду від 20.05.2021р. позивач забезпечував Генпідрядника точками підключення до мереж електропостачання та в перевіряємому періоді до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ у розмірі 648 035,06 грн. за використану електроенергію у період з 31.07.2021р. по 31.12.2022р. об'ємом 996 518,6775 кВт/год., у т.ч. і у грудні 2022р. у сумі 122004,41 грн., які були включені до податкового кредиту грудня 2022р. (а.с.51-52 том 1).
На підставі Актів приймання виконання будівельних робіт форми КБ-2в судом встановлено, що реконструкція торгівельного центру була розпочата в липні 2021р. та завершена в кінця жовтня 2022р. (а.с.217-250 том 2, а.с.1-250 том 3, а.с.1-250 том 4, а.с.1-22 том 5).
Згідно копії Акту готовності об'єкта до експлуатації від 28.10.2022р. (реєстраційний номер в ЄДЕССБ: АС01:0898-9922-8994-1215) реконструкцію громадської будівлі літ «А» без зміни її зовнішньої конфігурації та функціонального призначення за адресою: м. Київ, вул. Маршала Малиновського, 12 вважати закінченим будівництвом об'єкт готовий до експлуатації, загальна площа приміщень становить 32194,7 кв.м., будівельні роботи виконані у строк: початок робіт - червень 2021р.; закінчення робіт - жовтень 2022р. (а.с.157-163 том 2).
А згідно копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №314944235 від 11.11.2022р. за позивачем зареєстровано право власності на громадську будівлю літ. «А» за адресою: м. Київ, вул. Героїв полку «Азов», будинок 12 (колишня перейменована вул. Маршала Малиновського, 12) уже загальною площею 32194,7 кв.м. (а.с.124 том 2).
Тобто, з урахуванням загальної площі згаданої будівлі, до проведення реконструкції, яка становила станом на 30.03.2021р. - 31411.9 кв.м. та загальної площі, після реконструкції будівлі станом на 11.11.2023р., яка становить 32194.7 кв.м. (а.с.123-124 том 2) вбачається, що її площу було збільшено.
Отже, із аналізу вищенаведених встановлених обставин та приписів податкового законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вищенаведеними доказами підтверджено факт використання позивачем придбаної електроенергії саме у своїй господарській діяльності, кінцевою метою якої (реконструкції ТЦ) було збільшення орендних платежів через збільшення його загальної площі та підвищення відвідуваності ТЦ, що відповідає меті підприємницької діяльності - отримання прибутку.
Зазначений факт підтверджується і тим, що уже з листопада 2022р. позивачем вказане реконструйоване нерухоме майно було передано в оренду, а саме: 14.11.2022р. ТОВ «КУРЕНІ» було укладено договір оренди №ЛП-00/01 з ТОВ «Кропперс Груп», а 19.11.2022р. приміщення будівлі були передані в оренду згідно акту прийому - передачі частини нежитлової будівлі в оренду, що є Додатком 1 до цього договору (а.с.164-172 том 2).
А відповідно, із наведених обставин слідує, що проведення реконструкції будівлі враховуючи її мету - збільшення орендних платежів, кореспондується з визначенням господарської діяльності. Без електропостачання проведення реконструкції не вбачається за можливе, тому суд приходить до висновку, що придбану електричну енергію, у тому числі і у листопаді та грудні 2022р. (коли будівництво уже було завершене та частина приміщення передана в оренду) було використано в операціях, що є господарською діяльністю ТОВ «КУРЕНІ».
Безпідставне не врахування відповідачем обставин початку та завершення реконструкції будівлі, яке мало місце з липня 2021р. по жовтень 2022р., передання позивачем в оренду частини будівель уже у листопаді-грудні 2022р. за договором від 14.11.2022р. вплинуло на хибність вищенаведених висновків контролюючого органу.
А отже, враховуючи все вище зазначене, слід дійти висновку, що доводи посадових осіб відповідача про недоцільність придбання позивачем електроенергії у кількості 996 518,6775 кВт/год у період проведення реконструкції та у грудні 2022р. є недоцільним та не несе економічної вигоди, використано не позивачем, а Генпідрядником, є лише припущеннями посадових осіб контролюючого органу, які спростовуються вищенаведеними дослідженими судом доказами, тому є неспроможними.
Також є неспроможними і посилання посадових осіб контролюючого органу на те, що підставами для згаданих вище висновків слугували аналогічні порушення позивачем податкового законодавства за Актом №1744 від 03.05.2023р. по податковій декларації з ПДВ за листопад 2022р., на що відповідач посилається у Акті №1745 від 03.05.2023р., з огляду на таке.
Правомірність відображення позивачем у податковій декларації з ПДВ за листопад 2022р. показників податкових зобов'язань по податкового кредиту, задекларованому бюджетному відшкодуванню сум ПДВ, а також правомірність придбання та використання електроенергії у період проведення реконструкції згаданої вище будівлі саме у господарській діяльності позивача за згаданим вище Актом №1744 від 03.05.2023р. були предметом судового розгляду при вирішенні адміністративної справи №160/13289/23 за результатами розгляду якої за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2023р. позов було задоволено та прийняті на підставі згаданого Акту №744 податкові повідомлення-рішення від 11.05.2023р. про зменшення від'ємного значення сум ПДВ та зменшення бюджетного відшкодування, задекларовані позивачем у податковій декларації з ПДВ за листопад 2022р., були визнані протиправними та скасовані, рішення суду набрало законної сили 17.10.2024р. згідно інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
А отже, оскільки вищенаведеним судовим рішенням, висновки Акту №1744 були визнані протиправними, посилання на вказаний Акт №1744, як на підставу для прийняття висновків за Актом №1745 від 03.05.2023р. та оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 12.05.2023р., що є предметом спору у цій справі, є безпідставним та судом не приймається до уваги як належний доказ у розумінні ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також слід зазначити, що ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду, зокрема, у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, обставини щодо правомірності придбання електроенергії позивачем та використання її у своїй господарській діяльності у період проведення реконструкції вищенаведеної будівлі, яка належить йому на праві власності, що призвело до збільшення загальної площі будівлі, яка позивачем передається в оренду з метою отримання прибутку не можуть доказуватися у цій справі, оскільки, незважаючи на те, що у ній досліджувалися податкові зобов'язання позивача, задекларовані у листопаді 2022р., ці ж зобов'язання декларувалися позивачем і у грудні 2022р., а відповідно, можна зробити висновок, що їх правомірність та законність встановлена уже вищенаведеним рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2023р. у справі №160/13289/23, що набрало законної сили, тому наведені вище обставини не підлягають доказуванню у цій справі у відповідності до вимог ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо правомірності здійснення контролюючим органом обрахування зменшених сум від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 139516 грн. та суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 301372 грн. за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями від 12.05.2023р. та розрахунками до нього, суд зазначає про наступне.
Так, зі змісту Акту №1745 від 03.05.2023р. судом встановлено, що у ході проведення перевірки позивача відповідачем виявлені такі порушення, а саме:
- заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 47604,07 грн.;
- завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту 187 120,07 грн.;
- завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за декларації з ПДВ за грудень 2022р. на 301 372 грн. (а.с.62-63 том 1).
В той же час, зміст оспорюваного податкового повідомлення-рішення №00102290706 від 12.05.2023р. містить іншу суму про завищення від'ємного значення з ПДВ - 139516 грн. проте, щодо цієї суми опис порушення у Акті №1745 взагалі відсутній.
Також і додані до оспорюваних податкових повідомлень-рішень розрахунки до них не містять відображення обґрунтування проведених відповідачем розрахунків саме у наведених сумах (а.с.16,19 том 1).
Зазначене свідчить про те, що посадовими особами контролюючого органу порушені вимоги щодо порядку оформлення актів перевірок, встановлених п.5 розділу ІІ, п.п.2 п.4 розділу Ш Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків-юридичними особами, та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015р. №727(далі - Порядок №727).
В той же час, у відзиві на позов та у додаткових письмових поясненнях в обґрунтування правомірності проведених розрахунків у згаданих вище сумах за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями від 12.05.2023р., відповідач вказав на наступне, а саме:
- до складу податкового кредиту грудня 2022р. (в попередніх додаткових поясненнях відбулася описка та було вказано грудень 2021р.) позивачем віднесено суму ПДВ 122004,41 грн. по використаній електроенергії для здійснення реконструкції та залишок від'ємного значення у сумі 65115,66 грн. по використаній електроенергії у попередніх періодах, який утворився при здійсненні перерахунку від'ємного значення з ПДВ по декларації з ПДВ за листопад 2022р. та призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 47604,71 грн. внаслідок порушення податкового законодавства;
- за результатами перевірки зменшено віднесену суму ПДВ 108920 грн. до складу бюджетного відшкодування по ТОВ «ОККО ЕНЕРДЖИ», зменшену суму від'ємного значення з ПДВ по уточнюючому розрахунку за листопад 2022р. - 139516 грн., яка відсутня у рядку 19 та 21 декларації з ПДВ за листопад 2022р. та не переносилась до рядку 16 та рядку 19 декларації з ПДВ за грудень 2022р. та яка не приймала участі у формуванні від'ємного значення з ПДВ грудня 2022р. та залишок від'ємного значення з ПДВ у сумі 52936 грн. по використаній електроенергії, який утворився при здійсненні перерахунку від'ємного значення з ПДВ по декларації з ПДВ за листопад 2022р. та не перенесена до від'ємного значення з ПДВ грудня 2022р., що призвело до заниження задекларованої суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації з ПДВ за грудень 2022р. на 301372 грн. Таким чином, на переконання відповідача, в порушення податкового законодавства позивачем завищено різницю між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 19 декларації з ПДВ) на суму 187120,07 грн., та, як наслідок, завищено від'ємне значення з ПДВ у сумі 139516 грн. (187120-47604) - (а.с.122-123 том 5).
Проте, такий розрахунок із вищенаведеними сумами щодо зменшення від'ємного значення на суму 139516 грн. та зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 301372 грн. саме за податковою декларацією з ПДВ за грудень 2022р. є необґрунтованим та не доведеним відповідачем, з огляду на таке.
Тобто, за наведеним розрахунком 108920 +139516+52936 =301372 грн.
а) 108920 грн. - сума ПДВ по ТОВ «ОККО ЕНЕРДЖІ» (газ для обігріву ТЦ за період грудень 2022р.).
При цьому, відповідно до Таблиці 2 Додатку 3 до податкової декларації з ПДВ - звітним податковим періодом у якому виникло значення - 108920 грн. ПДВ по ТОВ «ОККО ЕНЕРДЖІ» є грудень 2022р.
б) 52936 грн. - залишок від'ємного значення по використаній електроенергії за листопад 2022р.
У Акті №1745 від 03.05.2023р., відзиві на позов та додаткових поясненнях, відсутній розрахунок суми залишку від'ємного значення по використаній електроенергії та періоди у яких він був сформований, при цьому, у додаткових поясненнях, відповідач, наводячи розрахунок ППР стосовно зменшення бюджетного відшкодування та ППР про завищення від'ємного значення, наводить різні суми такого залишку.
65114,66 грн. (для ППР по бюджетному відшкодуванню) та 52936 грн. (для ППР по від'ємному значенню).
Відповідно до Таблиці 2 Додатку 3 до податкової декларації з ПДВ до бюджетного відшкодування за використану електроенергію заявлено 107 500,44 грн. - звітним податковим періодом у якому виникло це значення по ТОВ «Київські електричні послуги» є виключно грудень 2022р.
Жодна із наведених відповідачем сум позивачем до бюджетного відшкодування не заявлялась.
А отже, із наведених встановлених обставин слідує, що використані відповідачем різні суми від'ємного значення по використаній електроенергії за один і той же період, не є розрахунковими величинами, що базуються на дослідженні первинної документації та поданих деклараціях позивача, оскільки Акт №1745 таких посилань не містить.
в) 139516 грн. - сума самостійно зменшеного від'ємного значення за листопад 2022р.
Щодо цієї суми щодо самостійного зменшення від'ємного значення за листопад 2022р., то, у даному випадку, зменшення від'ємного значення у листопаді 2022р. також не призведе до виникнення у грудні 2022р. ПДВ до сплати, оскільки відповідно до Додатку №2 до податкової декларації сума від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) періоду за грудень 2022р. складає 3 701 418,00 грн.
За викладених обставин, суд приходить до висновку, що контролюючим органом в Акті №1745 від 03.05.2023р. щодо перевірки за грудень 2022р., окрім посилання на вимоги Податкового кодексу України, не наведені жодні будь-які обґрунтування в частині проведених розрахунків, які були покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень, а викладені у акті перевірки обставини не базуються на первинних документах в порушення вимог Порядку №727, що призвело до невірних розрахунків та, як наслідок, і прийняття податкових повідомлень-рішень від 12.05.2023р., які є протиправними.
Відповідно, оспорювані податкові повідомлення-рішення від 12.05.2023р. підлягають визнанню судом протиправними та скасуванню.
Роблячи такий висновок, судом враховано і правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 26.06.2023р. у справі №815/6819/14 з приводу того, що, незважаючи на те, що акт податкової перевірки не є самостійним предметом судового оскарження, він є одним із доказів в адміністративній справі про визнання протиправним рішення контролюючого органу, прийнятого за наслідками проведеної перевірки. Текст акта перевірки повинен деталізовано відображати зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень та відповідати встановленим висновкам про вчинене платником податків порушення. Описова частина акта перевірки повинна бути сформульована таким чином, щоб платник податків міг зрозуміти в чому, на думку податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення та, заперечуючи проти встановлених у висновках акта перевірки порушень, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення, мав змогу подати заперечення проти акта перевірки чи звернутися до суду з позовом про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки рішень контролюючого органу.
Стосовно правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №00116790706 від 23.05.2023р., суд зазначає наступне.
Вищевказаним податковим повідомленням-рішенням контролюючий орган за порушення п.44.1 ст. 44, п.85.2 ст.85 ПК України на підставі пп.54.3.3 п.54.3, абз.4 п.121.1 ст.121 пп.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України застосував до ТОВ «КУРЕНІ» штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 2040,00 грн.(а.с.20-22 том 1).
Підставою для застосування цих санкцій став акт №1063/04-36-07-06/21548624 від 26.04.2023р. (далі - Акт №1063), за змістом якого підприємством на момент проведення перевірки (зокрема, у період з 18.04.2023 р. по 26.04.2023 р.) не надано повний та вичерпний пакет документів, пояснень та документального підтвердження, які розкривали суть та правомірність здійснених господарських операцій, а саме:
- документи щодо проведення інвентаризації основних засобів, ТМЦ станом на 31.12.2020 р., 31.12.2021 р., 31.12.2022 р.;
- документи щодо відображення в бухгалтерському обліку здійснення реконструкції будівлі (на якому бухгалтерському рахунку обліковувалась будівля до реконструкції та в момент реконструкції);
- наказ про затвердження складу інвентаризаційної комісії на підприємстві на 2022 рік;
- ліцензії, дозволи, сертифікати, ТУ (ДСТУ) та калькуляцію на товари власного виробництва;
- документи щодо умов зберігання товарно-матеріальних цінностей, документального оформлення їх руху (оприбуткування, переміщення та відвантаження);
- журнали-ордери загальні і розгорнуті за відповідні періоди по рахунках бухгалтерського обліку (у розрізі субрахунків) та/або по субконто (з найменуваннями у кількісних та вартісних показників) 11, 12, 15, 20, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 30, 33, 35, 36, 37, 50, 60, 61, 64, 66, 67, 68, 70, 71, 73, 74, 79, 90, 91, 92, 93, 94, 97.
Також, в ході проведення перевірки посадовим особам ТОВ «КУРЕНІ» вручено запит №1 від 18.04.2023р. (вручений 19.04.2023р.), запит №2 від 19.04.2023р. (вручено 20.04.2023р.), запити №1 від 21.04.2023 р. (вручено 21.04.2023 р.) та №2 від 26.04.2023 р. (вручено 26.04.2023р.) щодо надання пояснення та документального підтвердження з питань, що стосуються предмета перевірки, однак за змістом акта від 26.04.2023 р. на вказані запити контролюючого органу позивачем були надані пояснення без документального підтвердження, частково надані документи на пояснення з деяких питань, а також в останній день перевірки о 16:23 год. було надано: акт прийому-передачі матеріалів (в монтаж) до договору підряду №07/2021 від 07.07.2021 р.; обороти по рахунках 10, 13, 11, 15, 20, 20, 22 за червень 2021 грудень 2022 років щомісячно; розрахунки загальновиробничих витрат до акту КБ-2в; паспорти на ліфти та екскалатори, про що свідчать відомості наведені у Акті №1063 (а.с.83-88 том 1).
Згідно з вимогами статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Отже, наведеними нормами передбачено обов'язок платника податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів та надавати посадовим особам контролюючого органу документи, необхідні для проведення контролюючим органом перевірки, крім випадків їх виїмки або іншого вилучення правоохоронними органами.
Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Пунктом 121.1. статті 121 ПК України передбачена відповідальність за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом.
У постанові від 08.11.2021 р. по справі №640/21601/19 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого в частині ненадання документів під час здійснення податкового контролю склад вказаного правопорушення полягає саме в поведінці платника податків, направленої на ухилення ним від виконання обов'язку з надання контролюючим органам оригіналів чи копій документів на їх законну вимогу, тим самим створюючи перешкоди для здійснення податкового контролю. У той же час у разі відсутності підстав для висновку про створення перешкод у його здійсненні, в тому числі шляхом ухилення від надання документів чи їх копій, зокрема через поважні та об'єктивні причини, поведінку платника податків не можна кваліфікувати як таку, що утворює склад правопорушення, передбаченого пунктом 121.1 статті 121 ПК України. Не підпадає під таку кваліфікацію поведінка платника податків і у разі, якщо під час перевірки ним надані усі наявні у нього документи, але вони визнані контролюючим органом такими, що не в повній мірі підтверджують правильність даних податкового обліку. В такому випадку контролюючий орган має підстави для констатації помилок у податковому обліку із встановленням відповідного складу податкового порушення та застосуванням відповідних наслідків у вигляді визначення грошових зобов'язань за наявності для цього підстав.
Отже, суду необхідно з'ясувати, чи дійсно позивач вживав усі залежні від нього заходи для забезпечення повної і об'єктивної перевірки, чи ухилявся від її проведення, а також перевірити та оцінити поведінку контролюючого органу (чи надав він реальну можливість платникові податків надати усі документи, чи у повній мірі забезпечив право на участь в її проведенні).
Так, на спростування доводів контролюючого органу, ТОВ «КУРЕНІ» повідомило, що позивач не є виробником товарів, а, отже, він не має, наведених вище документів, а саме:
- документи щодо умов зберігання товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ), документального оформлення їх руху (оприбуткування, переміщення та відвантаження);
- договори з актами приймання-передачі матеріалів та усіма додатками та додатковими угодами надавались під час перевірки, що підтверджується описами наданих документів від 21.04.2023 р. та 26.04.2023р.;
- журнали ордери загальні за відповідні періоди по рахунках бухгалтерського обліку (у розрізі субрахунків) та/або по субконто (з найменуванням у кількісних та вартісних показників) 11, 12, 15, 20, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 30, 33, 35, 36, 37, 50, 60, 61, 64, 66, 67, 68, 70, 71, 73, 74, 79, 90, 91, 92, 93, 94, 97.
При цьому, позивач зауважив, що під час перевірки надавалися обороти рахунків 10, 11, 12, 15, 201, 205, 209, 22, 311, 35, 36, 371, 373, 50, 631, 64, 66, 68, 70, 73, 79, 90, 92, 93. Опис наданих документів міститься у наявних в матеріалах справи копіях листів ТОВ «КУРЕНІ» від 19.04.2023 р., 26.04.2023 р. та 10.03.2023р. господарські операції по рахунках 23-28, 30, 33, 35, 60, 61, 67, 71, 74, 91, 97 не здійснюються.
Стосовно питання надання позивачем на запити контролюючого органу №1 від 18.04.2023р., №2 від 19.04.2023р. суд зазначає таке.
Так, позивачем, супровідним листом за вих.1 від 19.04.2023р. (на запит №1 від 18.04.2023р.) були надані оригінали первинних документів за наведеним у ньому переліком, які були отримані посадовою особою контролюючого органу 19.04.2023р. о 12:48 год. про що свідчить особистий підпис посадової особи відповідача (а.с.64 том 1).
Також позивачем супровідним листом за вих. №1 від 20.04.2023р. (на запит №1 від 18.04.2023р.) були надані оригінали первинних документів за наведеним у ньому переліком, які були отримані згідно особистого підпису посадовою особою відповідача 20.04.2023р. о 12:10 год. (а.с.65-66 том 1).
Супровідним листом за вих. №3 від 20.04.2023р. (на запит №2 від 19.04.2023р.) позивачем були надані первинні документи (банківські виписки) за наведеним у ньому переліком, які були отримані особисто посадовою особою відповідача про що свідчить її підпис 20.04.2023р. о 15-45 год. (а.с.67 том 1).
Супровідним листом за вих. №1 від 21.04.2023р. (на запит №2 від 19.04.2023р.) позивачем були надані оригінали первинних документів за наведеним у ньому переліком, які були отримані посадовою особою відповідача 21.04.2023р. о 14:00 год. (а.с.68-69 том 1).
Супровідним листом за вих. №1 від 24.04.2023р. (на запит №1 від 21.04.2023р.) позивачем були надані оригінали первинних документів за наведеним у ньому переліком, які були отримання посадовою особою під підпис 24.04.2023р. (а.с.70 том 1).
Супровідним листом за вих. №1 від 26.04.2023р. (на запит №2, №3 від 26.04.2023р. отриманий в цей же день об 11:00 год.) позивачем були надані оригінали первинних документів за наведеним у ньому переліком, які були отримані посадовою особою відповідача 26.04.2023р. о 16:30 год. (а.с.72-73 том 1).
Вищенаведені проаналізовані судом обставини свідчать про виконання підприємством вимог контролюючого органу щодо надання на його запити пояснень та витребуваних документів.
При цьому, слід зазначити, що досліджені вказані обставини щодо не надання позивачем на запити контролюючого органу у період з 18.04.2023р. по 26.04.2023р. (зокрема на запити від 21.04.2023р. та 26.04.2023р.) були підставами і для застосування до позивача штрафу у сумі 1020 грн. за податковим повідомленням-рішенням №00116560706 від 22.05.2023р. на підставі висновків Акту від 26.04.2023р., які були предметом спору у справі №160/13289/23 та за результатами розгляду даної справи було прийняте рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2023р. про визнання вказаного податкового повідомлення-рішення протиправним та його скасування, вказане судове рішення, як зазначалося вище набрало законної сили.
Тобто, із аналізу встановлених обставин слідує, що контролюючий орган, застосовуючи до позивача штраф у розмірі 1020 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 22.05.2023р. та за податковим повідомленням-рішенням від 23.05.2023р. за не подання документів на вищенаведені запити відповідача (на запити від 21.04.2023р. та від 26.04.2023р.) у межах однією перевірки, яка проводилась у період з 18.04.2023р. по 26.04.2023р., притягнув позивача до юридичної відповідальності двічі за одне й те саме порушення, що є неприпустимим та суперечить вимогам ст.61 Конституції України за якою передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Судом враховується також і те, що відповідач мав можливість дослідити відповідні питання також під час попередньої перевірки, яка проводилася фахівцями ГУ ДПС у Дніпропетровській області у період з 06.03.2023 р. по 14.03.2023 р. на підставі наказу «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «КУРЕНІ» №284-п від 18.01.2023р. та з урахуванням наказу «Про продовження строків проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «КУРЕНІ» №1160-п від 09.03.2023 р., за підсумками якої за результатами якої відповідачем складено акт перевірки від 21.03.2023р.
Отже, враховуючи терміни проведення фахівцями ГУ ДПС у Дніпропетровській області позапланової документальної виїзної перевірки, суд вважає, що контролюючий орган мав об'єктивну можливість дослідити усі надані позивачем документи.
При цьому, слід зауважити, що згідно із ч. 2 п. 44.7 ст.44 ПК України, у разі якщо під час проведення перевірки платника податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.
Отже, у даному випадку, вручивши запит позивачеві про надання документів у день завершення перевірки 26.04.2023р. об 11:00 год. та отримавши первинні документи від позивача 26.04.2023р. об 16:30 год., контролюючий орган мав обов'язок продовжити термін проведення такої перевірки в силу ч.2 п.44.7 ст.44 ПК України.
З огляду на вищевикладене та надання позивачем на запити контролюючого органу всіх оригіналів первинних документів, що підтверджено вище проаналізованими доказами, суд не вбачає підстав для застосування до ТОВ «КУРЕНІ» штрафу в розмірі 2040,00 грн. на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, абз. 4 п. 121.1 ст. 121, п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, у зв'язку із чим оспорюване податкове повідомлення-рішення №00116790706 від 23.05.2023р. слід визнати протиправним та скасувати.
У відповідності до вимог ч.1, ч.4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, представником відповідача під час судового розгляду справи не доведено жодними належними, достатніми та достовірними доказами правомірність прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, не спростовані докази, які надані позивачем з урахуванням обставин встановлених судом у відповідності до вимог ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представник відповідача у судовому засіданні на вимогу суду не змогла пояснити та надати докази на підтвердження правомірності проведених розрахунків сум зменшення від'ємного значення та суми бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2022р. за оспорюваними податковими повідомленнями-рішення з урахуванням обставин встановлених судом у ході судового розгляду справи, які контролюючим органом не були спростовані.
Інші доводи відповідача уважно вивчені судом, проте, не беруться судом до уваги, оскільки не є юридично значимими та висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши у відповідності до вимог ч.2 ст.2 наведеного Кодексу правомірність прийняття відповідачем як суб'єктом владних повноважень оспорюваних податкових повідомлень-рішень, суд приходить до висновку, що викладені в Актах №1745, №1063 обставини, що слугували підставами для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, є неправомірними та не обґрунтованими, спростовуються вищенаведеними доказами, а тому оспорювані податкові повідомлення-рішення є таким, що прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі вищевказаних висновків, підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги все вищевикладене, позовні вимоги позивача слід задовольнити повністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 8904 грн. 21 коп. понесені позивачем згідно платіжної інструкції №525 від 01.06.2023р. (а.с.13 том 1).
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КУРЕНІ" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.05.2023р. та від 23.05.2023р. - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області податкові повідомлення-рішення №00102300706 від 12.05.2023 року, №00102290706 від 12.05.2023 року та №00116790706 від 23.05.2023 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; код ЄДРПОУ ВП 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КУРЕНІ" (49000, м. Дніпро, вул. Ламана, 19; код ЄДРПОУ 21548624) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 8904 грн. 21 коп. (вісім тисяч дев'ятсот чотири гривні 21 коп.).
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 30.01.2025р.
Суддя С.О. Конєва