про продовження розгляду справи та
поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог
18 лютого 2025 року ЛуцькСправа № 140/6735/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши в порядку письмового провадження питання про продовження розгляду справи та заяву про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 в період з 18.12.2014 по 16.01.2023 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .
Під час ознайомлення з грошовими відомостями про виплату грошового забезпечення протягом 2016-2018 рр. позивач виявив невиплату індексації грошового забезпечення, у зв'язку із чим звернувся до суду за захистом порушених прав.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 у справі № 140/15752/23 зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січень 2008 року з урахуванням виплачених сум та врахуванням всіх необхідних зборів та платежів.
31.05.2024 було здійснено виплату заборгованих коштів індексації грошового забезпечення згідно із рішенням суду в сумі 82370,83 грн.
Вважаючи, що ВЧ НОМЕР_1 не в повній мірі нарахувала індексацію грошового забезпечення, позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку раніше виплаченої індексації грошового забезпечення з березня 2018 року відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078) в добровільному порядку, проте листом від 17.06.2024 відповідач відмовив позивачу у такому перерахунку та виплаті індексації.
Позивач вказує на те, що при обчисленні індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 16.01.2023 відповідачем не було враховано вимоги абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.
Позивач такі дії відповідача вважає незаконними та, з покликанням на нормативно-правові акти, наведені у тексті позовної заяви, вказує, що має право на отримання «індексації-різниці» грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 16.01.2023.
Крім того, позивач набув право на виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Позивач просить визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо не здійснення перерахунку виплаченої індексації з 01.03.2018 по 16.01.2023 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 16.01.2023 з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 28).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а. с. 31-40) відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні за безпідставністю.
Ухвалою суду від 30.10.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії залишено без руху; встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви; роз'яснено, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовну заяву буде залишено без розгляду на підставі частини п'ятнадцятої статті 171, пункту 7 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а. с. 50)
Позивач, на виконання вказаної ухвали суду, подав заяву про поновлення строку звернення до суду (а. с. 58-65).
Відповідно до частини чотирнадцятої статті 171 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Враховуючи, що позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, тому розгляд справи необхідно продовжити.
При вирішенні заяви про поновлення строку звернення суд враховує таке.
Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ (далі - Закон № 2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом № 2352-ІХ, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Разом з тим, відповідно до пункту 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відмінений карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України № 1236 (термін якого неодноразово продовжувався).
Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 28.08.2024 у справі № 580/9690/23, від 04.10.2024 у справі № 200/1643/24, від 10.10.2024 у справі № 200/5937/23.
У цій справі до вимог щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 норму частини другої статті 233 КЗпП України необхідно застосовувати у редакції до змін, внесених згідно із Законом № 2352-IX, якою визначено, що особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. До вимог щодо обчислення та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 16.01.2023 - у редакції норми частини першої статті 233 КЗпП України після 19.07.2022, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли особа (працівник, службовець) дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (такі висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 990/156/23, у постанові Верховного Суду від 05.12.2024 у справі № 380/9502/24).
Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення відповідно до наказу т. в. о. командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.01.2023 № 16 (а. с. 17), тобто у період дії редакції частини другої статті 233 КЗпП України, яка обмежувала строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці тримісячним строком.
Водночас, враховуючи приписи пункту 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», тримісячний строк для звернення позивача до суду був продовжений на період дії карантину та завершився 30.09.2023.
Проте, адміністративний позов подано до суду 24.06.2024, тобто із пропуском тримісячного строку, визначеного частиною другою статті 233 КЗпП України, в частині позовних вимог щодо обчислення та виплати індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 16.01.2023.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13.12.2011 у справі № 17-рп/2011 визначив, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки ж звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. При цьому підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання, заяви (скарги).
Враховуючи викладене, лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права звернення із позовом у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.
Тобто, поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 280/7379/23).
Верховний Суд у постанові від 06.04.2021 у справі № 823/2363/18, досліджуючи питання поважності причин строку звернення до суду, дійшов висновку, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
В заяві про поновлення строку звернення до суду позивач просить визнати поважними причини пропуску цього строку, оскільки лише 31.05.2024, на виконання рішення суду у справі № 140/15752/23, відповідач виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення в розмірі 82370,83 грн, та лише з цієї дати стало можливим вирахувати різницю між нарахованим грошовим забезпеченням за лютий та березень 2018 року, та встановити, чи є підстави для виплати індексації-різниці відповідно до пункту 5 Порядку № 1078.
Суд погоджується із такими доводами позивача та зазначає, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 (залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2024) у справі № 140/15752/23 за позовом ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії позов задоволено повністю, зокрема, зобов'язано НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січень 2008 року з урахуванням виплачених сум та врахуванням всіх необхідних зборів та платежів (а. с. 47-49).
31.05.2024, на виконання вказаного судового рішення, позивачу були виплачені кошти в розмірі 82370,83 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 30.05.2024 № 3127 (а. с. 22).
Листом від 17.06.2024 № 417/фс, у відповідь на звернення позивача щодо здійснення перерахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 16.01.2023 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації, відповідач фактично відмовив у перерахунку індексації грошового забезпечення за вказаний період після виконання рішення суду у справі № 140/15752/23 та надав розрахунок індексації, яка виплачена ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 16.01.2023 (а. с. 18, 21).
З урахуванням наведеного, оскільки лише 31.05.2024, на виконання рішення суду у справі № 140/15752/23, відповідач виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення в розмірі 82370,83 грн, та з цієї дати стало можливим вирахувати різницю між нарахованим грошовим забезпеченням за лютий та березень 2018 року, та встановити, чи є підстави для виплати індексації-різниці відповідно до пункту 5 Порядку № 1078, а позивач звернувся до суду з цим позовом 24.06.2024 (у найкоротший строк після отримання листа ВЧ НОМЕР_1 від 17.06.2024 № 417/фс про відмову у перерахунку індексації разом з розрахунком індексації, яка виплачена ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 16.01.2023), тому наявні поважні причини для поновлення строку звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 16.01.2023.
Керуючись статтями 122, 123, 171, 248 КАС України, суд
Продовжити розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 пропущений з поважних причин строк звернення до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 16.01.2023.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя В.М.Валюх