18 лютого 2025 року ЛуцькСправа № 140/14252/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області, відповідач) про визнання дій протиправними та скасування рішення від 14.11.2024 №032950011335 щодо відмови у призначенні пільгової пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ); зобов'язання відповідача провести призначення пільгової пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з 07.11.2024.
Позов обґрунтований тим, що позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII. Однак рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 14.11.2024 №032950011335 їй відмовлено у призначенні пенсії з підстав проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 менше трьох років (2 роки 06 місяців 25 днів).
Із таким рішенням позивач не погоджується й зазначила, що її право на призначення пенсії згідно із статтею 55 Закону №796-XII підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3) та іншими документами. Зазначила, що вона народилася в селі Замостя Камінь-Каширського (раніше Маневицького) району Волинської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, де постійно проживала по 31.08.1988. А в період з 01.09.1988 по 29.06.1993 навчалася в Українському інституті інженерів водного господарства, при цьому, навчаючись у зазначеному навчальному закладі канікули, вихідні і святкові дні, вона проводила у батьків та проживала в селі Замостя без реєстрації, на підтвердження чого було надано відповідачу акт обстеження для встановлення факту проживання від 17.10.2024, а технологічні практики з 24.06.1991 по 04.08.1991 та з 22.06.1992 по 02.08.1992 вона проводила у Бучманському торфозаводі, який знаходився в селі Бучмани Коростепського (Олевського) району Житомирської області, яке також належить до зони гарантованого добровільного відселення, що підтверджується довідкою Національного університету водного господарства та природокористування від 10.06.2024 №13 та записами її трудової книжки. Загалом у період з 24.04.1986 по 01.01.1993 вона постійно проживала (з реєстрацією та без реєстрації) в зоні гарантованого добровільного відселення більше чотирьох років, тому вона має право на зниження пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону №796-XII на 6 років (максимальний).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав та у їх задоволенні просив відмовити повністю. В обґрунтування такої позиції зазначив, що зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 01.01.1993 є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи; при цьому, застосування як першої, так і другої умови наведеної вище, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 щонайменше 3 роки. Так, за результатами розгляду наданих позивачем документів встановлено, що період постійного проживання та роботи у зоні гарантованого добровільного відселення становить 33 роки 10 місяців 00 днів, в тому числі станом на 01.01.1993 - 02 роки 06 місяців 25 днів. До періоду постійного проживання та роботи у зоні гарантованого добровільного відселення враховано періоди: 1) відповідно довідки Прилісненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області від 18.10.2024 №346 - період проживання з 26.04.1986 по 31.08.1988, з 26.12.2003 по 18.10.2024; 2) відповідно трудової книжки НОМЕР_1 від 24.06.1991 та довідки Білокоровицької сільської ради Коростеньського району Житомирської області від 09.08.2024 №1567 - періоди роботи з 24.06.1991 по 02.08.1991, з 24.06.1992 по 03.08.1992; 3)відповідно довідки Білокоровицької сільської ради Коростеньського району Житомирської області від 09.08.2024 №1566 - період проживання з 03.07.1993 по 06.03.1998; 4) відповідно довідки Маневицької селищної ради Волинської області від 07.08.2024 №2856 - період проживання з 17.03.1998 по 26.12.2003. У свою чергу, до періодів роботи (проживання) в зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано періоди згідно акту від 17.10.2024, оскільки даний документ не передбачений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок №22-1), щодо підтвердження періоду постійного проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення. Відтак, оскільки позивачем не підтверджено факт проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом 01.01.1993 не менше трьох років, тому ГУ ПФУ в Донецькій області правомірно прийнято рішення від 14.11.2024 №032950011335 про відмову у призначенні пенсії зі зменшенням віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходили.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
08.11.2024 позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ (а.с. 48), додавши до заяви відповідний перелік документів (а.с. 47, 50-70).
Вказана заява позивача за принципом екстериторіальності надійшла для розгляду до ГУ ПФУ в Донецькій області, яким і прийнято рішенням від 14.11.2024 №032950011335 про відмову у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку. При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 33 роки 10 місяців 00 днів, за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. Період роботи (проживання) в зоні гарантованого добровільного відселення відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ складає 33 роки 10 місяців 00 днів, в тому числі станом на 01.01.1993 - 02 роки 06 місяців 25 днів. До періодів роботи (проживання) в зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано періоди згідно акту від 17.10.2024, оскільки даний документ не передбачений Порядком №22-1 щодо підтвердження періоду постійного проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення. З урахуванням наведеного, вирішено відмовити ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ у зв'язку з непідтвердженням факту проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 3 роки (а.с. 30, 49).
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як передбачено частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, встановлені статтею 55 Закону №796-ХІІ.
За приписами частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (пункт 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ). Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що умовою для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII є факт проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01.01.1993. Початкова величина зменшення пенсійного віку (3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за 2 роки проживання, роботи на відповідній місцевості. При цьому максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII становить 6 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23).
Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом № 796-ХІІ, обов'язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986. Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3 років станом на 01.01.1993, то його необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993 (подібні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 19.09.2024 у справі № 460/23707/22).
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова №106).
Підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).
Частиною третьою статті 65 Закону №796-XII передбачено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 03.08.1993 (а.с.27) та довідки Волинської обласної державної адміністрації від 05.09.2024 №2692, ОСОБА_1 належить до потерпілих від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, оскільки наявність такого посвідчення не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII, та вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 11.11.2024 у справі №460/19947/23).
Верховний Суд (постанови від 19.09.2019 у справі №556/1172/17, від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22, від 02.10.2024 у справі №500/551/23, від 11.11.2024 у справі №460/19947/23) виснував, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно з рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 14.11.2024 №032950011335 вказано непідтвердження факту проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 3 роки (а.с. 30, 49).
Отже, ключовим питанням у цій справі є підтвердження належними та допустимими доказами факту фізичного перебування позивача на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території станом на 01.01.1993 не менше 3 років.
Із довідки виконавчого комітету Прилісненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області від 18.10.2024 №346 вбачається, що позивач ОСОБА_2 була зареєстрована та постійно проживала з 26.04.1986 до 31.08.1988 та з 26.12.2003 по даний час в селі Замостя Маневицького району Волинської області (а.с. 11).
Також довідкою виконавчого комітетуБілокоровицької сільської ради Коростеньського району Житомирської області від 09.08.2024 №1566 підтверджено, що позивач була зареєстрована та постійно проживала з 03.07.1993 по 06.03.1998 в селищі Бучмани Коростенського (Олевського) району Житомирської області (а.с. 19).
А відповідно до довідки виконавчого комітету Маневицької селищної ради Волинської області від 07.08.2024 №2856 позивач була зареєстрована та постійно проживала з 17.03.1998 по 26.12.2003 в селищі Маневичі Маневицького району Волинської області (а.с. 20).
Згідно з додатком 1 до Постанови №106 село Замостя та смт. Маневичі Маневицького (на даний час Камінь-Каширського) району Волинської області та смт. Бучмани Олевського (на даний час Коростенського) району Житомирської області включено у перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській AEC, і віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Як зазначалось вище, у спірних правовідносинах для визначення права позивача на застосування положень статті 55 Закону №796-XII період постійного проживання (праці) у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років станом на 01.01.1993 слід обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993.
За змістом оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 14.11.2024 №032950011335 підтверджений період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 02 роки 06 місяців 25 днів.
Так з відомостей диплому серії НОМЕР_3 від 29.06.1993 та додатку до нього слідує, що ОСОБА_1 у період з 1988 року по червень 1993 року навчалася в Українському інституті інженерів водного господарства (а.с. 12-13).
При цьому, довідкою Національного університету водного господарства та природокористування (Український інститут інженерів водного господарства було перейменовано) від 10.06.2024 №288 підтверджено, що позивач з 01.09.1988 була зарахована студенткою 1 курсу Українського інституту інженерів водного господарства денної форми навчання (наказ №235 від 03.08.1988 м. Рівне), а з 01.07.1993 її відраховано з числа студентів у зв'язку із закінченням навчання (наказ С №289 від 28.06.1993 м. Рівне) (а.с. 14).
Позивач не заперечує той факт, що вище зазначений навчальний заклад, в якому вона навчалася на денній формі навчання у період з 01.09.1988 по 01.07.1993, розташований у місті Рівне Рівненської області, та вказаний населений пункт не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. В той же час позивач вказує, що у періоди канікул та у вихідні дні вона проживала у батьків в селі Замостя Маневицького району Волинської області, а технологічні практики з 24.06.1991 по 04.08.1991 та з 22.06.1992 по 02.08.1992 вона проводила у Бучманському торфозаводі, який знаходився в селі Бучмани Олевського району Житомирської області.
Суд зазначає, що оскільки навчання зазвичай є тривалим періодом, протягом якого особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такий період може бути прирівняний до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і враховані під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку лише за умови, що останні безпосередньо навчалися в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду (постанова Верховного Суду від 11.11.2024 у справі №460/19947/23).
З довідки Національного університету водного господарства та природокористування від 10.06.2024 №13 слідує, що під час навчання в Українському інституті інженерів водного господарства позивача було направлено на технологічні практики з 24.06.1991 по 04.08.1991 та з 22.06.1992 по 02.08.1992 (а.с. 15). При цьому, записами №№1-4 трудової книжки серії НОМЕР_1 підтверджено, що позивач у періоди з 24.06.1991 по 02.08.1991 та з 24.06.1992 по 03.08.1992 була прийнята на роботу (працювала) на період проходження практики у Бучманівському торфозаводі (а.с. 16-17). Згідно довідки виконавчого комітету Білокоровицької сільської ради Коростеньського району Житомирської області від 09.08.2024 №1567 Бучманівський торфозавод філіал підприємства «Житомирторф» був розташований на території селища Бучмани Коростенського (Олевського) району Житомирської області, який віднесений до зони гарантованого добровільного відселення.
Отже, вказаними документами дійсно підтверджено, що у періоди з 24.06.1991 по 02.08.1991 та з 24.06.1992 по 03.08.1992 позивач працювала (проходила практики) в зоні гарантованого добровільного відселення.
При цьому суд зазначає, що зі змісту оскаржуваного рішення від 14.11.2024 №032950011335 та відзиву на позовну заяву слідує, що вказані періоди роботи (проходження практики) з 24.06.1991 по 02.08.1991 та з 24.06.1992 по 03.08.1992 (що в загальному становить 02 місяці 21 день) зараховані позивачу до періоду проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993.
В той же час, відповідач згідно з рішенням від 14.11.2024 №032950011335 до періоду роботи (проживання) в зоні гарантованого добровільного відселення не зарахував періоди згідно акту від 17.10.2024, оскільки такий документ не передбачений Порядком №22-1 щодо підтвердження періоду постійного проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення.
Судом досліджено вказаний акт обстеження для встановлення факту проживання громадян на території Прилісненської сільської ради від 17.10.2024, який складений комісією в складі старости Карасинського страростинського округу, депутата Прилісненської сільської ради та жителів села Замостя ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та згідно з яким ОСОБА_1 під час навчання в Українському інституті інженерів водного господарства в період з 1988 року по 1993 рік під час зимових та літніх канікул, а також на вихідних днях (субота і неділя) постійно проживала у будинку своїх батьків в селі Замостя Камінь-Каширського (Маневицького) району Волинської області (а.с. 21, 47).
Суд зазначає, що вказаний акт обстеження від 17.10.2024 не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту постійного періоду проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення з огляду на таке.
Як зазначало вище, підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 визначений перелік документів, що додаються до заяви про призначення пенсії за віком та які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, і у такому переліку такий документ як акт обстеження відсутній.
Більше того, на переконання суду, вказаний акт обстеження об'єктивно не може підтверджувати факт постійного проживання позивача в селі Замостя у домогосподарстві її батьків під час навчання на канікулах та вихідних днях, позаяк обстеження умов проживання може підтверджувати фактичні обставини на момент проведення такого дослідження, а не обставини у часі за кілька десятиліть потому.
Суд також наголошує, що законодавець пов'язує виникнення права на зниження пенсійного віку для призначення пенсії за віком із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку із постійним (а не з періодичним) проживанням в такій місцевості з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини. Постійне місце навчання нерозривно пов'язане з постійним місцем проживанням особи.
Таким чином, на думку суду, за наявними у справі доказами підтверджено фактичне постійне проживання (роботу) позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - з 26.04.1986 до 31.08.1988 (02 роки 04 місяці 05 днів) згідно довідки виконавчого комітету Прилісненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області від 18.10.2024 №346, а також період роботи (проходження практики) у Бучманівському торфозаводі з 24.06.1991 по 02.08.1991 та з 24.06.1992 по 03.08.1992 (02 місяці 21 день), що становить менше 3 років.
Верховний Суд у постановах від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22 у такій категорії справ дотримується підходу, згідно з яким якщо станом на 01.01.1993 позивач постійно не проживав та не працював у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років, то він не має права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача ГУ ПФУ в Донецькій області були відсутні правові та фактичні підстави для призначення позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ за заявою від 08.11.2024, оскільки за наявними доказами станом на 01.01.1993 період її фактичного постійного проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення становить менше 3 років, а наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII. Тому оскаржуване у цій справі рішення від 14.11.2024 №032950011335 про відмову у призначенні пенсії є правомірним, у зв'язку із чим у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними рішення та скасування зазначеного рішення та похідної позовної вимоги про зобов'язання провести призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ належить відмовити.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, місто Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010).
Суддя О. О. Андрусенко