про залишення без задоволення заяви про визнання протиправними дій,
вчинених на виконання рішення суду
18 лютого 2025 року ЛуцькСправа № 140/4065/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року позов у цій справі задоволено повністю: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ); зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 14 жовтня 2020 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
10 лютого 2025 року до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшла заява позивача (стягувача) ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду від 24 червня 2021 року та окремої ухвали суду від 02 червня 2023 року у цій справі, щодо обмеження з 01 січня 2025 року нарахування та виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, враховуючи розрахункову величину - 2361,00 грн, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законодавством станом на 01 січня календарного року виплати пенсії.
У письмових поясненнях від 12 лютого 2025 року (а.с.159-160), заперечуючи проти задоволення заяви, відповідач повідомив, що з 01 січня 2025 року приписами статті 45 Закону України від 19 листопада 2024 року №4059-IX “Про Державний бюджет на 2025 рік» (далі - Закон №4059-ІХ) на період воєнного стану в Україні по-новому визначено коло осіб, які мають право на відповідні доплати, розмір цих виплат та порядок їх встановлення. Виконуючи норми Закону №4059-ІХ, ОСОБА_1 встановлено доплату згідно зі статтею 39 Закону №796-ХІІ у розмірі 2361,00 грн.
Частиною п'ятою статті 383 КАС України передбачено, що у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.
Відповідно до частини п'ятої статті 383 КАС України заяву ОСОБА_1 розглянуто судом в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку, що зазначену заяву необхідно залишити без задоволення з таких мотивів та підстав.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно із частиною шостою статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
У цій справі рішенням суду від 24 червня 2021 року, яке набрало законної сили 27 липня 2021 року, зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 14 жовтня 2020 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
Окремою ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02 червня 2023 року визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Волинській області, вчинені на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року у справі №140/4065/21 щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії на підставі рішення від 26 лютого 2023 року №907600145479, яким обмежено нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеного статтею 39 Закону №796-ХІІ, виходячи із розрахункової величини - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01 січня 2020 року, а не згідно із Законом про Державний бюджет України на календарний рік виплати пенсії; зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону - неналежного виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року у справі №140/4065/21 в частині здійснення перерахунку ОСОБА_1 пенсії на підставі рішення від 26 лютого 2023 року №907600145479, яким обмежено нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеного статтею 39 Закону №796-ХІІ, виходячи із розрахункової величини - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01 січня 2020 року, а не згідно із Законом про Державний бюджет України на календарний рік виплати пенсії (а.с.120-122).
З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання рішення суду від 24 червня 2021 року ГУ ПФУ у Волинській області з 14 жовтня 2020 року здійснило перерахунок пенсії позивача, встановивши підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону №796-ХІІ (довічно) у розмірі 4204,00 грн, а на виконання окремої ухвали від 02 червня 2023 року з 01 січня 2021 року - у розмірі 4540,00 грн, з 01 січня 2022 року - у розмірі 4962,00 грн, з 01 січня 2023 року - у розмірі 5368,00 грн (а.с.134-139).
Наведене підтверджує, що рішення суду виконувалося відповідачем.
Як видно з рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 07 січня 2025 року №907600145479, доплата до пенсії, передбачена статтею 39 Закону №796-ХІІ, з 01 січня 2025 року ОСОБА_1 нараховується та виплачується у розмірі 2361,00 грн; вид перерахунку - зміна права на підвищення (масовий) (а.с.161).
Відповідач такі дії обґрунтовує зміною правового регулювання Законом №4059-IX, стаття 45 якого є спеціальною до приписів Закону №796-ХІІ.
Статтею 45 Закону №4059-IX установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.
Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.
Відповідно до статті 45 Закону №4059-IX Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27 грудня 2024 року №1524 “Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення» (набрала чинності з 1 січня 2025 року; далі - Постанова №1524), пунктом 1 якої установлено, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 р. чи у період з 26 квітня 1986 р. до 1 січня 1993 р. для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік», у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин:
особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;
у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року.
Таким чином, статтею 45 Закону №4059-IX та Постановою №1524 деталізовано умови встановлення, продовження чи припинення доплати до пенсії у 2025 році громадянам, які проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення.
Суд зауважує, що виплати за рішеннями судів, якими зобов'язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача (постанови Верховного Суду України від 23 квітня 2013 року №21-239а11, від 19 березня 2013 року №21-53а13, від 05 листопада 2013 року №21-293а13, від 07 липня 2014 року №21-222014, від 29 листопада 2021 року у справі №620/2928/20).
Як було встановлено судом, відповідач на виконання рішення суду від 24 червня 2021 року та окремої ухвали від 02 червня 2023 року нараховував та виплачував підвищення до пенсії, передбачене статтею 39 Закону №796-ХІІ, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством станом на 01 січня календарного року виплати пенсії, а зміна з 01 січня 2025 року розміру такої виплати зумовлена зміною законодавства - визначення законодавцем умов встановлення, продовження чи припинення такої доплати у 2025 році на період дії воєнного стану.
Такі законодавчі зміни відбулись уже після ухвалення судом рішення від 24 червня 2021 року у справі №140/4065/21.
За змістом заяви позивач не погоджується з діями відповідача, вчиненими внаслідок виконання приписів статті 45 Закону №4059-IX, однак цей юридичний конфлікт не може бути вирішено в порядку статті 383 КАС України.
Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 КАС України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Суд повторює, що починаючи з 01 січня 2025 року право на доплату до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, визначається статтею 45 Закону №4059-IX, а не рішенням суду у цій справі.
З огляду на встановлені судом обставини, а також визначення з 01 січня 2025 року на законодавчому рівні умов виплати підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону №796-ХІІ, відсутні підстави для висновку про протиправність дій відповідача при виконанні судового рішення у цій справі, а тому заяву позивача суд залишає без задоволення.
Керуючись статтями 248, 256, 383 КАС України, суд
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення у спосіб подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ж.В. Каленюк