Справа № 734/4900/24 Головуючий у 1 інстанції Соловей В. В.
Провадження № 33/4823/48/25
Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП
18 лютого 2025 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - Оседача М.М.,
за участю захисника - адвоката Лабадіна І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника - адвоката Лабадіна І.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 27 листопада 2024 року,
Цією постановою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122-2, ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення, відповідно до ст.36 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 605,60 грн.
Як встановив суд, 27 жовтня 2024 року, о 21 год. 25 хв. по вул. Незалежності, 90, у селищі Козелець, Чернігівського району, Чернігівської області, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mitsubishi Pajero Sport (без номерного знаку), не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, здійснену шляхом увімкнення проблискового маячка синього і червоного кольору, та увімкнення спеціального звукового сигналу, чим порушив вимоги п. 2.4 Правил дорожнього руху.
27 жовтня 2024 року, о 21 год. 25 хв. по вул. Незалежності, 43, у селищі Козелець, Чернігівського району, Чернігівської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubishi Pajero Sport (без номерного знаку), з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає ситуації. Від проходження у встановленому законодавством порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням приладу Drager та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, захисник - адвокат Лабадін І.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати як незаконну, необґрунтовану та закрити провадження по справі, у зв'язку з відсутністю в діях його довірителя складу адміністративних правопорушень. Вважає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, а постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що ОСОБА_1 виконав вимогу поліцейських про зупинку автомобіля з дотриманням вимог Правил дорожнього руху. На думку апелянта, процедура проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння була порушена, оскільки ОСОБА_1 був тверезий, не мав будь-яких ознак сп'яніння. Акцентує увагу на тому, що під час розгляду справи в місцевому суді були порушені права його підзахисного, оскільки розгляд справи, всупереч вимог ст. 268 КУпАП, було здійснено без його участі, що позбавило останнього можливості надати свої пояснення з приводу даних обставин події.
В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, при цьому, в судовому засіданні захисник зазначив, що він перебуває у зоні бойових дій, вказав про можливість розгляду справи за відсутності останнього і те, що права особи, яка притягається до адмінвідповідальності не порушуються.
Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Заслухавши пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, допитавши свідка, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Приписами ч.1 ст.122-2 КУпАП відповідальність настає за невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу.
Пункт 2.4 Правил дорожнього руху зобов'язує водія зупинитися на вимогу поліцейського.
Пунктом 8.9 «б» Правил дорожнього руху передбачено, що вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п.6 розділу І та п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем у закладі охорони здоров'я.
Як слідує з матеріалів справи, 27.10.2024 року щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №160453, згідно якого, він, в порушення п. 2.4. Правил дорожнього руху, 27 жовтня 2024 року, о 21 год. 25 хв. по вул. Незалежності, 90, у селищі Козелець, Чернігівського району, Чернігівської області, керуючи транспортним засобом Mitsubishi Pajero Sport (без номерного знаку), не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, здійснену шляхом увімкнення проблискового маячка синього і червоного кольору, та увімкнення спеціального звукового сигналу, чим порушив вимоги п. 2.4 Правил дорожнього руху (а.с.6).
Також, 27.10.2024 року щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №160433, згідно якого 27 жовтня 2024 року, 27 жовтня 2024 року, о 21 год. 25 хв. по вул. Незалежності, 43, у селищі Козелець, Чернігівського району, Чернігівської області, керував транспортним засобом Mitsubishi Pajero Sport (без номерного знаку), з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає ситуації. Від проходження у встановленому законодавством порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням приладу Drager та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху (а.с.23).
Отже, дані протоколи про адміністративні правопорушення є документами, що офіційно засвідчують факт учинення неправомірних дій, і є одними із джерел доказів, у силу положень ст.251 КУпАП.
Зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини підтвердив поліцейський УПП в Чернігівській області Кривзун Б.Л., який склав протокол відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, надавши свої пояснення у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. При цьому, працівник поліції, будучи попередженим про дачу завідомо неправдивих пояснень, упевнено зазначив, що на службовому автомобілі, із увімкненими маячками та з подачею спеціального звукового сигналу, тривалий час переслідували транспортний засіб марки Mitsubishi Pajero Sport на іноземних номерах, за порушення Правил дорожнього руху. Даний автомобіль було зупинено вимушено, шляхом випередження та блокування транспортного засобу. Під час встановлення особи водія, ним виявився ОСОБА_1 , який помітно нервував та мав явні ознаки алкогольного сп'яніння, які ним були занесені до відповідних процесуальних документів.
Згідно ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозаписи з нагрудних камер інспекторів патрульної поліції.
В матеріалах справи наявні диски із відеозаписами подій, які мали місце 27.10.2024 року, за участю ОСОБА_1 (а.с.5), зміст яких підтверджує обставини, викладені в протоколах про адміністративне правопорушення та висновки місцевого суду про наявність в діях останнього складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч.1 ст. 130 КУпАП.
Із переглянутих апеляційним судом відеозаписів з нагрудних камер поліцейських слідує, що працівники поліції, ввімкнувши на службовому автомобілі проблискові маячки, переслідували транспортний засіб, за порушення Правил дорожнього руху. На вказані дії щодо зупинення транспортного засобу водій не реагував, а навпаки, продовжував рух, швидкості не збавляв. Транспортний засіб марки Mitsubishi Pajero Sport було зупинено лише тоді, коли поліцейські зрівнялись із автомобілем та почали притискати його до узбіччя, за кермом якого перебував ОСОБА_1 . У подальшому, працівниками поліції у водія було виявлено явні ознаки алкогольного сп'яніння і на пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на місці зупинки за допомогою приладу Драгер або у закладі охорони здоров'я, останній, незрозуміло відповідав на питання поліцейських про те, чи згоден пройти огляд на стан сп'яніння, тягнув час, перебивав поліцейських, комусь телефонував. Тобто, ОСОБА_1 не зробив жодних дій, які б свідчили про дійсність його намірів пройти на вимогу працівника поліції відповідний огляд на стан сп'яніння, що вірно розцінено як відмова від проходження огляду.
При цьому, працівник поліції роз'яснював водію, що у разі відмови від проходження відповідного огляду на стан алкогольного сп'яніння, на нього будуть складені адмінматеріали за відмову від проходження такого огляду за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також, факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння було зафіксовано на технічний носій, що узгоджується із положеннями ст.266 КУпАП.
На думку суду апеляційної інстанції, саме усвідомлення ОСОБА_1 можливого виявлення стану алкогольного сп'яніння в разі продуття ним приладу «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу, а також проходження відповідного огляду у закладі охорони здоров'я, і зумовило таку його поведінку.
З протоколу про адміністративне правопорушення, направлення на огляд водія на стан сп'яніння, акту огляду на стан сп'яніння та доданому до нього відеоматеріалу вбачається (а.с.5,19,20), що працівником поліції були озвучені ОСОБА_1 та занесені до протоколу ті ознаки алкогольного сп'яніння останнього, які як наслідок потягли за собою пропозицію щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а отже, жодних порушень з боку працівника поліції, на переконання суду апеляційної інстанції, в даному випадку не було.
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання названого пункту Правил, у даному випадку, утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Виконання названого пункту Правил дорожнього руху є обов'язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність.
Апеляційним судом не встановлено порушень працівниками поліції порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, до того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення такого огляду та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час проведення огляду та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять.
Посилання захисника на порушення прав ОСОБА_1 через розгляд справи у відсутності останнього, не знайшло свого об'єктивного підтвердження, так як статтею 268 КУпАП визначений вичерпний перелік категорій справ про адміністративні правопорушення, розгляд яких передбачає обов'язкову участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, проте статті 122-2, 130 КУпАП до цього переліку не входять.
Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію захисника слід розцінювати, як намагання уникнути його довірителем установленої законом відповідальності за скоєне.
Отже, місцевий суд у повному обсязі з'ясував обставини справи, дослідив всі докази, що мають місце в матеріалах справи, надав їм належну оцінку, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом не виконав законну вимогу працівника поліції про зупинку, продовжив рух, та в подальшому був зупинений працівниками поліції, після чого відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, з чим також погоджується і суд апеляційної інстанції.
Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, з урахуванням вимог ст. 36 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, яка є найбільш суворою, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, його особи, ступеня вини, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як ОСОБА_1 , так і іншими особами.
Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчинених правопорушеннях, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу захисника - адвоката Лабадіна І.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 27 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяМ. М. Оседач