Справа № 742/1080/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/132/25
Категорія - ч. 4 ст. 186 КК України Доповідач ОСОБА_2
13 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
З участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024270330000114, за апеляційними скаргами захисника-адвоката ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 06 вересня 2024 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Прилуки, Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , розлученого, з середньою спеціальною освітою, військовослужбовця, раніше в силу ст.89 КК України не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Прилуки, Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не одруженого, з середньою спеціальною освітою, зі слів працюючого різноробочим на ОСОБА_11 , раніше неодноразово судимого:
7 вересня 2000 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за ч.2 ст.140, ч.2 ст.141, ст.42, ст.44 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, з іспитовим строком 1 рік;
25 лютого 2002 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за ч.2 ст.296, ч.2 ст.189, ч.2 ст.141, ч.2 ст.43 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців;
05 травня 2009 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за ч.1 ст.122 КК України до обмеження волі на строк 2 роки, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнено з іспитовим строком на 2 роки;
21 березня 2012 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за ч.2 ст.307, ч.2 ст.309, ч.2 ст.317, ч.2 ст.69, ч.1 ст.70,71 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць з конфіскацією майна;
30 жовтня 2018 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за ч.1 ст.121 КК України до позбавлення волі на строк 5 років;
03 серпня 2023 року вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області за ч.4 ст.296 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст.75,76 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 роки, зміненого ухвалою Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року шляхом зазначення у мотивувальній частині вироку суду посилання на обставину, що обтяжує покарання - рецидив злочинів, в решті вирок суду залишено без змін,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 06 вересня 2024 року:
ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
На підставі ч.1,2,4 ст.71, ст.72 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного за цим вироком покарання, частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 серпня 2023 року та остаточно призначено ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років 6 місяців.
Цивільний позов ОСОБА_12 до ОСОБА_8 та ОСОБА_10 про відшкодування шкоди завданої злочином - задоволено частково та стягнуто:
- солідарно з ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на користь ОСОБА_12 46 000 грн. завданої майнової шкоди;
- по 15 000 грн. з кожного обвинуваченого на користь потерпілого в рахунок завданої моральної шкоди;
- по 3900 грн. з кожного обвинуваченого на користь потерпілого в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.
Долю речових доказів по кримінальному провадженню вирішено наступним чином та хувалено:
- мобільний телефон марки iPhone 7 чорного кольору та мобільний телефон марки Redmi 12 C синього кольору IMEI1 НОМЕР_1 IMEI2 НОМЕР_2 , які були вилучені у ОСОБА_10 - залишити в матеріалах кримінального провадження;
- грошові кошти в розмірі 6000 грн. та 64000 грн. - залишити в законному володінні ОСОБА_12 ;
- мобільний телефон марки «Realme» моделі "С30S» сірого кольору IMEI1 НОМЕР_3 , ІMEI1 НОМЕР_4 , який вилучений у ОСОБА_8 - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Арешт накладений ухвалами слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду від 03 листопада 2023 року на грошові кошти 64000 грн. та 6 000 грн. - скасовано.
Не погоджуючись з вироком суду були подані апеляційні скарги в яких:
- обвинувачений ОСОБА_8 просить змінити вирок суду та пом'якшити призначене йому покарання шляхом застосування ст.ст. 69, 75 КК України. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в його діях наявні обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення. Вказує, що в суді першої інстанції він лише не погоджувався з кваліфікацією його дій та не приховуючи, розповів всі відомі обставини скоєння кримінального правопорушення. Вважає, що судом першої інстанції належним чином не було враховано його сприяння органу досудового розслідування, що проявлялося у проведенні з ним ряду слідчих дій, зокрема, слідчого експерименту в ході якого він розповів про всі обставини справи. Також вказує, що грошові кошти він особисто видав працівникам правоохоронного органу, які в послідуючому були повернуті потерпілому. Обвинувачений, крім іншого, зазначає, що сторона обвинувачення висловлювалася щодо призначення йому покарання хоча і у виді позбавлення волі, однак у розмірі меншому ніж визначено судом першої інстанції. Також, просить врахувати, що він, будучи мобілізованим до лав ЗСУ, перебував у зоні активних бойових дій, має незадовільний стан здоров'я після отримання травм під час проходження військової служби. Крім того, він проживає з дідусем та бабусею, яким потрібна постійна фізична допомога по господарству. Серед іншого, обвинувачений вказує, що прийшов до переконання про необхідність відшкодування завданої шкоди потерпілому, хоча б невеликими частинами;
- адвокат ОСОБА_9 в поданій в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 апеляційній скарзі просить скасувати вирок суду та закрити кримінальне провадження щодо його підзахисного на підставі ч. 2 ст. 284 КПК України. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що у вироку зазначені обставини обвинувачення, що спочатку подавляється воля потерпілого, а саме стримування за руки обвинуваченим ОСОБА_10 та нанесення ОСОБА_12 іншою особою ударів, а лише потім, що зайшли до мобільного додатку Приват 24, але вказане не відповідає фактичним обставинам, оскільки потерпілий ОСОБА_12 , під час допиту пояснював, що добровільно ввів пароль додатку, після чого віддав телефон в руки ОСОБА_8 , який відразу відійшов до автомобіля і ніяких розмов між обвинуваченим про вказівку на перерахування грошей він не чув. Обвинувачений ОСОБА_8 також пояснив, що потерпілий ввів пароль додатку добровільно на прохання ОСОБА_13 , який сказав обвинуваченому брати телефон та перераховувати кошти, а ОСОБА_10 розмовляв по телефону в стороні та не звертав уваги на їх розмови. Вважає, що судом першої інстанції не було взято до уваги показання ОСОБА_10 , що коли він стояв між потерпілим та ОСОБА_14 , то тільки притримував потерпілого, щоб не почалася бійка, при цьому останній не говорив, щоб віддали телефон. Захисник також вважає, що показання свідка ОСОБА_15 , надані в судовому засіданні, різняться з її показаннями наданими в ході слідчого експерименту щодо наявності вимог потерпілого повернути йому телефон. Також, на переконання апелянта, вказаний свідок, надаючи показання в ході судового провадження, була залежна від сторони обвинувачення, оскільки на даний час відносно неї в суді розглядається кримінальне провадження. На підтвердження своєї позиції захисник посилається на відео запис камер спостереження, згідно яких ОСОБА_8 бере телефон зі столу та відходить, а через деякий час ОСОБА_14 наносить декілька ударів потерпілому, і тільки після чого ОСОБА_10 притримує потерпілого за руку і не дає пройти.
На переконання апелянта, докази у кримінальному провадженні не доводять суб'єктивну сторону правопорушення, не доведено кваліфікуючу ознаку «за попередньою змовою групою осіб», оскільки згідно досліджених доказів та показань учасників подій ніхто попередньо не домовлявся про заволодіння грошовими коштами. При цьому, у обвинуваченого ОСОБА_8 виник умисел на заволодіння грошовими коштами, коли потерпілий ввів пароль до додатку Приват 24 і останній побачив наявність коштів на рахунку ОСОБА_12 .
Щодо вирішення цивільного позову потерпілого захисник зазначає, що судом першої інстанції ухвалено рішення про стягнення солідарно з ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на користь ОСОБА_12 46 000 грн. завданої майнової шкоди, хоча у справі фігурує і особа, відносно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, а тому матеріальна шкода повинна відшкодовуватися трьома учасниками подій.
Не погоджуючись з вироком суду в частині вирішення долі речових доказів апелянт зазначає, що мобільні телефони, вилучені під час затримання обвинувачених ухвалено залишити в матеріалах кримінального провадження, оскільки проводиться досудове розслідування щодо особи, відносно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження однак таке рішення не відповідає вимогам ст.. 100 КПК України і вказані мобільні телефони повинні бути повернуті власнику.
Висловлюючи незгоду з рішенням суду в частині призначеного ОСОБА_10 покарання адвокат зазначає, що таке є занадто суворим та не відповідає принципам достатності покарання для виправлення винного. При цьому вказує, що сторона обвинувачення висловлювалася щодо призначення йому покарання у меншому розмірі.
В поданих запереченнях на апеляційні скарги потерпілий ОСОБА_12 та прокурор просять відмовити у задоволенні апеляційних скарг сторони захисту та залишити вирок суду першої інстанції без змін.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
24.02.2022 Президентом України видано Указ «Про введення воєнного стану» № 64/2022, затверджений Законом України № 2102-1Х від 24.02.2022, у зв?язку з чим на території України запроваджено правовий режим воєнного стану.
Наказом командира військової частини НОМЕР_5 № 99 від 06.04.2023 молодшого сержанта ОСОБА_8 , командира відділення 1 артилерійського взводу 3 артилерійської батареї артилерійського дивізіону зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_5 Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
02.11.2023 в проміжок часу з 15.45 год. до 16.00 год. ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , перебуваючи на прилеглій до магазину «Рокитний» території, що за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Гетьмана Сагайдачного, 1а, за попередньою змовою групою осіб з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, діючи з єдиним умислом, направленим на відкрите заволодіння чужим майном, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, заволоділи належним потерпілому мобільним телефоном марки Samsung Galaxy A32 IMEI1: НОМЕР_6 , IMEI2: НОМЕР_7 , який потерпілий поклав біля себе на столі, з відкритим на ньому доступом до мобільного онлайн-додатку «Приват24».
В цей час, з метою подолання волі потерпілого ОСОБА_12 до спротиву, діючи зі спільним умислом, спрямованим на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_10 , стоячи поряд з потерпілим, стримував його за руки, а невстановлена особа, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, в свою чергу, в цей момент нанесла один удар рукою в ділянку лівого плеча та два удари руками в ділянку спини потерпілого.
Подолавши волю потерпілого ОСОБА_12 до спротиву, ОСОБА_8 діючи спільним з ОСОБА_10 та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження умислом, спрямованим на відкрите викрадення чужого майна, зайшов до особистого кабінету ОСОБА_12 в мобільному додатку «Приват 24», який завантажений та встановлений на мобільний телефон марки Samsung Galaxy A32 IMEI1: НОМЕР_6 , IMEI2: НОМЕР_7 та здійснив операцію по перерахуванню грошових коштів з карткового рахунку, відкритого в АТ КБ «Приватбанк» N? НОМЕР_8 , на ім?я ОСОБА_12 , однією транзакцією на загальну суму 16 000,00 грн. на картковий рахунок відкритий в АТ КБ «Приватбанк» N? НОМЕР_9 на ім?я ОСОБА_16 , двома транзакціями на загальну суму 50 000,00 грн. на картковий рахунок відкритий в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» N? НОМЕР_10 на ім?я ОСОБА_16 , двома транзакціями на загальну суму 50 000,00 грн. на картковий рахунок відкритий в АТ «А-БАНК» N? НОМЕР_11 на ім?я ОСОБА_15 .
Впевнившись через мобільний онлайн-додаток «Приват 24», що на картковому рахунку потерпілого ОСОБА_12 відсутні грошові кошти і що його мобільний телефон марки Samsung Galaxy A32 IMEI1: НОМЕР_6 , IMEI2: НОМЕР_7 вже не становлять для них корисливого інтересу, ОСОБА_8 повернув вказаний телефон потерпілому.
Вказаними діями ОСОБА_8 ОСОБА_17 та особи, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, потерпілому ОСОБА_12 спричинено шкоду на загальну суму 116 000,00 грн.
Заслухавши доповідача, доводи адвоката ОСОБА_7 та пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 на підтримання вимог апеляційних скарг, думку прокурора, який заперечував проти апеляційних скарг сторони захисту, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного.
У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
При перевірці матеріалів кримінального провадження апеляційним судом установлено, що висновки про доведеність винуватості ОСОБА_8 та ОСОБА_10 судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у вироку відповідно до ст. 374 КПК України наведено докладні мотиви.
За матеріалами провадження місцевим судом ретельно перевірено доводи сторони захисту щодо недоведеності винуватості ОСОБА_10 . Зазначені в судовому рішенні мотиви про визнання цих доводів безпідставними, апеляційний суд вважає обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
У процесі вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення доказів, які б викликали сумніви у їх достовірності. Всі докази, на яких ґрунтується обвинувачення, відповідають вимогам закону щодо допустимості, достовірності й достатності.
Свої висновки про винуватість ОСОБА_10 у вчиненні ним кримінальних правопорушень за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував, дослідив і проаналізував показання:
- обвинуваченого ОСОБА_8 , який частково підтвердив обставини скоєння ним кримінального правопорушення та пояснив, що коли під'їхали до потерпілого, Кіслий вийшов та почав задавати питання потерпілому з приводу того, що той нібито розкладає наркотичні засоби, вимагав показати речі. На вимогу ОСОБА_18 він передивився речі потерпілого, а згодом ОСОБА_10 та потерпілий пішли в сторону магазину, окремо один від одного. Він та Кіслий сіли в авто, і останній наказав їхати також до магазину. Кіслий сказав потерпілому дістати телефон та вони почали повторно переглядати його речі. Потім Кіслий побачив, що в нього є додаток Приватбанку, сказав зайти в додаток, коли той побачив на рахунку гроші, то сказав йому щоб брав телефон та перераховував кошти на карти. Він взяв телефон у потерпілого, пішов до багажника авто та почав перераховувати гроші. Покликав ОСОБА_19 , яка дала номер своєї карти. Він перевів кошти на її карту, та карту сестри. Про що інші в цей час розмовляли, що робили не знає, бо займався перерахуванням грошей. З приводу долі перерахованих коштів, вказав, що зі слів сестри їй зателефонував ОСОБА_10 та сказав перерахувати гроші на його картку і вона їх перерахувала;
- обвинуваченого ОСОБА_10 , який свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав. Вказував, що біля магазину він відійшов до своєї машини та спілкувався по телефону, про що розмовляли ОСОБА_20 та ОСОБА_21 з потерпілим не знає. Потім ОСОБА_21 почав ОСОБА_20 вказувати, щоб він перераховував гроші та почав ініціювати, щоб перевірялись речі потерпілого. Він підійшов до них та почав вмовляти ОСОБА_18 щоб він цього не робив, бо ні іншим ні йому ці неприємності не потрібні. Згодом ОСОБА_21 вдарив потерпілого по плечу. Він почав його зупиняти, щоб не було бійки. Чи забирали телефон у потерпілого не бачив. Факт перерахування грошей на свою картку пояснив тим, що саме ОСОБА_21 попросив у нього номер рахунку щоб перерахувати якісь гроші, які саме йому не відомо. Підтвердив що номер карти скидав на телефон ОСОБА_19 ;
- потерпілого ОСОБА_12 , який пояснив що в листопаді 2023 року до нього під'їхала машина Фольксваген - Пасат, з якої вийшли двоє чоловіків. Водій ОСОБА_8 та інша особа, почали казати, що нібито він розповсюджує наркотичні речовини і він змушений був показувати їм свої речі. В основному питання ставив ОСОБА_8 . Згодом підійшов ОСОБА_10 і сказав, щоб він залишався на місці, йому відомо хто він та чим займається, говорив з ним агресивно, почав погрожувати, що б він не тікав, бо буде стріляти, сказав щоб вони відійшли, поговорити і пішли до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». ОСОБА_8 і хлопець вийшли до них з ОСОБА_10 , почали повторно переглядати його речі, в тому числі і телефон, який був розблокований та на ньому був відкритий доступ до Приват 24. ОСОБА_8 почав його переглядати. При цьому, всі стояли близько один біля одного, чули один одного та розуміли, що робить ОСОБА_8 . Він почав просити повернути телефон, оскільки зрозумів що може бути переказ грошей і він втратить кошти. Але ОСОБА_8 телефон не повертав. ОСОБА_10 та третій чоловік відволікали його, погрожували, тримали, не давали можливість повернути телефон. Обмежували його рух. Зокрема, ОСОБА_10 тримав його за плече, за куртку, так щоб потерпілий не міг відійти. Третій чоловік (Кіслий) стояв збоку, та наніс удари по тілу, вбік, по плечу. Потім ОСОБА_8 відійшов до свого автомобіля з його телефоном та почав проводити з ним маніпуляції;
- свідок ОСОБА_15 , пояснила, що 02 листопада 2023 року в післяобідній час, перебувала разом із своїми знайомими, а саме: ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 в районі мікрорайону «Рокитне», поблизу колишнього консервного заводу. Коли вони вперше побачили потерпілого, який йшов по тротуару, всі перебували в автомобілі, ОСОБА_25 вийшов з авто та крикнув «закладчик». Потім ОСОБА_25 сказав ОСОБА_22 і ОСОБА_23 , щоб вони його наздогнали та привели до нього. Вони сіли в автомобіль та наздогнали його. Вийшли, почали перевіряти його речі. Хвилин через 10 ОСОБА_25 підійшов до них та з потерпілим пішли за магазин, а ОСОБА_22 та ОСОБА_23 сіли в автомобіль, і також поїхали припаркувались поблизу магазину. Поблизу магазину між хлопцями був конфлікт, вони розмовляли на підвищених тонах. Ініціатором цих подій був ОСОБА_10 . Потім ОСОБА_22 підійшов до автомобіля, в нього в руках був мобільний телефон. Він попросив щоб вона дала йому номер своєї банківської карти. Як вже потім розуміла, то був телефон потерпілого, бо він почав кричати, щоб йому повернули телефон. ОСОБА_10 і ОСОБА_23 весь час знаходились поряд з потерпілим і він не міг забрати в них свій телефон, бо вони стояли біля нього та блокували його рух. При цьому ОСОБА_23 двічі наніс удари рукою по тілу потерпілого. Коли всі сіли в авто ОСОБА_10 попросив її телефон та сказав перерахувати 45000 грн. на його банківську карту, а 5000 грн. наказав залишити на рахунку.
На підтвердження встановлених обставин щодо винуватості обвинувачених, крім вище наведених показань, судом першої інстанції також враховано дані, що, зокрема, містяться у наступних доказах:
- протоколі огляду від 03 листопада 2023 року, у відповідності до якого під час проведення огляду мобільного телефону марки Samsung Galaxy A32, IMEI1: НОМЕР_6 , IMEI2: НОМЕР_7 , який добровільно видав для огляду ОСОБА_12 , встановлено, що в додатку «Privat24» відкривається віконце особового кабінету та перегляд наявних банківських карток, серед яких БПК № НОМЕР_12 . На картці були наступні транзакції, а саме перекази на картку (четвер, 02 листопада 2023 року: переказ о 15:58 на суму 16 000 грн. на картку ОСОБА_16 , два перекази о 15:56 зі своєї картки на суму 25 125 грн., переказ зі своєї картки о 15:55 на суму 25 125 грн., переказ зі своєї картки о 15:54 на суму 25 125 грн. та зарахування о 15:52 з депозиту на картку в сумі 116 649 грн.;
- протоколі огляду речей від 02 листопада 2023 року, згідно якого, під час проведення огляду мобільного телефону марки «Redmi 10» IMEI-1 НОМЕР_13 , IMEI2 НОМЕР_14 , який добровільно видала для огляду ОСОБА_16 , встановлено, що при відкритті утиліти «Телефон» у вкладці «Недавние» містяться сеанси зв'язку з абонентом « ОСОБА_26 » з абонентським номером НОМЕР_15 , котрим користується ОСОБА_8 , при відкритті за стосунку «Telegram» встановлено наявне листування з вище вказаним контактом в якому 02.11.2023 о 12:29 ОСОБА_16 надіслала номер банківської картки НОМЕР_9 . При відкритті застосунку «monobank» в ньому наявний доступ до БПК 4441111137406520 та наявні наступні транзакції: від 02.11.2023 о 15:55 зарахування на суму 25000 грн. переказ з картки Приватбанк особи ОСОБА_27 ; від 02.11.2023 о 15:56 зарахування на суму 25000 грн. переказ з картки Приватбанк особи ОСОБА_27 ; від 02.11.2023 о 17:29 списання на суму 49500 грн. переказ на картку НОМЕР_16 . При відкритті за стосунку «Приват24» вбачається доступ до БПК НОМЕР_17 . Наявні такі транзакції: від 02.11.2023 о 15:58 зарахування на суму 16000,00 грн. переказ з картки Приватбанк особи ОСОБА_12 ; від 02.11.2023 о 16:56 списання на суму 8080,00 грн. зняття готівки в банкоматі магазину Аврора за адресою: м.Прилуки, вул.Київська, буд.230 Ж/4; від 02.11.2023 о 16:57 списання на суму 7676,00 грн. зняття готівки в банкоматі магазину Аврора за адресою: м.Прилуки, вул.Київська, буд.230Ж/4;
- протоколі огляду предмету від 03 листопада 2023 року, у відповідності до якого під час проведення огляду мобільного телефону марки iPhone 6S, який добровільно видала для огляду ОСОБА_15 , встановлено, що у мобільному додатку «А-банк 24» при натисканні на банківську карту в додатку отримано повний доступ до номеру банківської картки ОСОБА_15 - НОМЕР_11 . При переході до історії платежів вказаної банківської карти вбачається, що 02.11.2023 на вказану банківську карту двома транзакціями здійснено грошовий переказ розміром по 25000 грн. на загальну суму 50000 грн. При натисканні на кожну з транзакцій виявлено, що перша транзакція на 25000 грн. пройшла 02.11.2023 о 15:54:54, друге таке ж поповнення рахунку ОСОБА_15 відбулося 02.11.2023 о 15:56:17. Після цього виявлено в історії платежів здійснення переказу з банківської карти ОСОБА_15 на банківську карту ОСОБА_28 на суму 45000 грн. при натисканні на дану транзакцію виявлено, що вона здійснена о 16:06:44 02.11.2023;
- письмовій заяві ОСОБА_29 від 02 листопада 2023 року згідно якої, сестра ОСОБА_10 , добровільно видала грошові кошти в сумі 6000 грн. номіналом 30 купюр по 200 грн, які їй передала невідома жінка, яка повідомила, що дані грошові кошти попросив передати їй її брат ОСОБА_10 ;
- протоколі огляду та вилучення від 02 листопада 2023 року, згідно якого проведено огляд домоволодіння, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого виявлено грошові кошти в сумі 6000 грн, купюрами номіналом по 200 грн. 30 штук з відповідними номерами. Дані кошти ОСОБА_29 отримала від невідомої жінки, яка повідомила, що їх попросив передати їй брат ОСОБА_28 . Дані кошти ОСОБА_30 добровільно видала працівникам поліції;
- протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 07 листопада 2023 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_12 за сукупністю зовнішніх рис обличчя, зокрема за загальними характерними рисами обличчя, за характерною окантовкою обличчя (щетиною по контуру лиця), за характерним розрізом очей, серед запропонованих фотознімків впізнав фото із зображенням обвинуваченого ОСОБА_8 , як особу, яка забрала його мобільний телефон 02 листопада 2023 року близько 16 год. за магазином «Рокитний» по вул.Сагайдачного, б.1 а в м.Прилуки, та з вказаного телефону без дозволу потерпілого пересилав грошові кошти з банківської карти ОСОБА_12 , у той час як інший чоловік тримав потерпілого, а третій наносив удари по лівому плечу та нирках;
- протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 07 листопада 2023 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_12 за сукупністю зовнішніх рис обличчя, зокрема за характерною посадкою брів, та розрізом очей, за легкою сивиною на темному волоссі та продовгуватою формою голови, незначною щетиною на підборідді, серед запропонованих фотознімків впізнав фото із зображенням обвинуваченого ОСОБА_10 як особу, яка 02.11.2023 близько 16 год. за магазином «Рокитний» по вул.Сагайдачного, б.1 а в м.Прилуки тримав його за руки, поки інший чоловік наносив йому удари рукою в область лівого плеча та нирок, в той час як чоловік тримав потерпілого, а третій стояв у стороні і, забравши телефон, пересилав з банківської картки належні грошові кошти на інші банківські картки;
- протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 03 листопада 2023 року, згідно якого було затримано ОСОБА_8 , і в ході затримання у нього вилучено: грошові кошти в сумі 64000 грн., телефон марки «Realme» моделі "C30S», IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI1: НОМЕР_4 ;
- протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 03 листопада 2023 року, згідно якого затримано ОСОБА_10 і в ході затримання у нього вилучено: мобільні телефони марки iPhone 7, Redmi 12 C, IMEI1 НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 ;
- протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 06 грудня 2023 року, описі речей і документів від 06 грудня 2023 року, протоколі огляду предмета від 18 січня 2024 року відповідно до яких виявлено таблицю з рухом коштів по банківській карті АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_9 , власником якої є ОСОБА_16 , зокрема, переказ на її карту грошових коштів через додаток Приват 24, відправником зазначений ОСОБА_12 . Також, згідно таблиці з рухом коштів по банківській карті АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_8 , власником якої є ОСОБА_12 , з його банківської карти 02.11.2023 о 15 год. 54 хв., 15 год. 55 хв., 15 год. 56 хв. було здійснено чотири грошові перекази на суми по 25000 грн. та о 15 год. 58 хв. здійснено грошовий переказ на банківську карту одержувача ОСОБА_16 на суму 16000 грн.;
- протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 07 грудня 2023 року, описі речей і документів від 07 грудня 2023 року, протоколі огляду предмета від 18.01.2024, відповідно до яких в ході проведення тимчасового доступу до речей і документів АТ «Універсалбанк», виявлено що 02.11.2023 о 15 год. 55 хв. та о 15 год. 56 хв. від користувача АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_31 на банківську карту отримувача АТ «Універсалбанк» НОМЕР_10 ОСОБА_16 здійснено дві транзакції по 25000 грн. на загальну суму 50000 грн. Згідно таблиці руху коштів по картковому рахунку ОСОБА_10 , 02.11.2023 о 16 год. 07 хв. від користувача АТ «А-банк» ОСОБА_15 на банківську карту ОСОБА_10 здійснено переказ грошових коштів однією транзакцією на суму 45000 грн. та 02.11.2023 о 16 год. 43 хв. ОСОБА_10 здійснив переказ грошових коштів на банк АТ «Пумб» у розмірі 45000 грн.;
- протоколі огляду предмета від 03 листопада 2023 року, згідно якого досліджувалися відеозаписи з камер відео спостереження, розташованих на приміщенні магазину «Рокитний» за адресою: Чернігівська область, м.Прилуки, вул.Гетьмана Сагайдачного, буд.1 А за 02 листопада 2023 року;
- протоколі проведення слідчого експерименту від 09 листопада 2023 року проведеного за участі потерпілого ОСОБА_12 , згідно якого останній відтворив обставини відкритого заволодіння його майном, що мало місце 02.11.2023 по вул.Г.Сагайдачного в м.Прилуки поблизу магазину «Рокитний»;
- протоколі проведення слідчого експерименту від 03 листопада 2023 року проведеного за участі свідка ОСОБА_15 , згідно якого свідок відтворила обставини подій, які відбувались 02 листопада 2023 року та повідомила обставини аналогічні наданих нею в судовому засіданні суду першої інстанції;
- протоколі проведення слідчого експерименту від 22 січня 2024 року проведеного за участі підозрюваного ОСОБА_8 , який відтворив обставини подій, які відбувались 02 листопада 2023 року та повідомив, що саме ОСОБА_10 звернув увагу на потерпілого, сказавши що «наш клієнт», ОСОБА_8 показав де саме він припаркував автомобіль та місцезнаходження кожного з учасників події. В подальшому в ході огляду додатку потерпілого Приват 24, він виявив велику суму грошей, показав це «Кислому» і той вказав ці гроші перекинути на якісь картки. Тому він пішов до автомобіля та здійснив грошові перекази з банківської карти потерпілого;
- протоколі проведення слідчого експерименту від 10 лютого 2024 року проведеного за участі підозрюваного ОСОБА_10 , згідно якого останній відтворив обставини подій, які відбувались 02 листопада 2023 року, а саме вказав, що його попросили підвезти ОСОБА_20 та його знайомого, ім'я якого йому не відоме в мікрорайон Рокитне. Зупинились поблизу магазину «Рокитний». ОСОБА_10 вийшов з авто та самостійно пішов за магазину. За магазином ОСОБА_8 та його товариш почали спілкуватись з незнайомим хлопцем, сперечатись. Потім товариш ОСОБА_8 почав казати йому щоб той взяв телефон. Він почав їх зупиняти, вказувати що йому ці неприємності не потрібні. З приводу перерахування на його рахунок грошових коштів, в тому числі 45000 грн., нічого не пам'ятає.
Місцевий суд з достатньою повнотою перевірив всі доводи сторони захисту в судовому засіданні, виклав критичний аналіз окремих доказів. У своїх висновках суд першої інстанції навів мотиви, з яких взяв до уваги одні докази та відкинув інші, та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення і доводи, викладені стороною захисту в апеляційній скарзі, були предметом дослідження під час судового розгляду, вони отримали об'єктивну та належну оцінку в судовому рішенні, з якою погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Також, суд дотримався вимог ст. 10 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання сторін кримінального провадження вирішені судом у відповідності до вимог КПК України.
Суд першої інстанції, з'ясувавши передбачені ст. 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, встановив факт наявності суспільно небезпечного діяння й обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Фактичні дані, які покладено в основу вироку і на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_10 отримано в порядку, визначеному КПК України, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Тому ці дані в силу ст. 84 КПК України є доказами у кримінальному провадженні.
Вищенаведені докази перевірені судом першої інстанції з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та їх обґрунтовано покладено в основу вироку, оскільки вони є належними, допустимими та достатніми.
Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що суд першої інстанції у повному обсязі дослідив усі обставини, які мали значення для прийняття рішення в справі, повно та всебічно перевірив зібрані на досудовому слідстві докази та дав їм у сукупності належну оцінку, що вказує наведений у вироку аналіз доказів, з яким погоджується і колегія суддів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що досліджені, судом першої інстанції докази, з точки зору належності, допустимості та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, свідчать про те, що стороною обвинувачення доведено, як подію кримінальних правопорушень саме в тому об'ємі, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_10 , так і те, що зазначений злочини вчинено саме обвинуваченим.
Доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_9 щодо недоведеності вини обвинуваченого ОСОБА_10 колегія суддів не може визнати обґрунтованими з огляду на наступне.
В своїх показаннях обвинувачений ОСОБА_8 та свідок ОСОБА_15 , які перебували разом з обвинуваченим ОСОБА_10 вказували, що саме останній, вийшовши з автомобіля крикнув «закладчик», тобто першим спробував привернути увагу потерпілого, а вже потім ОСОБА_8 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження почали вчиняти інкриміновані дії.
Крім того, колегія суддів враховує відеозапис з камер відео спостереження, розташованих на приміщенні магазину «Рокитний», яким зафіксовано неупереджений перебіг подій, згідно якого саме ОСОБА_10 супроводжує ОСОБА_12 , рухаючись поруч, за вказаний магазин до місця, де відбулося заволодіння коштами останнього. З вказаного відеозапису подій вбачається, що ОСОБА_10 весь час знаходився поруч з потерпілим, що спростовує твердження апеляційної скарги, що він розмовляв по телефону в стороні і не звертав уваги на розмови інших осіб. Також, враховуючи поведінку ОСОБА_10 , зафіксовану на відеозаписі, останній являвся активним учасником досліджуваних подій, при цьому останній, своїм переміщенням поруч з потерпілим, перекривав йому огляд та рух в бік інших співучасників, та притримував в момент нанесення ударів невстановленою особою, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, тобто вчиняв активні дії направлені на подавлення волі до спротиву ОСОБА_12 .
Зафіксований перебіг подій узгоджується з показаннями потерпілого та підтверджується показаннями свідка ОСОБА_15 , яка повідомила, що під час конфлікту поблизу магазину ОСОБА_10 являвся ініціатором подій і вона зрозуміла, що телефон, який перебував у ОСОБА_8 , належить потерпілому через вимогу останнього повернути телефон. При цьому слід звернути увагу, що вказаний свідок знаходився на віддаленій відстані, на відміну від обвинуваченого ОСОБА_10 , а тому відсутні підстави стверджувати про його необізнаність про суть конфлікту і таку позицію слід оцінювати, як намагання уникнути від кримінальної відповідальності.
Твердження апеляційної скарги адвоката ОСОБА_9 , що показання свідка ОСОБА_15 , надані в судовому засіданні суду першої інстанції різняться з показаннями наданими в ході проведення слідчого експерименту, судова колегія не може визнати обґрунтованими. Показання вказаного свідка, як в ході проведення слідчої дії, так і в ході допиту в суді першої інстанції не містять суттєвих розбіжностей щодо перебігу подій та є послідовними, а доводи щодо можливих розбіжностей слід віднести до надання в ході допиту свідка більш розлогих відповідей на поставленні питання. При цьому, посилання апелянта, про те що в ході слідчого експерименту свідок не повідомляла про відсутність вимоги з боку потерпілого повернути його телефон, не можуть розцінюватися, як такі що суперечать поясненням наданим в ході судового розгляду.
Також, колегія суддів вважає, що існування інших кримінальних проваджень щодо особи, яка виступає свідком у кримінальному провадженні не може слугувати підставою для твердження про залежність її від сторони обвинувачення за відсутності інших об'єктивних обставин, як б могли слугувати підставою для такої позиції.
Щодо доводів на відсутність доказів наявності в діянні ОСОБА_10 попередньої змови, апеляційний суд не погоджуючись з таким і зауважує наступне.
Співучастю у кримінальному правопорушенні є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного кримінального правопорушення (ст. 26 КК України). Кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення (ч. 2 ст. 28). Водночас під час вчинення кримінального правопорушення кожен зі співучасників може вчиняти різні дії (подолання опору потерпілого, заподіяння тілесних ушкоджень, заволодіння майном), спрямовані на досягнення єдиної мети.
Домовленістю групи осіб про спільне вчинення кримінального правопорушення є узгодження об'єкта правопорушення, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися в будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.
Як убачається з сукупності вищенаведених доказів, показань обвинувачених, потерпілого та свідка, про єдиний спільний умисел обвинувачених свідчить узгодженість злочинної діяльності нападників.
Виконання кожним із засуджених під час заволодіння грошовими коштами ОСОБА_12 різних дій (стримування, завдання ударів, вилучення речей, перерахування грошових коштів) не може бути підставою для їх кваліфікації за статтями закону, які передбачають відповідальність за окремі злочинні дії, оскільки поза розумним сумнівом встановлено наявність єдиної спільної мети, узгодженості дій нападників та їхню попередню домовленість саме на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу.
Доводи сторони захисту, що обвинувачені не обговорювали вчинення злочину щодо ОСОБА_12 та не домовлялися про заволодіння грошовими коштами, проте їх конклюдентні дії (мовчазні дії, з яких можна зробити висновок про дійсне волевиявлення особи: це жести, міміка, певні рухи, внаслідок яких співучасники досягають узгодженості дій), вказують на наявність у них попередньої змови на спільне вчинення вказаного кримінального правопорушення.
Тобто, у результаті таких дій з урахуванням спрямування зусиль кожного співучасника був досягнутий взаємообумовлений результат злочину, а саме відкрите заволодіння грошовими коштами потерпілого.
Аналізуючи вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до переконання, що розгляд кримінального провадження судом проведено в повному об'ємі, з'ясовано ретельно всі обставини, що мають істотне значення для прийняття судового рішення.
У відповідності до вимог ст.8 ч.2 та ст. 9 ч. 5 КПК України, принцип Верховенства права у кримінальному провадженні, застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Смирнов проти України» від 15 липня 2010 року та у справі «Бочаров проти України» від 17 березня 2011 року, суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпції щодо фактів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що досліджені, судом першої інстанції докази, з точки зору належності, допустимості та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, свідчать про те, що стороною обвинувачення доведено, як подію кримінального правопорушення саме в тому об'ємі, яке інкримінується обвинуваченим, так і те, що зазначений злочин вчинено саме ними.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що інша оцінка судом наведених у вироку доказів, порівняно з оцінкою їх стороною захисту, не свідчить про необ'єктивність чи упередженість суду. Доводи, викладені в апеляційних скаргах щодо неправильної оцінки доказів судом у вироку, є безпідставними, оскільки вони полягають у довільному, тенденційному трактуванні апелянтом показань свідків та обставин, які не відповідають їх дійсному змісту, в той час як фактично ці показання узгоджуються між собою та доказами у справі і підтверджують винуватість ОСОБА_10 та ОСОБА_8 в пред'явленому обвинуваченні. Доводи апеляційних скарг сторони захисту полягають у переоцінці окремих доказів, з наданням їм однобічної оцінки, ігноруючи при цьому їх дійсний зміст та решту доказів у їх сукупності.
За наведених підстав, колегія суддів приходить до безумовного висновку про те, що вина ОСОБА_8 та ОСОБА_10 повністю знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду, а їх дії, судом першої інстанції, кваліфіковані вірно за ч. 4 ст. 186 КК України, як відкрите заволодінні чужим майном (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
Що стосується покарання, призначеного обвинуваченим, то колегія суддів враховує наступне.
Згідно норм ст. 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочини, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів.
При обранні обвинуваченому ОСОБА_10 виду та міри покарання, місцевий суд вірно врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, який за місцем проживання характеризується посередньо, стан його здоров'я, що він раніше неодноразово судимий, на шлях виправлення не став і вчинив нове кримінальне правопорушення під час іспитового строку, що свідчить про те, що належних висновків для себе він так і не зробив. Прийняв до уваги відсутність обставин, що пом'якшують та наявність обставини, яка обтяжують покарання - рецидив злочинів і вмотивовано дійшов висновку про можливість призначити ОСОБА_10 покарання в межах встановленої санкцією інкримінованої статті.
При обранні обвинуваченому ОСОБА_8 виду та міри покарання, місцевий суд вірно врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, який за місцем проживання характеризується посередньо, розлучений, являється військовслужбовцем, який самовільно залишив військову частину, стан його здоров'я. Прийняв до уваги відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання і вмотивовано дійшов висновку про можливість призначити ОСОБА_10 покарання в межах встановленої санкцією інкримінованої статті.
Із цим висновком погоджується колегія суддів, оскільки, судом першої інстанції при винесенні вироку відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_10 дотримано вимоги ст.ст. 50, 65 КК України, а визначений обвинуваченим розмір покарання є достатнім і необхідним для їх виправлення та попередження нових злочинів, відповідає особам обвинувачених та ступеню тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.
Посилання обвинуваченого ОСОБА_8 що в його діях наявні обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення, є непереконливим, оскільки формальне визнання вини не свідчить про каяття особи.
Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
Однак, у матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які б підтверджували щирий жаль із приводу скоєного та осуд своєї поведінки засудженим. При цьому колегія суддів враховує, що обвинувачений в суді першої інстанції вказував, що має можливість відшкодувати завдані матеріальні збитки потерпілому, але їх не відшкодовує, бо його не звільнять з-під варти, а часткове відшкодування шкоди на час апеляційного розгляду в сумі 4 000 грн., за відсутності щирих вибачень, про що вказує потерпілий в запереченнях апеляційної скарги, не можуть свідчити про наявність в його діях вказаної обставини, яка пом'якшує покарання.
Так само, не знайшли свого підтвердження посилання обвинуваченого ОСОБА_8 про активне сприяння під час досудового розслідування, оскільки активне сприяння розкриттю злочину як обставина, яка пом'якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, надання допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Тому, беззаперечно, воно має бути активним, тобто певним чином ініціативним.
Поміж тим, усі факти та обставини вчиненого злочину були встановлені самостійно правоохоронними органами, жодних нових фактів по справі, ніж ті, що були встановлені слідством самостійно, обвинувачений не повідомив. Така поведінка обвинуваченого не є проявом активного сприяння розкриттю злочину, адже вона жодним чином не була направлена на активну та ініціативну допомогу слідству.
Зазначення ОСОБА_8 про добровільну видачу ним працівникам поліції грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, не враховуються колегією суддів з огляду на те, що грошові кошти в сумі 64 000 грн. було виявлено та вилучено під час затримання ОСОБА_8 .
За таких обставин слід прийти до висновку про відсутність будь-яких підстав, які б вказували про наявність такої пом'якшуючої покарання обставини, як активне сприяння розкриттю злочину.
Твердження апеляційної скарги адвоката ОСОБА_9 , що судом першої інстанції було визначено відшкодування солідарно матеріальної шкоди з обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на користь потерпілого без врахування особи, яка фігурує у справі і матеріали відносно якої виділені в окреме провадження колегія суддів не може визнати обґрунтованими.
В межах даного судового провадження розглядається обвинувачення висунуте саме ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , яке знайшло своє підтвердження, в межах якого і встановлено розмір завданої матеріальної шкоди протиправними діями обвинувачених і виділення матеріалів щодо іншої особи не впливає на обсяг обвинувачення висунутого їм.
При цьому слід відмітити, що в разі визнання особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, винною в даному кримінальному правопорушенні, то обвинувачені, які відшкодували завдану матеріальну шкоду матимуть право на регресні вимоги щодо неї.
Вимоги апелянта про необхідність повернення мобільних телефонів, вилучених під час затримання обвинувачених не можуть бути визнані обґрунтованими, враховуючи, що на даний час проводиться досудове розслідування щодо особи, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження і прокурором заявлялося відповідне клопотання про залишення в матеріалах кримінального провадження мобільних телефонів, вилучених під час затримання ОСОБА_8 та ОСОБА_10 .
Керуючись ст. ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги захисника-адвоката ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 06 вересня 2024 року щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_10 - без змін.
Згідно ч. 4 ст. 532 КПК України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції а засудженими, які перебувають під вартою, у той же строк, з дня вручення копії ухвали.
ОСОБА_4 ОСОБА_2 ОСОБА_3