17 лютого 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/18483/22
Провадження № 11-кп/820/76/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
потерпілого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Хмельницькому, в режимі відеоконференцзв'язку, кримінальне провадження №12022243000001418 за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_9 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26.03.2024, стосовно обвинуваченого за ст.128 КК України ОСОБА_6 ,
Цим вироком, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаїв, українця, громадянина України, неодруженого, малолітніх дітей та осіб похилого віку на утриманні не має, із середньою освітою, студента 3-го курсу вищого професійного училища суднобудування м. Миколаїв, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 128 Кримінального кодексу України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
Відповідно до положень статті 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 року та 6 місяців іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі статті 76 КК України покладено на ОСОБА_6 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 21275 грн. 62 коп. 6276 грн. 98 коп. на користь Хмельницької обласної лікарні витрати на лікування потерпілого від злочину до обласного бюджету на рр UA493052990000026007016007770 код ЄДРПОУ 14360570.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 37 351 (тридцять сім тисяч триста п'ятдесят одна) гривня та моральну шкоду 300000 (триста тисяч) гривень.
Зараховано ОСОБА_6 строк попереднього ув'язнення: з 25.06.2022р. по 28.06.2022 у строк відбування покарання, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, із розрахунку один день попереднього ув'язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.
Долю речових доказів вирішено на підставі ст.100КПК України.
За вироком суду, 25 червня 2022 року, близько 18 години 00 хвилин, ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння у приміщенні ТЦ «Оазис», що розташований за адресою: вул. Бандери 2-А м. Хмельницький, вступив у словесну суперечку із ОСОБА_8 , під час чого виник конфлікт між ними, в ході якого останній обхватив рукою за шию ОСОБА_6 та здусив його. У відповідь ОСОБА_6 викрутився і перебуваючи навпроти потерпілого ОСОБА_8 , не маючи на меті спричинити потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, і не передбачаючи їх настання, хоча повинен був і міг їх передбачити, наніс останньому два удари кулаками правої та лівої рук по обличчю, один удар правою ногою в нижню третину лівого стегна та один удар кулаком лівої руки по обличчю, внаслідок чого ОСОБА_8 , втративши рівновагу не втримався на ногах та впав з висоти власного зросту, при цьому вдарився потиличною ділянкою голови об підлогу. Внаслідок вказаних дій ОСОБА_6 спричинив потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку ІІ-ІІІ ступеню з компресією двобічними парасагінтальними епідуральними гематомами, лінійно-скалкових переломів склепіння черепа, лінійних розривів сагітального синуса і пошкодження венозних судин твердої мозкової оболонки головного мозку, що за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, тобто у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
Перекваліфіковуючи дії обвинуваченого ОСОБА_6 з ч.1 ст.121 КК України на ст.128 КК України, суд першої інстанції виходив з того, що на досудовому слідстві дії ОСОБА_6 були кваліфіковані за ст. 128 КК, та перекваліфікація дій була без належного обґрунтування, тому досліджені судом матеріали кримінального провадження дали підставу для висновку про відсутність в діях ОСОБА_6 умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому.
Не погоджуючись з вироком суду прокурор ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_6 винуватим за ч. 1 ст. 121 КК України та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки.
У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вважає вирок суду незаконним, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції змінивши правову кваліфікацію кримінально караного діяння з ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 128 КК України допустив невідповідність висновків фактичним обставинам кримінального провадження.
Аргументує це тим, що дії ОСОБА_6 , з суб'єктивної сторони, мають ознаки непрямого умислу, оскільки він усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, передбачав суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажав, але свідомо припускав, що внаслідок завдання ОСОБА_10 таких ударів потерпілий може впасти та отримати тяжкі тілесні ушкодження, тобто діяв із невизначеним умислом.
Так, на думку апелянта, дії ОСОБА_6 необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження.
Разом з тим, суд першої інстанції неправильно застосував Закон України про кримінальну відповідальність, а саме не застосував закон, який підлягав застосуванню, що у свою чергу потягло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість, що є підставою для скасування оскаржуваного вироку.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, думку потерпілої ОСОБА_8 , дослідивши частково докази, в порядку ч.3 ст.404 КПК України, перевіривши матеріали кримінального провадження, та доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга процесуального прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Вирок суду, в частині вирішення цивільного позову, судових витрат, долі речових доказів, зарахування строку попереднього ув'язнення, учасниками апеляційного розгляду не оскаржуються, відтак, в цій частині, не досліджується і не перевіряється.
Відповідно до вимог ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, зокрема, є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність.
Згідно з приписами ч.1 ст.411 КПК України, судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо:висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.
Відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст.413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є, зокрема, незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження до яких зокрема відноситься змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, диспозитивності.
За змістом ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з ч.3, 4 вказаної статті, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів уважає, що місцевий суд, вказаних вимог закону дотримався не в повному обсязі, внаслідок чого допустив невідповідність своїх висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність та, як наслідок, призначив покарання, яке не відповідає вчиненому злочину.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 висунуте обвинувачення за ч.1 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, що є небезпечним для життя потерпілого в момент заподіяння.
Так ОСОБА_6 інкримінувалося те, що він 25 червня 2022 року, близько 18 години 00 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, у приміщенні ТЦ «Оазис», що розташований за адресою: вул. Бандери 2-А м. Хмельницький, вступив у словесну суперечку із ОСОБА_8 , під час чого прийняв рішення на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому.
В ході зазначеного конфлікту ОСОБА_6 , на грунті раптово виниклих відносин, зумовлених конфліктом із ОСОБА_8 , з метою спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи небезпечні наслідки і хоча не бажаючи, але свідомо допускаючи їх настання у виді спричинення тяжких тілесних ушкоджень для потерпілого, перебуваючи навпроти потерпілого ОСОБА_8 , умисно наніс останньому два удари кулаками правої та лівої рук по обличчю, один удар правою ногою в нижню третину лівого стегна та один удар кулаком лівої руки по обличчю, внаслідок чого ОСОБА_8 втративши рівновагу не втримався на ногах та впав з висоти власного зросту при цьому вдарився потиличною ділянкою голови об підлогу.
Внаслідок вказаних протиправних умисних дій, ОСОБА_6 спричинив потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку ІІ-ІІІ ступеню з компресією двобічними парасагінтальними епідуральними гематомами, лінійно- скалкових переломів склепіння черепа, лінійних розривів сагітального синуса і пошкодження венозних судин твердої мозкової оболонки головного мозку, що за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.
На підтвердження обвинувачення суду були надані докази стороною обвинувачення, які досліджувалися безпосередньо у судовому засіданні.
Суд обґрунтовано визнав ОСОБА_6 винуватим у заподіянні потерпілому ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень.
В цій частині висновок суду підтверджується дослідженими судом доказами, у кримінальному провадженні, які наведені у вироку, і не заперечується учасниками апеляційного розгляду.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що висновок суду про те, що в конкретному випадку дії обвинуваченого були спрямовані на запобігання дій з боку потерпілого, і наносячи удари потерпілому, ОСОБА_6 не мав на меті спричинити ОСОБА_8 тяжкі тілесні ушкодження, не передбачав їх настання, хоча повинен був і міг передбачити, що підтверджується висновками судово-медичних експертиз та показаннями самого обвинуваченого, який не бажав наслідків у виді тяжких тілесних ушкоджень, а тому мало місце не умисне, а необережне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, у зв'язку з чим суд кваліфікував дії обвинуваченого за ст. 128 КК України, є помилковим, на що обґрунтовано посилається в апеляційній скарзі прокурор.
В основу такого висновку місцевим судом покладено, зокрема, висновки судово-медичних експертиз, відповідно до яких отримання наявних у потерпілого тяжких тілесних ушкоджень від удару кулаком в ділянку голови не могли утворитись, а утворились від падіння потерпілого на підлогу і контактування голови об тверде покриття.
Відсутність умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, в діях обвинуваченого, суд першої інстанції мотивував також обставинами конфлікту, посилаючись на те, що ініціатором конфлікту був потерпілий і ним першим були вчиненні агресивні дії, що були направлені проти обвинуваченого та носили характер небезпеки для останнього.
Перевіривши обставини кримінального провадження та провівши частково судове слідство, в порядку ч.3 ст.404 КПК України, на клопотання прокурора, апеляційним судом встановлено, що 25 червня 2022 року, близько 18 години 00 хвилин, ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, у приміщенні ТЦ «Оазис», що розташований за адресою: вул. Бандери 2-А, м. Хмельницький, вступив у словесну суперечку із ОСОБА_8 , під час чого прийняв рішення про спричинення тілесних ушкоджень потерпілому.
В ході зазначеного конфлікту ОСОБА_6 , на грунті раптово виниклих відносин, зумовлених конфліктом із ОСОБА_8 , з метою спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи небезпечні наслідки і хоча не бажаючи, але свідомо допускаючи їх настання у виді спричинення тяжких тілесних ушкоджень для потерпілого, перебуваючи навпроти потерпілого ОСОБА_8 , умисно наніс останньому два удари кулаками правої та лівої рук по обличчю, один удар правою ногою в нижню третину лівого стегна та один удар кулаком лівої руки по обличчю, внаслідок чого ОСОБА_8 , втративши рівновагу, не втримався на ногах та впав з висоти власного зросту, при цьому вдарився потиличною ділянкою голови об підлогу.
Внаслідок вказаних протиправних умисних дій, ОСОБА_6 спричинив потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку ІІ-ІІІ ступеню з компресією двобічними парасагінтальними епідуральними гематомами, лінійно- скалкових переломів склепіння черепа, лінійних розривів сагітального синуса і пошкодження венозних судин твердої мозкової оболонки головного мозку, що за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.
Винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 ,у вчиненні вказаних дій, підтверджується дослідженими в суді першої та апеляційної інстанції доказами.
Так, за показаннями обвинуваченого ОСОБА_6 25 червня 2022 року, він із другом ОСОБА_11 випили пива і близько 18 години йшли в приміщенні ТЦ «Оазис», в м. Хмельницькому, та розмовляли. Він говорив голосно та нецензурно, оскільки розповідав, як в м. Миколаїві було пошкоджено від бомбардувань будинок, в якому він проживав. До них підійшов чоловік, зробив зауваження, з приводу нецензурної лексики, на що він відповів йому, «щоб він йшов і яка йому різниця». Пройшовши 2 метра, відчув, як його схватили рукою в локті, за шию, та душать, при цьому тягнуть у низ. Він перелякався, викрутився та відразу наніс два удари кулаками правої та лівої рук по обличчю, потім, один раз ударив своєю правою ногою в ногу потерпілого, а потім один удар кулаком лівої руки по обличчю, внаслідок чого потерпілий, втративши рівновагу, не втримався на ногах та впав на спину, на підлогу. Після цього, потерпілий був ще в свідомості і він пішов до виходу, де до нього підійшов чоловік та сказав, що викличе поліцію, він відповів, що буде чекати. При нанесені ударів, не бажав заподіяти потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, дані тілесні ушкодження утворились від падіння ОСОБА_8 , і удару головою об підлогу. Про скоєне жалкує, кається, зробив висновки та не бажав таких наслідків для потерпілого.
Потерпілий ОСОБА_8 , в суді першої та апеляційної інстанції, підтвердив, що у вказаний день та час, він йшов в ТЦ «Оазис», в м. Хмельницькому, та почув, як двоє хлопців нецензурно висловлюються, тому зробив їм зауваження і, після цього, він вже нічого не пам'ятає. В лікарні був троє суток в комі, потім травалий період перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку з перенесеними операціями, у нього була важка черепно-мозкова травма. Після лікування втратив запах, смак, на сьогодні проходить реабілітацію та потребує операції. У зв'язку з отриманою травмою йому призначено третю групу інвалідності довічно. Спосіб життя, після цього, суттєво змінився, він не може вести колишній спосіб життя, шкода на сьогодні не відшкодована.
З показань потерпілого слідує, що в його поведінці та діях не було агресивної поведінки та бажання спричинити тілесні ушкодження ОСОБА_6 .
Крім того, об'єктивно, винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження підтверджуються, дослідженими судом першої та апеляційної інстанції даними:
- протоколу огляду від 25.06.2022 із фото таблицями, з яких слідує, що оглянуто приміщення ТЦ «Оазис», що розташований за адресою: вул. Бандери, 2-А, м. Хмельницькому, та зафіксовано місце, в середині торгового центру, із зазначенням місця, де відбулась подія і біля яких торгових точок.
- висновку експерта № 430 від 18.07.2022, з якого убачається, що у ОСОБА_8 мають місце тілесні ушкодження у вигляді «закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку ІІ-ІІІ ступеню з компресією і двобічними парасагітальними епідуральними гематомами, лінійних і скалкових переломів кісток черепа, лінійних розривів сагітального синуса і пошкодження венозних судин твердої мозкової оболонки головного мозку», які виникли не менш як від однієї дії тупого, твердого предмету із переважаючою травмуючою поверхнею в тімьяно-потиличну ділянку голови ОСОБА_8 , а саме при падінні ОСОБА_8 із висоти власного зросту, після надання його тілу прискорення та ударі тімьяно-потиличною ділянкою голови об тупий, твердий предмет із переважно травмуючою поверхнею, якими могло бути тверде покриття, та йому подібні предмети, по строку свого виникнення можуть відповідати 25.06.2022, що могло мати місце в строк і за обставини, вказаних у постанові про призначення судово-медичної експертизи, по своєму характеру, згідно з пунктом 2.1. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» наказу МОЗ України № 6 від 17.01.1995р. «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України», відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.
- протоколу огляду предмету (відео) від 27 червня 2022 року, з якого слідує, що камери, які розміщені на 1-му поверсі ТРЦ «ОАЗИС», м. Хмельницького, по вул. С.Бандери, 2-а, зафіксували місце конфлікту між обвинуваченим та потерпілим, дії потерпілого відносно ОСОБА_6 щодо закладання руки на шию обвинуваченого та подальші дії обвинуваченого, які виразились в нанесення двох ударів ОСОБА_6 кулаками правої та лівої рук по обличчю, один удар правою ногою в нижню третину лівого стегна та один удар кулаком лівої руки по обличчю, внаслідок чого ОСОБА_8 , втративши рівновагу, не втримався на ногах та впав з висоти власного зросту.
- висновку експерта № 432 від 18.07.2022, відповідно до якого виявлені відповідно висновку експерта № 430 від 18.07.2022р. у ОСОБА_8 тілесні ушкодження могли утворитись в строк, при тих обставинах, та за механізмом на які вказав і відтворив свідок ОСОБА_14 , під час проведення за його участі слідчого експерименту 08.07.2022р.
- висновку експерта № 433 від 18.07.2022, згідно з яким, виявлені відповідно висновку експерта № 430 від 18.07.2022р. у ОСОБА_8 тілесні ушкодження могли утворитись в строк, при тих обставинах, та за механізмом на які вказав і відтворив свідок ОСОБА_13 , під час проведення за його участі слідчого експерименту 08.07.2022р.
- висновку експерта № 434 від 18.07.2022, відповідно до якого виявлені відповідно висновку експерта № 430 від 18.07.2022р. у ОСОБА_8 тілесні ушкодження могли утворитись в строк, при тих обставинах, та за механізмом на які вказав і відтворив свідок ОСОБА_11 , під час проведення за його участі слідчого експерименту 08.07.2022, виявлені згідно «Висновку експерта № 430 від 18.07.2022р. у ОСОБА_8 тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння». Тілесні ушкодження у ОСОБА_8 , у вигляді «закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку ІІ-ІІІ ступеню з компресією і двобічними парасагітальними епідуральними гематомами, лінійних і скалкових переломів кісток черепа, лінійних розотвівсагітального синуса і пошкодження венозних судин твердої мозкової оболонки головного мозку» :
- могли виникнути в строк, при обставинах та за механізмом, які зафіксовані на відео із камер відео - нагляду ТЦ «Оазис» від 25.06.2022р.;
- не могли утворитись внаслідок нанесення ударів кулаками рук сторонньої особи в обличчя ОСОБА_8 , та одного удару ногою сторонньої людини в область стегна ОСОБА_8 , а саме за обставинах, які зафіксовані на відео із камер відео - нагляду ТЦ «Оазис» від 25.06.2022р.;
- виникли не менш як від однієї дії тупого, твердого предмету із переважаючою травмуючою поверхнею в тімьяно-потиличну ділянку ОСОБА_8 , а саме при падінні ОСОБА_8 із висоти власного зросту, після надання його тілу прискорення (внаслідок нанесення удару кулаком руки сторонньої особи в ділянку обличчя ОСОБА_8 ), та ударі тімьяно-потиличною ділянкою голови об тупий, твердий предмет із переважаючою поверхнею, якими могли бути тверде покриття підлоги, та йому подібні предмети, цілком могли виникнути в строк, при обставинах. та за механізмом, які зафіксовані на відео із камер відео - нагляду ТЦ «Оазис» від 25.06.2022.
- висновку експерта за № 483 від 22.08.2022, з якого убачається, що у ОСОБА_8 , станом на 25.06.2022, мала місце важка закрита черепно-мозкова травма з тілесними ушкодженнями у вигляді забою головного мозку середньої тяжкості з локалізацією численних мілких внутрішнє-мозкових крововиливів в базальних відділах обох скроневих часток головного мозку, двобічних епідуральлних гематом в проекції конвекситальних відділів обох півсфер головного мозку об'ємові дл 80 мл. крові, без дисколації серединних структур мозку, з компресією шлуночків головного мозку та звуженням під оболонкового простору, лівої субдуральної гематомив проекції лівої скроневої частки, лінійно-уламкового закритого перелому кісток склепіння черепа з обох боків із переходом на сагітальний шов, з двома лінійними розривами сагітального венозного синуса та пошкодженням венозних судин твердої мозкової оболонки в проекції перелому, а також - лінії перелому потиличної кістки черепа справа з переходом на її основу. Такі тілесні ушкодження могли утворитись від одного удару задньою частиною (тімьяно-потиличною ділянкою) голови потерпілого об тупий твердий предмет із переважною контактуючою поверхнею , після надання його тілу попереднього прискорення ударом в обличчя, за механізмами: удар-деформація (перлом) удар - розтягнення - розрив - кровотеча з пошкодженням судин і сагітального синуса твердої мозкової оболонки (внутрішнє-черепні гематоми) та удар - проти-удар (внутрішнє-мозкові вогнища крововиливів), про що свідчить відповідна локалізація та характерні властивості цих тілесних ушкоджень, які в сукупності відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момет заподіяння, згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу МОЗ України № 6 від 17.01.1995. Характер наявних в ОСОБА_8 черепно-мозкової травми виключає можливість її утворення від удару чи ударів кулаком людини в голову потерпілого.
Зазначені вище докази підтверджують показання обвинуваченого ОСОБА_6 щодо кількості та механізму заподіяння ударів стосовно потерпілого.
Повторно дослідивши відеозапис з місця події, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_6 завдав потерпілому ОСОБА_8 4 послідовних удари, три з яких в життєво важливий орган голову та один в ногу. Після першого удару потерпілий не чинив ніякого опору, а обвинувачений, маючи можливість просто піти, продовжив завдавати удари. При цьому, удари завдавалися з прикладанням значної фізичної сили.
Крім того, перед останнім ударом в голову, після якого потерпілий впав на підлогу, ОСОБА_6 завдав йому удар в ногу, тому останній не міг не усвідомлювати, що від таких дій потерпілий може впасти та травмуватися. Свої дії обвинувачений припинив, лише, коли потерпілий впав без свідомості.
Тобто дії обвинуваченого ОСОБА_6 носили усвідомлений та умисний характер і тому він, наносячи удари потерпілому ОСОБА_8 , усвідомлював та передбачав наслідки вчиненого.
Висновки судово-медичних експертиз, в частині характеру наявної у ОСОБА_8 черепно-мозкової травми, які виключають можливість її утворення від удару чи ударів кулаком людини в голову потерпілого, не спростовують направленність умислу обвинуваченого саме на заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, з огляду на вказаний вище механізм нанесення ударів обвинуваченим потерпілому, їх кількість та місце і не можуть бути перешкодою для кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч.1 ст.121 КК України, оскільки досліджені апеляційним судом докази вказують на умисний характер його протиправних дій по відношенню до потерпілого.
Згідно з усталеною практикою, умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження (стаття 121 КК) з об'єктивної сторони характеризується протиправним посяганням на здоров'я іншої людини, шкідливими наслідками, що настали для здоров'я потерпілого у вигляді спричинення тілесних ушкоджень, встановлення причинного зв'язку між зазначеним діянням та наслідками. Із суб'єктивної сторони злочин може бути вчинений із прямим або непрямим умислом (умисна форма вини).
Кримінальна відповідальність за необережне тілесне ушкодження (стаття 128 КК) настає за наявності таких самих елементів об'єктивної сторони, як і складу злочину, передбаченого статтею 121 КК, за умови, якщо були заподіяні тяжкі або середньої тяжкості тілесні ушкодження, а за суб'єктивною стороною цей злочин проявляється в необережній формі вини у виді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.
Розмежування вказаних складів злочину здійснюється як за об'єктивною, так і суб'єктивною сторонами цих злочинів. Окрім того, при визначенні ступеня тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень за способом вчинення діяння враховуються локалізація, характер, механізм утворення травм та ушкоджень, які можуть бути визнані тяжкими, в тому числі й небезпечними для життя в момент заподіяння, а зміст і характер інтелектуального та вольового критеріїв вини, у зазначених злочинах з матеріальним складом, обумовлюються усвідомленням особою характеру вчиненого злочинного діяння, передбаченням його негативних наслідків та ставленням до цих наслідків.
За встановлених органом досудового розслідування фактичних обставин, дії ОСОБА_6 були протиправними, між цими діями і їх наслідками у вигляді заподіяння ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіяння, які спричинили черепно-мозкову травму, існував прямий причинний зв'язок. Отже, наведені обставини, в сукупності з даними про локалізацію і характер утворення тілесних ушкоджень, свідчили про те, що ОСОБА_6 , завдаючи потерпілому удар кулаком в голову, об'єктивно усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав можливість настання наслідків у виді спричинення будь-якої за тяжкостю шкоди здоров'ю потерпілого, хоча і не конкретизував у своїй свідомості, якою саме буде така шкода. Тобто він діяв з неконкретизованим (невизначеним) умислом, за яким, незалежно від того, чи є такий умисел прямим або непрямим, настає відповідальність за фактично спричинену шкоду здоров'ю.
З огляду на зазначені обставини, дії ОСОБА_6 колегія суддів кваліфікує за частиною першою статті 121 КК як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Аналізуючи вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до переконання, що судом першої інстанції неправильно застосовано закон про кримінальну відповідальність, необґрунтовано перекваліфіковано дії обвинуваченого ОСОБА_6 з ч.1 ст.121 КК України на ст.128 КК України, на що є підставні посилання в апеляційній скарзі прокурора, оскільки висновки суду, викладені у судовому рішенні, яким дії ОСОБА_6 кваліфіковано як необережне тяжке тілесне ушкодження, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, так як вони не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, що відповідно до ст.ст.409, 420 КПК України є підставою суду апеляційної інстанції для його скасування та ухвалення свого вироку.
Наведені обставини, на переконання колегії суддів, ставлять під сумнів показання обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що під час конфлікту потерпілий ОСОБА_8 вчинив агресивні дії відносно нього, які носили характер небезпеки для останнього і були підставою для нанесення ним потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання, колегія суддів, відповідно до вимог ст.ст.50, 65-68 КК України, враховує характер вчиненого кримінального правопорушення особу обвинуваченого і приходить до переконання, що йому слід призначити покарання відповідно до санкції статті.
Поряд з цим, колегія суддів враховує, що згідно з приписами ст.ст. 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу виного. Домірність покарання за злочин є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження.
Змістом ст. 65 КК визначено загальні засади призначення покарання, які наділяють суд правом вибору між однією із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, кожна з яких є законною. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Відповідно до положень ст.75 КК України суд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.
Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання. Разом з цим, з огляду на положення ст.75 КК України законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі, у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. При цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
При призначенні покарання обвинуваченому, колегія суддів враховує, що ОСОБА_6 вчинив злочин, який відноситься до тяжких, в стані алкогольного сп'яніння, що є обтяжуючою покарання обставиною, однак є особою молодого віку, не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, активно сприяв розкриттю злочину, щиро кається, що суд визнає пом'якшуючою покарання обставиною, заподіяну потерпілому шкоду не відшкодував, однак, приймаючи до уваги думку потерпілого ОСОБА_8 , який просить не позбавляти волі обвинуваченого, колегія суддів приходить до переконання про можливість досягти мети заходу примусу без ізоляції ОСОБА_6 від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою, впродовж визначеного іспитового строку, встановленого у ст. 75 КК, який був би достатнім для того, щоб останній довів своє виправлення.
Саме таке покарання просив призначити обвинуваченому прокурор, і, враховуючи вимоги ч.1 ст.404 КПК України, колегія суддів не може призначити його суворішим. Потерпілий ОСОБА_8 не оскаржував вирок суду.
Таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів у майбутньому.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 411,413, 420 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 - задовольнити.
Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 26.03.2024 стосовно ОСОБА_6 -скасувати.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати виннуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком -5 (п'ять) років.
Застосувати до ОСОБА_6 положення ч.1 ст.75 КК України, звільнити його від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 3 (три) роки.
На підставі статті 76 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягомтрьохмісяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3