Справа №592/15717/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/28/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - домашній арешт
05 лютого 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 вересня 2024 року, якою відносно підозрюваного ОСОБА_7 застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту,
Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 вересня 2024 року, застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту, зі забороною залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 19:00 год. до 06:30 год. ранку наступного дня.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 певні обов'язки.
Строк дії ухвали до 20 листопада 2024 року включно.
Не погодившись зі вказаною ухвалою слідчого судді, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 вересня 2024 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 діб, з альтернативою внесення застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, прокурор посилається на те, що поза увагою слідчого судді залишилась та обставина, що ОСОБА_7 не перебуває в шлюбі, його зареєстроване місце проживання не збігається із фактичним мешкання та його позицію з приводу інкримінованого кримінального правопорушення. Так, останній не визнає факт збуту наркотичних засобів. Також не враховано і значну кількість епізодів злочинної діяльності, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 .
Таким чином, вказані обставини недостатньо враховані слідчим суддею, у внаслідок чого необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави.
Заслухавши доповідь головуючого - судді щодо змісту оскаржуваного рішення та доводів апеляційної скарги, прокурора ОСОБА_6 , котра покладалася на розсуд суду, оскільки оскаржувана ухвала втратила чинність, а підозрюваний під час дії судового рішення, не допускав порушення покладених на нього процесуальних обов'язків, думку підозрюваного ОСОБА_7 , який щодо задоволення апеляційної скарги заперечував, просив ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Так, відповідно до ст.ст.177,178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
При цьому, слідчому судді слід мати на увазі, що обмеження розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи, є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рішення Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», «Белевитський проти Росії»).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі "Манчіні проти Італії", за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
На думку колегії суддів при вирішенні питання щодо застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу, слідчим суддею вищезазначені вимоги Закону дотримані в повному обсязі.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що в провадженні СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області перебуває кримінальне провадження № 12024200480001809 від 14 червня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
23 вересня 2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за фактом незаконного придбання та зберігання особливо небезпечних психотропних речовин, з метою збуту, вчинене повторно.
У рамках вказаного кримінального провадження до слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми звернувся слідчий СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_8 із клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб із визначенням розміру застави в сумі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та покласти на підозрюваного ОСОБА_7 процесуальні обов'язки.
Своє клопотання слідчий обґрунтовував наявністю ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та тим, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Розглядаючи вказане клопотання слідчого, слідчим суддею було встановлено, що ОСОБА_7 , з врахуванням доданих до клопотання доказів, обґрунтовано підозрюється у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Крім того, на спростування доводів апеляційної скарги прокурора, слідчий суддя вважав доведеним наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_7 побоюючись відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Окрім цього, зважаючи на те, що протиправні дії підозрюваного викриті з причин, що не залежали від його волі, обґрунтованим є існування ризику вчинення останнім протиправних дій спрямованих на продовження кримінального правопорушення, в якому він підозрюється.
Саме з врахуванням вищезазначеного, а також даних про підозрюваного та його репутацію, який має сталі соціальні зв'язки, постійне місце проживання з батьками, офіційно працевлаштований у ТОВ «Імпульс», поведінка останнього після викриття незаконної діяльності, яка полягає у співпраці зі слідством, та не доведення прокурором недостатність застосування до підозрюваного ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновку про доцільність застосування до останнього запобіжного заходу у виді домашнього арешту, з чим погоджується і колегія суддів та вважає, що такий запобіжних захід, з врахуванням покладених обов'язків, забезпечить дотримання ним процесуальних обов'язків під час досудового слідства та у суді.
При цьому, доводи апеляційної скарги правильність таких висновків жодним чином не спростовують, і ні під час розгляду клопотання, ні під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали не доведено, що для забезпечення дієвості кримінального провадження виключно такий запобіжний захід у виді тримання під вартою, який є найсуворішим, є необхідним.
Таким чином, колегією суддів не встановлено обставин, за яких би підлягало до задоволення клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Вирішуючи питання про достатність чи недостатність застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, колегія суддів також враховує те, що на час розгляду апеляційної скарги прокурора, перебуваючи під домашнім арештом, підозрюваний умови його не порушував, що додатково дає підстави для висновку, що обраний ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час зміг забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та запобігти наведеним у клопотанні ризикам.
Той факт, що підозрюваний не визнає своє вини за фактом збуту небезпечних психотропних речовин, безумовно не свідчить про нездатність запобіжного заходу у виді домашнього арешту забезпечити попередження ризиків та запобігти здійсненню негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Отже, на думку колегії суддів, з урахуванням вагомості наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 , та відсутності в клопотанні належного обґрунтування стороною обвинувачення обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою, який є найбільш суворим видом запобіжного заходу, визначений в ст. 176 КПК України, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що саме такий вид запобіжного заходу, як домашній арешт, забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 під час досудового розслідування, а покладені на нього згідно ч.5 ст.194 КПК обов'язки будуть достатнім стримуючим фактором для запобігання встановленим ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК.
Слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту і належним чином мотивував своє рішення. Саме застосований щодо останнього вказаний запобіжний захід, на переконання колегії суддів, здатен запобігти тим ризикам, які існують у кримінальному провадженні.
Таким чином, доводи прокурора, які викладені в апеляційній скарзі стосовно незаконності оскаржуваної ухвали, слід визнати непереконливими, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує вирішення питань про застосування запобіжних заходів, в тому числі і домашнього арешту.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим суддею постановлено законне та обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404,405,407,422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 вересня 2024 року, якою відносно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4