18.02.25
22-ц/812/309/25
Провадження № 22-ц/812/309/25 Головуючий суду першої інстанції Гуденко О.А.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
18 лютого 2025 року м. Миколаїв Справа № 490/6915/20
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Царюк Л.М.,
суддів - Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 червня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Гуденко О.А., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди,
19 жовтня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди.
Позов мотивований тим, що 30 травня 2020 року у м. Миколаєві по пр. Героїв України, 19, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки DAF моделі XF 95 430 реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки KOGEL моделі SN 24 реєстраційний номер НОМЕР_2 , порушив вимоги ПДР України та допустив зіткнення з транспортним засобом марки ЗАЗ моделі 110307 реєстраційний номер НОМЕР_3 ., що рухався в попутному напрямку, під керуванням позивача, в наслідок чого автомобіль останнього отримав механічні пошкодження.
Власником транспортного засобу марки DAF моделі XF 95 430 реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки KOGEL моделі SN 24 реєстраційний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_3 .
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 серпня 2020 року у справі № 490/3251/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Згідно акту виконаних робіт від 15 липня 2020 року № ЗА-0001829 та видаткової накладної від 15 липня 2020 року № РН-0004654 вартість запчастин та ремонту транспортного засобу позивача склала 24 704. 30 грн, які сплачено ним в повному обсязі.
05 серпня 2020 року Приватне акціонерне товариство «УПСК» (далі - ПрАТ «УПСК»), яке проводило обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників транспортних засобів марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричепу марки KOGEL, реєстраційний номер НОМЕР_2 , які належать відповідачу ОСОБА_3 , виплатила позивачу страхове відшкодування в розмірі 13 669.25 грн.
Таким чином, позивачу не було відшкодовано матеріальну шкоду в сумі 14 035.05 грн, що становить різницю між вартістю фактичного ремонту автомобіля та страховим відшкодуванням.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просив суд стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на його користь матеріальну шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 14 035.05 грн
Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 червня 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 матеріальну шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 14 035.05 грн.
Стягнуто на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 908 грн судового збору.
У задоволенні позовних вимог, заявлених до ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що суд приходить до висновку про те, що заподіяна майнова шкода у вигляді різниці вартості розміру відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля між страховою виплатою та дійсною вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу - підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача у повному розмірі.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування визначеного розміру матеріального збитку, а отже не доведено, що розмір матеріального збитку неправильний.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом вимог цивільно процесуального законодавства, просив його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції не було встановлено ліміти відшкодування відповідно до полісів обов'язкового страхування цивільно правової відповідальності власників транспортних засобів№ АО/39024443 та № АО/39024443, які в значній мірі перевищують суму відновлювального ремонту автомобіля, тобто стягуючи з відповідача різницю, суд не врахував, що ліміти сум відповідно до полісів, дозволяють стягувати зазначену шкоду зі страхової компанії, тобто рішення було прийнято без повного дослідження усіх обставин справи.
Отже рішення суду було постановлене на підставі неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи і не ґрунтується на вимогах Закону.
На день розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від учасників справи не надходило.
За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що Транспортний засіб марки ЗАЗ моделі 110307 реєстраційний номер НОМЕР_3 належить ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .
Транспортний засіб марки DAF моделі XF 95 430 реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричепе марки KOGEL моделі SN 24 реєстраційний номер НОМЕР_2 належать ОСОБА_3 , що підтверджується Полісами обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників транспортних засобів № АО/ 39024443 та № АО/ 39024443 виданих 19.06.2019 року ПрАТ «УПСК» та діючих до 18 червня 2020 року.
Як вбачається з матеріалів справи, 30 травня 2020 року приблизно об 10 годині 15 хвилин у м. Миколаєві по пр. Героїв України, 19 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки DAF моделі XF 95 430 реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки KOGEL моделі SN 24 реєстраційний номер НОМЕР_2 був неуважним, не врахував дорожню обстановку, рухаючись в крайній лівій полосі для руху транспортних засобів та змінюючи напрямок руху праворуч, не впевнився в безпеці свого маневру, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом марки ЗАЗ моделі 110307 реєстраційний номер НОМЕР_3 ., що рухався в попутному напрямку, під керуванням ОСОБА_2 . В результаті зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 серпня 2020 року у справі № 490/3251/20 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року вказану постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 серпня 2020 року залишено без змін.
Як вбачається з вказаних судових рішень, ОСОБА_1 , 1973 року народження, працював водієм в Товаристві з обмеженою відповідальністю «УкрТрансЮг», керівником вказаного товариства був ОСОБА_4 .
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 30 травня 2020 року серії БД 289548 та акту Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр на Будівельників» передання - прийняття дорожньо-транспортного засобу від 26 червня 2020 року № ЗН-0001558 транспортний засіб марки ЗАЗ моделі 110307 реєстраційний номер НОМЕР_3 внаслідок ДТП зазнав наступні пошкодження: заднього лівого крила, переднього лівого крила, передньої та задньої лівої двері, лівого дзеркала заднього виду, лівий передній бампер та лівий показник повороту.
Згідно акту виконаних робіт від 15 липня 2020 року № ЗА-0001829 ТОВ «Автоцентр на Будівельників», Акту приймання-прийняття ДТЗ від 22 червня 2020 року № ЗН-0001558, та видаткової накладної від 15 липня 2020 року № РН-0004654 вартість запчастин та ремонту транспортного засобу марки ЗАЗ моделі 110307 реєстраційний номер НОМЕР_3 становить 27 004.30 грн.
Вказану суму ОСОБА_2 сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр на Будівельників», що підтверджується фіскальними чеками від 14 липня 2020 року № 3000100079 та від 15 липня 2020 року № 3000440871.
Як слідує з вказаного Акту передання-прийняття транспортного засобу та Акту виконаних робіт - пошкодження автомобіля ЗАЗ, що підлягали відновлювальному ремонту, та згідно калькуляції ремонтні роботи відповідають відновленню зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення від 30 травня 2020 року серії БД 289548 пошкоджень автомобіля марки ЗАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_3 , завданих внаслідок ДТП, а саме: заднього лівого крила, переднього лівого крила, передньої та задньої лівої двері, лівого дзеркала заднього виду, лівий передній бампер та лівий показник повороту .
Відповідно до полісів обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників транспортних засобів № АО/ 39024443 та № АО/ 39024443 виданих 19 червня 2019 року ПрАТ «УПСК» та діючих до 18 червня 2020 року - транспортний засіб марки DAF моделі XF 95 430 реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричеп марки KOGEL моделі SN 24 реєстраційний номер НОМЕР_2 були застраховані, відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV.
05 серпня 2020 року ПрАТ «УПСК», як страховик забезпеченого транспортного засобу, що належить відповідачу та водій якого визнаний винуватцем ДТП, виплачено позивачеві страхове відшкодування в розмірі 13 737.94 грн, що підтверджується копією платіжного доручення від 05 серпня 2020 року № 12491.
Як вбачається з матеріалів страхової справи, страховиком складено Страховий Акт від 04 серпня 2020 року № 025/037/000814/20/1, страхувальником забезпеченого транспортного засобу є ОСОБА_3 , водієм- ОСОБА_1 .
Згідно Звіту 161.23ESOS_-230515-260220 «Про визначення вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу», вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача становить 18 119.59 грн з врахуванням ПДВ та коефіцієнту фізичного зносу становить 18 119.59 грн.
Відповідно до акту виконаних робіт від 22 червня 2020 року ФОП ОСОБА_5 позивачу надані послуги з транспортування пошкодженого автомобіля з місця проживання позивача до місця ремонту транспортного засобу та останнім сплачено за надані послуги 700 грн, що підтверджує квитанція копія квитанції до прибуткового касового ордера від 22 червня 2020 року № 115.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія зазначає наступне.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першою статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у повному обсязі на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Суди попередніх інстанцій встановили та сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вина відповідача та отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 13 669.25 грн.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України щодо відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Отже, як особа, яка винна у вчиненні ДТП, ОСОБА_1 зобов'язаний сплатити різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.
Доводи апеляційної скарги про те, що розмір завданої майнової шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика і це є підставою для відмови у стягненні майнової шкоди з ОСОБА_1 не відповідає фактичним обставинам розглядуваної справи та є неприйнятними з огляду на таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Оскільки вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_2 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то з ОСОБА_1 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.
Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц, від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц, від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18, від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц, від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 та
від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 підстав відступати від яких колегія суддів не вбачає.
Відносини між водієм ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 страхувальник забезпеченого транспортного засобу ) та ПрАТ «УПСК», яким було застраховано транспортний засіб марки DAF моделі XF 95 430 реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки KOGEL моделі SN 24 реєстраційний номер НОМЕР_5 , регулюються умовами, визначеними в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та Закону № 1961-IV, яким зокрема передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Також, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції врахував, що різниця між виплаченою страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу.
За таких обставин саме ОСОБА_1 , як особа винна у вчиненні ДТП, зобов'язаний сплатити ОСОБА_2 таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Визначаючи розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суд першої інстанції правильно прийняв за основу акт виконаних робіт № ЗА-0001829 реального відновлюваного ремонту від 15 липня 2020 року, складений ТОВ «АвтоЗАЗ-Сервіс» на суму 26 704.30 грн, копію платіжного чека від 14 липня 2020 року про сплату зазначеної суми, де 12 940 грн - це послуги з відновлюваного ремонту, а 13 764.30 це вартість запчастин, а також документи на підтвердження послуг транспортування пошкодженого транспортного засобу позивача з його місця проживання до станції технічного обслуговування, за що було сплачено позивачем виконавцю таких послу ФОП ОСОБА_5 700 грн.
Отже згідно з актом виконаних робіт по фактичному відновлюваному ремонту вартість відновлювального ремонту склала 26 704.30 грн, а страховиком виплачено ОСОБА_2 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні складає 13 737.94 грн.
Таким чином розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 становить 13 666.36 грн із розрахунку 26 704.30 грн - 13 737.94 грн = 12 966.36 грн + 700 грн.
Між тим суд першої інстанції при обрахуванні розміру майнової шкоди допустився помилки, а саме виходив з розміру страхового відшкодування зазначеного позивачем у позовній заяві 13 669.25 грн, однак цей розмір будь-якими письмовими доказами не доведено. На адвокатський запит представника позивача страхова компанія ПрАТ «УПСК» копію платіжного доручення від 05 серпня 2020 року № 12491, за змісту якої встановлено, що ОСОБА_2 виплачено страхове відшкодування у розмірі 13 737.94 грн (а.с. 104,105). Суд першої інстанції, зменшуючи розмір виплаченого страхового відшкодування в судовому рішенні такі висновки не мотивував, чим порушив вимоги процесуального закону щодо мотивування судового рішення.
Отже, суд під час розгляду справи допустив порушення процесуального закону, які призвели до неправильного вирішення розміру майнової шкоди, завданої потерпілому.
Переглянувши в апеляційному порядку судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення зміні.
За змістом пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Ураховуючи, що при вирішенні питання про поворот виконання рішення суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви боржниці.
Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, відповідно змінює розподіл судовий витрат, до яких відповідно до статті 133 ЦПК України віднесені судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну (правничу) допомогу.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК України). Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволенні позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог ( частина 2 статті 141 ЦПК України).
За результатами перегляду апеляційним судом рішення суду першої інстанції апеляційну скаргу задоволено частково, рішення суду змінено в частині розміру стягнутої майнової шкоди.
Позов ОСОБА_2 було задоволено на 97.37%.
ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України про судовий збір, як особа, яка має інвалідність П групи.
За такого, судовий збір за подання ОСОБА_1 апеляційної скарги слід віднести за рахунок держави.
ОСОБА_2 при зверненні до суду з даним позовом судовий збір у розмірі 840.80 грн сплачено не було, посилаючись на пункт 13 частини 1 статті 5 Закону України про судовий збір.
З такими доводами суд апеляційної інстанції погодитись не може з огляду на таке.
Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/13 та від 12 лютого 2020 року, учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», тільки у справах, де позовні вимоги зачіпають порядок надання, обсяг соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином стосуються соціального і правового захисту ветеранів війни.
Вказаний висновок було підтверджено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 567/79/23.
За такого, з ОСОБА_2 підлягає стягненню в дохід держави судовий збір за подання позовної заяви, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 818.69 грн (840.80 грн х 97.37%= 818.69 грн).
Крім цього, витрати на професійну правничу допомогу, які віднесені до судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, визначені судом першої інстанції у розмірі 3 500 грн, що не оскаржується сторонами.
Отже з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу, пропорційно до задоволених позовних вимог, в розмірі 3 407.95 грн (3 500 грн х 97.37% = 3 407.95 грн).
Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 червня 2023 року в частині розміру майнової шкоди та розподілу судових витрат змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 13 666 (тринадцять тисяч шістсот шістдесят шість) грн 36 коп. в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також 3 407.95 грн витрат на професійну правничу допомогу
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 818 грн 69 коп. судового збору за подання позовної заяви до суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді: Т.М. Базовкіна
Ж.М. Яворська
Повне судове рішення складено 18 лютого 2025 року