18.02.25
22-ц/812/273/25
Провадження № 22-ц/812/273/25
іменем України
17 лютого 2025 року м. Миколаїв
справа № 484/5513/24
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Тищук Н.О.,
суддів: Кушнірової Т.Б., Лівінського І.В.,
розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін апеляційну скаргу
ОСОБА_1
на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене 02 грудня 2024 року суддею Максютенко О.А. у приміщенні цього ж суду, (повний текст рішення складено 03 грудня 2024 року), у цивільній справі за позовом
ОСОБА_2 до
ОСОБА_1
про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,
1.Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У жовтні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_1 з вказаним вище позовом.
Позивачка зазначала, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 05 липня 2003 року по 01 квітня 2019 року. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 01 вересня 2024 року донька ОСОБА_4 є студенткою Інституту сталого розвитку ім.В.Чорновола Національного університету «Львівська політехника» за спеціальністю «Готельно-ресторанна справа», навчається на контрактній основі. Строк навчання до 30 червня 2028 року. Вартість навчання складає 31800 грн на рік. Донька навчається на денній формі тому не має змоги працювати, щоб самостійно себе забезпечувати. На час звернення з позовом доньку утримує тільки мати, проте дитина потребує матеріальної підтримки з боку обох батьків.
Посилаючись на те, що батьки мають рівний обов'язок щодо утримання дитини, та на наявність у відповідача можливості надавати таку допомогу, ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 аліменти на навчання доньки у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дати пред'явлення позову до суду і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення останньою двадцяти трьох років.
У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 позов визнав частково, посилаючись на те, що у нього на утриманні перебуває донька від іншого шлюбу та батьки пенсійного віку. Він має незадовільний стан здоров'я у зв'язку з пораненням. Його сім'я є внутрішньо переміщеною, тому для проживання він винаймає житло. Крім цього відповідач зазначав, що позивачкою не доведено факту проживання доньки з нею. Пояснив, що має можливість сплачувати аліменти у розмірі 3 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 грудня 2024 року позов задоволено частково, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду - 01 жовтня 2024 року до закінчення навчання, тобто до 30 червня 2028 року, але не більше ніж до досягнення останньою двадцяти трьох років.
Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю доводу відповідача про незадовільний стан здоров'я у зв'язку з отриманням поранення, оскільки довідка в/НОМЕР_4 від 30 травня 2022 року не підтверджує цієї обставини та не вказує на потребу у лікуванні ОСОБА_1 у майбутньому. Крім того, те, що відповідач залишається діючим військовослужбовцем та отримує дохід вказує на можливість сплати аліментів на період навчання доньки.
Посилання відповідача на необхідність утримувати своїх батьків не прийняті судом у зв'язку з відсутністю доказів того, що батьки потребують матеріального утримання від відповідача
Наявність другої дитини не звільняє відповідача від обов'язку утримувати доньку ОСОБА_4 .
Врахувавши принцип рівності обов'язків батьків щодо утримання дітей і засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, суд вважав за достатнє визначити розмір аліментів, що підлягає стягненню з відповідача на утримання доньки - 1/6 частину його заробітку (доходу).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду змінити, задовольнити позовні вимоги частково та стягувати з нього аліменти на утримання доньки у розмірі 3 000 грн.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Апеляційна скарга мотивована тими ж доводами, якими відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог.
Зокрема, суд безпідставно не прийняв до уваги його доводи про те, що позивачка не наділена повноваженнями звертатись з позовом в інтересах доньки з тих підстав, що матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 з 12 грудня 2018 року зареєстрована по АДРЕСА_1 , що збігається з місцем реєстрації позивачки. Матеріалами справи та поясненням позивачки навпаки підтверджено, що ОСОБА_3 проживає у м. Львові, навчаючись на денній формі.
Крім цього з отриманої ним довідки про доходи позивачки вбачається, що її грошове забезпечення, як військовослужбовиці за період з 01 травня 2024 року по 31 жовтня 2024 року складає 206 211, 53 грн, що вказує на те, що її середній заробіток складає 34 368, 59 грн, а не 22 023, 08 грн як зазначає позивачка.
Також апелянт зазначав, що суд не врахував перебування на його утриманні доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дружини - ОСОБА_6 , яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до трьох років.
Родина апелянта є тимчасово переміщеною, належне їм житло залишилося на тимчасово окупованій території, винаймає житло в АДРЕСА_2 .
Поранення під час виконання бойового завдання призвело до погіршення стану здоров'я та необхідності регулярного лікування та реабілітації.
Окрім цього відповідач надає допомогу своїм батькам-пенсіонерам.
Враховуючи вартість освітньої послуги - 31 800 на рік, тобто 2 650 грн на місяць, прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб - 3028 грн, відповідач погоджується сплачувати аліменти у розмірі 3 000 грн.
Узагальнені доводи інших учасників
У відзиві на апеляційну скаргу позивачка, діючи через свого представника - адвоката Горбенко В.О., просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Зазначала, що відповідач є професійним військовослужбовцем, працює на посаді старшого офіцера з бойової підготовки в/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , отримує заробітну плату, тобто має стабільний дохід. З огляду на це суд не може присудити сплату аліментів у твердій грошовій сумі, про що просить апелянт.
Крім цього відповідач не надає суду інформації про розмір свого доходу, що вказує на бажання ввести суд в оману щодо можливості сплачувати аліменти у певному розмірі.
Доводи апелянта про погіршення внаслідок поранення стану здоров'я, потреби у лікуванні та реабілітації, надання допомоги батькам-пенсіонерам та інші доводи апеляційної скарги жодними доказами не підтверджені.
Довід відповідача про те, що він є внутрішньо переміщеною особою з окупованої території та втратив там житло, не відповідає дійсності, оскільки він є уродженцем м. Первомайська Миколаївської області, як військовослужбовець у 2017 році був переведений з в/ч НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) до в/ч НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ), де проживав у службовому помешканні. Отже будь-яке майно, яке б відповідач втратив на окупованій території, у нього відсутнє.
2.Мотивувальна частина
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно вимог ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву та заперечення на нього.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З довідки №1315, виданої 28 серпня 2024 року Національним Університетом «Львівська Політехніка» вбачається, що ОСОБА_3 є студенткою ГО-11 першого курсу денної форми навчання. Період навчання з 02 вересня 2024 року по 30 червня 2028 року.
Згідно договору № 177-585к від 14 серпня 2024 року про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців, вартість освітніх послуг становить 31800 грн за навчальний рік. Загальна вартість освітньої послуги за весь термін навчання становить 127 тис 200 грн без урахування інфляції.
Позиція апеляційного суду
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (частина третя статті 3 Закону України "Про освіту").
Стягнення аліментів на утримання повнолітньої непрацездатної дитини є способом захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Главою 16 СК України регламентовано підстави виникнення обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та порядок його виконання.
Положення статті 199 СК України визначають, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Тобто, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження дітьми навчання (форма навчання може бути як денна, так і заочна); потреба дітей у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Така позиція закріплена у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", а також в постановах Верховного Суду від 06 серпня 2018 року у справі №748/2340/17 та від 20 травня 2020 року у справі №635/1139/17.
Тож стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.
Частиною 1 статті 200 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті182 СК України. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Так, відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При цьому законодавчо визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Отже, довід апеляційної скарги про достатність розміру аліментів, які можливо стягнути з батька дитини - відповідача ОСОБА_1 3 000 грн, колегія суддів оцінює критично. Посилаючись на можливість сплачувати аліменти саме у такому розмірі, відповідач жодних доказів про розмір своїх доходів суду не надав. Також в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не зазначав з яких саме підстав він вважає, що його доньці ОСОБА_3 на його думку достатньо мінімального розміру аліментів, який може бути присуджено за діючим законодавством.
У постанові від 29 січня 2018 року по справі №622/373/16-ц Верховний Суд роз'яснив, що, на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст. 199-201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від обов'язку сплати аліментів, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Отже, оцінюючи доводи апелянта, колегія суддів враховує також факт проживання ОСОБА_3 за місцем навчання - м. Львів, необхідність у зв'язку з цим самостійного харчування, потребу у витратах на переїзд за місцем проживання матері, вартість підручників тощо.
Відповідно до частини 3 статті 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
У відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі відповідач посилався на відсутність у ОСОБА_2 права на звернення до суду з позовом з тих підстав, що навчаючись на денній формі у м. Львові, ОСОБА_3 не може проживати з матір'ю за місцем реєстрації - по АДРЕСА_1 .
Однак цей довід колегія суддів оцінює критично, оскільки тимчасове проживання ОСОБА_3 у м. Львові, є пов'язаним з навчанням, отже не може вважатись місцем її постійного проживання.
При цьому довідкою № 1952 Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області від 13 грудня 2018 року підтверджується факт реєстрації ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 .
Відповідачем ОСОБА_1 на надано доказів проживання доньки з ним чи за будь-якою іншою адресою, як не надано і доказів на спростування факту проживання доньки з матір'ю.
Колегія суддів враховує також, що право повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, на отримання аліментів від батьків або одного з них, нерозривно пов'язано з обов'язковою умовою можливості надавати таку допомогу.
Заперечуючи проти стягнення аліментів у розмірі 1/6 частини, відповідач зазначав, що може сплачувати аліменти у розмірі 3 000 грн. При цьому ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції інформації про розмір своїх доходів ОСОБА_1 не надав.
Відсутність належних та допустимих доказів розміру доходів відповідача позбавляє суд апеляційної інстанції можливості задовольнити апеляційну скаргу та зменшити розмір аліментів, присуджених судом першої інстанції.
Не впливає на висновки суду і довід апеляційної скарги про те, що середньомісячний дохід позивачки ОСОБА_2 складає 34 368, 59 грн, що вбачається з наданої ним довідки про розмір її грошового забезпечення.
При визначенні розміру аліментів суд повинен враховувати можливість надання дитині допомоги обома батьками, проте за відсутності інформації про доходи відповідача ОСОБА_1 апеляційний суд позбавлений можливості спростувати висновки суду першої інстанції.
Також апеляційний суд критично оцінює докази апелянта про неможливість надання допомоги доньці ОСОБА_3 у визначеному судом розмірі, у зв'язку з перебуванням на його утриманні доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дружини ОСОБА_6 , яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Доказів перебування дружини у відпустці по догляду за дитиною суду не надано. Також, як вже зазначалося вище, відсутність інформації про доходи відповідача позбавляє суд апеляційної інстанції можливості визначити розмір доходів ОСОБА_1 , які будуть залишатись на утримання цих членів його сім'ї у разі стягнення аліментів у розмірі 1/6 частини доходів.
Крім цього колегія суддів враховує надані відповідачем довідки Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області про його реєстрацію та реєстрацію ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як тимчасово переміщених осіб у АДРЕСА_2 . Зазначені довідки підтверджують у тому числі отримання родиною відповідача матеріальної допомоги як тимчасово переміщеними особами, проте інформації про розмір такої допомоги відповідач не надає. Зазначена обставина також перешкоджає суду дійти висновку про наявність чи відсутність у батька ОСОБА_3 надавати їй допомогу у період навчання.
Довід апеляційної скарги про потребу у лікуванні та реабілітації, що пов'язані з отриманням поранення також жодним доказом не доведені. Єдиним доказом цієї обставини у матеріалах справи є епікриз № 569 Первомайської центральної районної лікарні за період 04.05.2022 року по 30.05.2022 року, який містить інформацію щодо поранення ОСОБА_1 . Будь-яких доказів про стан здоров'я відповідача станом на час розгляду справи матеріали справи не містять.
Інші доводи апеляційної скарги, зокрема, надання допомоги батькам-пенсіонерам, наявність майна, яке належало відповідачу та залишилось на окупованій території, жодним доказом не підтверджені.
Крім цього апелянтом не надано інформації про відсутність у нього інших доходів, крім грошового забезпечення військового.
На неможливість надавати допомогу доньці, яка продовжує навчання, відповідач не посилається, а стверджуючи, що не має можливості надавати допомогу у розмірі 1/6 частині від доходів, доказів про розмір своїх доходів відповідач не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оскільки законодавець передбачив обов'язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання до закінчення такого навчання або до досягнення дитиною двадцяти трьох років під умовою можливості надання такої допомоги, а відповідачем не надано суду доказів неможливості надання такої допомоги, колегія суддів доходить висновку, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів, спрямований на утримання повнолітньої доньки сторін, яка продовжує навчання, відповідає вимогам розумності та є співмірним розміром оплати навчання та іншими пов'язаними з навчанням витратам.
З огляду на викладене вище колегія суддів вважає, що рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 грудня 2024 рок ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 відсутні
При цьому колегія суддів вважає за доцільне роз'яснити відповідачу його право на пред'явлення позову про зменшення розміру аліментів, з наданням суду відповідних доказів, які б доводили неможливість сплати аліментів у розмірі, що визначений у цій справі.
Отже, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення підлягає залишенню без змін відповідно до положень статті 375 ЦПК України.
Згідно зі статтею 141 ЦПК між сторонами підлягають розподіленню судові витрати, сплачені позивачем при подачі позовної заяви та при подачі сторонами апеляційних скарг.
Проте, оскільки апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 залишається без задоволення, його витрати, понесені при поданні апеляційної скарги, залишаються за його рахунок.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий Н.О.Тищук
Судді: Т.Б.Кушнірова
І.В.Лівінський
Повний текст постанови складено 18 лютого 2025 року