Справа № 450/5469/24 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.
Провадження № 33/811/160/25 Доповідач: Партика І. В.
11 лютого 2025 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 січня 2025 року, щодо ОСОБА_1 ,
встановив:
цією постановою, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 17 листопада 2024 року, о 22 год. 58 хв. на 552 км + 490 м автодороги М-06 «Київ-Чоп» в с. Сокільники, Львівського р-ну, Львівської обл., керувала автомобілем марки «Фольксваген» номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовилась у встановленому законом порядку, чим порушила вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України і вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Окрім того, просить проводити розгляд справи у її відсутності.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що постанова місцевого суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Наголошує, що вона не виконувала функції водія, про що повідомляла працівників поліції. Відеозаписи, долучені до матеріалів судової справи, не містять моменту зупинки транспортного засобу та фіксації, що саме вона була за кермом транспортного засобу.
Повідомляє, що на відео зафіксовано розмову працівників поліції з свідоком, який описав жінку, яка перебувала за кермом, зазначена особа, була її подругою, яка пішла за евакуатором, згодом повернулася на місце події.
Зазначає, що вона є власником транспортного засобу, у зв'язку із чим вона повідомляла, що відшкодує збитки завдані в результаті ДТП.
ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду, призначене на 11 лютого 2025 року не прибула, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи не подавала, про причини неявки не повідомила, в апеляційні скарзі заявила клопотання про розгляд справи у її відсутності.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.
Частиною 4 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання та клопотання ОСОБА_1 , яка просила проводити розгляд справи у її відсутності, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також відмова осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №176177 від 18 листопада 2024 року (а.с. 1), відповідно до якого ОСОБА_1 , керувала транспортним засобом марки «Фольксваген» номерний знак НОМЕР_1 , із явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовилася;
- інформацією з копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №176184 від 18 листопада 2024 року (а.с. 2), відповідно до якої ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Фольксваген» номерний знак НОМЕР_1 , проявила неуважність до дорожньої обстановки, відповідно не зреагувала на її зміну, внаслідок чого здійснила наїзд на перешкоду (дорожнє огородження, відбійник) у зв'язку із чим транспортний засіб та дорожнє огородження отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакція (а.с. 4), згідно із яким у ОСОБА_1 було виявлено ознаки сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів), у зв'язку із чим їй запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, від якого вона відмовилася;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 5), з якого вбачається, що у водія було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів), від огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора, на місці зупинки транспортного засобу, ОСОБА_1 відмовилась;
- рапортом працівника поліції (а.с. 6), відповідно до якого працівниками поліції отримана інформація, що жінка в білому пуховику, з ознаками алкогольного сп'яніння вчинила ДТП автомобілем «Фольксваген» номерний знак НОМЕР_1 , червоного кольору, на місці події було виявлено вказаний автомобіль та водія ОСОБА_1 , яка була схожа за описом. Під час опитування в неї було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння, від якого вона відмовилася, окрім того вона зазначала, що вчинила ДТП;
- відеозаписом, долученим до матеріалів справи, який було досліджено судом, на якому зафіксовано автомобіль «Фольксваген», червоного кольору, номерний знак НОМЕР_1 , опитування водія ОСОБА_1 , яка відмовилася надавати пояснення, щодо обставин події, зазначила, що може відшкодувати завдану шкоду, після чого їй було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці події та в медичному закладі, оскільки в неї виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, роз'яснено наслідки відмови від проходження огляду. Від огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі ОСОБА_1 відмовилася, після чого її було ознайомлено з протоколами про адміністративні правопорушення та іншими матеріалами, відсторонено від керування транспортним засобом.
Доводи апелянта, що автомобілем керувала інша особа, яка співпадає з описом водія який було повідомлено свідком, апеляційний суд розцінює критично, оскільки такі мають формальний характер, та не підтверджуються матеріалами справи.
Як вбачається із відеозапису, долученого до матеріалів справи, спершу ОСОБА_1 не бажала надати працівникам поліції посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу і первинно вказувала про її непричетність до дорожньо-транспортної пригоди та перебування за кермом автомобіля марки «Фольксваген» номерний знак НОМЕР_1 іншої особи, однак після ознайомлення її із фотографіями з камер відеоспостереження, остання надала необхідні документи і вказала, що може відшкодувати завдані збитки, а в подальшому пропонувала службовим особам вирішити питання по іншому.
Також, апеляційний суд звертає увагу, що з відеозапису, долученого до матеріалів справи, вбачається, що опис водія, який був наданий свідком, співпадає з зовнішнім виглядом ОСОБА_1 , яка перебувала в білій пуховій куртці на місці події, з ознаками сп'яніння.
Аргументи апелянта, що працівниками поліції не зафіксовано факту руху транспортного засобу, не зафіксовано хто саме керував автомобілем, заслуговують на увагу апеляційного суду, разом із тим ОСОБА_1 не заперечувала, що вона керувала транспортним засобом, просила не складати протокол та зазначала, що готова відшкодувати завдану шкоду, відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Доводи апелента, що вона повідомляла працівників поліції, що не виконувала функції водія, апеляційний суд розцінює критично, оскільки ОСОБА_1 було ознайомлено працівниками поліції, з даними, які підтверджували, що саме вона виконувала функції водія.
Як вбачається з матеріалів справи та відеозапису події, жодного упередженого ставлення в працівників поліції до ОСОБА_1 не було, всі дії працівників поліції відповідали вимогам ст. 266 КУпАП, «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735 та ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію».
В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положення ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.
Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими, у зв'язку з чим її апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 січня 2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а її апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.
Суддя Партика І.В.