Справа № 465/3152/22 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я.
Провадження № 22-ц/811/1870/24 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
14 лютого 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри
при секретарі: О.В. Псярук
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду міста Львова від 16 травня 2024 року у справі за заявою командування Військової частини НОМЕР_1 , з участю заінтересованих осіб - Міністерства оборони України та батьків особи відносно якої ставиться питання, про визнання померлим військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , року 1993, місяця квітня, дня ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
21.06.2022 року Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з заявою, в якій просила визнати померлим військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заяву обгрунтовувала тим, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 184 від 01.08.2014 року ОСОБА_3 призначений на посаду командира 3 аеромобільно-десантного відділення 3 аеромобільно-десантного взводу 5 аеромобільно-десантної роти 2 аеромобільно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до Акту службового розслідування по факту травмування (поранення) та невстановлення місця знаходження військовослужбовців 2БТГр комісією в складі командира дивізіону - начальника артилерії полковника ОСОБА_4 , командира НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_5 , заступника командира по роботі з особовим складом майора ОСОБА_6 , командира медичної роти капітана ОСОБА_7 проведено службове розслідування у період з 05.09.2014 року по 12.09.2014 року щодо молодшого сержанта ОСОБА_3 та ряду інших військовослужбовців у зв'язку з їх зникненням. Зазначеним Актом встановлено, що 05.09.2014 року близько 16 години 30 хвилин під час виконання бойових завдань в зоні АТО біля населеного пункту Цвітні Піски підрозділ, в якому перебував молодший сержант ОСОБА_3 , потрапив у засідку. По колоні вівся вогонь з обох боків зі стрілецької зброї, РПГ, ПКМ, озброєння БМП та танка. При цьому, дорога була замінована протитанковими мінами типу ТМ-62. Підрозділ 5 аеромобільно-десантної роти НОМЕР_3 аеромобільно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 здійснював контрзасадні дії, вів вогонь у відповідь зі стрілецької зброї, РПГ, озброєння БТР та танку. Спершу підрозділ зайняв кругову оборону та відбивав натиск противника, а в подальшому проходив засідку в русі. Кількість противника складала близько 260 чоловік особового складу. Після прибуття підрозділу до населеного пункту Щастя близько 17 години при перевірці особового складу було виявлено відсутність БТР-80 № 129 та військовослужбовців, в тому числі і командира з аеромобільно-десантного відділення 3 аеромобільно-десантного взводу 5 аеромобільно-десантної роти 2 аеромобільно-десантного батальйону молодшого сержанта ОСОБА_3 . Відповідно до Акту розслідування причиною зникнення молодшого сержанта ОСОБА_3 зазначено потрапляння в засідку військовослужбовців в районі виконання завдань за призначенням, що дає обґрунтовані підстави вважати його загиблим. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 138 від 19.06.2015 року військовослужбовця, молодшого сержанта командира 3 аеромобільно-десантного відділення з аеромобільно-десантного взводу 5 аеромобільно-десантної роти НОМЕР_3 аеромобільно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 було виведено у розпорядження командира на підставі Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 333 від 26.05.2014 року. Відтак, в силу вимог ст.ст. 46, 305, 306 ЦК України, просила оголосити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим. При цьому, метою звернення до суду з такою заявою військова частина зазначила необхідність виключення ОСОБА_3 зі списків особового складу військової частини та проведення виплат сім'ї військовослужбовця.
Оскаржуваним рішенням заяву задоволено частково.
Визнано померлим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Дідушичі, Стрийського району Львівської області, пропавшого безвісти з 05.09.2014 року в районі між м. Щастя Жовтневого району м. Луганська та с. Металіст Слов'янського району Луганської області (с. Цвітні Піски ) за обставин, що загрожували йому смертю при виконанні військового обов'язку в бою за свободу і незалежність України внаслідок збройного конфлікту під час антитерористичної операції проти збройної агресії російської федерації.
Рішення суду оскаржили ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Вважають оскаржуване рішення суду незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Зазначають, що особа вважається зниклою безвісти до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин». При цьому, за наявності достовірної інформації про те, що особа, яка зникла безвісти за особливих обставин померла Уповноважений надає висновок про наявність обставин, що свідчать про смерть цієї особи та направляє його її родичам, які мають право звернутися до суду з заявою про оголошення її померлою у порядку, передбаченому законом. Разом з тим, доказів подання заяви Уповноваженому з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, а також відомостей про заходи, які вживалися для розшуку військовослужбовця заявником надано не було. Висновок Уповноваженого про наявність обставин, що свідчать про смерть військовослужбовця, обов'язковість якого передбачено ст. 21 Закону «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», в матеріалах справи відсутній.
Зазначають, що оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті. Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи. З наведених вище норм вбачається, що законом врегульований механізм оголошення фізичної особи, яка пропала безвісти за особливих обставин (у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом), померлою. Разом з тим, статтею 305 ЦПК України передбачено, що заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна. Тобто, законом передбачено, що заявником може бути фізична особа, яка має місце проживання (стаття 29 ЦК України). Натомість, юридична особа відповідно до норм ЦК України може мати лише місцезнаходження (ст.93 ЦК України). З аналізу наведених положень закону випливає, що заявник у даний справі не наділений процесуальною правосуб'єктністю для звернення до суду з заявою в порядку окремого провадження про визнання особи померлою, що є підставою для відмови у задоволенні заяви військової частини про встановлення факту смерті військовослужбовця.
Крім того, у разі задоволення заяви про визнання ОСОБА_3 померлим заінтересовані особи, як члени його сім'ї, втрачають право на отримання щомісячних виплат, передбачених ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відтак, у даному випадку наявний спір про право, у зв'яку з чим справа не підлягає розгляду в порядку окремого провадження.
Просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.
У засіданні суду апеляційної інстанції учасники справи не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.
Представник Міністерства оборони України - Шведа О.Б., представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 подали клопотання про відкладення судового засідання, а представник ОСОБА_2 - ОСОБА_9 подала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Враховуючи, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи, а недотримання строків розгляду цивільних справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади, колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Перелік справ, які суд розглядає в порядку окремого провадження справи, визначений у частині 2 ст.293 ЦПК та такими серед інших є: визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно ст. 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців.
Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
Згідно ч. 1 ст. 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Суд до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи реєстрації місця проживання осіб або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме (ч.1 ст.307 ЦПК України).
Відповідно до ст.308 ЦПК України суд розглядає справу за участю заявника, свідків, зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне допитати, і ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або про оголошення її померлою.
Статтею 47 ЦК України передбачено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.
Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
В п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року за №5 роз'яснено, що на відміну від встановлення факту смерті особи, який встановлюється судом за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин, громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, зазначених в ст.46 ЦК України, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. У справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав безвісті за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.
Аналіз зазначених норм закону свідчить про те, що підставою для оголошення особи померлою є обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.
Встановлено, що Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 184 від 01.08.2014 року ОСОБА_3 призначено на посаду командира 3 аеромобільно-десантного відділення 3 аеромобільно-десантного взводу 5 аеромобільно-десантної роти 2 аеромобільно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №211 від 27.08.2014 року солдат ОСОБА_3 з 27.08.2014 року вибув у відрядження до ст. ОСОБА_10 ( АДРЕСА_1 з подальшим вибуттям в район проведення АТО для виконання завдань за призначенням.
Відповідно до акту службового розслідування по факту травмування (поранення) та невстановлення місця знаходження військовослужбовців 2 БТГр, підписаного головою комісії - командиром дивізіону начальника артилерії полковником ОСОБА_4 та членами комісії - командиром НОМЕР_2 підполковником ОСОБА_5 , заступником командира 2 БТГр по роботі з особовим складом майором ОСОБА_6 , командиром медичної роти військової частини НОМЕР_1 капітаном м/с ОСОБА_7 , з 05 вересня 2014 року місцезнаходження військокослужбовця військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_3 не встановлено. Причиною невстановлення місця знаходження є потряпляння військовослужбовців в засідку бойовиків НЗФ в районі виконання бойового завдання в зоні АТО, в ході якого внаслідок інтенсивного бою було втрачено зв"язок та візуальне спостереження, зокрема, за ОСОБА_3 .
Згідно листа начальника 1-го відділення слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області М. Гріщенка від 07.09.22 року №Б-361 слідчим відділом УСБУ в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014160690000032 від 11.07.2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2,3 ст. 258, п. 1 ч. 2 ст. 115 та ч. 1 ст. 146 КК України, зокрема за фактом загибелі військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
14.06.2017 процесуальним керівником у кримінальному провадженні - прокурором відділу Запорізької обласної прокуратури було винесено постанову, на підставі якої кримінальне провадження №12014130580001066 від 02.09.2014 року було об'єднане з кримінальним провадженням №42014160690000032 від 11.07.2022, внесеним до ЄРДР за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст.258, п.1 ч.2 ст.115, ч.1 ст.146 КК України. Зокрема, встановлено, що 05.09.2014 року здійснено терористичний акт у вигляді обстрілу військовослужбовців батальйону територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (в/ч НОМЕР_4 ) та військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) між АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , внаслідок якого загинули та пропали безвісті українські військовослужбовці.
08.09.2014 року до Старобільського МРВ Луганського обласного бюро СМЕ доставлено трупи та рештки тіл імовірно НОМЕР_5 військовослужбовців батальйону територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Збройних Сил України (в/ч № НОМЕР_4 ) та в/ч НОМЕР_1 , які загинули внаслідок даного терористичного акту.
В подальшому встановлено, що 28 трупів не підлягали ідентифікації, оскільки були сильно пошкодженими, тобто невпізнаваними.
Висновком судової молекулярно-генетичної експертизи №473 від 22.10.2014 року встановлено генетичні ознаки частини з доставлених тіл загиблих військовослужбовців.
Крім того, оскільки зазначений обстріл відбувся на непідконтрольній українській владі території та частина тіл загиблих була сильно пошкоджена, встановити ДНК-профілі усіх військовослужбовців, які загинули та зникли безвісті в результаті обстрілу 05.09.2014, було неможливо.
Станом на теперішній час досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014160690000032 від 11.07.2014 року триває.
Задовольняючи частково заяву Військової частини НОМЕР_1 про визнання померлим ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з наявності у матеріалах справи належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 , виконуючи завдання у зоні АТО, міг загинути ІНФОРМАЦІЯ_5 в результаті терористичного акту у вигляді артилерійського обстрілу між м. Щастя Жовтневого району та Металіст Слов'яносербського району Луганської області (с. Цвітні Піски), що був здійснений російським військовим угруповуванням. Оскільки день вірогідної смерті ОСОБА_3 точно встановити неможливо, суд першої інстанції дійшов висновку про оголошення його померлим від дня його вірогідної смерті.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується повністю.
При цьому, колегія суддів враховує, що відомості про місце перебування ОСОБА_3 , а також про те, що ОСОБА_3 протиправно позбавлений волі чи перебуває у полоні в матеріалах справи відсутні.
Доводи апеляційної скарги щодо наявності у даній справі спору про право колегією суддів не враховуються, оскільки такі спростовуються доводами поданої Військовою частиною НОМЕР_1 заяви, в якій метою звернення до суду зазначено виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини та виплата всіх належних сум родичам військовослужбовця, що за відсутності достовірних відомостей про існування між сторонами спору про право, підлягає розгляду в порядку окремого провадження.
Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 02 липня 2024 року у справі № 183/3972/22.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у заявника процесуальної дієздатності для звернення до суду з заявою в порядку окремого провадження про визнання особи померлою також не заслуговують на увагу, оскільки згідно відкритих даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Військова частина НОМЕР_1 зареєстрована як юридична особа, що згідно положень ЦПК України свідчить про наявність у військової частини цивільної процесуальної право- та дієздатності для звернення до суду з заявами, зокрема, в порядку окремого провадження.
При цьому, колегія суддів враховує, що статтею 306 ЦПК України, якою передбачено вимоги до заяви про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, не визначено суб'єкта звернення з такою заявою, у зв'язку з чим діє загальне правило, за яким з такою заявою може звернутись особа, зокрема, юридична особа, права та інтереси якої, за її твердженням, є порушеними, невизнаними чи оспорюваними.
Інші доводи скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено - 14 лютого 2025 року.
Керуючись ч. 5 ст. 268, ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Франківського районного суду міста Львова від 16 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 14 лютого 2025 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді Я.А. Левик
М.М. Шандра