Справа 688/2805/24
№ 2/688/55/25
Рішення
Іменем України
17 лютого 2025 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Козачук С.В.,
з участю секретаря судового засідання Гошовської О.О.,
представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Шепетівці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
встановив:
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог, позиція позивача
19.06.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
В обґрунтування позову посилається на те, що 08.07.2021 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 укладено договір кредиту та страхування №Е07.22004.008311895, внаслідок чого відповідач отримав кредитні кошти в сумі 7600 грн на умовах строковості, зворотності, платності та зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Свої зобов'язання АТ «Ідея Банк» за кредитним договором виконало в повному обсязі, перерахувавши на рахунок ОСОБА_2 грошові кошти, а відповідач вчасно їх не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором №Е07.22004.008311895 від 08.07.2021 року за основною сумою боргу в розмірі 6407,44 грн, за процентами в розмірі 1,06 грн, за комісіями в розмірі 6493,15 грн, а всього 12901,65 грн.
07.07.2023 року АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклали договір факторингу №070720231, відповідно до якого АТ «Ідея Банк»передає (відступає) позивачу за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги, в тому числі до відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором №Е07.22004.008311895 від 08.07.2021 року.
Окрім цього,02.10.2021 року ОСОБА_2 уклав з ТОВ «Лінеура Україна» договір №2427746 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, який був надісланий на його номер мобільного телефону. Відповідно до умов договору, товариство надало відповідачу кредит в сумі 6000 грн шляхом перерахування коштів на платіжну картку, зазначену в Особистому кабінеті, на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування коштами в порядку та на умовах, визначених цим договором. Свої зобов'язання ТОВ «Лінеура Україна» виконало у повному обсязі, перерахувавши грошові кошти на платіжну картку ОСОБА_2 , а відповідач вчасно їх не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість за договором №2427746 від 02.10.2021 року за основною сумою боргу в розмірі 6000 грн, за процентами в розмірі 11880 грн, а всього 17880 грн.
На підставі договору факторингу №05052023 від 05.05.2023 року ТОВ «Лінеура Україна» передало для ТОВ «ФК «ЄАПБ» свої права грошової вимоги до боржників вказаних у Реєстрі Боржників. Згідно вказаного реєстру, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 17880 грн.
Також, 02.11.2021 року ОСОБА_2 уклав з ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» договір про надання фінансового кредиту №01060-11/2021, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Відповідно до умов договору, товариство надало відповідачу фіксований кредит в сумі 2000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Свої зобов'язання ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм»виконало у повному обсязі, перерахувавши грошові кошти на платіжну картку ОСОБА_2 , а відповідач вчасно їх не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість за вказаним договором.
21.09.2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладено договір факторингу №21092022, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК«ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі божників. Згідно вказаного реєстру ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 6550 грн, з яких 2000 грн сума заборгованості за основою сумою боргу та 4550 грн сума заборгованості за процентами.
Всупереч умовам кредитних договорів, незважаючи на повідомлення, після відступлення права вимоги ОСОБА_2 не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунок ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попередніх кредиторів. А тому просить судстягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №Е07.22004.008311895 від 08.07.2021 року в розмірі 12901,65 грн, яка складається з суми заборгованості за основною сумою боргу - 6407,44 грн, за процентами - 1,06 грн, за комісіями - 6493,15 грн, за кредитним договором №2427746 в розмірі 17880 грн, яка складається з суми заборгованості за основною сумою боргу - 6000 грн, за процентами - 11880 грн, за кредитним договором №01060-11/2021 в розмірі 6550 грн, яка складається з суми заборгованості за основною сумою боргу - 2000 грн, за процентами - 4550 грн та понесені судові витрати.
Представник позивача Дараган Ю.О. у судове засідання не з'явилась, в поданій позовній заяві просила розгляд справи провести у відсутність представника позивача, позов підтримала в повному обсязі. У разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечувала проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.
Позиція відповідача
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, хоча про час, день та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Вітюк С.В. в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, не заперечував проти стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредитів, в частині стягнення заборгованості за процентами та за комісіями просив відмовити, оскільки такі не передбачені умовами договорів.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 08.07.2024 року відкрито провадження в справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 09 год 00 хв 25.07.2024 року, який у зв'язку з неявкою відповідача відкладався до 09 год 00 хв 26.09.2024 року, до 10 год 30 хв 24.10.2024 року, а за клопотаннями відповідача ОСОБА_2 - до 15 год 30 хв 21.11.2024 року, до 10 год 00 хв 12.12.2024 року, до 09 год 20 хв 14.01.2025 року, за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 - до 10 год 00 хв 17.02.2025 року.
Виклад встановлених судом обставин, зміст спірних правовідносин та докази на їх підтвердження
Між сторонами виникли правовідносини щодо заборгованості за кредитними договорами, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
Судом встановлено, що 08.07.2021 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту та страхування №Е07.22004.008311895, за умовами якого Банк відкрив клієнту банківський рахунок та надав кредит в сумі 7600 грн на строк 12 місяців з фіксованою процентною ставкою в розмірі 0,01 % річних, строк дії договору - до 08.07.2022 року.
Згідно п. 1.9 кредитного договору банк надає кредит позичальнику для власних потреб шляхом переказу коштів в розмірі 7251,91 гривень на рахунок НОМЕР_1 позичальника, який відкритий в АТ «Ідея Банк», та клієнт доручає Банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 348,09 грн згідно з умовами договору добровільного страхування життя, укладеного відповідно до п. 2 цього договору.
Сторони дійшли згоди про те, що в Додатку № 1, що є невід'ємною частиною договору, зрозуміло та доступно викладено: а) детальний розпис складових загальної вартості кредиту та реальної річної відсоткової ставки; б) графік платежів з повернення кредиту, сплати процентів за його користування; в) сум комісійної винагороди та інших платежів за договором. Цей договір та Додаток 1 до договору були надані клієнту для ознайомлення до моменту їх укладення (п.3.22 кредитного договору).
Пунктом 10.1 кредитного договору передбачено обов'язок позичальника повернути суму кредиту, сплатити нараховані проценти та плату за обслуговування кредиту на умовах цього договору в порядку, визначеному в п. 1.8 цього договору.
Відповідно до Додатку 1 до Договору №Е07.22004.008311895 - Графік щомісячних платежів, який отриманий позичальником ОСОБА_2 , про що свідчить його особистий підпис, відповідач мав вносити щомісячні платежі на погашення кредиту, процентів за користування та плати за обслуговування кредитної заборгованості, які в кінцевому підсумку становлять 11496,21 грн, з яких: сума кредиту за договором - 7600 грн, проценти за користування кредитом - 0,44 грн, плата за обслуговування кредитної заборгованості - 3547,68 грн.
АТ «Ідея Банк» свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі та перерахувало на банківський рахунок відповідача ОСОБА_2 кошти в розмірі 7600 грн та оплатило страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 348,09 грн, що підтверджується ордером - розпорядженням №1 про видачу кредиту від 08.07.2021 року та ордером - розпорядженням №2 про сплату страхового платежу від 08.07.2021 року
07.07.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №07072023.
Згідно п. 2.1 Договір факторингу за цим Договором АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ», а останній приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк» за плату та на умовах, визначених цим Договором.
Пунктом 5.1 договору факторингу визначено, що права вимоги вважаються такими, що перейшли від Клієнта до Фактора в день підписання відповідного Реєстру боржників, за умови виконання зобов'язань, передбачених п. 4.1. цього Договору, тобто за умови здійснення фінансування.
Відповідно до реєстру боржників №1 до Договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №Е07.22004.008311895 від 08.07.2021 року в сумі 12901,65 грн.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором №Е07.22004.008311895 від 07.07.2021 року слідує, що за період з 07.07.2023 року по 30.04.2024 року відповідач станом на 30.04.2024 року має заборгованість в сумі 12901, 65 грн, з яких: 6407,44 грн - заборгованість за основним боргом, 1,06 грн - заборгованість за процентами, 6493,15 грн - заборгованість за комісіями.
Також, 02.10.2021 року ОСОБА_2 та ТОВ «Лінеура Україна» уклали договір №2427746 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Укладання цього договору сторонами здійснювалося за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, шляхом перевірки Товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету (далі Кредитний договір).
Відповідно до п.п. 9.7. Кредитного договору цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами копіювання, в Особистий кабінет Клієнта для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Клієнта, що відтворений шляхом використання Клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направляється Клієнту на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ITC Товариства. Введення Клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.
За умовами договору товариство надало клієнту кредит у розмірі 6000 грн для споживчих (особистих) потреб, строком на 10 днів з можливістю пролонгації та автопролонгації відповідно до умов договору, з фіксованою ставкою, стандартна процентна ставка 1,99% в день (726,35% річних). Реальна річна процентна ставка на дату укладання Договору складає за стандартною ставкою за весь строк кредиту - 75218,24% річних, загальна вартість кредиту за стандартною ставкою - 7194 грн, що відображено в паспорті споживчого кредиту та в додатку №1 до договору про надання коштів - таблиці обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, з якими відповідач ознайомився та підписав електронним підписом одноразового ідентифікатора.
В подальшому, 09.10.2021 року, 22.10.2021 року, 12.11.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_2 укладено додаткові договори до договору №2427746 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02.10.2021 року, відповідно до яких строк користування кредитом продовжувався на строк 10 днів, відповідно до 20.10.2021 року, 02.11.2021 року та 23.11.2021 року.
Порядок обчислення (нарахування) та сплата процентів, пролангація, порядок повернення кредиту, права та обов'язки сторін обумовлені в підписаному сторонами Кредитному договорі.
Відповідно до п.п. 2.1. Кредитного договору кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 або іншої платіжної картки Клієнта, реквізити якої надані клієнтом Товариству з метою отримання кредиту.
Відповідно до п.3.1. Договору, проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.
Згідно з п. 4.1. Договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватиметься згідно з Графіком платежів.
Пуктом 6.1 Договору передбачено, сторони несуть відповідальність за порушення умов цього Договору згідно з чинним законодавством України та цим Договором.
Підписанням Кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура України» (п. 9.9. Кредитного договору), які розміщені на веб-сайті. Приймаючи умови Кредитного Договору, Відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися цих Правил. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Свої зобов'язання відповідно до умов підписаного кредитного договору ТОВ «Лінеура України» виконало в повному обсязі.
Відповідач же ОСОБА_2 в порушення умов кредитного договору та додаткових договорів належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, а саме не вносив платежі на погашення кредиту, не сплачував нараховані проценти за користування кредитом.
05.05.2023 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклали договір факторингу №05052023,за яким ТОВ «Лінеура Україна» передало ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №05052023 від 05.05.2023 року підтверджує факт переходу від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» прав грошової вимоги та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №05052023 від 05.05.2023 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_2 в сумі 17880 грн, з яких 6000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 11880 грн - сума заборгованості за процентами. Вказаний розмір заборгованості також підтверджується розрахунком заборгованості ТОВ «Лінеура Україна» за договором №2427746 від 02.10.2021 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 05.05.2023 року.
Крім того, 02.11.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір про надання фінансового кредиту №01060-11/2021, який підписано електронним підписом, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.п. 1.1 - 1.3 договору товариство надало клієнту фінансовий кредит в розмірі 2000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 30 днів, тобто до 01.12.2021 року. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 182,5% річних від суми кредиту з розрахунку 0,50% на добу.
Згідно п.п. 1.5 - 1.6 договору для клієнта, якому товариство вперше надає кредит діє акційний період і нарахування процентів в цей час здійснюється за ставкою 0,5% на добу за умови повного повернення кредиту протягом 25 днів з моменту надання кредиту. З метою поглиблення довіри до товариства клієнту може бути запропоновано індивідуальний промокод для зниження стандартної процентної ставки, яка становить 2,5% на добу. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.
Пуктом 1.7 договору визначено, що невід'ємною частиною цього договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайтах товариства - https:/www.zecredit/com/ua.
Відповідно до п. 2.1 договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюється згідно з Графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п. 2.2 договору сума кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок Товариства у строк, встановлений договором.
Пунктом 2.5 договору визначено, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у процентах від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківських рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.
У додатку №1 до договору визначено графік платежів, згідно якого сума наданого кредиту становить 2000 грн, проценти за користування кредитом за 30 днів становлять 300 грн, станом на 01.12.2021 року поверненню підлягає 2300 грн, реальна річна процентна ставка - 480,71%, загальна вартість кредиту - 2300 грн.
21.09.2022 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №21092022, у відповідності до умов якого фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові за плату належні йому права грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від ТОВ «ФК «Інвеструм» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» прав грошової вимоги та є невід'ємною частиною цього договору.
З акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №21092022 від 21.09.2022 року слідує, що клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 7760, після чого, з урахуванням пункту 1.2 договору факторингу №21092022 від 21.09.2022 року, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей, в тому числі і до ОСОБА_2
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №21092022 від 21.09.2022 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_2 в сумі 6550 грн, з яких: 2000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту та 4550 грн - сума заборгованості за процентами.
З розрахунку заборгованості по кредитному договору №01060-11/2021 від 02.11.2021 року укладеному з позичальником ОСОБА_2 слідує, що відповідач має заборгованість за кредитним договором за період з 21.09.2022 року по 30.04.2024 року в сумі 6550 грн, що складається з заборгованості з основного боргу в розмірі 2000 грн та заборгованості за процентами в розмірі 4550 грн.
Застосовані норми права
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч.1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання відпозичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до частини першоїстатті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
В силу ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частина перша статті 1078 ЦК України передбачає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
За статтею 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відповідно до ч. 2 статті 1082 ЦК України боржник має право вимагати від фактора надання йому доказів того, що передання права грошової вимоги мало місце, тобто надати копію договору факторингу. Якщо фактор не виконає цієї вимоги, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним за основним договором.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Мотиви та висновки суду
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
З наданих та досліджених судом доказів вбачається, що відповідач ОСОБА_2 08.07.2021 року, 02.10.2021 року та 02.11.2021 року уклав договори, за якими отримував грошові кошти в кредит, користувався ними, однак у строки встановлені договорами їх не повернув, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за ними, яка на підставі договорів факторингу була відступлена позивачу.
Окрім цього, відповідач був вільним у виборі фінансової установи для отримання кредитних коштів, а факт отримання коштів, підтверджує вільне волевиявлення на вчинення правочинів. Факт отримання грошових коштів відповідачем не заперечував і представник відповідча ОСОБА_1 в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 2-383/2010 стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Після підписання кредитних договорів у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема у відповідача виникло зобов'язання по поверненню сум отриманих кредитів та сплати відповідної плати за користування ними.
При цьому, суд не приймає до уваги твердження представника відповідача ОСОБА_1 про необґрунтованість нарахування процентів за укладеними кредитними договорами, оскільки такі спростовуються наданими та дослідженими судом доказами.
З матеріалів справи також слідує, що 08.07.2021 року АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 укладаючи договір кредиту та страхування №Е07.22004.008311895, погодили умови кредитування, в тому числі кількість та розмір платежів, періодичність їх внесення, розмір процентної ставки, строк кредитування, а тому вимога ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом та процентів за користування кредитом ґрунтується на вимогах закону, підтверджується належними доказами, наданими позивачем та дослідженими судом. Відповідачем розрахунок заборгованості у вказаній частині не оспорено та не надано суду іншого розрахунку.
Щодо заборгованості за комісіями в розмірі 6493,15 грн, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 1.7 кредитного договору, під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі ДКБОФО), за надання яких встановлена плата, відповідно до Додатку № 1 як «Обслуговування кредитної заборгованості». Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в Банку, інші комісії за відкриття і ведення рахунку, сплачуються згідно з діючими Тарифами Банку. Тарифи є невід'ємною частиною ДКБФО, та розміщені на вебсайті Банку: www.ideabank.ua.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 740/3852/19 (провадження № 61-7745св21) зазначено, що: «відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред'явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв'язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умов, якими встановлено плату щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Статтею 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути проінформований про строки і суми належних платежів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 вирішувала питання (а) чи можливе встановлення комісії за обслуговування кредиту згідно Закону України «Про споживче кредитування»; (б) чи має кваліфікуватися умова договору, що передбачає комісію, як дійсна/нікчемна/оспорювана.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові вказала на те, що Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, а згідно з пунктом 3.2.4 кредитного договору позичальник має право не частіше одного разу на місяць вимагати у банку безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості. Разом з тим зробила висновок про нікчемність в цілому пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, зокрема не лише щодо щомісячного інформування про розмір заборгованості, але й опрацювання запитів позичальника, надання інформації по рахунку.
Враховуючи наведені правові висновки, позивач не мав права встановлювати до кредитного договору комісію за розрахунково-касове обслуговування, за дії, які банк вчиняє на власну користь, з огляду на те, що отримує прибуток у вигляді процентів за користування кредитними коштами, а також з метою встановлення правовідносин між ним та боржником. Така умова договору є нікчемною та не потребує визнанню недійсною.
Отже, оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.
Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача (частини перша та друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що: «згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Враховуючи досліджені докази, суд вважає, що позивачем не доведено підставності нарахування заборгованості за комісіями в розмірі 6493,15 грн по договору кредиту та страхування №07.22004.008311895 від 08.07.2021 року, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Отже, з відповідача ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню заборгованість за даним договором за тілом кредиту в розмірі 6407,44 грн та за процентами в розмірі 1,06 грн, а всього 6408,50 грн.
Судом також встановлено, що 02.10.2021 року ОСОБА_2 уклав з ТОВ «Лінеура Україна» договір №2427746 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами договору товариство надало клієнту кредит у розмірі 6000 грн для споживчих (особистих) потреб, строком на 10 днів з можливістю пролонгації та автопролонгації відповідно до умов договору, з фіксованою ставкою, стандартна процентна ставка 1,99% в день (726,35% річних). В подальшому, 09.10.2021 року, 22.10.2021 року, 12.11.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_2 укладено додаткові договори до договору №2427746 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02.10.2021 року, відповідно до яких строк користування кредитом продовжувався на строк 10 днів, відповідно до 20.10.2021 року, 02.11.2021 року та 23.11.2021 року. З умов укладених договір вбачається, що сторони обумовили порядок обчислення (нарахування) процентів, пролангацію, автопролонгацію, порядок повернення кредиту та сплату процентів, їхні права та обов'язки.
Ні відповідачем, ні його представником доказів на підтвердження виконання умов договору та повернення заборгованості суду надано не було. А тому, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення із ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за договором №2427746 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02.10.2021 року в розмірі 17880 грн, що складається із заборгованісті за основною сумою боргу в розмірі 6000 грн та за процентами в розмірі 11880, оскільки такі нарахування підтверджуються належними доказами, наданими позивачем.
Окрім цього, 02.11.2021 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» укладено договір про надання фінансового кредиту №01060-11/2021, відповідно до умов якого сторонами було узгоджено суму фінансового кредиту, строк на який надається кредит, порядок його повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами та порядок їх нарахування, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в розмірі 2000 грн ґрунтується на вимогах закону, підтверджується належними доказами, наданими позивачем та дослідженими судом.
При цьому, суд вважає, що позивач неправильно здійснив нарахування процентів за користування кредитними коштами за договором про надання фінансового кредиту №01060-11/2021 від 02.11.2021 року.
З наданого суду розрахунку заборгованості по кредитному договору №01060-11/2021 від 02.11.2021 року, укладеному з позичальником ОСОБА_2 , слідує, що відповідач має заборгованість за кредитним договором за період з 21.09.2022 року по 30.04.2024 року в розмірі 6550 грн, що складається з заборгованості з основного боргу в розмірі 2000 грн та заборгованості за процентами в розмірі 4550 грн.
Як вбачається з умов договору №01060-11/2021 від 02.11.2021 року товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 2000 грн на погоджених умовами договору строк - 30 днів, тобто до 01.12.2021 року. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 182,5% річних від суми кредиту з розрахунку 0,50% на добу.
Згідно з п. 2.3 договору у разі недотримання умов встановлених пунктом 1.4 цього договору та/або в разі пролонгації кредиту нарахування процентів здійснюється на загальних умовах за стандартною процентною ставкою з першого дня користування кредитними коштами відповідно до пункту 1.3 цього договору (0,50% на добу), при цьому клієнт погоджується, що такий перерахунок процентів за користування кредитом не є односторонньою зміною умов договору.
Вказане узгоджується також з додатком №1 до договору про надання фінансового кредиту №01060-11/2021 від 02.11.2021 року- Графік розрахунків та орієнтовна сукупна вартість кредиту.
Кредитним договором не передбачено нараховування процентів після закінчення терміну дії договору. Окрім цього, доказів, що відбулася пролонгація договору суду не надано.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154 цс 18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.
Отже, з врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що за договором про надання фінансового кредиту №01060-11/2021 від 02.11.2021 рокупроценти за користування кредитними коштами в розмірі 0,50% можуть бути нараховані лише протягом 30 днів, тобто строку, на який були надані кредитні кошти, отже розмір заборгованості за процентами за користування кредитними коштами за цим договором складає: 300 грн (2000 х 0,50% х 30). А тому, з відповідача ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» слід стягнути заборгованість за вищевказаним договором №01060-11/2021 від 02.11.2021 року за основною сумою боргу в розмірі 2000 грн та за процентами в розмірі 300 грн, а всього 2300 грн.
Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором кредиту та страхування №07.22004.008311895 від 08.07.2021 року в розмірі 6408,50 грн, за договором №2427746 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02.10.2021 року в розмірі 17880 грн, та за договором про надання фінансового кредиту №01060-11/2021 від 02.11.2021 року в розмірі 2300 грн, а всього 26588,50 грн.
Розподіл судових витрат
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
А тому, судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 2156,54 грн (26588,50 грн становить 71,22 % від 37331,65 грн; 71,22% від 3028 грн становить 2156,54 грн).
На підставі ст.ст. 205, 207, 512, 514, 516, 526, 625, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078, 1081, 1082 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором кредиту та страхування №Е07.22004.008311895 від 08 липня 2021 року в розмірі 6408 гривень 50 копійок, за договором №2427746 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02 жовтня 2021 рокув розмірі 17880 гривень та за договором про надання фінансового кредиту №01060-11/2021 від 02 листопада 2021 рокув сумі 2300 гривень, а всього 26588(двадцять шість тисяч п'ятсот вісімдесят вісім) гривень 50 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в розмірі 2156 (дві тисячі сто п'ятдесят шість) гривень 54 копійки.
В решті позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя: Світлана КОЗАЧУК