м. Вінниця
17 лютого 2025 р. Справа № 120/11628/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,
До Вінницького окружного адміністративного суду із позовом звернувся ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату податкового боргу №Ф-7577-17У від 11.12.2018.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що підприємницьку діяльність він не здійснював та не отримував від неї доходу фактично з грудня 2016 року, коли його було мобілізовано до Збройних Сил України. Вказав, що з 21.11.2019 його діяльність як фізичної особи-підприємця було припинено за його заявою.
Тому, на думку позивача, немає підстав для покладення на нього обов'язку сплачувати єдиний соціальний внесок у зв'язку із наявністю статусу фізичної особи-підприємця у період нарахування, а тому податкова вимога є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду 09.09.2024 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою поновлено позивачу строк на звернення до суду.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовних вимог не визнав. В обґрунтування такої позиції зазначив, що ФОП ОСОБА_2 перебував на обліку як платник податків з 02.03.2007 на загальній системі оподаткування та припинив підприємницьку діяльність 21.11.2019.
На підставі вищезазначеного згідно даних ІКП 71040000 ФОП ОСОБА_1 нараховано єдиного соціального внеску 26539,26 грн, а саме: 8448 грн - 2017 рік, термін сплати 09.02.2018, за 1 квартал 2018 - 2457,18 грн, термін сплати 19.04.2018, за 2 квартал 2018 - 2457,18 грн, термін сплати 19.07.2018, за 3 квартал 2018 - 2457,18 грн термін сплати 19.10.2018, за 4 квартал 2018 - 2457,18 грн термін сплати 21.01.2019, за 1 квартал 2019 - 2754,18 грн термін сплати 19.04.2019, за 2 квартал 2019 - 2754,18 грн термін сплати 19.07.2019, за 3 квартал 2019 - 2754,18 грн термін сплати 21.10.2019.
Згідно з ІКП 71040000 станом на 17.09.2024 заборгованість по ЄВ становить 26539,26 грн.
Представник відповідача зауважує, що положення п. 9 прим. 2 частини другої розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 не містять норми щодо звільнення від сплати єдиного внеску фізичних осіб - підприємців (крім електронних резидентів (е-резидентів), прийнятих на військову службу за контрактом.
24.09.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та такими, що не спростовує доводи, викладені у позовній заяві як підстави для задоволення позову.
Представник позивача зазначив, що платники єдиного внеску - фізичні особи-підприємці, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, звільняються від нарахування та сплати єдиного внеску під час особливого періоду, визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь строк їх військової служби.
25.09.2024 на адресу суду надійшли заперечення, в яких підтримано позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, та зазначено, що підставою для звільнення платнику податку від сплати єдиного внеску під час особливого періоду, визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є заява фізичної особи-підприємця (крім електронних резидентів (е-резидентів) та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до контролюючого органу такою особою протягом 10 днів після її демобілізації. Якщо демобілізована фізична особа - підприємець (крім електронних резидентів (е-резидентів) перебуває на лікуванні (реабілітації у зв'язку з виконанням обов'язків під час мобілізації, заява і копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, подаються протягом 10 днів після закінчення її лікування (реабілітації).
Відповідач зазначив, що такої заяви за формою згідно додатка 1 до наказу Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 від позивача не надходило.
Крім того, вказав, що фізичні особи-підприємці, прийняті на військову службу за контрактом, не звільняються від сплати єдиного внеску за себе.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
З 01.03.2007 ОСОБА_1 був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець.
11.12.2018 Головним управлінням ДПС у Вінницькій області було оформлено на позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7577-17 У, якою нараховано суму боргу зі сплати єдиного внеску у розмірі 15819,54 грн.
Не погоджуючись з вимогою Головного управління ДПС у Вінницькій області, позивач оскаржив її у судовому порядку.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI (далі Закон №2464-VI).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1Закону № 2464-VI надано визначення поняттям: застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;; страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону №2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Поряд з цим, 08.06.2014 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20.05.2014 № 1275-VII (далі Закон № 1275-VII), яким розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI доповнено пунктом 9-2, відповідно до якого під час особливого періоду, визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених пунктом 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», якщо вони не є роботодавцями.
Підставою для такого звільнення є заява фізичної особи - підприємця та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу доходів і зборів фізичною особою - підприємцем протягом 10 днів після її демобілізації. Якщо демобілізована фізична особа - підприємець перебуває на лікуванні (реабілітації) у зв'язку з виконанням обов'язків під час мобілізації, заява і копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, подаються протягом 10 днів після закінчення її лікування (реабілітації).
Законом № 1275-VII установлено, що цей пункт застосовується з першого дня мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 17.03.2014 № 303 «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», та протягом усього особливого періоду.
Аналогічні норми містяться також в Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі Інструкція №499).
Пунктом 7 розділу ІV Інструкції №499 передбачено, що протягом особливого періоду, визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», платники, визначені пп. 3 та 4 п. 1 розділу II цієї Інструкції, які призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов'язків, якщо вони не є роботодавцями.
Зазначені платники звільняються від виконання обов'язків платника єдиного внеску, якщо вони не є роботодавцями, з першого календарного дня місяця призову на військову службу під час мобілізації платника до останнього календарного дня місяця, в якому платника було демобілізовано або завершено його лікування (реабілітацію).
Відповідно до частини третьої статті 39 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, не припиняється державна реєстрація підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців. У разі непровадження ними підприємницької діяльності у період проведення мобілізації нарахування податків і зборів таким фізичним особам - підприємцям не здійснюється.
Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку про поширення на фізичну особу-підприємця, прийнятого на військову службу за контрактом під час виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці чи настання особливого періоду, пільги щодо звільнення від сплати єдиного внеску, передбаченої пунктом 9-2 частини другої розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI.
За змістом Пояснювальної записки до проекту Закону № 1275-VII метою його прийняття є, зокрема запровадження норм щодо поширення соціального захисту на військовослужбовців, прийнятих на військову службу за контрактом, передбачений законодавством для військовослужбовців, призваних на військову службу під час мобілізації.
Також, проаналізувавши зміст наведених положень Закону №2464-VI та Інструкції №449, Верховний Суд у своїй постанові від 30.10.2018 у справі №805/930/16-а висловив правову позицію про те, що ненадання позивачем заяви про звільнення від відповідальності за невиконання обов'язку щодо своєчасного перерахування єдиного внеску не є безумовною нормою, оскільки звільнення від відповідальності передбачено безпосередньо у Законі №2464-VI, в силу його прямої дії та не потребує додаткового звернення.
Сторонами не заперечується, що позивача було мобілізовано до Збройних Сил України.
Так, як встановлено судом, позивач з 11.11.2016 по 12.11.2019 проходив військову службу у Збройних Силах України, що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.08.2024 №307, підстава видачі довідки військовий квиток серії НОМЕР_1 та облікова картка військовозобов'язаного.
У матеріалах справи також міститься копія посвідчення ОСОБА_1 № НОМЕР_2 учасника бойових дій.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказує, що фізичні особи-підприємці, прийняті на військову службу за контрактом, не звільняються від сплати єдиного внеску за себе.
У контексті з наведеним суд зважає на зміст частини першої статті 19 Закону №2232-XII, якою визначено, що військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
Таким чином, наведеними законодавчими нормами встановлено, що особи, які призиваються під час мобілізації, на особливий період, в тому числі, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, можуть виконувати обов'язки військової служби як з укладенням контракту так і без нього. Така правова ситуація як укладення контракту, не змінює статусу осіб, які виконують обов'язки військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
З урахуванням вищенаведеного правового регулювання, суд зазначає, що норми пункту 9-2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI, які звільняють фізичних-осіб підприємців, які призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації, на особливий період від сплати єдиного внеску на весь строк служби, поширюють свою дію і на позивача.
Крім того, в силу вимог пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов'язок і військову службу».
Ураховуючи наведене, сплата єдиного внеску роботодавцем позивача за контрактом (Міністерство оборони України в особі командира Військової частини) виключає стягнення цього внеску за цей період з позивача як підприємця.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 04.02.2020 у справі № 260/117/19.
Позивачем на підтвердження сплати військовою частиною сум єдиного внеску надано довідку з відомостями персоніфікованого обліку форми ОК-5.
З огляду на встановлені обставини справи і правове регулювання спірних відносин, нарахування позивачу, як фізичній особі-підприємцю боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке відбувалося протягом періоду, у якій сплату внесків за позивача здійснювала військова частина, де позивач за контрактом проходив військову службу, є протиправним.
Суд також враховує, що відповідачем не надано доказів фактичного здійснення позивачем підприємницької діяльності як і доказів отримання доходу від такої діяльності.
Таким чином, покладення спірною вимогою на позивача обов'язку із сплати єдиного соціального внеску за спірний період спричинить подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого Державою консолідованого страхового внеску.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 27.11.2019 у справі № 160/3114/19), від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19, від 23.01.2020 у справі № 480/4656/18.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.12.2018 №Ф-7577-17У є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно частиною 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав суду доказів в спростування доводів позивача, отже не довів правомірності прийнятої вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 11.12.2018 №Ф-7577-17У.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ ВП 44069150)
Суддя Мультян Марина Бондівна