м. Вінниця
17 лютого 2025 р. Справа № 120/11769/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог вказує на протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №025350011294 від 09.05.2024 про відмову в призначені пенсії.
Ухвалою суду від 11.09.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
23.09.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.
Зокрема відповідач зазначив, що оскільки рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №025350011294 від 09.05.2024 позивачу відмовлено у призначення пенсії, то відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
З огляду на викладене, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області є неналежним відповідачем у даній справі.
Щодо суті спору, позиція відповідача зводиться до того, що оскільки за результатами розгляду документів, наданих позивачем до заяви про призначення пенсії, та наявних відомостей, страховий стаж позивача склав 25 років 4 місяці 07 днів, позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік.
04.10.2024 до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому зазначено, що відповідач не визнає позовних вимог, вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Зокрема, відзив аргументований тим, що основною умовою визначення права особи на пенсію, є наявність на момент звернення страхового стажу 31 рік.
Так, зазначає про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 10.12.1993 по 12.03.2004, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні дані.
Враховуючи наведене вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийняте правомірне та обґрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного стажу.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
02.05.2024 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заяву позивача разом із доданими документами передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Рішенням №025350011294 від 09.05.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відмовив у призначенні пенсії.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу зараховано 25 років 04 місяців 07 днів. За доданими документами не враховано період роботи особи з 10.12.1993 по 12.03.2004, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування з 2000 року відсутні дані.
ОСОБА_1 вищезазначене рішення вважає протиправним, тому за захистом своїх прав та інтересів звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 22 Конституції України врегульовано, що права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
За приписами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що право на призначення пенсії за віком мають особи, які у період з 01.01.2024 по 31.12.2024 досягли віку 60 років та набули страховий стаж 31 років.
Отже, позивачу як особі, яка в 2024 році досягла віку 60 років, для призначення пенсії необхідно мати страховий стаж не менше 31 років.
Водночас, відповідно до рішення від 09.05.2024 №025350011294 страховий стаж ОСОБА_1 становить 25 років 04 місяців 07 днів. Однак, ГУ ПФУ в Тернопільській області не зараховано до стажу позивача періоди роботи з 10.12.1993 по 12.03.2004, оскільки відсутні відомості.
Надаючи оцінку такій підставі для відмови у зарахуванні періоду роботи до страхового стажу особи, суд зазначає наступне.
Згідно вимог статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як слідує із матеріалів справи, в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 містяться записи під номерами 8-11 про період роботи останньої в МПП "Вітас" головним бухгалтером у період з 10.12.1993 по 12.03.2004.
Натомість, посилаючись на дані індивідуальних відомостей про застраховану особу, в яких відсутня інформація, відповідач робить висновок про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача вищезазначеного періоду та, відповідно, - підстав для набуття права на призначення пенсії за відсутності необхідних 31 року стажу.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно дозакону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із статтею 20 Закону № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Тому, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює таке нарахування страхових внесків, їх сплату (утримання) із заробітної плати застрахованої особи.
Фактично, внаслідок невиконання страхувальником обов'язку по внесенні індивідуальних відомостей та сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Отже, відсутність в інформаційній базі індивідуальних відомостей та в системі персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків за оскаржуваний період для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на призначення та виплату пенсії.
Суд наголошує, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належного внесення індивідуальних відомостей та належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а та від 17 липня 2019 року у справі № 144/669/17.
У той же час, внаслідок невнесення відповідних відомостей на виконання роботодавцем обов'язку по сплаті страхових внесків у систему реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивач позбавлений соціальної захищеності та стажу за час роботи у вищезгаданий період, що є недопустимим.
Відтак, із вищенаведеного суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ в Тернопільській області протиправно не зараховано до стажу позивача періодів роботи з 10.12.1993 по 12.03.2004.
Враховуючи приписи пункту 2 частини другої статті 245 КАС України, рішення від 09.05.2024 №025350011294 підлягає скасуванню.
Визначаючись щодо позовних вимог зобов'язального характеру, суд виходить з наступного.
Як уже зазначалось судом вище, наявний у позивача страховий стаж становить 25 років 04 місяців 07 днів.
При цьому, зарахування до її страхового стажу періоду з 10.12.1993 по 12.03.2004 свідчитиме про наявність у неї більше ніж 31 рік страхового стажу, що є достатнім для призначення пенсії за віком.
Як наслідок, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог даного позову, які стосуються зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком.
При цьому, варто врахувати, що в позовній заяві вимоги зобов'язального характеру скеровані до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Натомість оскаржуване рішення винесене ГУ ПФУ в Тернопільській області.
Разом із тим, суд зазначає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії є належним способом захисту, як похідна вимога у випадку визнання протиправним та скасування рішення саме цього суб'єкта владних повноважень, а не будь-якого іншого.
Відповідно, за обставин цієї справи відсутні підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вчиняти певні дії. Окрім цього, цей суб'єкт владних повноважень не розглядав заяву позивача.
Як наслідок, зобов'язати призначити позивачу пенсію за віком належить саме Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
При цьому в силу приписів частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV позивачу слід призначити пенсію за віком з 26.04.2024, тобто з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
З огляду на викладене вище, встановлене порушення рішенням відповідача прав ОСОБА_1 , суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача, зважаючи на заявлене формулювання позовних вимог, буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу періоду трудової діяльності позивача з 10.12.1993 по 12.03.2004 та призначити останній пенсію за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 26.04.2024.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов по суті належить задовольнити, водночас обравши при цьому правильний і найбільш ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, незалежно від того формулювання позовних вимог, що наведене у позовній заяві.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 025350011294 від 09.05.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з 26.04.2024 призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу період її роботи з 10.12.1993 по 12.03.2004.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (вул. Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 14035769)
Суддя Мультян Марина Бондівна