м. Вінниця
17 лютого 2025 р. Справа № 120/10066/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог вказує на протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №024650003172 від 21.05.2024 про відмову у призначенні пенсії.
Ухвалою суду від 05.08.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати з правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
26.08.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.
Зокрема відповідач зазначив, що розгляд заяви позивача здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області, за результатами розгляду вказаної заяви було прийнято оскаржуване рішення про відмову в призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Відповідач зазначає, що за результатами розгляду документів, страховий стаж позивача становить 17 років 00 місяців 23 дні.
Вказав, що за доданими до заяви документами неможливо зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи:
- періоди навчання в автошколі з 01.08.1978 по 28.12.1978, оскільки відсутня інформація про присвоєну кваліфікацію. Час навчання підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання та присвоєну кваліфікацію;
- періоди роботи в колгоспі з 17.09.1989 по 30.05.1990, оскільки відсутня інформація про встановлений та вироблений мінімум вихододнів;
- періоди роботи з 02.01.1981 по 01.06.1981, оскільки наявне виправлення в даті прийняття;
- з 15.01.1982 по 03.01.1982, оскільки наявні некоректні записи про дати прийняття та звільнення з роботи;
- з 02.06.1990 по 10.09.1992, оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення з роботи;
- з 24.09.1998 по 28.12.2002, оскільки відсутня назва підприємства при прийнятті на роботу (в реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація за дані періоди роботи).
Таким чином, вважає, що Головним управлінням ПФУ в Сумській області прийняте законне та обґрунтоване рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком, відповідно Закону №1058, у зв'язку з відсутністю належного страхового стажу.
З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про відкриття провадження у справі було доставлено Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області до його електронного кабінету 05.08.2024 року о 23:20 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.
Втім, як у встановлений судом строк, так і станом на дату ухвалення рішення відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
Згідно із частиною 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2024 року у справі №640/22958/21 дійшов висновку, що довідка про доставку електронного листа є допустимим доказом, що підтверджує вручення стороні судового рішення, надісланого в електронній формі.
Відповідно до положень частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 14.05.2024 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З метою призначення пенсії надав ряд документів, в тому числі трудову книжку.
За принципом екстериторіальності заява позивача розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Сумській області.
За результатами розгляду заяви позивача та наданих документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Сумській області прийнято рішення №024650003172 від 21.05.2024, яким відмовлено у призначені пенсії, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Так у рішенні визначено, що вік заявника на момент звернення становить 63 роки 0 місяців 10 днів. Страховий стаж 17 років 0 місяців 23 днів, з необхідних від 21 до 31 року.
За результатами розгляду документів, наданих позивачем до заяви про призначення пенсії, та наявних відомостей, до страхового стажу не зараховано:
- періоди навчання в автошколі з 01.08.1978 по 28.12.1978, оскільки відсутня інформація про присвоєну кваліфікацію;
- періоди роботи з 02.01.1981 по 01.06.1981, оскільки наявне виправлення в даті прийняття;
- період з 15.01.1982 по 03.01.1982, оскільки наявні некоректні записи про дати прийняття та звільнення з роботи;
- періоди роботи в колгоспі з 17.09.1989 по 30.05.1990, оскільки відсутня інформація про встановлений та вироблений мінімум вихододнів;
- з 02.06.1990 по 10.09.1992, оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення з роботи;
- з 24.09.1998 по 28.12.2002, оскільки відсутня назва підприємства при прийнятті на роботу (в реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація за дані періоди роботи).
Позивач, вважаючи, що йому протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком, звернувся до суду для захисту своїх прав та інтересів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Частиною першою статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
У своєму рішенні № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі-Закон № 1058-IV).
Вказаний Закон набрав чинності з 1 січня 2004 року.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За правилами частини першої, другої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).
До 01 січня 2004 року страховий стаж працівників обраховувався відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 року, який набрав чинності 01.01.92 року на підставі постанови ВР України від 6 грудня 1991 року № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII).
Відповідно до частини 1 статті 56 цього Закону, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із статтею 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінет Міністрів України від 12.08.93 року № 637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі Порядок № 637).
Згідно із пунктами 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, зазначеним Порядком передбачено, що у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, підтвердження спеціального трудового стажу здійснюється також уточнюючою довідкою. При цьому, законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. В той же час у разі відсутності підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Як встановлено судом, позивачу виповнилось 63 років 04.05.2024, що підтверджено копією його паспорта, та 14.05.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За результатами розгляду вказаної заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області прийняв рішення №024650003172 від 21.05.2024 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком. Підставою для прийняття такого рішення став висновок пенсійного органу про відсутність у позивача необхідного страхового стажу, а саме 21 рік. Як зазначено в рішенні, страховий стаж особи складає 17 років 0 місяців 23 днів. За результатами розгляду заяви не зараховано до страхового стажу наступні періоди:
- період навчання в автошколі з 01.08.1978 по 28.12.1978, оскільки відсутня інформація про присвоєну кваліфікацію;
- період роботи з 02.01.1981 по 01.06.1981, оскільки наявне виправлення в даті прийняття;
- період з 15.01.1982 по 03.01.1982, оскільки наявні некоректні записи про дати прийняття та звільнення з роботи;
- період роботи в колгоспі з 17.09.1989 по 30.05.1990, оскільки відсутня інформація про встановлений та вироблений мінімум вихододнів;
- період роботи з 02.06.1990 по 10.09.1992, оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення з роботи;
- з 24.09.1998 по 28.12.2002, оскільки відсутня назва підприємства при прийнятті на роботу (в реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація за дані періоди роботи).
Надаючи оцінку аргументам пенсійного органу стосовно незарахування до страхового стажу позивача періоду навчання в автошколі, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Крім того, до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби (пункт "в" частини 2 ст. 56 цього Закону), а також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі (пункт "д" частини 2 статті 56 цього Закону).
Отже, законодавець передбачав можливість зарахування до страхового стажу періоду навчання у певних навчальних закладах, зокрема в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації.
Пунктом 8 Порядку №637 визначено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
В даному випадку, на підтвердження спірного періоду навчання, позивач надав екзаменаційну карточку водія та свідоцтво з підготовки водія транспортних засобів №033585 від 28.12.1978, в якому зазначено, що з 01.08.1978 по 28.12.1978 ОСОБА_1 навчався у Вінницькому облавтоучкомбінаті. Навчався за програмою підготовки «Водій транспортних засобів категорії «С».
Відносно ж доводів відповідача про відсутність відомостей про присвоєння кваліфікації позивачу після завершення його навчання, то в цьому випадку суд погоджується із позивачем про те, що присвоєння кваліфікації по завершенню навчання не є підставою для не зарахування до страхового стажу відповідного періоду, оскільки процитована вище стаття 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" такої умови не передбачає.
Наведені обставини дають суду підстави для висновку про те, що період навчання позивача в Вінницькому облавтоучкомбінаті з 01.08.1978 по 28.12.1978 має бути зараховано останньому до його страхового стажу.
Підставами незарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області позивачу періодів його роботи з 02.01.1981 по 01.06.1981, з 15.01.1982 по 03.01.1982, з 15.01.1982 по 03.01.1982, з 02.06.1990 по 10.09.1992 слугувала наявність виправлень та некоректність записів у трудовій книжці, з 17.09.1989 по 30.05.1990 відсутність інформації про встановлений та вироблений мінімум вихододнів, з 24.09.1998 по 28.12.2002 відсутність назви підприємства при прийнятті на роботу.
Визначаючись із тим, чи такі дії пенсійного органу є обґрунтованими, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні за змістом норми містить і Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
На момент заповнення трудової книжки серії НОМЕР_1 (25.06.1979) чинною була Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Госкомтруда СРСР від 20 червня 1974 року № 162 (далі - Інструкція № 162).
Пунктом 1.1 Інструкції № 162 передбачалося, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
Пунктом 1.4 Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06 вересня 1973 року № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Надалі порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 2.6 Інструкції, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Згідно з пунктами 2.11. та 2.12. Інструкції, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).
Системний аналіз вищезазначених положень, дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Більше того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 301 від 27 квітня 1993 року "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника.
На момент внесення до трудової книжки позивача записів про періоди її роботи з 02.01.1981 по 01.06.1981, з 15.01.1982 по 03.01.1982, з 02.06.1990 по 10.09.1992, з 17.09.1989 по 30.05.1990, з 24.09.1998 по 28.12.2002 обов'язок ведення трудових книжок покладався на адміністрацію підприємства, а тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його трудового стажу.
Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, тому не може впливати на його особисті права.
Варто наголосити на тому, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірні періоди, такі записи є належним доказом підтвердження страхового стажу позивачки.
Так, відомостями трудової книжки НОМЕР_1 прослідковується робота позивача:
з 02.01.1981 по 01.06.1981 шофером ІІІ класу, що відповідає наказам №1 від 02.01.1981 та №10 від 01.06.1981;
з 15.01.1982 по 03.04.1982 водієм ІІІ класу, що відповідає наказам №3-к від 14.01.1982 та №22-к від 12.04.1982;
з 17.09.1989 по 30.05.1990 робітником у будівельній бригаді колгоспу ім. 40-річчя жовтня, що відповідає наказам №10 від 17.09.1989 та № 6 від 30.05.1990;
з 02.06.1990 по 10.09.1992 маляром-штукатуром, що відповідає наказам №7 від 02.06.1990 та №18 від 10.09.1992;
з 24.09.1998 по 28.12.2002 водієм, що відповідає наказам №9 від 23.09.1998 та №46 від 27.12.2002.
У вказаних записах зазначені повні реквізити наказів, на підставі яких вони вчинені, скріплені печаткою підприємства та підписами посадових осіб.
Судом встановлено, що дійсно такі записи трудової книжки НОМЕР_1 позивача виконані з порушенням вимог чинного на той момент законодавства, яким визначено порядок заповнення трудової книжки. Однак, такі порушення допущено роботодавцем при веденні трудової книжки ОСОБА_1 , відтак, на останнього не може покладатись відповідальність за порушення вимог, зокрема, Інструкції №58.
Окрім того, суд зауважує, що записи про спірні періоди роботи у трудовій книжці позивача не містять недопустимих (таких, що внесені в супереч Інструкції) перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст.
Отже, наявність деяких виправлень, які не змінюють суть записів не може бути підставою для відмови в зарахуванні до страхового стажу позивача спірних періодів роботи та позбавлення позивача її конституційного права на пенсійне забезпечення.
У матеріалах справи також наявна довідка №2 ПМП "Пріоритет" від 22.02.2021, в якій зазначено, що ОСОБА_1 з 24.09.1998 по 28.12.2002 працював водієм ПМП "Пріорітет".
Крім того, ненадання довідки про кількість відпрацьованих вихододнів, встановленого річного мінімуму також не може свідчити про невиконання позивачем таких норм, а тому відсутність таких доказів не може позбавити позивача права на соціальний захист.
Відтак доводи пенсійного органу щодо незарахування до трудового стажу позивача періоду її роботи з 02.01.1981 по 01.06.1981, з 15.01.1982 по 03.01.1982, з 17.09.1989 по 30.05.1990, з 02.06.1990 по 10.09.1992, з 24.09.1998 по 28.12.2002 є безпідставними.
Європейський суд з прав людини у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04, рішення від 20.10.2011 року) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Підсумовуючи вищевикладене суд констатує, що відповідачами не надано належних доказів в обґрунтування того, що відмовляючи позивачу у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів трудової діяльності суб'єкти владних повноважень діяли обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно та з забезпеченням усіх прав особи. Рішення не є пропорційним з огляду на те що воно порушує баланс між несприятливими наслідками для реалізації конституційного права позивача на соціальний захист (ст. 46 Конституції України) і цілями на які, врешті, спрямоване це рішення.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного у даній справі рішення №024650003172 від 21.05.2024 та наявність підстав для його скасування.
Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача суд враховує, що у силу статті 58 Закону №1058-IV Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.
Зважаючи на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області під час розгляду заяви позивача від 14.05.2024 про призначення пенсії за віком належним чином не досліджено всю сукупність наданих позивачем документів, а для з'ясування питання про наявність підстав для призначення позивачу пенсії за віком необхідним є обчислення стажу, що є прерогативою пенсійного органу, суд зазначає, що не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам.
Таким чином, керуючись приписами частини другої статті 9 КАС України, вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.05.2024 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період трудової діяльності з 01.08.1978 по 28.12.1978, з 02.01.1981 по 01.06.1981, з 15.01.1982 по 03.01.1982, з 17.09.1989 по 30.05.1990, з 02.06.1990 по 10.09.1992, з 24.09.1998 по 28.12.2002, та за результатом розгляду заяви прийняти рішення з урахуванням висновків суду у цій справі.
При цьому суд враховує, що у силу абзацу тринадцятого пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
А відповідно до абзацу першого пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) особи.
За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви ОСОБА_1 від 14.05.2024 про призначення пенсії за віком визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, то саме останній має завершити процедуру призначення позивачу пенсії за віком.
Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.
Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на результат вирішення спору, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн належить розподілити шляхом стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області коштів у розмірі 800,00 грн.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №024650003172 від 21.05.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.05.2024 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період трудової діяльності з 01.08.1978 по 28.12.1978, з 02.01.1981 по 01.06.1981, з 15.01.1982 по 03.01.1982, з 17.09.1989 по 30.05.1990, з 02.06.1990 по 10.09.1992, з 24.09.1998 по 28.12.2002, з урахуванням правової оцінки, наданої у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 800,00 грн (вісімсот гривень).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)
Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. С.Бандери, 43, м. Суми, код ЄДРПОУ 21108013)
Суддя Мультян Марина Бондівна