м. Вінниця
18 лютого 2025 р. Справа № 120/6973/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та додаткової винагороди у розмірі 20100,00 грн, установленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 11 липня 2023 року до 14 вересня 2023 року, а також з 01 грудня 2023 року по 11 січня 2024 року;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07 червня 2018 року;
- визнати протиправною діяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07 червня 2018 року;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення за період з 01 серпня 2023 року по 10 серпня 2023 року відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07 червня 2018 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити в повному обсязі оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років та додаткову винагороду у розмірі 20100,00 грн, установлені постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 11 липня 2023 року до 14 вересня 2023 року, а також з 01 грудня 2023 року по 11 січня 2024 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07 червня 2018 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07 червня 2018 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період з 01 серпня 2023 року по 10 серпня 2023 року відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07 червня 2018 року.
Ухвалою від 30.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку визначеному статтею 262 КАС України. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо задоволення позову та вказує про наступне.
Позивач знаходився на лікуванні після отриманого поранення та 01.07.2023 прибув до військової частини, де знаходився по 21.08.2023, а це 52 дні перебування в розпорядженні, тобто виплачується грошове забезпечення в тому розмірі, яке позивач отримував до зарахування в розпорядження. В подальшому, позивач 08.09.2023 прибув з відпустки, відповідно облік днів знаходження в розпорядженні поновився і два місяці наступило 15.09.2023. Таким чином, останній набув право на отримання окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та додаткової винагороди у розмірі 20 100 грн не з 11 липня 2023 року, як зазначено у позовній заяві, а з 15.09.2023, саме після спливу двомісячного терміну перебування ОСОБА_1 у розпорядженні командира, без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні.
Згідно довідки про грошове забезпечення та відрахування від 30.05.2024 №6490 ОСОБА_1 з 15.09.2023 було нараховано та перераховано на картковий рахунок додаткову винагороду, обраховуючи пропорційно із 20 100 грн, починаючи з 15.09.2023, за наступні періоди:
- за вересень 2023 року нараховано 9899,25 грн (з урахуванням кількості днів перебування позивача, після спливу двомісячного терміну у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 у вересні 2023 року) та перераховано на СКР ОСОБА_1 - 9899,25 грн 25 (з урахуванням відрахованого військового збору 1,5%);
- за жовтень 2023 року нараховано 20100,00 грн 00 та перераховано на СКР ОСОБА_1 - 19798,50 грн (з урахуванням відрахованого військового збору 1,5%);
- за листопад 2023 року нараховано 20100,00 грн та перераховано на СКР ОСОБА_1 - 19798,50 грн (з урахуванням відрахованого військового збору 1,5%).
З приводу виплати додаткової винагороди за грудень та січень, відповідач зазначає, що підрозділом, в якому перебував позивач, було доопрацьовано документи останнього та подано рапорт командиру військової частини про включення позивача до наказу про виплату додаткової винагороди за період грудень-січень із розрахунку 20100,00 грн.
04.06.2024 відбувся наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №1163/НОД, відповідно до якого позивачу буде виплачено додаткову винагороду за грудень 2023 року, в розмірі 20100 гривень та за січень 2024 року, з 01 січня 2024 по 11 січня 2024 року, в розмірі 7 132, 26 гривень. Виплата додаткової винагороди відбудеться в кінці червня 2024 року, і одразу ж суд буде повідомлено, з долученням відповідної довідки.
Також, військовою частиною НОМЕР_1 виявлено заборгованість перед ОСОБА_1 щодо невиплати останньому грошового забезпечення за вересень 2023 року в розмірі 10 733, 40 гривень. В даному випадку військова частина НОМЕР_1 визнає свою помилку щодо неперерахування вищезазначеного грошового забезпечення на СКР позивача та зобов'язується перерахувати відповідні грошові кошти до кінця червня 2024 року, про що буде повідомлено суд.
Відповідач звертає увагу, що військова частина не відмовляється виплачувати належні кошти ОСОБА_1 та роз'яснено, коли ці кошти він отримає.
Стосовно виплат матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік та грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, передбачених Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, відповідач зазначає, що відповідно до довідки про грошове забезпечення та відрахування від 30.05.2024 №6490, військовою частиною НОМЕР_1 на картковий рахунок позивача 30.09.2023 було перераховано допомогу на вирішення соціально-побутових питань в розмірі 22998,35 грн (з урахуванням відрахованого військового збору 1,5%) та грошову допомогу для оздоровлення в розмірі 22998,35 грн (з урахуванням відрахованого військового збору 1,5%).
Щодо виплати грошового забезпечення за період з 01.08.2023 по 10.08.2023, передбаченого Порядком №260, то відповідач вказує відповідно до довідки про грошове забезпечення та відрахування від 30.05.2024 №6490, військовою частиною НОМЕР_1 було нараховано ОСОБА_1 грошове забезпечення за серпень 2023 року в розмірі 23348,58 грн, яке складається з окладу за військовим званням - 530,00 грн, посадового окладу - 2730,00 грн, надбавки за особливості проходження служби - 2862,28 грн, премія - 17 226,30 грн. 16.09.2023 грошове забезпечення, нараховане ОСОБА_1 за серпень 2023 року було перераховано військовою частиною НОМЕР_1 на картковий рахунок позивача в розмірі 22998,35 грн 35 коп. (з урахуванням відрахованого військового збору 1,5%), тобто в повному обсязі, заборгованість перед ОСОБА_1 щодо виплати належного йому грошового забезпечення за період з 01.08.2023 по 10.08.2023 відсутня ще до моменту пред'явлення позову.
Представником позивача подано відповідь на відзив, у якій просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі. Крім того зазначає, що у грошовому атестаті № 607 від 11 січня 2024 року, виданому позивачу військовою частиною НОМЕР_1 , відсутні відомості про виплату таких видів грошового забезпечення як матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік та грошова допомога на оздоровлення за 2023 рік.
Військовою частиною НОМЕР_1 подано до суду заперечення на відповідь на відзив, та зауважує, що задля спростування всіх домислів позивача, щодо невиплати грошової допомоги для оздоровлення та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 надають відомість зарахування заробітної плати за 30.09.2023 з АТ "Приватбанк", що стосується позивача, в якій підтверджено виплату зазначених видів грошового забезпечення.
Представником позивача надані додаткові пояснення, у яких вважає заперечення на відповідь на відзив представника відповідача необґрунтованим, а дані наведені у запереченні не підтверджені належними доказами.
Військовою частиною НОМЕР_1 подано до суду додаткові пояснення, у яких останній просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. На підтвердження зазначених у відзиві на позовну заяву та запереченні виплат, надають довідку від 29.06.2024 №7411, в якій зазначено дату виплати та розмір виплат.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач з 03.11.2022 призваний під час мобілізації та перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.02.2023 №58 солдат ОСОБА_1 вважається таким, що 24.02.2023 отримав поранення поблизу населеного пункту ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання та був евакуйований до лікарні у н.п. Рай-Олександрівка.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.03.2023 №64 солдата ОСОБА_1 , який перебуває на довготривалому лікуванні, звільнено від займаних посад і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.07.2023 №185 солдата ОСОБА_1 , який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 вважати таким, що прибув до пункту постійної дислокації, АДРЕСА_1 з лікування з комунального підприємства «Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни», м. Рівне.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.08.2023 №238, солдата ОСОБА_1 , який знаходиться в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що вибув з пункту постійної дислокації, АДРЕСА_1 у частину щорічної відпустки за 2023 рік до АДРЕСА_2 ) діб з урахуванням 2 (двох) діб для переміщення до місця проведення відпустки, з 22 серпня 2023 року по 07 вересня 2023 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.09.2023 №260 солдата ОСОБА_1 , який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 вважати таким, що прибув до пункту постійної дислокації, АДРЕСА_1 з частини щорічної основної відпустки за 2023 рік з 08.09.2023.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №1163/НОД від 04.06.2024 визначено виплатити додаткову винагороду в розмірі 20100,00 грн (у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування в розпорядженні (без врахування перебування у відпустці та на лікуванні), відповідно до додатку 7 цього наказу.
Згідно витягу із додатка 7 до наказу №1163/НОД від 04.06.2024 виплати солдату ОСОБА_1 мають бути здійснені за період з 01.12.2023 по 31.12.2023 та з 01.01.2024 по 11.01.2024.
В межах заявленого позову позивач вважає, що відповідачем не виплачено йому додаткову винагороду у розмірі 20100,00 грн. щомісячно, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 11 липня 2023 року по 14 вересня 2023 року включно, а також за період з 01 грудня 2023 року по 11 січня 2024 року; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік; грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік; грошове забезпечення за період з 01 серпня 2023 року по 10 серпня 2023 року.
Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті цієї спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Статтею 2 Закону № 2232-XII визначено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Положеннями статті 3 Закону № 2232-XII передбачено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.19991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У частині другій статті 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Згідно пункту 3 розділу І Порядку № 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Згідно з нормами пункту 7 розділу І Порядку № 260 військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов'язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплата грошового забезпечення в разі вибуття військовослужбовців до нового місця служби за строк із дня, наступного за днем виключення зі списків особового складу військової частини, і до дня прийняття посади здійснюється за новим місцем служби в розмірі, встановленому за попереднім місцем служби, після зарахування їх на грошове забезпечення до цієї військової частини.
За час прийняття справ і посади військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, в межах строків, визначених чинним законодавством для прийняття та здавання справ і посади, виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за останньою займаною посадою, виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
У разі виникнення спірних питань щодо нарахування грошового забезпечення виплата здійснюється у безспірному розмірі до вирішення питань у встановленому чинним законодавством порядку.
Пунктом 8 розділу І Порядку № 260 встановлено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується:
щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;
одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.
Згідно з пунктом 14 Порядку № 260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Відповідно до пункту 16 розділу І Порядку № 260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Щодо грошового забезпечення за період з 01.08.2023 по 10.08.2023, то суд зазначає, що згідно довідок про грошове забезпечення та відрахування від 30.05.2024 №6490 та від 29.06.2024 №7411 військовою частиною НОМЕР_1 нараховано позивачу грошове забезпечення за серпень 2023 року в розмірі 23348,58 грн, яке складається з окладу за військовим званням - 530,00 грн, посадового окладу - 2730,00 грн, надбавки за особливості проходження служби - 2862,28 грн, премії - 17 226,30 грн.
Відтак, з вказаних довідок судом встановлено, що відповідачем 16.09.2023 нароховане грошове забезпечення ОСОБА_1 за серпень 2023 року та перераховано на картковий рахунок позивача в розмірі 22998,35 грн (з урахуванням відрахованого військового збору 1,5%). Вказане підтверджується також і наданою позивачем випискою по картковому рахунку ПриватБанку від 19.01.2024.
Тобто грошове забезпечення за період з 01.08.2023 по 10.08.2023 позивачу нараховане та виплачене, що виключає наявність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати останнього.
Щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік та грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, то суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 розділу XXIII Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (пункт 6 розділу XXIII Порядку №260).
Порядок виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань регламентовано розділом XXIV Порядку №260, пунктом 1 якого передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 7 розділу XXIV Порядку №260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Одночасно суд зазначає, що за правилами п. 9 розділу XXIV Порядку №260 Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Так, дослідженими судом довідками про грошове забезпечення та відрахування від 30.05.2024 №6490 та від 29.06.2024 №7411 та випискою по картковому рахунку позивача ПриватБанку від 19.01.2024 підтверджується, що позивачу 30 вересня 2023 року було нараховано та виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік у сумі і 22998,35 грн (з урахуванням відрахованого військового збору 1,5%) та грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік у сумі і 22998,35 грн (з урахуванням відрахованого військового збору 1,5%).
Додатково відповідачем надано відомість зарахувань заробітної плати за 30.09.2023, в якій підтверджено виплату зазначених видів грошового забезпечення позивачу, що виключає наявність бездіяльності відповідача щодо їх не нарахування та невиплати.
Отже, відповідні позовні вимоги заявлені позивачем безпідставно і підстави для їхнього задоволення відсутні.
Щодо позовних вимог про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити в повному обсязі оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років та додаткову винагороду у розмірі 20100,00 грн, установлені постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 11 липня 2023 року до 14 вересня 2023 року, а також з 01 грудня 2023 року по 11 січня 2024 року, то суд зазначає таке.
Розділом XXVIII Порядку № 260 визначено порядок виплати грошового забезпечення у період перебування у розпорядженні або звільнення від посад.
Так, відповідно до вимог даного розділу Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.
Час перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, тимчасового виконання обов'язків (але не більше ніж два місяці) за вакантною посадою, перебування під вартою (цілодобовим домашнім арештом) виключається із загального періоду перебування в розпорядженні.
Грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування у розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за винятком випадків продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України.
Грошове забезпечення військовослужбовців під час перебування у розпорядженні підлягає перерахунку в разі набуття права на збільшення розмірів окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, а також змін у нормах грошового забезпечення.
Згідно з наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98, (який, як у ньому зазначено, застосовується з 24 лютого 2022 року) внесені зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
В свою чергу з 01.02.2023 порядок виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану унормовано нормами розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197.
Згідно з положеннями пункту 2 розділу XXXIV Порядку на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
Військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою в повному обсязі. Після перебування в розпорядженні понад два місяці і до дня закінчення перебування в розпорядженні таким військовослужбовцям щомісячно виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20 100 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування в розпорядженні).
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин (пункт 8 розділу XXXIV Порядку).
Згідно з вимогами п. 1-1 Постанови №168 на період воєнного стану: військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, після перебування у розпорядженні понад два місяці (за які вони втратили право на отримання грошового забезпечення в повному обсязі за останніми займаними посадами) і до закінчення перебування у розпорядженні щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень.
Так, згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.02.2023 №58 солдат ОСОБА_1 вважається таким, що 24.02.2023 отримав поранення поблизу населеного пункту ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання та був евакуйований до лікарні у н.п. Рай-Олександрівка.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.03.2023 №64 солдата ОСОБА_1 , який перебуває на довготривалому лікуванні, звільнено від займаних посад і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.07.2023 №185 солдата ОСОБА_1 , який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 вважати таким, що прибув до пункту постійної дислокації, АДРЕСА_1 з лікування з комунального підприємства «Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни», м. Рівне.
Відтак, суд звертає увагу, що саме з 01.07.2023, коли позивач прибув з лікування до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , починається відлік двомісячного строку перебування позивача в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 . І лише після перебування понад два місяці, як визначено Постановою №168, таким військовослужбовцям щомісяця виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень.
Водночас, Постанова №168 та Порядок №260 виключає із загального перебування в розпорядженні час, коли військовослужбовець перебуває у відпустці та на лікуванні.
Таким чином, до спливу 2 місячного строку військовослужбовець отримує грошове забезпечення, яке він отримував до зарахування в розпорядження. Після спливу цього строку військовослужбовцю виплачується додаткова винагорода в розмірі 20 100 гривень за умови, що такий військовослужбовець у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнаний військово-лікарською комісією обмежено придатним до військової служби або непридатним до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців.
Суд зауважує, що одночасно отримувати повне місячне грошове забезпечення та додаткову винагороду в розмірі 20100 гривень немає підстав.
У свою чергу, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.08.2023 №238, солдата ОСОБА_1 , який знаходиться в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що вибув з пункту постійної дислокації, АДРЕСА_1 у частину щорічної відпустки за 2023 рік до АДРЕСА_2 ) діб з урахуванням 2 (двох) діб для переміщення до місця проведення відпустки, з 22 серпня 2023 року по 07 вересня 2023 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.09.2023 №260 солдата ОСОБА_1 , який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 вважати таким, що прибув до пункту постійної дислокації, АДРЕСА_1 з частини щорічної основної відпустки за 2023 рік з 08.09.2023.
Отже, враховуючи вищевикладене, під час перебування позивача у частині щорічної основної відпустки за 2023 рік, рахунок двомісячного терміну перебування у розпорядженні командира переривається на час перебування військовослужбовця у відпустці.
Тобто, позивач знаходився на лікуванні після отриманого поранення та 01.07.2023 прибув до військової частини, де знаходився по 21.08.2023 (52 дні перебування в розпорядженні), тому виплачується грошове забезпечення в тому розмірі, яке позивач отримував до зарахування в розпорядження.
В подальшому, позивач 08.09.2023 прибув з відпустки, відповідно облік днів знаходження в розпорядженні поновлено і два місяці наступило 15.09.2023.
Таким чином, позивач, набув право на отримання окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та додаткової винагороди у розмірі 20 100 гривень не з 11 липня 2023 року, а з 15.09.2023, тобто після спливу двомісячного терміну перебування ОСОБА_1 у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні.
Так, згідно довідки про грошове забезпечення та відрахування від 29.06.2024 №7411 ОСОБА_1 нараховано та перераховано на картковий рахунок додаткову винагороду, яка обрахована пропорційно із 20100 гривень, за наступні періоди:
- за вересень 2023 року - 9899,25 грн (з урахуванням кількості днів перебування позивача, після спливу двомісячного терміну у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 у вересні 2023 року, з урахуванням відрахованого військового збору 1,5%);
- за жовтень 2023 року - 19798,50 грн (з урахуванням відрахованого військового збору 1,5%);
- за листопад 2023 року - 19798,50 грн (з урахуванням відрахованого військового збору 1,5%);
- за грудень 2023 року - 19798,50 грн (з урахуванням відрахованого військового збору 1,5%);
- за січень 2024 року - 7025,28 грн (з урахуванням відрахованого військового збору 1,5%).
Крім того, відповідачем виплачено грошове забезпечення за вересень 2023 року у сумі 10733,40 грн (з урахуванням відрахованого військового збору 1,5%).
Таким чином порушень відповідачем вимог чинного законодавства, якими врегульовано підстави, умови і порядок виплати спірної доплати, стосовно позивача не встановлено.
За висновками ВС, висловленими у постанові від 06.08.2024 у справі № 400/10311/23, Суд вказав, що обов'язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі. Позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності. Тобто обов'язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається. При цьому підставу позову повинен довести саме позивач.
Суд зважає на наведену вище позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 06.08.2024 по справі № 400/10311/23, та зауважує, що в межах розгляду цієї справи позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог.
Відповідно до статей 9, 90 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з пунктом 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Також суд враховує Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому зазначений Висновок акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а, крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Перевіривши обґрунтованість ключових доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
Суддя Віятик Наталія Володимирівна