Справа № 674/1098/23
Провадження № 1-кп/674/18/25
17 лютого 2025 рокум.Дунаївці
Дунаєвецький районний суд Хмельницької області
у складі: головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
учасників кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
представника потерпілої ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Дунаївці кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023242260000107 від 07 липня 2023 року за зміненим в порядку ст.338 КПК України обвинуваченням, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дунаївці Хмельницької області, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,-
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
ОСОБА_7 05 липня 2023 року близько 16 години 00 хвилин в с. Мала Побіянка Дунаєвецької міської територіальної громади Кам'янець - Подільського району Хмельницької області, перебуваючи в приміщенні будинку по АДРЕСА_1 в ході словесного конфлікту із колишньою співмешканкою ОСОБА_5 , яка відповідно до п.5 ст.3 Законому України «Про запобігання протидію домашньому насильству» є потерпілою, прийняв рішення про умисне спричинення тілесних ушкоджень останній.
Тоді ж ОСОБА_7 , реалізовуючи свій протиправний умисел, пов'язаний з домашнім насильством щодо особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та свідомо бажаючи їх настання, умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень потерпілій, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно кулаком правої руки наніс ОСОБА_5 один удар в область лівого ока, один удар кулаком правої руки в завушну область зліва, після чого силою пальців рук стиснув кисть лівої руки, в якій потерпіла тримала мобільний телефон, чим спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження у виді одного синця на лобі зліва, одного синця в завушній області зліва, одного синця на тильній поверхні лівої кисті між першими фалангами третього та четвертого пальців, що по ступені тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, дії ОСОБА_7 кваліфікуються за ч. 1 ст.125 КК України, як спричинення умисного легкого тілесного ушкодження.
В ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_7 винуватим себе в інкримінованому йому проступку не визнав. Пояснив суду, що потерпіла ОСОБА_5 05.07.2023 приїхала до нього додому і робила вчинки, які його компроментують, кричала, почала його знімати на телефон, тоді він видер у неї телефон, і вибіг на вулицю, в одній руці тримав телефон, а в іншій тримав собаку, ніяких тілесних ушкоджень не спричиняв. Конфлікт тривав п'ять хвилин. По обличчю потерпілої ніяких тілесних ушкоджень не наносив. Коли лівою рукою вхопився за телефон, міг можливо схопити телефон разом з рукою. Вона била і кусала ОСОБА_7 , поліцейські бачили у нього був укус, але він у поліцію не звертався. Коли приїхала поліція він віддав телефон і вони разом з потерпілою випили за мирову, а потім ОСОБА_5 забрала свої речі та повідомила, що буде писати заяву в поліцію на нього за те, що він її обзивав. Факт нанесення тілесних ушкоджень заперечує. Також вказав, що проживали разом з потерпілою близько двох тижнів, планували життя разом, ОСОБА_7 зробив всі умов для проживання дітей потерпілої.
Захисник наполягав на тому, що пред'явлене обвинувачення є безпідставним, вказав на відсутність обтяжуючої обставини - вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах, оскільки факт спільного проживання однією сім'єю не підтверджено , обвинувачена перебувала в зареєстрованому шлюбі.
Незважаючи на невизнання вини, оцінивши доводи обвинувачення та захисту, висновок суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, ґрунтується на сукупності наведених нижче доказів, досліджених судом.
Так, потерпіла ОСОБА_5 пояснила суду, що приблизно о 16 годині 05.07.2023 прийшла до обвинуваченого, з яким раніше разом проживали та вели спільне господарство, щоб забрати речі. Проживали разом з 06 червня по 25 червня 2023 року. 25 червня 2023 року вона з дітьми виїхала і все майно залишила. В них з обвинуваченим виникла суперечка, ОСОБА_7 сказав, що вона вина йому 60000 тисяч гривень за догляд за тваринами. Коли почала збирати свої речі, він почав її обзивати, вона тримала телефон в руках та включила його, обвинувачений її штовхнув і вона вдарилась об холодильник, потім схопив за горло, погрожував, вдарив кулаком в голову. Вона хотіла забрати речі і почала тікати, ОСОБА_7 її наздогнав та повалив на землю і почав видирати телефон. Вона віддала телефон і побігла через садок до сусідів його родичів, просила їх викликати поліцію вони відмовились, бо бояться його, тоді зателефонувала його мамі, вона також відмовилась викликати поліцію тоді потерпіла сама зателефонувала у поліцію. Уже разом з поліцією повернулась на господарство ОСОБА_7 , він почав кричати на поліцейських. Вона поїхала до лікарні відразу після події і лежала всю ніч, на другий день зранку її оглянув медексперт.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що до неї прийшла потерпіла в збудженому стані та сказала, що її побив обвинувачений ОСОБА_7 , забрав в неї телефон, зовнішніх тілесних ушкоджень не бачила, зі свого домогосподарства конфлікту не чула.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що з потерпілою ОСОБА_5 він знайомий ще до «ковідного часу». Обвинувачений ОСОБА_7 телефонував йому та на підвищених тонах з погрозами забороняв спілкуватись з ОСОБА_5 , так як вони є чоловіком та дружиною.
Також, вина обвинуваченого підтверджується дослідженими судом письмовими доказами:
- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно якого 07 липня 2023 року за № 12023242260000107 були внесені відомості про спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 за попередньою кваліфікацією за ч.1 ст.125 КК України ( а.п. 1,8);
- даними протоколу прийняття заяви ОСОБА_5 про вчинення кримінального правопорушення від 07 липня 2023 року, де вона повідомила про нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 (а.п.4);
- протоколом слідчого експерименту та фототаблицями до нього від 07 липня 2023 року, згідно якого потерпіла в присутності понятих пояснила та показала, як, де, та при яких обставинах обвинувачений спричинив їй тілесні ушкодження (а.п. 24-35);
- протоколом огляду місця події та фототаблицями до нього від 08 липня 2023 року, згідно яких в приміщенні будинку АДРЕСА_1 , виник конфлікт між обвинуваченим та потерпілою (а.п.44-48);
- висновками експертів №104 від 10 липня 2023 року та №105 від 10 липня 2023 року, згідно яких у ОСОБА_5 виявлено тілесні ушкодження: по одному синцю на лобі зліва, в завушній області зліва, на тильній поверхні лівої кисті між первиними фалангами третього та четвертого пальців. Встановлені у ОСОБА_5 тілесні ушкодження утворилися від неодноразової місцевої дії тупого твердого предмету, індивідуальні особливості якого не відтворилися, могли виникнути в час, можливо, при обставинах на яких наполягає остання під час проведення експертизи. Дані ушкодження, в своїй сукупності, відносяться до легких тілесних ушкоджень, (а.п.12-13, 37 -38);
Наведені висновки експертиз проведені кваліфікованими експертами, які, відповідно до ЗУ "Про судову експертизу", мають право на проведення експертиз, належним чином аргументовані, містять відповіді на усі поставлені питання, висновки обґрунтовані дослідницькою частиною, фактичні дані викладені у висновках мають доказове значення.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів, суд як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені докази в їх сукупності, з точки зору їх належності, допустимості, достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_7 в судовому засіданні доведена «поза розумним сумнівом», та його дії правильно кваліфіковано за ч.1 ст.125 КК України, оскільки останній умисно заподіяв потерпілій легкі тілесні ушкодження.
При призначенні покарання, суд згідно із вимогами ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має зареєстроване місце проживання.
Обставин, що пом'якшують покарання згідно ст.66 КК України судом не встановлено.
Обставиною, яка обтяжує покарання є вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах. Суд відхиляє твердження сторони захисту стосовно відсутності факту наявності зазначеної обтяжуючої обставини, оскільки і потерпіла і обвинувачений підтвердили в ході судового розгляду факт спільного проживання, обвинувачений наголосив, що створив всі умови для проживання дітей потерпілої. Перебування ОСОБА_5 в зареєстрованому шлюбі не спростовує вказаної обставнини, оскільки може стосуватись інших осіб, крім подружжя.
Згідно з частиною другої статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання.
Враховуючи наведене, характер та ступінь тяжкості скоєного, особу обвинуваченого, обставини правопорушення, суд дійшов висновку, що до обвинуваченого слід застосувати покарання, яке суд вважає доцільним і достатнім для його виправлення у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст.125 КК України.
Підстав для застосування до обвинуваченого більш тяжкого покарання, суд не вбачає.
Суд також не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого обмежувальних заходів передбачених ст.91-1 КК України, оскільки на час розгляду крмінального провадження ОСОБА_5 проживає в іншій країні, будь-яких відносин з ОСОБА_7 не підтримує.
Цивільний позов у провадженні не заявлено.
Запобіжний захід не обирався.
Процесуальні витрати та речові докази відсутні.
Керуючись ст.ст.368, 370, 374 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 коп.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду
протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку може бути отримана в суді учасниками судового провадження.
Обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку в день його проголошення.
Суддя ОСОБА_1