Справа №381/2348/24
Провадження №2/672/16/25
18 лютого 2025 року м.Городок
Городоцький районний суд Хмельницької області у складі:
головуючої - судді Пономаренко Л.Е.,
за участю: секретаря судового засідання Шкробот К.І.,
представника позивача- ОСОБА_1 -в режимі відеоконференції,
представника третьої особи: Органу опіки та піклування Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області- Семенкова М.В.-в режимі відеоконференції,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Городку Хмельницької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовомОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дітей та позбавлення батьківських прав, треті особи: служба у справах дітей та сім'ї ВК Фастівської міської ради, Орган опіки та піклування Фастівської районної ради Київської області, Орган опіки та піклування Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області,
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів у розмірі 149184,95 грн., неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 44224,39 грн. та позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та понесених судових витрат. Свої вимоги обґрунтовує тим, що на підставі судового наказу виданого Городоцьким районним судом Хмельницької області 30.08.2021 у справі №672/897/21 про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання двох малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти на їх утримання в розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів до досягнення ними повноліття. Однак відповідач жодного разу не сплатив аліменти на утримання дітей, заборгованість по їх сплаті з 24.02.2021 по 01.04.2024 становить 149184,95 грн. При цьому, пеня за прострочення сплати аліментів згідно розрахунку позивача становить 44224,39 грн. ОСОБА_2 самостійно виховує та утримує дітей, батько тривалий час не приймає участі у їх вихованні та утриманні, не цікавиться їх здоров'ям, життям, взагалі не спілкується з дітьми. За даних обставин позивач звернулася до суду з позовом, просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітніх синів та стягнути заборгованість по сплаті аліментів та пеню за прострочення їх сплати.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, представник позивача в судовому засіданні лише зазначила про підтримання позовних вимог без пояснень фактичних обставин справи. З якого моменту батько не займається утриманням та вихованням дітей відповісти не змогла.Зауважила, що не вбачає підстав для явки дітей в судове засідання для з'ясування їхньої думки. Від позовних вимог в частині стягнення аліментів представник позивача усно відмовилася.
Відповідач належним чином, у відповідності до вимог п.2 ч.7, п.1 ч.8 ст.128 ЦПК України, повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, відзиву не подав.
Відповідно до ч.3ст. 211, ч.1ст.223, ч.1ст.280, ст.281 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності відповідача на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.
Представник служби у справах дітей та сім'ї ВК Фастівської міської ради належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Представник Органу опіки та піклування Фастівської районної ради Київської області належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Представник Органу опіки та піклування Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області позовні вимоги підтримав та зазначив, що рішенням виконавчого комітету Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області від 28.11.2024 №278-16 було затверджено висновок служби у справах дітей та сім'ї про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Обґрунтовуючи прийняте рішення, зазначив, що приймаючи рішення щодо доцільності позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітніх дітей орієнтувалися по наявній нотаріально посвідченій заяві ОСОБА_3 . На засіданні комісії думку дітей не заслуховували, позицію батька не з'ясовували. Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача зробили на підставі акту обстеження і з'ясування того, що мати в змозі самостійно виховувати дітей.
Заслухавши пояснення представника позивача, пояснення представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 20.09.2013 перебували у зареєстрованому шлюбі, від даного шлюбу мають двоє малолітніх дітей: сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Городоцького районного суду від 01 жовтня 2021 року шлюб між подружжям розірвано.
30.08.2021 Городоцьким районним судом винесено судовий наказ про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - в розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку , щомісячно, починаючи з дня звернення до суду, тобто з 24 лютого 2021 року і до досягнення дітьми повноліття.
Згідно довідки-розрахунку виданої Городоцьким відділом державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо виплати аліментів заборгованість ОСОБА_3 по сплаті аліментів за період з 24.02.2021 по 01.05.2024 становить 149184, 95 грн.
18 січня 2023 року ОСОБА_3 написав заяву про позбавлення його батьківських прав відносно малолітніх дітейОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Дану заяву посвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області.
На підтвердження своїх позовних вимог щодо невиконання відповідачем батьківських обов'язків позивачем подано довідку опорного закладу освіти «Калинівськтй академічний ліцей-освітній центр» Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області від 09.01.2024, згідно якої встановлено, що батько ОСОБА_3 зі слів класного керівника ОСОБА_8 , навчанням та вихованням сина ОСОБА_5 , учня 3-А класу не цікавиться, батьківські збори не відвідує.
Згідно довідки опорного закладу освіти «Калинівськтй академічний ліцей-освітній центр» Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області від 09.01.2024, встановлено, що батько ОСОБА_3 зі слів класного керівника ОСОБА_9 , навчанням та вихованням сина ОСОБА_10 , учня 4-В класу не цікавиться, батьківські збори не відвідує.
Згідно акту обстеження №172 від 21.02.2024 умов проживання, встановлено, що ОСОБА_2 разом з дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживає по АДРЕСА_1 .
Рішенням № 278-16 від 28 листопада 2024 року Виконавчого комітету Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно його малолітніх синів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У висновку вказано, що діти проживають з матір'ю ОСОБА_2 , батько ОСОБА_3 участі у вихованні дітей не приймає, не цікавиться їх життям та здоров'ям, не надає коштів на їх утримання, має заборгованість по сплаті аліментів з 24.02.2021 по 01.10.2024 в сумі 181362,06 грн..
Щодо заявлених позовних вимог позивачки про стягнення заборгованості по сплаті аліментів в сумі 149184,95 грн. суд прийшов до наступного висновку.
30.08.2021 Городоцьким районним судом винесено судовий наказ про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - в розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку , щомісячно, починаючи з дня звернення до суду, тобто з 24 лютого 2021 року і до досягнення дітьми повноліття.
На момент розгляду справи діти не досягли повноліття, виконавче провадження щодо стягнення аліментів продовжується.
Статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду.
Відповідно до частин третьої, восьмої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Отже суд вирішує питання заборгованості лише в разі спору про її розмір.
Зазначений висновок викладений в правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц.
В даному випадку судом не встановлено наявності спору щодо розміру заборгованості.
Таким чином, враховуючи те, що відповідна заборгованість за аліментами визначена в порядку виконання судового наказу Городоцького районного суду від 30 серпня 2021 року про стягнення аліментів, який підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», вимога ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів в сумі 149184,95 грн. може спричинити подвійне стягнення аліментів, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості по сплаті аліментів в сумі 149184,95 грн. задоволенню не підлягають.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів в розмірі 44224,39 грн.
Відповідно до ч. 1ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення аліментів.
Таким чином, під час розгляду справ про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів підлягають встановленню, як наявність самої заборгованості та її розмір, так і наявність чи відсутність вини платника аліментів у її виникненні.
Однак, відповідач не надав доказів існування обставин, які об'єктивно перешкоджали йому сплачувати аліменти на підставі рішення суду, а отже не довів відсутність своєї вини у виникненні заборгованості по аліментах.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожний місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а, отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1 % за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, в який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, в якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості), та помножити на один відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів прострочення х 1 %. За цим правилом обчислюється пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обчисленої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Окрім того, при обчисленні розміру слід виходити із розміру заборгованості, який визначений державним виконавцем у розрахунку та існував на час звернення отримувача аліментів до суду з цим позовом, а тому суд визначаючи розмір пені за прострочення сплати аліментів керується розрахунком державного виконавця щодо розміру заборгованості по аліментах, яка станом на 01.05.2024 року становила 149184,95 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком виданою Городоцьким відділом державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 02.05.2024.
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 183/1433/17.
Так, розрахунок неустойки (пені) з урахуванням розрахунку державного виконавця за період з 24.02.2021 по 01.05.2024 становить 44224,39 грн..
Розрахунок відповідає вимогам ч. 1 ст. 196 СК України та проведений на підставі розрахунку державного виконавця щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів.
На підставі зазначеного, аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, враховуючи, що заборгованість по сплаті аліментів виникла з вини ОСОБА_3 , який не сплачував аліменти, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 44224,39 грн., що не перевищує 100 відсотків заборгованості.
Щодо заявлених позовних вимог про позбавлення батьківських прав.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
У § 54, 57, 58 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.
Суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина може вважатися доведеною, якщо інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Особливістю даної справи, є те, що до позовної заяви про позбавлення батьківських прав позивачем долучено заяву ОСОБА_3 від 18.01.2023, посвідчену приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Семенець О.А, зареєстровану в реєстрі за № 65.
У цій заяві ОСОБА_3 зазначив, що дає свою згоду на позбавлення його батьківськх прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , просить суд справу розглянути без його участі, з позовною заявою погоджується.
У частинах першій, четвертій статті 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Отже, в розумінні приписів статті 206 ЦПК України суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову, якщо це суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Відповідно до частин другої, третьої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
З огляду на викладені норми права, враховуючи позицію Верховного Суду, икладену в постанові 10.11.2023 по справі №401/1944/22, суд дійшов до висновку, що заява відповідача, в якій він визнає позовні вимоги (які на момент складання заяви ще не були сформовані) та дає згоду на позбавлення його батьківських прав, не можуть слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини.
Принципи цивільного судочинства, такі як рівність усіх учасників перед законом і судом, змагальність сторін та диспозитивність реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов'язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються в справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення.
Враховуючи, що у матеріалах справи немає беззаперечних та достатніх доказів, які б підтверджували винну та свідому поведінку ОСОБА_3 щодо ухилення від участі у вихованні дітей, умисне і свідоме нехтування обов'язками батька, суд прийшов до висновку про невстановлення правових підстав для позбавлення відповідача батьківських прав стосовно його малолітніх дітей.
Верховний Суд у постанові від 25 березня 2019 року у справі № 165/2240/16-ц зауважив, що при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини надається належна увага згідно з її віком і зрілістю.
Також у постанові ВС від 28 жовтня 2020 року у справі № 241/47/19 зауважено, що з досягненням віку десяти років у дитини з'являється право не лише бути вислуханою і почутою, а й брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема у визначенні місця проживання. Аналогічна правова позиція також викладена у постанові КЦС ВС від 25 липня 2019 року у справі № 761/15172/17-ц; постанові КЦС ВС від 18 грудня 2018 року у справі № 610/2531/17; постанові КЦС ВС від 23 травня 2018 року у справі № 761/15172/17-ц.
На момент розгляду справи ОСОБА_6 виповнилося 11 років, Юрію - 9 років. Стороною позивача не надано пояснень щодо неможливості дітям такого віку висловити свою думку.
Таким чином, суд був позбавлений можливості з'ясувати думку дітей, так як проти цього заперечував представник позивача. З пояснень представника органу опіки та піклування вбачається, що думка дітей також не була з'ясована при комісійному розгляді питання.
Підсумовуючи, суд вважає необхідним зазначити, що позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам стосовно дітей на їх виховання, захист їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дітьми, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивачкою не доведено.
Що стосується заявленої представником позивача усної заяви про відмову від позовних вимог в частині стягнення аліментів, суд вважає за необхідним наголосити, що в розумінні ст.49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від всіх або частини існуючих позовних вимог. Оскільки позовна вимога про стягнення аліментів не заявлялась, відмова від такої вимоги судом не приймається.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до п. 3 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» із відповідача в порядку ст.141 ЦПК України в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 280-282, 354 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 пеню за несвоєчасну сплату аліментів за період з 24.02.2021 по 01.05.2024 в розмірі 44224 (сорок чотири тисячі двісті двадцять чотири) гривні 39 копійок.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Городоцького районного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Представник позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце знаходження: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей та сім'ї ВК Фастівської міської ради, ЄДРПОУ 36491723, місце знаходження: площа Соборна, буд.1, м.Фастів Київська область, 08500.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Фастівської районної ради Київської області, ЄДРПОУ 20626701, місце знаходження: площа Соборна, буд.1, м.Фастів Київська область, 08500.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області, місце знаходження:вул.Центральна,буд.57, смт.Калинівка Фастівський район Київська область, 08623.
Суддя Л.Е.Пономаренко.