Справа № 766/6113/23
н/п 2/766/5621/25
16 січня 2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого Булах Є.М.,
секретар судового засідання Арутюнова К.А.
справа №766/6113/23; провадження №2/766/5621/25
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за
позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 )
відповідача ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 )
предмет та підстави позову: про стягнення боргу за договором позики
учасники справи: не з'явилися
негайно після закінчення судового розгляду по суті ухвалив рішення про наступне та,-
встановив:
І. Виклад позиції позивача.
У вересні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за договором позики, у якому, з урахуванням заяви на усунення недоліків, просив:
стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в рахунок погашення боргу за договором позики в розмірі 3 000,00 Євро, що становить в еквіваленті 119 217,30 грн. та грошові кошти в рахунок сплати процентів від суми позики 2 300,00 Євро, що становить 91 399,93 грн.;
здійснити розподіл судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18.01.2021 сторони уклали договір позики у формі розписки, за умовами якого позивач надав відповідачці 3 000,00 Євро, а остання зобов'язалася повернути ці кошти до 18.06.2021.
06.10.2021 сторони за взаємною згодою продовжили строк повернення позики до 30.03.2022 року, про що письмово зазначили у розписці.
Однак, в порушення умов договору, ст.. 526, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 1049 ЦК України, відповідачка позичену суму коштів не повернула, передбачені Договором відсотки не сплатила, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 3 000,00 Євро основного боргу та 2 300,00 Євро відсотків із розрахунку по 100,00 Євро за кожен місяць за період з 18.01.2021 року по 01.09.2023 року.
ІІ. Виклад позиції відповідача.
15.11.2024 адвокат Кравцов С.І., діючи в інтересах відповідачки ОСОБА_2 , через систему «Електронний суд» подав відзив, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відповідачка у грудні 2021, після відчуження належної їй із чоловіком спільної квартири, повернула позивачу усі кошти по розписці, з урахуванням відсотків на момент такого повернення.
Розписку про отримання повернених коштів ОСОБА_1 відповідачу не надав, оригінал договору позики не повернув та використовуючи наявний у нього оригінал договору, намагається повторно неправомірно стягнути з відповідача грошові кошти.
Додатково зауважив, що відсотки позивач може нараховувати виключно в межах строку його дії. У позивача відсутні правові підстави для нарахування відсотків за користування позикою у період з 18.07.2021 по 06.10.2021, оскільки сторонами констатовано факт наявності боргу у розмірі 3 000,00 Євро станом на 06.10.2021 та про жодні несплачені відсотки за період з 18.01.2021 по 18.06.2021 мови не йде.
Після продовження терміну дії договору позики 06.10.2021, відсотки за користування грошовими коштами нараховувалися 30.10.2021 та 30.11.2021. Враховуючи погашення боргу відповідачем на початку грудня 2021 року нарахування відсотків за договором повинно бути припинено. Крім того, нарахування відсотків поза строком дії договору (до 31.03.2022) суперечить вимогам чинного законодавства.
ІІІ. Виклад позиції позивача у відповіді на відзив.
26.11.2024 представник позивача - адвокат Салтан Р.В. подав відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Зазначив, що відповідачкою не надано доказів на підтвердження погашення заборгованості за договором позики.
Крім того, оскільки при укладенні договору сторони визначили сплату відсотків за користування грошовими коштами у твердій сумі, які відповідач зобов'язалася сплачувати за весь час користування позикою у розмірі 100,00 Євро за кожен місяць, то такий розрахунок за користування позикою у твердій сумі є правомірним.
Оскільки 06.10.2021 при продовженні строку повернення позики, відповідачем підтверджено згоду виплати відсотків в узгодженому розмірі, позивачем розраховано суму відсотків в розмірі 2 300,00 Євро із розрахунку по 100,00 Євро за кожен місяць за період з 06.10.2021 року по 01.09.2023 року, тобто за 23 місяці.
ІV. Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 26.01.2024 року позовну заяву залишено без руху, заявнику надано строк на усунення вказаних недоліків позову.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 05.08.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 05.09.2024 року.
30.08.2024 року від представника позивача Салтан Р.В. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів на підтвердження повноважень представника позивача.
04.09.2024 позивач подав заяву про виклик та допит свідка.
05.09.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи без участі позивача, позовні вимоги підтримав у повному розмірі, просив позов задовольнити. Не заперечував проти розгляду справи у заочному порядку.
У зв'язку із неявкою відповідача у судове засідання розгляд справи відкладено на 09.10.2024 року.
09.10.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява про відкладення судового засідання на іншу дату.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином. Про причини неприбуття суд не повідомлявся.
У зв'язку із клопотанням позивача про відкладення розгляду справи, судове засідання відкладено на 22.10.2024 року.
21.10.2024 року від представника відповідача Кравцова С.І. через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення судового засідання.
У зв'язку із перебуванням Головуючого у нарадчій кімнаті з розгляду іншої кримінальної справи судове засідання не відбулося. Розгляд справи призначено на 28.11.2024 року.
15.11.2024 адвокат Кравцов С.І., діючи в інтересах відповідачки ОСОБА_2 , подав відзив на позовну заяву.
26.11.2024 представник позивача - адвокат Салтан Р.В. подав відповідь на відзив.
27.11.2024 року від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про розгляд справи без участі сторони відповідача. Проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
У зв'язку з масованою ракетною атакою, знеструмленням сусіднього регіону та проведенням ремонтних робіт, з 28.11.2024 року з 05.45 год до 30.11.2024 року до 18.53 год. в установі Херсонського міського суду Херсонської області було відсутнє енергопостачання, судове засідання не відбулося. Розгляд справи призначено на 12.12.2024 року.
12.12.2024 року представник відповідача через систему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача. Проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
У зв'язку із перебуванням головуючого у справі у нарадчій кімнаті з розгляду іншої кримінальної справи розгляд справи не відбувся. Судове засідання призначено на 16.01.2025 року.
15.01.2025 року представник відповідача через систему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача. Проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
16.01.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи без участі позивача. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Таким чином встановлено, що у судове засідання у час призначений для розгляду справи учасники справи не з'явилися, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Таким чином, розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані сторонами докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.
За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.
V. Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин.
18.01.2021 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 укладено договір позики у вигляді боргової розписки, відповідно до якої відповідач отримала від позикодавця в борг грошові кошти в сумі 3 000,00 Євро у присутності свідка ОСОБА_3 , та зобов'язалася повернути борг в повному обсязі до 18.06.2021 року з урахуванням погашення відсотків у розмірі 100 євро в місяць.
Факт отримання відповідачем позики у сумі 3 000,00 Євро підтверджено борговою розпискою про отримання позики від 18.01.2021 року, копія якої знаходиться в матеріалах справи.
06.10.2021 сторони засвідчили своїми підписами та у присутності свідка ОСОБА_3 , що станом на 06.10.2021 року заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 становить 3 000,00 євро з виплатою щомісячних відсотків в розмірі 100 євро до 30 числа кожного місяця.
Сторони домовилися продовжити строк дії позики до 31.03.2022 року.
VІ. Оцінка Суду.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
При вирішенні цивільного спору суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі.
У відповідності до ч. 2, ч. 3 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
ЦК України у ст.ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенні законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Таким чином, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, слід виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України слід встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України у постанові від 02.07.2017 року у справі №6-79цс14, відповідно до норм 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.
Системний аналіз наведених положень законодавства дає змогу визначити основні вимоги, дотримання яких при укладанні договору позики дозволяє виявляти справжню правову природу укладеного договору.
Так, договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш ніж у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
На підтвердження укладення договору і його умов може бути надано розписку позичальника або інший документ, що засвідчує передачу позичальнику позикодавцем певної грошової суми або певної кількості речей. При цьому, розписка може лише підтверджувати факт укладення договору позики і є необов'язковою.
Таким чином, письмовий договір позики та правильно складена письмова розписка позичальника (разом або кожній окремо) є самостійним підтвердженням існування між сторонами правовідносин, пов'язаних із наданням та отриманням у борг коштів.
В такому випадку договір позики, крім обов'язкових умов, повинен містити застереження, в якому зазначено, що позикодавець передав, а позичальник прийняв гроші у певній сумі або про те, що сторони підтверджують передання грошових коштів до (під час) підписання договору або інше.
Отже, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Враховуючи те, що 18.01.2021 р. між сторонами було укладено договір позики, суд приходить до висновку, що сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору та взяли на себе зобов'язання щодо виконання договору.
Уклавши договір позики на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов'язання виконувати умови, які були закріплені у договорі.
Згідно частини 2 статті 545 ЦК України якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це в розписці, яку він видає. Тобто, кредитор має виконати свій обов'язок з повернення боргового документа, або видачі розписки при неможливості повернення боргового документа під час прийняття виконання.
У ст. 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов'язку боржником, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов'язку.
Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на те, що після настання строку повернення позики, відповідач свої зобов'язання по поверненню отриманих грошових коштів не виконала, чим порушує права позивача, що стало підставою для звернення до суду з позовом.
Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦПК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
За договором позики сторони встановили строк дії позики до 18.06.2021 року, який у наступному пролонгували до 30.03.2022 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Сума основного боргу за договором позики становить 3000, 00 Євро.
Судовим розглядом встановлено факт неналежного виконання відповідачкою зобов'язання у встановлений договором строк. Доводи ОСОБА_2 про повернення позики та відсотків не підтверджуються жодними доказами. Договір купівлі-продажу квартири від 01.12.2021 року, на який вона посилається, не є належним доказом у справі та не стосується предмету розгляду цієї справи, оскільки жодна зі сторін цієї справи не є стороною договору, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення суми позики у розмірі 3000,00 Євро є такими, що гуртуються на вимогах закону та є такими, що підлягають задоволенню.
Позивач окрім основної суми боргу за договором позики також просить стягнути з відповідача відсотки за зобов'язанням.
Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Судом встановлено, що у договорі позики сторони обумовили сплату відсотків у розмірі 100,00 Євро на місяць.
Позивач заявив до стягнення з відповідачки заборгованість за відсотками у розмірі 2 300,00 Євро за період з 06.10.2021 по 01.09.2023 року.
Однак, такий розрахунок не відповідає вимогам Закону з наступних підстав.
Закінчення строку договору, належно виконаного лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору. Строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12.
Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Вказані висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі №910/4518/16 та які на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
Установивши, що строки дії договору позики, на підставі якого позивач нарахував відповідачу проценти за користування кредитними коштами, закінчився 31.03.2022, неправомірним є нарахування щомісячних платежів за межами строку дії договорів.
Отже, загальна суму відсотків за договором позики, які підлягають стягненню з відповідача за період з 06.10.2021 по 31.03.2022 року становить 600,00 Євро.
У постанові від 13.07.2022 року у справі №363/1834/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що грошовою одиницею України є гривня (частина перша статті 99 Конституції України). Але Основний Закон не встановлює заборони використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України). Тобто гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на території України за номінальною вартістю (частина перша статті 192 ЦК України), тоді як обіг іноземної валюти регламентований законами України. Приписи чинного законодавства, хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, у якому має бути виражене та виконане зобов'язання (частина перша статті 192, частина перша статті 524, частина перша статті 533 ЦК України), однак не забороняють вираження у договорі грошового зобов'язання в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на перерахунок грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України щодо іноземної валюти. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (частина друга статі 524 ЦК України). Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина друга статті 533 ЦК України). Як укладення, так і виконання договірних зобов'язань, зокрема позики, виражених через іноземну валюту, не суперечить законодавству України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошей (суму позики), тобто таку ж суму грошових коштів в іноземній валюті, яку він отримав у позику (частина перша статті 1046, частина перша статті 1049 ЦК України; див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 373/2054/16).
Встановлено, що на час звернення позивача до суду офіційний курс гривні щодо Євро становив 39,7391 грн/ 1 Євро.
Таким чином, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, та стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу за договором позики від 18.01.2021 року у розмірі 3 000, 00 Євро, що еквівалентно 119 217,30 грн., та відсотки за користування позикою у період з 06.10.2021 по 31.03.2022 року у розмірі 600,00 Євро, що еквівалентно 23 843,46 грн.
VІІ. Заходи забезпечення позову (заяви).
Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.
VІІІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до квитанції №101 від 18.07.2024 року позивачем сплачено 2 106,20 грн. судового збору. Оскільки позов задоволено частково (67,92%) стягненню з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування судового збору підлягає 1 430,61 грн.
Керуючись ст. 16, 202, 207, 1046-1049 ЦК України, ст. 19, 76-82, 141, 258, 259, 274-279, 280-283, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) заборгованість за борговою розпискою від 18.01.2021 року у розмірі 3 000, 00 Євро, що еквівалентно 119 217,30 грн - основного боргу та відсотки за користування позикою у період з 06.10.2021 по 31.03.2022 року у розмірі 600,00 Євро, що еквівалентно 23 843,46 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування судового збору 1 430,61 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Херсонського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 16.01.2025 року.
Суддя Є.М. Булах