Справа № 766/12305/24
н/п 2/766/2388/25
15.01.2025 року Херсонській міський суд Херсонської області у складі:
головуючої судді Шестакової Я.В.
за участю секретаря Сивкович О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -
Представник позивача - адвокат Трембач М.В. звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з позовною заявою до ОСОБА_2 в якій просить стягнути з відповідача кошти в сумі 600 000 грн. в рахунок виконання зобов'язань за договором позики, також просить стягнути судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.02.2022 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір фінансової поворотної позики грошових коштів в розмірі 600 000 грн, згідно якого встановили строк повернення позики - 31.12.2023 року. Отримані грошові кошти в передбачені строки відповідачем не повернуті, внаслідок чого утворилась заборгованість за договором позики, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 10.09.2024 року відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Позивач та його представник, в підготовче судове засідання не з'явилися, від представника позивача надійшла заява про підтримання позовних вимог та проведення розгляду справи без його участі.
Відповідач в підготовче судове засідання не з'явився, на адресу суд надав заяву про визнання позовних вимог в заявленій сумі та проведення розгляду справи без його участі.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового засідання суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
У відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 26.02.2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір позики, згідно з яким ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 600 000 гривень , які зобов'язувався повернути до 31.12.2023 року.
Також, між сторонами було складено розписку 26.02.2022 року у якій зазначено, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 у борг грошові кошти у розмірі 600 000 гривень, та зобов'язався їх повернути до 31.12.2023 року.
Судом досліджені оригінали договору позики та розписку.
У постанові Верховного суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-63 цс письмова форма договору позики через його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
До теперішнього час відповідач умов договору не виконала.
Відповідно до статті 202 ЦК України - правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 1047ЦК України передбачена письмова форма укладення договору позики.
У постанові Верховного суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-63 цс письмова форма договору позики через його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики є двостороннім правочином, а також одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмету позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Наявність у позивача оригіналу вказаного боргового документа є належним та допустимим доказом як факту отримання відповідачем від ОСОБА_1 позики та його волевиявлення у строк визначений в договорі повернути борг, так і невиконання відповідачем даного боргового зобов'язання у повному обсязі.
Таким чином суд приходить до висновку про доведеність існування між сторонами правовідносин за договорами позики, яким мотивовано позовні вимоги, позивачем підтверджено право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання.
На час розгляду справи відповідачем до суду не надано доказів часткового або повного виконання зобов'язання з повернення коштів за договором позики від 26.02.2022 року, а навпаки надано заяву про визнання позовних вимог.
Отже, враховуючи вищезазначені обставини та норми діючого законодавства та визнання позову відповідачем, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь суми позики у розмірі 600 000 грн є обґрунтованими та такими , що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» суд вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до вимог ч.1 ст.142 ЦПК України та ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки, при подачі позову, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 6000 грн, то з відповідача на користь позивача суд стягує 50 відсотків сплаченого позивачем судового збору в сумі 3000 грн.
Керуючись ст. ст. 202, 207, 526, 610, 626, 639, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 81, 141, 200, 206, 247, 258, 259, 263-265 ,354 ЦПК України, суд,-, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в розмірі 600 000 (шістсот тисяч) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого 22.07.2024 року за платіжною інструкцією № 33 в сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп.
Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у м. Херсоні Херсонської області повернути ОСОБА_1 50 відсотків сплаченого при зверненні до суду судового збору згідно з платіжною інструкцією № 33 в сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 15.01.2025 року
Суддя Я.В. Шестакова