Справа №463/1452/25
Провадження №3/463/458/25
18 лютого 2025 року м. Львів
Суддя Личаківського районного суду м. Львова - Стрепко Н.Л., з участю особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , вчительки української мови, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №128705 від 1 лютого 2025 року ОСОБА_1 1 лютого 2025 року о 18 год. 15 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила відносно своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_2 фізичне та психологічне домашнє насильство, а саме ображала та погрожувала, вдарила по руці, чим завдала шкоди її психічному здоров'ю, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
В судовому засіданні особа, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення заперечила. Пояснила, що батько дитини на даний час служить в ЗСУ, пересилає доньці гроші на картку, у зв'язку з чим остання отримавши безперешкодний доступ до грошових коштів за відсутності батьківського впливу стала неконтрольованою, відмовляється вчитись та ходити на додаткові заняття, без її дозволу купує і носить надто відкритий для її віку одяг, не виконує свої домашні обов'язки - вигулювати собаку та прибирати в її кімнаті. Вказала, що того дня забрала з шафи доньки частину речей попрати, оскільки вона на її неодноразові прохання самостійно не навела порядок в такій, однак донька повернувшись додому вирішила, що вона такі викинула, та вчинила сварку, викинула речі з її шафи. Зазначила, що намагалась провести з донькою виховну бесіду, доньку не обзивала, жодних образливих слів до неї не вживала. Як виховний захід забрала ноутбук, оскільки донька щовечора замість того, щоб вчитись, грає на такому в ігри. Також намагалась забрати мишку, однак донька не віддавала і вийшло, що вони тягнули таку в різні боки і дріт різко обірвався, через що випадково по інерції вдарила доньку по руці. Стверджує, що наміру вдарити доньку не мала, це відбулось випадково, фізичних заходів виховання до дитини ніколи не застосовує. Додатково вказала, що поліцію викликав хлопець доньки, після цих подій донька взагалі перестала її слухати, на будь яке зауваження грозить викликати поліцію.
Заслухавши пояснення особа, відносно якої складено протокол, вивчивши матеріали справи та наявні у ній докази, приходжу до наступного.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
З огляду на ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КУпАП адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Так положеннями ч. 2 ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративну відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, а саме за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Пунктом 14 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» встановлено, що психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
А відповідно до п. 17 такої фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Водночас згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
А згідно з ч. 1 ст. 172 СК України дитина зобов'язана піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
При цьому згідно з ч. 1 ст. 12 Закону батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Окрім того статтею 15 Закону визначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Батьки мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Так протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №128705 від 1 лютого 2025 року ОСОБА_1 вміняється вчинення домашнього насильства відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , а саме психологічного насильства, що полягало в образах та погрозах, та фізичного насильства, яке полягало в ударі по руці.
Водночас, як з письмових пояснень ОСОБА_1 , так і з письмових пояснень її доньки ОСОБА_3 вбачається, що сварка між ними відбулась у зв'язку з тим, що дитина на прохання матері не прибирла у себе в кімнаті та коли це зробила мама вирішила, що така викинула її речі, і після цього викинула речі з шафи мами, відмовилась допомогти поскладати такі назад. Пояснення неповнолітньої ОСОБА_3 не містять відомостей, з яких би вбачалось, що ОСОБА_1 вчинила до неї будь-які дії, які виходили б за межі сімейного виховання, та які можна було б трактувати як вчинення психологічного насильства. При цьому, відповідно до вказаних вище норм законодавства на батьків покладено як право так і обов'язок виховувати дитину, готувати її до самостійного життя та праці, а діти в свою чергу зобов'язані піклуватись про батьків та допомагати їм. Відповідно до форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства за результатами бесіди з ОСОБА_3 наявний низький ризик вчинення щодо неї ОСОБА_1 домашнього насильства.
Також положеннями ч. 2 ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність лише за умисне вчинення дій фізичного характеру, однак з пояснень ОСОБА_1 , які є послідовними, відповідають матеріалам справи, а відтак беруться судом до уваги, вбачається, що остання не мала наміру вдарити доньку, це відбулось випадково.
Враховуючи наведене вище та оскільки будь-яких інших доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення окрім протоколу адміністративні матеріали не містять, такий не може бути сам по собі підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, відтак суд приходить до висновку, що провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 слід закрити у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 173-2, 245, 247, 180, 283, 284 КУпАП, -
провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити у зв'язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Личаківський районний суд м. Львова.
Суддя: Стрепко Н.Л.