Справа № 462/8790/24
(заочне)
17 лютого 2025 року м.Львів
Залізничний районний суд м.Львова в складі головуючого - судді Колодяжного С.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
встановив:
АТ «СК «ІНГО» 19.11.2024 року звернулося в Залізничний районний суд м. Львова із позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 242012,68 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування.
Свої вимоги мотивує тим, що 05.07.2022 року на автодорозі М10-01 Західний обхід м.Львова 1 км+300 м відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Renault», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля марки «Suzuki», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та який належить ТОВ «ОТП Лізинг». На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Suzuki» була застрахована в АТ «СК «ІНГО. Постановою Залізничного районного суду м.Львова від 28.07.2022 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності. Позивач на підставі страхового акта №5248493 від 08.11.2022 року здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 370512,68 грн. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Renault» була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта», ліміт відповідальності за шкоду майна - 130 000 грн., франшиза - 1500 грн. Оскільки розмір витрат позивача на виплату страхового відшкодування складає 370512,68 грн., при цьому полісом №ЕР/205985934 покрито лише частину шкоди, то залишок шкоди підлягає стягненню з відповідача. На підставі викладеного, просить стягнути з відповідача 242012,68 грн. в порядку суброгації різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.
Ухвалою судді Залізничного районного суду м.Львова від 06.01.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч.8 ст.178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч.2 ст.281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 Заочний розгляд справи.
За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, дослідивши подані у справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до положень ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зі змісту ст.76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що 25.12.2014 року між ПрАТ «АСК «Інго Україна» та ТОВ «ОТП Лізинг» укладено Генеральну угоду №250598470.14 добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків, предметом договору, зокрема є транспортний засіб марки «Suzuki», номерний знак НОМЕР_2 (а.с.39-46).
Також встановлено, що 05.07.2022 року о 19.30 год. на автодорозі М10-01 Західний обхід м.Львова 1 км+300 м відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Renault», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля марки «Suzuki», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 28.07.2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн. (а.с.82).
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На підставі повідомлення про випадок №4921064 від 05.07.2022 року (а.с.48), страхового акта №5248493 від 08.11.2022 року (а.с.64), та розпорядження №5248493 по виплату по страховій події від 08.11.2022 року було визначено та виплачено позивачем страхову виплату страхувальнику ТОВ «ОТП Лізинг» в сумі 370512,68 грн. (а.с.64).
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Renault», номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта» відповідно до полісу №ЕР/205985934. Згідно даного полісу ліміт за шкоду майну було встановлено в розмірі 130000 грн., франшиза - 1500 грн.
18.11.2022 року АТ «СК «Інго» сплатило ТОВ «ОТП Лізинг» страхове відшкодування у розмірі 370512,68 грн., що підтверджується платіжним дорученням №18991 від 18.11.2022 року (а.с.71).
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов?язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону України «Про страхування»).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Розрізняють добровільну та обов?язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім законом може бути встановлений обов?язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров?я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).
Види обов?язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пунктом 9 частини першої цієї статті віднесено страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 38 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.
Згідно з ст.27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Статтею 1191 ЦК України та ст.38 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини (аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18)).
У випадках коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов?язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов?язаним суб?єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов?язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 цього Закону, страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України.
«Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Об'єктом обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров?ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зумовлене тим, що набуття цього права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об?єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема їх захист.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов?язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов?язку боржника третьою особою.
Отже, кредитор у деліктному зобов?язанні (потерпілий) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов?язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої.
Згідно з ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов?язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов?язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов?язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. У разі якщо загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує п'ятикратну страхову суму, відшкодування кожному потерпілому пропорційно зменшується. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров?ю, майну третьої особи.
Страховик, керуючись нормами Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ухвалює вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування, про що зазначено у пункті 36.1 статті 36 цього Закону.
Статтею 1194 ЦК України урегульовано питання відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов?язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Непред?явлення вимоги до страховика, який має відшкодувати шкоду відповідно до Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є підставою для відмови у позові до особи, яка завдала шкоди. За загальним правилом, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров?ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідно до Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є страховик у межах страхової суми, зазначеної у страховому полісі. У разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди як співвідповідач має залучатися до участі у справі страхувальник.
У випадку, якщо йде мова лише про відшкодування витрат, пов?язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, потрібно застосовувати норми статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 29 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (шкода, пов?язана з пошкодженням транспортного засобу), додатково - приписи статті 1194 ЦК України у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, шкоди.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові №755/518/19 від 02 червня 2021 року.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено розміру суми, яку відповідно до законодавства має відшкодувати заподіювач шкоди, тобто ту обставину, що розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
За наведеного, із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути різницю між оціненим відповідно до законодавства розміром завданої шкоди і загальною сумою страхового відшкодування, що складає 242012,68 грн.
На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 3630,19 грн. судового збору, сплаченого позивачем при подачі позову (а.с.5).
На підставі наведеного та керуючись ст.2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 264, 265, 268, 274, 275, 279, 280-281 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» 242012,68 грн. витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» 3630,19 грн. витрат зі сплати судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач та третя особа, яким повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО», ЄДРПОУ 16285602, місцезнаходження: м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.33;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Текст судового рішення складений 17 лютого 2025 року.
Суддя (підпис)
Згідно з оригіналом.
Суддя: С.Ю. Колодяжний