Справа №461/294/25
Провадження №1-кп/461/287/25
18.02.2025 м.Львів
Галицький районний суд м.Львова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження, внесене 27.12.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024141360003496, про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лисиничі, Пустомитівського району, Львівської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовозобов'язаного, з вищою освітою, не працюючого, неодруженого, згідно ст.89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
за участю сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 26.12.2024 приблизно о 08.00 год., перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, вважаючи, що його дії є непомітними для сторонніх осіб, передбачаючи суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, під час дії воєнного стану, шляхом вільного доступу, таємно викрав ноутбук марки «НР Laptop» модель «15s-eq207 1ua», s/n: 5CD3090NSG, сірого кольору, що належить ОСОБА_6 . Після вчинення таємного викрадення майна ОСОБА_3 утримуючи при собі зазначений викрадений ноутбук, покинув місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_6 майнової шкоди на суму 7524 грн 67 коп.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю та дав суду показання, аналогічні фабулі обвинувачення. Пояснив, що дійсно за вказаних обставин, місця та часу вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати, запевнив, що зробив для себе правильні висновки і не допустить подібних дій у майбутньому. Пояснив, що відшкодував потерпілій заподіяну шкоду, шляхом повернення викраденого. Крім того, просив суд визнати недоцільним дослідження доказів, що до тих обставин, які ним не оспорюються по справі. При цьому вказав, що розуміє зміст цих обставин. Зміст ст.349 КПК України йому зрозумілий.
Суд переконався, що показання обвинуваченого ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Від неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 та її законного представника ОСОБА_7 надійшла письмова заява про судовий розгляд даного кримінального провадження у їх відсутності.
На підставі вимог ст.325 КПК України, за погодженням із сторонами кримінального провадження, судовий розгляд проведено за відсутності потерпілої та її законного представника.
За згодою сторін, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України, судом було визнано недоцільним дослідження доказів, зібраних в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів в добровільності їх позицій, а також фактичні обставини справи ніким не оспорюються. При цьому судом сторонам було роз'яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Тому суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.
Оцінивши показання обвинуваченого, які він надав вільно, без примусу та тиску, будучи ознайомленим із правилами ст. ст. 349, 394 КПК України, і які узгоджуються між собою та не суперечать обвинувальному акту, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.4 ст.185 КК України.
Його дії органом досудового розслідування вірно кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який згідно ст.89 КК України раніше не судимий, його молодий вік, який є неодруженим, на утриманні дітей чи будь-яких інших осіб немає, стан здоров'я обвинуваченого, який в період з 21.01.2025 по 31.01.2025 перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом розлади психіки та поведінки внаслідок вживання складного лікарського засобу та інших психоактивних речовин, продовжує лікування, позитивно характеризується реабілітаційним центром «Назарет», не перебуває на обліку в КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» та КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер»,має визначене місце проживання, не працює.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 66 КК України, визнає його щире каяття, яке полягало в критичному ставленні до своєї злочинної поведінки, її осуді, у тому числі шляхом повного визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність, що виглядало перед судом правдиво та досить переконливо; активне сприяння розкриттю вчиненого злочину, яке полягало в наданні визнавальних показів з самого початку досудового розслідування злочину; добровільне відшкодування завданого збитку, шляхом повернення викраденого.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.
За положенням ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Враховуючи вищенаведене та конкретні обставини справи, за яких вчинене діяння, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , наявність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, ОСОБА_3 слід визначити покарання на рівні мінімальної межі санкції ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі.
Разом з тим, враховуючи вартість викраденого майна, відшкодування заподіяної шкоди шляхом повернення викраденого, особу обвинуваченого та інші фактичні обставини справи, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який в судовому засіданні обіцяв не допускати в подальшому протиправної поведінки, суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 статтю 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням та з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України, так як його виправлення можливе без реального відбування покарання.
Саме таке покарання, на думку суду, дасть можливість обвинуваченому оцінити свої дії, стати на шлях виправлення, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», відповідатиме тяжкості злочинів та справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Підстав для застосування вимог ст.69 КК України судом не встановлено.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не застосований. Питання доцільності обрання запобіжного заходу обвинуваченому суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до ст.ст.22, 26 КК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.
Відповідно до ст. 124 КПК України з ОСОБА_3 на користь держави слід стягнути вартість проведення судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/114-25/276-ТВ від 07.01.2025 в сумі 3183,60 грн.
Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.
Арешт на майно не накладався. Цивільний позов не заявлявся.
Керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання - 5 /п'ять/ років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання з випробовуванням, встановивши іспитовий строк - 1 /один/ рік, та згідно із ст.76 КК України покласти на нього наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання/роботи.
Відповідно до ч.1 ст.165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирати.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 3 183 (три тисячі сто вісімдесят три) гривні 60 копійоквитрат на залучення експертів для проведення судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/114-25/276-ТВ від 07.01.2025.
Речові докази:
- ноутбук марки «НР Laptop» модель «15s-eq207 1ua», s/n: 5CD3090NSG, сірого кольору, згідно постанови про визнання предмета речовим доказом від 27.12.2024, який переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_6 - залишити останній.
Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
Суддя ОСОБА_1