Справа №760/18656/24 1-кс/760/2800/25
18 лютого 2025 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , розглянувши заяву про самовідвід судді Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_2 , у справі №760/18656/24, провадження №1-кп/760/2310/25, -
З 12.02.2025 у провадженні судді Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 перебуває заява про самовідвід судді Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_2 , у справі №760/18656/24, провадження №1-кп/760/2310/25.
Заява про самовідвід вмотивована наступним.
В провадженні судді Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_2 перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22024101110000025 від 09.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 114-1, ч.1 ст. 436-2.
Під час судового розгляду справи обвинуваченою ОСОБА_3 було заявлено відвід головуючому судді у справі ОСОБА_2 , оскільки в мережі Інтернет містяться публікації відносно нього, які є доступними для користувачів мережі Інтернет і викликали інтерес у громадськості, зазначені обставини були обвинувачена, вважає такими що можуть викликати неупередженість судді ОСОБА_2 при розгляді даного кримінального провадження.
24.10.2024 ухвалою слідчого судді було відмовлено у задоволенні заяви обвинуваченої ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_2 .
Суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_2 заявив самовідвід у цій справі з підстав, передбачених ч. 1 статті 75 КПК України, з метою недопущення виникнення у стороннього спостерігача сумнівів щодо його неупереждності при розгляді справи №760/18656/24, провадження №1-кп/760/2310/25.
Дослідивши подану заяву про самовідвід, приходжу до наступного.
Положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року задекларовано принцип за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а тому наявні підстави для розгляду заяви про відвід по суті.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні, зокрема, за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Частина 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах «Piersac vs Belgium, Grieves vs UK»). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі «Le Comte, Van Leuven iMeyere vs Belgium», суд має бути неупередженим і безстороннім.
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» («De. Belgium»), від 26 жовтня 1984 року, п. 26).
Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» («Wettstein v. Switzerland») та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» («Castillo. Spain»), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).
Як зазначив Європейський суд у справі «Мироненко і Мартенко проти України» (рішення від 10 грудня 2009 року), наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія А, № 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об'єктивному розгляді справи.
За таких обставин, з метою недопущення існування у стороннього спостерігача сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді ОСОБА_2 при розгляді обвинувального акту № 22024101110000025 від 09.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 114-1, ч.1 ст. 436-2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.111-2 КК України, суддя вважає, що наведені в заяві про самовідвід підстави є обґрунтованими та достатніми для її задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 75, 76, 77, 79, 80, 81 КПК України, суд,-
Заяву про самовідвід судді Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_2 - задовольнити.
Відвести суддю Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_2 від розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні № 22024101110000025 від 09.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 114-1, ч.1 ст. 436-2.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1