Дата документу 17.02.2025
Справа № 334/10550/23
Провадження № 1-кп/334/243/25
17 лютого 2025 року м. Запоріжжя
Ленінський районний суд м.Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 1-кп/334/243/25 (№334/10550/23), за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполя Донецької області, громадянина України, світа середня, неодруженого, непрацюючого, ВПО, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
1) 13.04.1990 Жовтневим районним судом м. Маріуполя за ч. 3 ст.81, ст.17, ч. 3 ст.81, ст.44, ч.3 ст.140, ст.42 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки; на підставі ст. 46-1 КК України з відстрочкою виконання вироку строком на 2 роки;
2) 19.11.1990 Волноваським районним судом Донецької області за ч.3 ст.81, 43 КК України до 4 років позбавлення волі;
3) 18.02.1991 Ільїчівським районним судом м.Маріуполя Донецької області за ч. 2 ст.140, ч.3 ст.42 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;
4) 06.09.1993 Полтавським районним судом Полтавської області за ч.1 ст.183-3, ст.43 КК України до 1 року 11 місяців 13 днів позбавлення волі; звільнений 27.05.1995 по відбуттю покарання;
5) 27.11.1995 Приморським районним судом м. Маріуполя за ст.17, ч.3 ст.140, ч.3 ст.140, ст.42 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
6) 10.09.1996 Жовтневим районним судом м. Маріуполя за ч.3 ст.140, ч.1 ст.145, ч. 3 ст.141, ст.42, ч. 3 ст.42 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна; звільнений 14.09.2002 по відбуттю покарання;
7) 06.03.2003 Приморським районним судом м. Маріуполя за ст.185 ч.3 КК України до 4 років позбавлення волі; звільнений 28.07.2005 УДО на 1 рік 3 місяці 18 днів по відбуттю покарання
8) 23.08.2006 Жовтневим районним судом м. Маріуполя за ч.2 ст.186, ч.1 ст.71 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць; звільнений 24.04.2009 на підставі ухвали Кіровського районного суду м.Донецька від 16.04.2009 про заміну покарання у виді позбавлення волі на більш м'яке покарання у виді виправних робіт на строк 1 рік 3 мвсяці 5 днів з утриманням 20% заробітку в дохід держави;
9) 27.05.2019 Жовтневим районним судом м. Маріуполя за ст.15 ч. 2 ст. 185 ч.3, 75, 76 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки;
10) 08.05.2020 Жовтневим районним судом м. Маріуполя за ст. 182 ч.3, 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; звільнений 04.08.2023 по відбуттю покарання;
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 186 КК України -
за участі: прокурора ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 ,
встановив:
24.09.2023, приблизно о 20 годині 00 хвилин, ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, в умовах воєнного стану, через вікно проник у квартиру АДРЕСА_3 за місцем мешкання потерпілої ОСОБА_5 , яка в той час знаходилася в приміщенні квартири, та подолавши волю потерпілої до супротиву відкрито заволодів мобільним телефоном марку якого під час здійснення досудового розслідування не встановлено, вартістю 950 грн., та грошовими коштами в сумі 8500 гривень які належать останній.
Після чого, ОСОБА_3 утримуючи при собі відкрито викрадене майно потерпілої ОСОБА_5 , залишили місце вчиненого кримінального правопорушення, яким в подальшому розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 9450 гривень.
Умисні дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений в умовах воєнного стану.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину визнав, попросив пробачення у потерпілої, суду пояснив, що у вересні або жовтні 2023 року, більш точної дати не пам'ятає, приблизно о 21 год., він сам проник до квартири потерпілої на першому поверху через відчинене вікно. Пройшов до зали де потерпіла лежала на дивані та дивилася телевізор, присів біля неї і сказав «давай касу», потерпіла сама рукою дістала з крісла гаманець, кошти були в гаманцю і віддала йому мовчки гаманець та мобільний телефон. Ніхто не кричав, потерпіла не злякалася, привіталися, сприйняла все нормально, потерпіла спокійно йому віддала кошти. Він розвернувся та вийшов через вікно. Від ОСОБА_8 дізнався, що потерпіла торгує на базарі та де вона проживає. До потерпілої фізичну силу не застосовував. В гаманці було приблизно 9000,00 грн., телефон був кнопковий. Кошти він витратив на свої власні потреби.
04.10.2023 у квартирі потерпілої його не було, даного злочину він не вчиняв.
Також пояснив, що в Запоріжжя він приїхав відразу після звільнення з колонії, оскільки не міг поїхати до м. Маріуполь. Проживав на заводі Дніпроспецсталь, оскільки там працював охоронцем. ОСОБА_9 знає, як колишнього чоловіка його сестри. Останні два тижні проживав у ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_10 був у потерпілої дізнався після того, як поліція знайшла у ОСОБА_9 документи потерпілої під час огляду, до цього йому не було відомо нічого. ОСОБА_10 йому нічого не розповідав. Умисел пограбувати потерпілу у нього виник через тиждень після зустрічі з нею на базарі. Після пограбування потерпілу бачив в поліції.
крім визнання вини, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину за вищевикладених обставинах, повністю підтверджується наданими та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Потерпіла ОСОБА_5 , яка проживає за адресою АДРЕСА_4 , є пенсіонеркою та торгує на ринку овочами. ОСОБА_3 не знає, ОСОБА_8 знає з 10 років, оскільки спілкувалась з його матір'ю. Суду пояснила, що 24.09.2023 вона прийшла в свою квартиру, яка розташована на першому поверсі, вікна дерев'яні без решіток виходять на пустир де машини не їздять та люди не ходять, була відкрита хвіртка. Ввечері, приблизно о 20-00 год. дивилась телевізор та у кімнаті горів нічник, лежачі на дивані задрімала, прокинулась оскільки відчула що на неї хтось дивиться. Побачила чоловіка, який був у сірій куртці та фуражці, якого потерпіла впізнала в судовому засіданні як ОСОБА_3 (с/з 10.01.2024, запис 7:39-7-52), він стояв біля дивана, після сів до неї на диван, придавив руки, що вона не могла їх витягти, їй було страшно та він сказав «де каса», вона спитала «яка каса», а він повторив «касу давайте». Біля дивана стоїть крісло та вона сказала що гроші там, сказала що їй потрібно віддати 7000,00 грн. на що він сказав поділимося, проте взяв всі гроші, які були в гаманці разом з гаманцем та він забрав мобільний телефон, який лежав біля неї. Після цього чоловік вийшов з кімнати, яким чином він покинув квартиру вона не знає. Двері були зачинені. В поліцію вона не зверталась. Вона подумала, що чоловік був не один оскільки він повернув голову до коридору, проте нікого вона не бачила, жодних звуків не чула.
04.10.2023, вона прийшла до дому приблизно о 17-00 год., поїла, переодяглася та лягла дивитись новини по телевізору, світло горіло лише у кімнаті, в іншій частині квартири було темно. Хтось постукав у двері та сказали поліція, двері вона не відчинила, після цього почула як в залі відчинилось вікно та в кімнату пригнув чоловік в масці лева чи тигра одягнутий у темний одяг, легкий. У дверях стояла дерев'яна палка, яку вона кинула у чоловіка. Він відкинув палку рукою та кинувся на неї, накинув на голову одіяло та повалив на підлогу, вона впала на живіт та спитала «що ти робиш?» він сказав «вб'ю»; після чого вона перевернулась він давив шию, вона зняла з нього маску. Після цього він пішов в її кімнату взяв гроші, мобільний телефон та убіг через вікно. Після чого вона пішла до подруги і останні викликала поліцію. Коли приїхала поліція знайшли маску.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що свідком подій вона не була та знає все зі слів потерпілої ОСОБА_5 , з якою знайома приблизно 4 роки, останній рік допомагала їй у торгівлі овочами на ринку. Будинок свідка розташований біля будинку ОСОБА_5 , і в 2023 році (місяць згадати не змогла) до неї прийшла потерпіла, яка була бліда та налякана. Вона сказала, що вона вже лежала на дивані та задрімала, відкрила очі коли її душили в неї забрали гроші, пропонувала викликати поліцію на що остання відмовилась. Потерпіла сказала, що забрали гроші, телефон та ключі, проте скільки було грошей свідок не знає. Оскільки ОСОБА_5 боялась повертатись додому проживала у неї 2-3 дні. При цьому ОСОБА_5 пояснювала, що нікого не бачила та не знає, однак вважає що було двоє осіб. Спершу потерпіла думала, що це хлопець, який в неї робив ремонт, однак оскільки в нього хвора дитина, вона сказала, що не буде звертатись до поліції.
Приблизно через два тижня, пізніше 21-00 год. до неї знову прибігла ОСОБА_5 , бліда та налякана, і вона перестала її слухати та викликала поліцію. Зі слів потерпілої вона знає, що ввечері того дня потерпіла відпочивала та почувши шум з сусідньої кімнати, взяла палку та пішла на звук проте, в коридорі був чоловік в масці, вона вдарила його палкою, однак останній повалив її на підлогу та став душити та вимагати гроші, після чого вона зірвала з нього маску, а той піднявся забрав гроші, паспорт та інші документи, телефон і втік. Вона чула голос «тільки не вбий». Хто це казав не знає. ОСОБА_5 боялась повертатись додому, проживала у неї приблизно 2 тижні, поки не встановили решітки на вікна та не змінили замки. Свідок пояснила, що ОСОБА_5 на її запитання пояснювала, що не знає на кого подумати.
Відповідно до Протоколу пред'явлення особи для впізнання від 05.10.2025 та фото таблиці до нього (т.1, а.с. 135-139), потерпіла ОСОБА_5 впізнала особу №3, як ОСОБА_3 , який 24.09.2023 увірвався у її квартиру та вимагав грошові кошти, після того як потерпіла вказала де лежать гроші, він узяв їх, а також належний їй мобільний телефон та залишив квартиру.
Відповідно до Протоколу пред'явлення особи для впізнання від 05.10.2025 та фото таблиці до нього (т.1, а.с. 130-134), потерпіла ОСОБА_5 впізнала особу №3, як ОСОБА_8 , який 04.10.2023 увірвався у її квартиру він був у масці, яку вона зірвала, після чого вказаний чоловік втік з її квартири, взявши косметичку з грошима та мобільний телефон.
04.10.2023 слідчим було оглянуто приміщення квартири, що знаходиться в АДРЕСА_4 , належне потерпілій ОСОБА_5 .. Під час огляду було оглянуто та вилучено маску карнавальну жовтого кольору, сумку текстильну з інструментом (відкрутки) яка належить малознайомому на ім'я ОСОБА_12 , 1 (один) слід низу взуття, який вилучений з металевого підвіконня з зовнішньої сторони вікна кімнати №2, змив на марлевий тампон та контроль до нього, який вилучено з поверхні вхідної двері з зовнішньої сторони, 14 слідів папілярних узорів, які вилучені з поверхні вікна кімнати №2 (скла, рами), що підтверджується Протоколом огляду місця події від 04.10.2023 та фото таблицею до нього (т.1, а.с. 171-183).
04.10.2023 було застосовано службову собаку для відпрацювання території місця події та прилеглої території,однак речей та предметів які мають відношення до даної справи не виявлено, що підтверджується Актом застосування службового собаки (т.1, а.с. 184).
05.10.2023 слідчим було оглянуто приміщення будинку по АДРЕСА_5 , де проживав ОСОБА_8 , та в якому було виявлено та вилучено мобільний телефон «Sony Ericsson» сріблястого кольору, без сім картки, іmеі: НОМЕР_1 ; мобільний телефон «Astro» темно-чорного кольору imeil: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 з сім-карткою № НОМЕР_4 ; мобільний телефон «Homtom» в корпусі чорного кольору imeil: НОМЕР_5 , imei 2: НОМЕР_6 з сім карткою НОМЕР_7 ; гаманець чорно-зеленого кольору з метеликами; паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та обкладинка; трудова книжка на ім'я ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; конверт на адресу: АДРЕСА_4 ; аркуш з записами; два чеки «Приватбанк» зняття коштів 16.06.2023, 12.07.2023 з ПІБ ОСОБА_5 ; ідентифікаційний код на ім'я ОСОБА_5 (копія); сім-картка з позначкою маркером «195»; три (3) сім картки дві штуки - «Київстра», одна «Лайффсел»; банківська картка «Приватбанк»; банківська картка «Пумб»; грошові кошти у сумі 1020 гривень (одна тисяча двадцять гривень); грошові кошти у сумі 570 гривень (п'ятсот сімдесят гривень); пара кросівок «Адідас» чорного кольору; пара кросівок «Адідас» темно-синього кольору з білою підошвою, що підтверджується Протоколом огляду місця події від 05.10.2023 та фото таблицею до нього (т.1, а.с. 189-212).
06.10.2023 на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя надано дозвіл на проведення вказаного огляду (т.1, а.с. 216-217)
06.10.2023 з вилучених під час огляду місця події від 05.10.2023 за адресою : м Запоріжжя, вул. Череповецька,46/вул. Ставропольська, 30 речей, потерпіла ОСОБА_5 впізнала: свою картку АТ КБ «Приватбанк»; паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , два чеки «Приватбанк» (1й- на оплату грошових коштів у сумі 4686,52 грн., платник ОСОБА_5 одержувач ОСОБА_16 , рр одержувача НОМЕР_8 валютування 12.07.2023; 2й- На оплату грошових коштів у сумі 4686,52 грн., платник ОСОБА_5 одержувач ОСОБА_16 , рр одержувача НОМЕР_9 дата валютування 15.06.2023) трудову книжку на ім'я ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (син потерпілої); конверт на адресу: АДРЕСА_4 відкритий пустий; аркуш з рукописними записами виконаними ручкою з пастою синього кольору друкованими буквами «РСТАВІ -22.10.918. 4:№; АНАТОЛЬЕВНА до - 5-го тел., повербанк»; сім картку оператора «Київстар» НОМЕР_10 , у верхній частині якої є цифри НОМЕР_11 у нижній частині цифри на букви B58785957F поверх букв виконано напис маркером чорного кольору «155»; гаманець з лакованої еко-шкіри чорного кольору з малюнком у вигляді бабо чек зеленого кольору, підкладка бежевого кольору синтетична; мобільний телефон «Astro» темно-червоного кольору imei 1: НОМЕР_2 , imei 2: НОМЕР_3 з сім-карткою № НОМЕР_4 .
Відповідно до протоколу зі слів потерпілої сім картка оператора «Київстар» НОМЕР_10 була встановлена у мобільний телефон червоного кольору тип «раскладушка» марки якого вона не пам'ятає, та який було відкрито викрадено з її квартири 24.09.2023 двома чоловіками приблизно о 20:00 год.; гаманець та телефон «Astro» темно-червоного кольору було відкрито викрадено з її квартири 04.10.2023 двома чоловіками приблизно о 20:00 год., що підтверджується протоколом огляду предмету та фототаблицею до нього від 06.10.2023.
Свідок ОСОБА_17 , яка працює продавцем лікьоро-горільчаного відділу «45 магазину», що розташований в Бородінському мікрорайоні м.Запоріжжя, знає ОСОБА_9 та ОСОБА_18 як покупців магазина, магазин працює до 20-30 год. ОСОБА_10 та ОСОБА_19 робили покупки напередодні дня коли приїхала поліція (більш точної дати свідок не пам'ятає), проте пояснити в який час доби це було свідок не змогла. ОСОБА_10 часто здійснював покупки в магазині, однак ОСОБА_10 був з іншим чоловіком. ОСОБА_18 вона бачила з ОСОБА_20 один раз, вони приходили за покупками, декілька разів та ходили по відділам магазину, купували горілку, сідр та цигарки, решту не брали.
Свідок ОСОБА_21 , в судовому засіданні пояснила, що вона є власником будинку АДРЕСА_2 . Будинок розподілений на 2 частини, які мають окремі входи, в одній половини вона постійно проживає, іншу половину здає. Знайома повідомила що хлопець шукає житло та вона здала в оренду частину будинку ОСОБА_22 , який проживав там приблизно 6 місяців. При здачі будинку жодних чужих речей (документів, мобільних телефонів тощо) в ньому не було. ОСОБА_10 своєчасно вносив оплату, скарг не було, чи приїжджав хтось до нього свідок не знає. Працівники поліції приїжджали до неї та розшукували ОСОБА_9 , в подальшому вона надала працівникам поліції дозвіл на огляд частини будинку, яку винаймав ОСОБА_23 . Свідок на запитання прокурора та сторони захисту не зміг впізнати ОСОБА_3 , як особу, яка спілкувалась з ОСОБА_24 .
Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні пояснив, що з 20.08.2023 робив ремонт у потерпілої, вставив скло, замінив унітаз, вставляв коробку дверей; обвинувачених не знає. Коли він робив ремонт у потерпілой, ключ від квартири потерпілої був у нього, він його нікому не давав, а ключ від під'їзду він весь час брав у неї коли приходив та відносив їй коли уходив. Приблизно через місяць йому подзвонила потерпіла та сказала, що він її обікрав, однак він сказав що цього не робив. До нього приїжджали працівники поліції.
Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні пояснив, що разом з товаришем був запрошений в якості понятого на вул. Череповецькій, 46, а ні потерпілу, а ні обвинувачених не знає. Біля будинку стояв ОСОБА_8 будинку виявили телефон, документи та гроші, ОСОБА_10 показав все та віддав телефон та документи. Все відбувалося в будинку, була відео зйомка ОСОБА_10 казав, що вкрав телефон та документи. Який телефон та скільки грошей не пам'ятає. Говорив, що силою забрав ці речі у потерпілої, показав де телефон. Кошти бачив, сума була невелика, ОСОБА_10 казав, що витратив частину грошей. В будинку поліція виявила речі, а ОСОБА_10 пояснював звідки вони, речі клали до конверту та опечатували.
Від допиту свідків ОСОБА_27 , ОСОБА_28 прокурор відмовився та відмова прийнята судом.
Разом з тим, органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, за наступних обставин:
24.09.2023, приблизно о 20 годині 00 хвилин, ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_8 (кримінальне провадження відносно якого виділено в окреме провадження та зупинено, у зв'язку з розшуком) усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, в умовах воєнного стану, через вікно проникли у квартиру АДРЕСА_3 за місцем мешкання потерпілої ОСОБА_5 , яка в той час знаходилася в приміщенні квартири, та подолавши волю потерпілої до супротиву відкрито заволоділи мобільним телефоном марку якого під час здійснення досудового розслідування не встановлено, вартістю 950 грн., та грошовими коштами в сумі 8500 гривень які належать останній.
Після чого, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 (кримінальне провадження відносно якого виділено в окреме провадження та зупинено, у зв'язку з розшуком), утримуючи при собі відкрито викрадене майно потерпілої ОСОБА_5 , залишили місце вчиненого кримінального правопорушення, яким в подальшому розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 9450 гривень.
Своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений в умовах воєнного стану.
Крім того, 04.10.2023 приблизно о 20 годині 00 хвилин, ОСОБА_29 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 (кримінальне провадження відносно якого виділено в окреме провадження та зупинено, у зв'язку з розшуком) усвідомлюючи суспільно- небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно- небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, через незачинену кватирку вікна на першому поверсі, проникли у квартиру АДРЕСА_3 за місцем мешкання потерпілої ОСОБА_5 , яка в той час спала та прокинулася, після чого подолавши волю потерпілої до супротиву, відкрито заволоділи мобільним телефоном марки «Actro» у корпусі червоного кольору imeil: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 , вартістю 250 гривень, грошовими коштами в сумі 2400 гривень які належать останній, банківською карткою АТКБ «Приватбанк» на якій були грошові кошти у сумі 170 грн. та паспортом громадянина України на ім'я ОСОБА_5 .
Після чого, ОСОБА_8 (кримінальне провадження відносно якого виділено в окреме провадження та зупинено, у зв'язку з розшуком) та ОСОБА_3 , утримуючи при собі відкрито викрадене майно потерпілої ОСОБА_5 , залишили місце вчиненого кримінального правопорушення, яким в подальшому розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 2650 гривень.
Своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, яке кваліфікується як відкрите викрадення чужого майна (грабіж) вчинене в умовах воєнного стану.
Як на докази вини ОСОБА_3 в інкримінованих злочинах, сторона обвинувачення посилається на: показання потерпілої ОСОБА_5 ; свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_21 , ОСОБА_25 та письмові докази: протоколи пред'явлення особи для впізнання від 05.10.2025 та фото таблиці до нього; протокол огляду місця події від 04.10.2023 та фото таблицею до нього; Акт застосування службового собаки; протокол огляду місця події від 05.10.2023 та фото таблицю до нього; протоколом огляду предмету та фототаблицею до нього від 06.10.2023.
Обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що дійсно він вчинив пограбування потерпілої 24.09.2023 один за зазначених вище обставин. Пограбування потерпілої 04.10.2023 за зазначених в обвинувальному акті обставинах не вчиняв.
Як вже було зазначено потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні не підтвердила, що 24.09.2023 до неї в квартиру проникли 2 чоловіків, впевнено упізнала ОСОБА_3 , як особу яка її пограбувала. При допиті потерпілої також не знайшло свого підтвердження, що саме ОСОБА_3 проник в її квартиру ІНФОРМАЦІЯ_4 та пограбував її, також те що було 2 грабіжників.
Відповідно до протоколів пред'явлення особи для впізнання від 05.10.2025 та фото таблиці до нього (т.1, а.с. 130-139), потерпіла ОСОБА_5 оремо зазначає, що впізнала ОСОБА_3 , який 24.09.2023 увірвався у її квартиру та пограбував та ОСОБА_8 , який 04.10.2023 увірвався у її квартиру та пограбував її. При цьому відомостей про те, що осіб при вчинені злочинів було двоє в протоколах не відображено.
Протокол огляду квартири, за адресою в АДРЕСА_4 , що належить потерпілій ОСОБА_5 від 04.10.2023 не доводить вчинення ОСОБА_3 інкримінованих злочинів.
Відповідно до акту застосування службового собаки 04.10.2023 при відпрацюванні території місця події та прилеглої території речей та предметів які мають відношення до даної справи виявлено не було.
Протокол огляду місця події від 05.10.2023 приміщення будинку по АДРЕСА_5 , де проживав ОСОБА_8 (кримінальне провадження відносно якого виділене в окреме провадження та зупинено у зв'язку з розшуком) не підтверджує вчинення ОСОБА_3 інкримінованих злочинів.
Протокол вилучених під час огляду місця події від 05.10.2023 за адресою : АДРЕСА_5 речей від 06.10.2023 відповідно до якого потерпіла ОСОБА_5 впізнала речі викрадені з її квартири 24.09.2023 та 04.10.2023 двома чоловіками, не знайшов свого підтвердження в частині кількості осіб, що пограбували її, та спростовані показаннями потерпілої в судовому засіданні.
Свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_21 , ОСОБА_25 не були безпосередніми свідками подій та не підтвердили вину ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_8 (кримінальне провадження відносно якого виділено в окреме провадження та зупинено у зв'язку з розшуком) у вчиненні пограбування потерпілої ОСОБА_5 24.09.2023 та 04.10.2023.
Інших доказів суду не надано.
На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчинені 24.09.2023 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України при встановлених в судовому засіданні обставинах.
Вказівку про те, що вказаний злочин було вчинено ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_8 (кримінальне провадження відносно якого виділене в окреме провадження та зупинено у зв'язку з розшуком) слід виключити з обвинувачення, як таке, що не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.
При цьому, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 слід визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.4 ст.186 КК України по епізоду від 04.10.2023, оскількидоказів його вини стороною обвинувачення не надано, та виправдати.
Згідно з ч. 5 ст.9 КПК України, кримінально процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях "Ірландія проти Сполученого Королівства" від 18 січня 1978 року, "Коробов проти України" від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Досліджені в судовому засіданні докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні 24.09.2023 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, є такими, що доповнюють одне одного, є належними, допустимими та достатніми, оскільки, у відповідності до ст.ст.84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані у порядку, встановленому Конституцією та КПК України.
Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.
При призначенні покарання, відповідно до ст.ст.65-67 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, данні про особу винного, а також обставини, що впливають на покарання.
ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин через місяць після звільнення з місць позбавлення волі; раніше неодноразово судимий, з 26.09.2023 по теперішній час отримує амбулаторну психіатричну (наркологічну) допомогу (лікування) в межах програми замісної підтримувальної терапії (замісний підтримувальний препарат Метадонугідрохлорид (Метафін ІС); не працює.
Обставиною, яка пом'якшує покарання суд визнає часткове відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_5 , в розмірі 2000,00 грн. про яке остання заявила у судових дебатах; обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_3 суд визнає повторність та вчинення злочину, щодо особи похилого віку.
У Рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.
Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно з частиною першою статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з частиною другої статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання.
Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілого. Однією із умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення заподіяної шкоди.
Враховуючи у сукупності тяжкість вчиненого обвинуваченим злочину, його особу, ступінь його вини, думку потерпілої, щодо призначення обвинуваченому найнижчого покарання, передбаченого санкцією статті, суд вважає необхідним призначити йому покарання в межах санкцій інкримінуємої статі у виді позбавлення волі.
На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Підстав для призначення основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в ч. 4 ст. 186 КК України, як про це просить сторона захисту, суд не вбачає з урахуванням особи винного та відсутності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 05.10.2023 року обвинувачений ОСОБА_3 був затриманий о 13-50 годині 05.10.2023 року.
06.10.2023 ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя підозрюваному ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
24.11.2023, 18.01.2024, 05.03.2024, 18.04.2024, 05.06.2024, 25.07.2024, 17.09.2024, 11.11.2024, 07.01.2025 ухвалами Ленінського районного суду м.Запоріжжя обвинуваченому ОСОБА_3 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, та визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 134 200,00 грн. Зазначений запобіжний захід необхідно залишити обвинуваченому до набрання вироком законної сили.
Питання щодо скасування арешту майна та вирішення долі речових доказів, суд вважає за доцільним вирішити при розгляді виділеного кримінального провадження 334/622/25 відносно ОСОБА_8 .
Керуючись ст.ст.368, 369, 373, 374 КПК України, суд,-
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.4 ст.186 КК України (епізод від 24.09.2023 ) і призначити йому покарання
за ч. 4 ст. 186 КК України (епізод від 24.09.2023 ) у виді 8 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту фактичного затримання, з 05.10.2023 року.
Зарахувати ОСОБА_3 в строк відбування покарання, строк тримання під вартою з 05.10.2023 по час набрання даним вироком законної сили.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_3 залишити до набрання вироком законної сили.
ОСОБА_3 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.4 ст.186 КК України (епізод від 04.10.2023 ) та виправдати.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м.Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Керуючись ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежився проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Суддя: