Справа № 522/2892/25
Провадження № 2-н/522/918/25
18 лютого 2025 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Абухін Р.Д., розглянувши заяву Комунального підприємства Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,-
Суддя Приморського районного суду міста Одеси Абухін Р.Д., розглянувши заяву Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 7 891,68 грн., вважає, що дана заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вивчивши заяву та додані до неї докази, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до частини третьої статті 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно статті 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Відповідно до частини 3 статті 165 ЦПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Як вбачається зі змісту заяви про видачу судового наказу, заявник, зокрема, бажає стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за житлово-комунальні послуги, проте боржник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є неповнолітнім, що зумовлює неможливість задоволення вказаної вимоги.
Оскільки наявна взаємопов'язаність заявлених заявником вимог і окремий їх розгляд неможливий.
Так, у відповідності із вимогами ч.1 ст.47 ЦПК України, здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
З системного аналізу положень ст.ст. 46-48 ЦПК України в сукупності з положеннями ст.ст. 25, 30 ЦК України вбачається, що стороною у справі може бути особа, яка має цивільну процесуальну дієздатність та правоздатність, що передбачає здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони та здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді.
Відповідно до ч.2 ст.33 ЦК України, неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновлювачі) або піклувальник.
Відповідно ч. 2 ст. 59 ЦПК України права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена.
Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від будь-кого з батьків (усиновлювачів). При запереченні того з батьків, з яким проживає неповнолітня особа, правочин може бути здійснений з дозволу органу опіки та піклування.
Заявником не зазначено законного представника неповнолітніх боржників. В додатках до заяви відсутні будь-які дані щодо отримання боржником заробітку, стипендії тощо.
На підставі викладеного вище, приходжу до висновку про необхідність відмови у видачі судового наказу.
Суд також роз'яснює, що заявник може звернутися до суду із зазначеними вимогами в позовному провадженні (частина 2 статті 161 ЦПК України).
Відповідно до п.8 ч.1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Відповідно до частини 2 статті 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись статтями 165, 260, 354, 355 ЦПК України, суддя, -
Відмовити Комунальному підприємству Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» у видачі судового наказу за заявою про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя: Р.Д. Абухін