Рішення від 06.02.2025 по справі 521/16797/24

Справа № 521/16797/24

Провадження № 2/521/1305/25

ЗАОЧНЕРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Мазун І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Гриневич І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Одеська товарна біржа про визнання договору купівлі-продажу дійсним,

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Одеська товарна біржа про визнання договору купівлі-продажу дійсним та просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу №2911, укладений 19 травня 1994 року на Одеській товарній біржі, за яким ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_2 , продав, а ОСОБА_1 купила квартиру, загальною площею 30,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що вона 19 травня 1994 року придбала у ОСОБА_2 (запис зроблено російською - ОСОБА_2 ) квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 19 травня 1994 року № 27911, який був укладений на Одеській товарній біржі.

У подальшому даний договір був зареєстрований в Одеському міському бюро інвентаризації, що підтверджується відповідним штампом на зворотній стороні договору купівлі-продажу від 19 травня 1994 року № 2911, та зроблений запис під № 101, стор. 2 кн.22 пр. 23 травня 1994 року. Згідно вищезазначеного біржового договору він не підлягав подальшому нотаріальному посвідченню.

Зазначає, що 14 жовтня 2024 року вона звернулася до приватного нотаріуса Міглазової Ю.О. щодо відчуження належного їй нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 , але їй була надана відповідь щодо невідповідності правовстановлюючого документу, запропоновано звернутися до суду з питання встановлення факту дійсності договору.

Також вказує, що правочин обома сторонами, а саме нею, та відповідачем ОСОБА_2 повністю виконаний, квартира АДРЕСА_2 була звільнена, а вона як власник квартири вселилася, зареєструвалася та продовжує мешкати в неї до теперішнього часу. Зазначені обставини стали підставою звернення до суду з відповідним позовом.

Позивач у призначене судове засідання не з'явилася, однак її представник надала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач та третя особа у призначене судове засідання не з'явилися, повідомлялися заздалегідь належним чином, причини неявки не повідомляли, з заявами та клопотаннями до суду не зверталися.

Згідно ст. 280 ч.1 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, дослідивши письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами належну правову оцінку, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, що 19 травня 1994 року на Одеській товарній біржі було укладено договір купівлі-продажу № 2911 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яким ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_2 , продав, а ОСОБА_1 купила квартиру, загальною площею 30,2 кв.м., яка складається з 2-х кімнат житловою площею 25,1 кв.м.. Договір було зареєстровано в КП «БТІ" ОМР 23.05.1994р. за №101, стор. 2 кн. 22 пр. (а.с. 7-8)

Відповідачу вказана квартира належала згідно Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 16.05.2024 року.

Однак даний договір нотаріально не посвідчувався, оскільки на час укладення договору, такого обов'язку не було.

Як зазначено в пункті 13 біржового договору - договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає. Договір був підписаний сторонами, а також експертом ОТБ ОСОБА_4 та директором Одеської товарної біржі Н.А.Ніколішеним.

Згідно відмітки в паспорті позивачки, а саме стор. 11, вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 10,зворот)

Беручи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що при укладанні договору між сторонами було досягнуто згоди по всім істотним його умовам і сторони повністю виконали угоду: продавець отримав кошти, а покупцю було передано нерухоме майно і до неї перейшло право власності на спірну квартиру, яке в установленому порядку було зареєстровано.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 2 ст. 47 ЦК України ЦК УРСР (в ред. 1963 року), яка діяла на час укладення договору, передбачено: якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення суд може визнати такий договір дійсним.

Згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Отже, докази щодо виконання умов договору купівлі-продажу № 2911 від 19 травня 1994 р. ніким не спростовані та свідчать про те, що ОСОБА_1 , є добросовісними набувачами вказаної квартири, оскільки придбала її відповідно до діючого законодавства, уклавши договір купівлі-продажу, виконавши усі істотні умови договору, оплативши відповідачу вартість квартири, зареєструвавши її в Одеському міському бюро технічної інвентаризації, але вказаний договір нотаріально посвідчений не був.

Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За таких обставин, коли ОСОБА_1 передала гроші за куплену квартиру, а відповідач передали у відповідь квартиру та правовстановлюючі документи, а ОСОБА_1 відповідно їх прийняла, та розпочала користуватися вказаною квартирою, то суд на підставі ст. ст. 224-225 ЦК УРСР (в ред.1963р.), які діяли на час домовленостей і існуючих правовідносин між сторонами, вважає, що відбулося повне виконання договору купівлі-продажу і право власності на куплене нерухоме майно підлягає захисту шляхом визнання правочину дійсним.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.1978 року, зі змінами №15 від 15.05.1998 року “Про судову практику по справам про визнання угод недійсними», з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання, застави, купівлі-продажу. Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК (1963р.) за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною .

Оскільки на момент укладення договору сторони керувались положеннями спеціального законодавства щодо укладення договорів на товарній біржі, під час оформлення договору сторони були ознайомлені з його умовами, ніяких претензій з питання оформлення договору не виникало; договір було укладено з дотриманням вимог діючого на той час законодавства, за спільною згодою сторін та на прийнятних для сторін умовах, умови договору сторонами повністю виконано, право власності позивача на придбане нерухоме майно зареєстроване відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення.

Крім того, згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, п.2 ч.1 ст. 3 ЦК України та ч.1 ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та Законом.

Згідно ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-258, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 16, 220, 334, 638, 658 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Одеська товарна біржа про визнання договору купівлі-продажу дійсним - задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу № 2911, укладений 19 травня 1994 року на Одеській товарній біржі, за яким ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_2 , продав, а ОСОБА_1 купила квартиру, загальною площею 30,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 - дійсним.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ст. 354 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ст. 354 ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 14 лютого 2025 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ І.А. МАЗУН

Попередній документ
125229377
Наступний документ
125229382
Інформація про рішення:
№ рішення: 125229379
№ справи: 521/16797/24
Дата рішення: 06.02.2025
Дата публікації: 20.02.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Хаджибейський районний суд міста Одеси
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; купівлі-продажу
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (16.04.2025)
Дата надходження: 15.04.2025
Розклад засідань:
09.12.2024 11:00 Малиновський районний суд м.Одеси
06.02.2025 10:00 Малиновський районний суд м.Одеси