Справа № 485/213/25
Провадження №2-а/485/6/25
іменем України
18 лютого 2025 року м.Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючої судді Бодрової О.П.,
за участю секретаря судового засідання Літівінової Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
установив:
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
30.01.2025 позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №4 за справою про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП від 14.01.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17000 грн, стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань понесені судові витрати у розмірі 605,60 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що 27.01.2025 він отримав постанову від 14.01.2025, відповідно до якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. Відповідно до постанови, 07.01.2025 о 09:30 до ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся громадянин ОСОБА_1 , для уточнення військово-облікових даних, при звірці військово-облікових даних, встановлено, що останній не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 27.11.2024 о 09:00, будучи оповіщеним згідно абз.3 п.п.2 п.41 Постанови КМУ від 16 травня 2024 року №560 «Порядок проведення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період», викликався повісткою №1202080 засобами поштового зв'язку (вкладення до рекомендованого повідомлення АТ «Укрпошта» №0610207228080 від 14.11.2024), для уточнення даних, чим порушив абз.1 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в особливий період воєнного стану». Вважає постанову, незаконною та необґрунтованою, скільки винесена з порушенням порядку накладення адміністративного стягнення, посилаючись на неповноту та необ'єктивність розгляду справи. Вважає, що ОСОБА_2 , як начальник, не є уповноваженою особою розглядати справи про адміністративне правопорушення від імені керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 . У порушення вимог Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 01 січня 2024 року №3, копія постанови не була надіслана протягом трьох днів особі, щодо якої цю постанову винесено. У порушення вимог ст.268 КУпАП, розгляд справи відбувся у його відсутність. Спірна постанова не містить відомостей про докази, якими підтверджується протиправна бездіяльність позивача на підставі яких відповідач дійшов висновку про невиконання ОСОБА_1 обов'язку уточнити військово-облікові дані. Постанова винесена за відсутністю належних та допустимих доказів.
Крім того, разом з адміністративним позовом позивач подав заяву про поновлення строку на звернення з позовом. У заяві позивач просить поновити строк посилаючись на поважність пропущення строку, оскільки оскаржувану постанову він отримав у ІНФОРМАЦІЯ_4 27.01.2025.
У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що позивача було повідомлено, про дату та час розгляду справи, що підтверджується його підписом у протоколі. Відповідно до ст.235 КУпАП начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 мав повноваження на розгляд справи про адміністративне правопорушення. У протоколі позивач зазначає, що не отримував повістку, постійно проживав за адресою. Разом з тим, з довідки Укрпошта про причини повернення та трекінгу відправлень Укрпошта №0610207228080 вбачається, що поштовий конверт повернуто по причині відсутності адресата за вказаною адресою від 04.01.2025. Позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності саме за факт неявки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці, яка відповідно до вимог чинного законодавства була належним чином вручена.
Інші процесуальні дії у справі
Суддя Снігурівського районного суду Миколаївської області свою ухвалою від 30 січня 2025 року відкрила провадження у справі та призначила судовий розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.
Позиція сторін у судовому засіданні
У судове засідання учасники справи не з'явилися. Про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином та своєчасно.
Позивач надав суду заяву, в якій просив суд справу розглянути у його відсутність. Позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надали заяву, в якій просили суд справу розглянути без участі їх представника з урахуванням наданого відзиву.
У відповідності до ст.205 КАС України суд розглянув справу за відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів.
За неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, згідно ч. 4 ст. 229 КАС України.
Фактичні обставини встановлені судом. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.
Дослідивши матеріали справи, докази надані сторонами на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд зважає на таке.
Щодо поновлення строку звернення з адміністративним позовом
Звертаючись до суду з зазначеним адміністративним позовом, позивачем заявлено клопотання про поновлення строку такого звернення.
Відповідно до ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст.121 КАС України).
Оскаржувана постанова, винесена 14.01.2025.
Відповідно до супровідного листа про направлення позивачу постанови від 14.01.2025, вбачається що вихідний номер відповідачем зареєстровано 21.01.2025 за № 9/276 /а.с.19/.
Відомостей про отримання оскаржуваної постанови, матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність поновлення позивачу строку для звернення до суду для подання позовної заяви про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Так, положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Відповідно до ч.3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.
Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до статті 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Крім того, Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що мобілізацією є комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Частинами п'ятою та шостою статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через медіа.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до ч.3 ст.22 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк. У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, 1) організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; 2) здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; 3) виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; 4) організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
Підпунктом другим пункту першого Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» до Порядку №1487 визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пункту 3 цього Додатку 2 призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до вимог ст.1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Суд вважає, що уточнення військових облікових даних є не правом, а обов'язком військовозобов'язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.
Із копії постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № 4 від 14.01.2025 встановлено, що 07.01.2025 о 09:30 до ІНФОРМАЦІЯ_6 звернувся ОСОБА_1 для уточнення військово-облікових даних, при звірці військово-облікованих даних, було встановлено, що останній не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_6 на 27.11.2024 о 09:00, будучи оповіщеним згідно абз.3 пп.2 п.41 Постанови КМУ від 16 травня 2024 року №560 про «Порядок проведення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період», викликався повісткою №12002080 засобами поштового зв'язку (вкладення до рекомендованого повідомлення АТ «Укрпошта» №0610207228080 від 14.11.2024), для уточнення даних, чим порушив абзац 1 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в особовий період та вчинив адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн /а.с.41-42/.
Як вбачається з повістки ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) № 1202080 від 14.11.2024, підписану електронним підписом ОСОБА_2 . ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) 27.11.2024 о 9:00 за адресою АДРЕСА_1 для уточнення даних /а.с.37/.
Описом вкладення до рекомендованого поштового відправлення 0610207228080, копією конверта поштового відправлення 0610207228080 та трекінгом відстеження Укрпошта за №0610207228080, підтверджується відправка позивачу повістки №1202080 від 20.11.2024 та повернення його без вручення 04.01.2025, про що свідчить відбиток штемпеля пошти, причина повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» /а.с.36,38,39,40/.
Згідно Протоколу № 4 про адміністративне правопорушення від 07.01.2025, який складений уповноваженим посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 майором ОСОБА_3 встановлено, що 07.01.2025 о 09:30 до ІНФОРМАЦІЯ_4 звернувся ОСОБА_1 для уточнення військово-облікових даних, при звірці військово-облікованих даних, було встановлено, що останній не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 27.11.2024 о 09:00, будучи оповіщеним згідно абз.3 пп.2 п.41 Постанови КМУ від 16 травня 2024 року №560 про «Порядок проведення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період», викликався повісткою №12002080 засобами поштового зв'язку (вкладення до рекомендованого повідомлення АТ «Укрпошта» №0610207228080 від 14.11.2024), для уточнення даних, чим порушив абз.1 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в особовий період та вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Даний протокол містить підпис ОСОБА_1 де в поясненнях зазначено «повістку з Укрпошти не отримував, постійно проживаю за вказаною адресою». Крім того, ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення на 14.01.2025 на 11:00, що спростовує доводи позивача про неповідомлення його про розгляд справи /а.с.30-31/.
Так, згідно п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання, (п. 41).
Факт належного повідомлення позивача підтверджується інформацією та документами від поштового оператора, що досліджувалися під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та були предметом судового розгляду.
Відповідно до ст. 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, на переконання суду, органи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки несуть відповідальність за надсилання військовозобов'язаному відповідних повісток. Той факт, що позивач не отримав кореспонденцію, надіслану йому на зареєстровану адресу місця проживання, сам по собі не є достатнім для того, щоб закласти аргументовану основу для заяви про те, що права військовозобов'язаного були порушені. Нормами вказаного Порядку, прийнятого на виконання ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», закладено презумпцію обізнаності військовозобов'язаного у разі надіслання повісток підрозділами ТЦК та СП за зареєстрованим (зазначеним військовозобов'язаним) місцем проживання.
Приписами ст.235 КУпАП визначено, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
З витягу із наказу Командувача сухопутних військ ЗСУ від 19.04.2024 убачається, що підполковника ОСОБА_2 призначено начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 /а.с.43/.
Отже, враховуючи вище встановлене в контексті норм законодавства, суд вважає, що в даному випадку підполковник ОСОБА_2 як начальник ІНФОРМАЦІЯ_8 в межах своїх повноважень прийняв оскаржувану постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, а позивачем не спростовано вказаного.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18 - Постанова Верховного Суду від 22 травня 2020 року в справі № 825/2328/16.
Несвоєчасне направлення оскаржуваної постанови, не є тією підставою за якою можна вважати постанову незаконною.
Таким чином, дослідивши надані сторонами докази, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними і необґрунтованими, в той час як відповідачем доведено належними, достатніми та допустимими доказами, законність оскарженої постанови. Також, оскаржувана постанова винесена у межах повноважень відповідача, в порядку та спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуваннях усіх обставин справи, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 139 КАС України, у зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог позивача, відсутність витрат відповідача, розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного та керуючись ст. 210-1, 251, 268, 283,284, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 2, 6, 8, 9, 72-77, 80, 90, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295,286, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду для подання позовної заяви про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без задоволення.
Копії рішення надіслати для відома сторонам.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення складено 18 лютого 2025 року.
Суддя О.П.Бодрова