Справа № 521/2073/25
Номер провадження:1-кс/521/777/25
18 лютого 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Малиновського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді ОСОБА_4 від розгляду ним скарги ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора Малиновської окружної прокуратури, яка полягає у невнесені ним даних про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, -
На розгляд слідчого судді Малиновського районного суду міста Одеси надійшла заява ОСОБА_3 про відвід слідчого судді ОСОБА_4 від розгляду ним скарги ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора Малиновської окружної прокуратури, яка полягає у невнесені ним даних про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. В обґрунтування заяви про відвід скаржник посилається на порушення його прав при розгляді скарги слідчим суддею, а саме не забезпечення його особистої участі в залі суду при розгляді скарги ( не режимі відео конференції), не можливості ознайомлення з матеріалами по скарзі та не роз'яснення слідчим суддею його прав, як скаржника.
Ознайомившись з матеріалами по скарзі ОСОБА_3 та з його заявою про відвід судді ОСОБА_4 ( справа № 521/2073/25, 1 кс/521/630/25), слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Відповідно до п.4 ч 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, тобто цією нормою встановлені обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні. Вказані обставини не є вичерпними, оскільки п.4 вказаної статті передбачає загальну обставину, а саме: за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.
Вирішуючи питання про необхідність відводу, суддя виходить не лише з вимог КПК України, а й враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, у справі «Білуха проти України» (Заява № 33949/02) від 09.11.2000 року Європейський суд з прав людини зазначає: п. 49 Рішення - Відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду.
Скаржник ОСОБА_3 у своїй заяві про відвід слідчого судді ОСОБА_4 не наполягав на його особистої участі при розгляді вказаної заяви.
Суддя, якому заявлено відвід та прокурор про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлені згідно діючої процедури, проте до суду не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких клопотань до суду не направили.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості колегія суддів вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
- "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Сприйняття об'єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ'єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв'язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.
Тому коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
Оцінивши викладені скаржником ОСОБА_3 доводи відводу, слідчий суддя вважає, що ці доводи можуть свідчити про сумніви щодо упередженості слідчого судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 75 КПК України, суддя не може брати участь у розгляді скарги при наявності інших обставин, які викликають сумнів у його упередженості.
Керуючись ст. 81 КПК України, слідчий суддя, -
Заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді ОСОБА_4 від розгляду ним скарги ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора Малиновської окружної прокуратури, яка полягає у невнесені ним даних про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - задовольнити.
Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора, яка полягає у невнесені ним даних про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (справа №521/2073/25, провадження №1-кс/521/630/25) передати до канцелярії Малиновського районного суду м. Одеси для проведення повторного автоматизованого розподілу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1