Справа № 505/2480/21
Номер провадження:1-кп/521/412/25
17 лютого 2025 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора Подільської окружної прокуратури ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні, клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.04.2021 року за №12021161180000352, відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України
12.08.2021 до Малиновського районного суду м. Одеси надійшли матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.04.2021 за №12021161180000352, відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України.
У судовому засіданні, прокурор звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження строків тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 . Прокурор просив продовжити відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та посилаючись на обставини, які на його думку свідчать про їх наявність.
Сторона захисту просила відмовити прокурору у задоволенні клопотання щодо продовження строку тримання під вартою, оскільки воно не обґрунтовано належним чином та не забезпечено належними доказами.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав захисника.
Вислухавши думку сторін, суд вважає, що клопотання обвинувачення щодо обрання строку тримання під вартою необхідно задовольнити з наступних підстав.
Згідно пред'явленого обвинувачення ОСОБА_6 обвинувачується вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 К України, за наступних обставин.
Так, відповідно до обвинувачення, 12.04.2021 близько 23 години 30 хвилин у ОСОБА_6 , який перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння прийшов до будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкала його колишня співмешканка ОСОБА_8 та зустрівся з ОСОБА_9 , який в той момент перебував в будинку останньої, на ґрунті ревнощів виник кримінально- протиправний умисел, спрямований на вбивство ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ..
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вбивство ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , ОСОБА_6 у той же день та час, перебуваючи в житловій кімнаті вищевказаного будинку, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, плоским колюче-ріжучим знаряддям на кшталт ножа, наніс ОСОБА_9 множинні удари в область обличчя, шиї, тулуба та кінцівок, в результаті чого спричинив останньому наступні тілесні ушкодження:
- різана рана підборіддя зліва, поверхнева різана рана лівої щоки;
- п'ять колото - різаних поранень лівої бокової поверхні шиї з пошкодженням лівої сонної артерії і яремної вени;
- колото - різані поранення передньої поверхні шиї з наскрізними пошкодженнями правої і лівої пластини щитоподібного хряща і перснюватого хряща лівої частини (хрящі гортані);
- одне проникаюче колото-різане поранення лівої передньої поверхні грудної клітини, яке проникає в грудну порожнину між 5-6 ребрами з наскрізним ушкодженням нижніх відділів серцевої сумки і нескрізним пошкодженням верхівки серця;
- дві колото-різані рани лівої передньої поверхні грудної клітини по середньо- ключичній лінії, які сліпо закінчуються в м'яких тканинах грудної клітини;
- рану в проекції епігастральної області;
- одне наскрізне проникаюче колото-різане поранення правої передньо-бокової поверхні живота, по середньо-паховій лінії, яке проникає в черевну порожнину з пораненням нижнього ключа правої нирки;
- вісім поверхневих ран правої передньо-бокової поверхні живота, які сліпо закінчуються в м'яких тканинах;
-рану верхньої третини внутрішньої поверхні правого плеча, дугоподібної форми, яка сліпо закінчується в м'яких тканинах плеча;
- три рани лінійної форми зовнішньої поверхні правого передпліччя в середній третині.
Пошкодження в області шиї, а саме колото-різане поранення м'яких тканин з пошкодженням лівої сонної артерії і яремної вени привело до розвитку небезпечного для життя стану - гострої крововтрати, і по цьому критерію, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень.
Колото-різані пошкодження хрящів гортані (щитоподібного та перстневого хрящів), проникаюче колото-різане пошкодження грудної клітини з ушкодженням серця, проникаюче колото-різане пошкодження черевної стінки з пораненням правої нирки, як окремо так і в сукупності, були небезпечними для життя і по цьому критерію мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень.
Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_9 помер на місці події. Смерть ОСОБА_9 знаходиться в прямому причинному зв'язку з колото- різаним пораненням шиї з пошкодженням лівої сонної артерії та яремної вени. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_9 являлась гостра крововтрата.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу без перерви у часі ОСОБА_6 , перебуваючи у цьому ж будинку, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, плоским колюче-ріжучим знаряддям на кшталт ножа наніс ОСОБА_8 множинні удари в область обличчя та тулуба, в результаті чого спричинив потерпілій ОСОБА_8 наступні тілесні ушкодження:
- наскрізні колото-різані рани лівої щоки;
- дев'ять колото - різаних поранень на передній поверхні грудної клітини зліва, одне з яких наскрізне, проникає в грудну порожнину між 4-5 ребрами, з пошкодженням стінки лівого шлуночка серця, з крововиливом в грудну порожнину, інші, сліпо закінчуються в міжреберних м'язах;
- три поверхневі колото-різані наскрізні рани на задній поверхні грудної клітини по лопатковій лінії, які сліпо закінчуються в м'яких тканинах 4 міжребір'я;
-дев'ять наскрізних колото-різаних пошкоджень на задній поверхні грудної клітини, проникаючих у грудну клітину в 5,6 та 7 міжребір'ї, з пошкодженням пристінної плеври та задньої поверхні нижньої долі лівої легені, з крововиливом в плевральну порожнину;
- одне наскрізне проникаюче колото-різане поранення правої передньої поверхні живота, яке проникає в черевну порожнину, без пошкодження внутрішніх органів черевної порожнини;
- дві поверхневі колото-різані рани правої передньої поверхні живота, які сліпо закінчуються в м'яких тканинах;
- непроникаюче в черевну порожнину, колото-різане пошкодження передньої черевної стінки зліва.
Колото-різані пошкодження передньої поверхні грудної клітини зліва та задньої поверхні грудної клітини зліва, проникаючі з ушкодженням лівого шлуночка серця та задньої поверхні нижньої долі лівої легені, проникаюче колото- різане пошкодження черевної стінки справа без ушкодження внутрішніх органів черевної порожнини, як окремо так і в сукупності, були небезпечними для життя і по цьому критерію мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень.
Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_8 померла на місці події. Смерть ОСОБА_8 знаходиться в прямому причинному зв'язку з колото-різаним пораненням передньої та задньої поверхні грудної клітини з пошкодженням передньої поверхні лівого шлуночка та задньої поверхні нижньої долі лівої легені. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_8 являлась гостра крововтрата.
Згідно статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
Встановлюючи обґрунтованість підозри слід виходити з того, що «обґрунтована підозра» означає наявність фактів чи інформації, які могли б переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин (справа «Нечипорук і Ионкало проти України»).
Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що суворість передбаченого покарання «є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У справі «Летелье проти Франції» вказано, особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Разом з цим, у справі «І.А. проти Франції» №1/1998/904/1116 від 23.09.1998 року Суд вказує, що національний суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З урахуванням викладеного, при вирішенні питання про наявність підстав для продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно враховувати у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному за інкримінований злочин, а також наявність ризиків визначених у ст. 177 КПК України, які існували на час обрання запобіжного заходу та продовжують існувати на даний час:
-ризик можливого переховування від суду, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, який згідно ст. 12 КК України відносять до категорії особливо тяжких злочинів за вчинення якого підозрюваному у разі визнання його винним може бути призначено покарання на строк від десяти до п'ятнадцяти років позбавлення волі або довічне позбавлення волі, що дає підстави вважати, що останній може переховуватись від суду. Крім того, установлено також, що ОСОБА_6 зареєстрований за адресою: Одеська область, Подільський район, с. Гулянка, де він фактично не проживає та тимчасово проживав у житлі, яке належить іншій особі, офіційно неодружений. Тобто, фактично не має сталих соціальних зв'язків та постійного місця проживання;
- ризик можливого перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_6 веде посередній спосіб життя, зловживає спиртними напоями, ніде офіційно не працює, не має постійного місця проживання, відсутні міцні соціальні зв'язки, що вказує на можливість перешкоджати кримінальному провадженню шляхом невиконання або неналежного виконання обов'язків покладених на нього.
Зазначені ризики раніше встановлювались судом та вказують на неможливість їх запобіганню у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, що у подальшому може негативно вплинути на проведення судового розгляду та на забезпечення виконання ОСОБА_6 покладених на нього обов'язків.
Зокрема, у справі «Яблонський проти Польщі» №33492/96, пункт 83, від 21.12.2000 року, Суд зауважує, що відповідно до пункту 3 статті 5 органи влади, приймаючи рішення про те, чи слід звільняти чи затримувати особу, зобов'язані розглянути альтернативні заходи забезпечення його появи на суді. Дійсно, ця Стаття передбачає не лише право на «судовий розгляд упродовж розумного строку або звільнення до розгляду», але також передбачає, що «звільнення може бути обумовлено гарантіями його явки до суду».
Згідно з п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно практики Суду, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх судових засідань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_6 у вигляді особистого зобов'язання пов'язана з тим, що він не має постійного місця мешкання, місце реєстрації, яке зазначено самим обвинуваченим та вказується у обвинувальному акті, є формальним, оскільки це є місцем проживання його колишньої дружини та її батьків.
Таким чином, він може спробувати переховуватися в інших регіонах України або за межами території України від органів досудового розслідування та суду.
Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_6 у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що до органу досудового розслідування не було звернення із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_6 у вигляді застави, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, пов'язана з тим, що вказаний злочин спричинив загибель людей, тому підстав для визначення розміру застави немає.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 у вигляді домашнього арешту пов'язана з тим, що він хоча й зареєстрований в с. Гулянка, Подільського р-ну, Одеської області, але згідно довідки Гулянського старостинського округу Окнянської селищної ради тривалий час не проживає за даною адресою, фактично постійного місця мешкання не має.
При зверненні до суду з виключним запобіжним заходом, таким як тримання особи під вартою, враховано положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права особи, а й високі стандарти охорони загальносуспільних інтересів.
У рішенні ЄСПЛ «Нечипорук і Йонкало проти України» Суд нагадує, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу. Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами. Крім того, такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами і аргументи «за» і «проти» звільнення з-під варти не повинні бути «загальними й абстрактними».
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого, суд враховує вимоги ст.ст. 5, 6 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Все вищевикладене, в сукупності, свідчить, щодо доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, тому обмеження його конституційних прав в даному випадку, є виправданим і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.
Обставин, передбачених ч.2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, судом не встановлено.
Враховуючи положення ч.4 ст. 183 КПК України, суд не визначає розмір застави.
Відповідно положень ч.11 ст. 31 КПК України суддя чи склад колегії суддів для розгляду конкретного кримінального провадження визначається у порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 31, 35, 177, 178, 183, 331,372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури ОСОБА_5 , про продовження відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_6 міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, з дня винесення ухвали тобто з 17.02.2025 року до 17.04.2025 року включно.
Ухвала суду щодо запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена протягом 5 днів до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Головуючий - суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3