Справа №487/7097/24
Провадження №2/487/398/25
18.02.2025 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді - Афоніної С.М., за участю секретаря судового засідання - Беспалько А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та стягнення аліментів за минулий час, -
за участю:
представника позивача - Усок Т.С.
представника відповідача - Ткачук Г.М.
Адвокат Усок Т.С., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 10000 грн. щомісячно, починаючи з 26.12.2015 і до досягнення повноліття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначила, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 03.08.2000 до 25.12.2015, в шлюбі у них народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 18.03.2022 позивач разом із дітьми, через повномасштабне вторгнення РФ на територію України, виїхала за межі України до Німеччини. Відповідач ухиляється від надання дітям матеріальної допомоги. Вважає, що матеріальне становище відповідача дозволяє йому утримувати дітей, інших утриманців у нього немає, він також є працездатний, отримує дохід, є власником та директором ТОВ «Медіа група Миколаїв» статутний внесок якого 360 тис. грн.., 04.08.2016 року придбав автомобіль «Volkswagen Touareg», 2011 року випуску середня ціна за якої 20 тис. доларів США та у 2018 році відчужив даний автомобіль, є власником нерухомого майна - житлового будинку площею 183,9 кв.м., гаражу та земельної ділянки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , вартість цього майна становить близько 6 млн. грн.. Крім того, відповідач регулярно відпочиває за межами України. Тому просила стягнути з відповідач на свою користь аліменти на утримання доньок у розмірі 10000 грн. щомісячно з моменту розірвання шлюбу, тобто з 25.12.2015. Позивач з моменту розірвання шлюбу самостійно утримує дітей, забезпечує їх нормальним збалансованим харчуванням, придбає одяг взуття, товари з побутових магазинів, її витрати на місяць становлять 1800 євро, тобто близько 80000 грн.
Ухвалю від 21.08.2024 відкрите провадження у справі та витребувані докази.
Ухвалою від 26.08.2024 витребувані докази з Державної прикордонної служби України.
05.09.2024 до суду надійшли докази, які були витребувані судом з Державної прикордонної служби України
09.09.2024 до суду надійшли докази, які були витребувані судом з Головного управління ДПС у Миколаївській області.
14.10.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позивач просить сягнути аліменти на утримання неповнолітньої дитини та повнолітньої дочки, якої на час звернення до суду виповнилось 23 роки. При цьому, позивач зазначає, що розірвання шлюбу було 25.12.2015, тобто дата ухвалення рішення, а не дату набрання рішення законної сили. При цьому позивачем не надано жодних доказів, що нею вживались заходи щодо одержання аліментів за минулий час, не пояснюючи чому вона не зверталась до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дітей майже протягом 10 років та вказаний позов був нею поданий після звернення ОСОБА_2 з позовом про поділ майна подружжя. Тому стягнення з відповідача аліментів з 25.12.2015 не підлягає задоволенню, оскілки всупереч ч.2 ст. 191 СК України, оскільки позивачем не доведено, що нею вживались заходи щодо одержання аліментів, але вона не могла їх одержувати у зв'язку з ухиленням відповідача від їх сплати. Відповідач має постійне місце роботи, працює в ТОВ «Медіа група Миколаїв», де займає посаду директора, тому вважає, що аліменти слід стягувати на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
21.10.2024 представник позивача - адвокат Усок Т.С. подала до суду відповідь на відзив, просила позовні вимоги задовольнити повністю. Зазначивши, що позивач зверталась до відповідача з проханням допомагати утримувати дітей, проте прохання залишилось без відповіді. Відповідач не надав доказів того, що він забезпечує власних дітей, хоча обов'язок батька утримувати своїх дітей. На теперішній час у позивача відсутнє листування з відповідачем, оскільки вона виїхала за кордон. Відповідач декілька разів на рік перебуває за кордоном, подорожує, має у власності транспортні засоби та причепи. Згідно інформації ГУ ДПС у Миколаївській області з другого кварталу 2022 року по другий квартал 2024 року відсутня інформація про доходи відповідача. Відповідач погоджується сплачувати аліменти у частки від доходу, який він приховує від податкової, оскільки спосіб його життя не відповідає його нульовим доходам. Позивач вважає, що спосіб стягнення аліментів, обраний нею, не поставить відповідача в скрутне матеріальне становище та дозволяє йому утримувати своїх дітей.
14.11.2024 представник позивача подала клопотання про долучення доказів.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Усов Т.С. позовні вимоги підтримала в повному обсязі просила про їх задоволення. Зазначивши, що діти знаходяться на утриманні позивача, відповідач жодної допомоги на утримання дітей не надає з 26.12.2015, позивач вживала заходи щодо отримання від відповідач аліментів на дітей, неодноразово до нього зверталась, були листування між сторонами в месенджерах, але він відмовлявся надавати допомогу. При цьому, зазначила, що ОСОБА_4 на теперішній час є повнолітньою, навчається, аліменти на її утримання просили стягнути з 26.12.2015 до її повноліття.
В судовому засіданні представник відповідача адвокат Ткачук Г.М. позовні вимоги визнала частково, в розмірі частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з моменту пред'явлення даного позову і до досягнення дитиною повноліття, оскільки відповідач має постійне місце роботи, працює в ТОВ «Медіа група Миколаїв», де займає посаду директора. Не визнають позов в частині вимог про стягнення аліментів на утримання повнолітньої ОСОБА_4 . Також вважають, що позивачем не надано доказів, що нею вживались заходи щодо отримання аліментів, але відповідач ухилявся, тому відсутні підстави для стягнення аліментів з 2015 року. При цьому, відповідач до 2022 року періодично добровільно допомагав матеріально утримувати дітей, надав гроші, купував одяг, речі, тому позивач з 2015 року не зверталась до суду з позовом про стягнення аліментів, потім позивач йому заборонила спілкуватися з дітьми, після чого він припинив допомагати.
18.02.2025 представник позивача - адвокат Усок Т.С. подала до суду заяву просила розглянути справу за відсутності позивача, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили про їх задоволення.
18.02.2025 представник відповідача - адвокат Ткачук Г.М. подала до суду заяву про розгляд справи без участі її та відповідача, просила в задоволенні позову відмовити, через відсутність доходів у відповідача.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного:
Положеннями статей 76, 77, 79, 80 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що відповідно до наданих позивачкою документів, сторони перебували в зареєстрованому шлюбу з 03.08.2000, який було розірвано рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 25.12.2015, яке набрало законної сили 05.01.2016. В шлюбі у них народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які після розірвання шлюбу проживали разом із позивачкою та знаходиться на її утриманні.
Відповідач ухиляється від надання допомоги на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд критично ставиться до послання представника відповідача щодо надання матеріальної допомоги на утримання дитини, оскільки жодного належного та допустимого доказу на підтвердження цього суду не надано.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20.11.1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. № 789-XІІ) дитина, з огляду на її фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до так і після народження.
Обов'язок батьків щодо утримання своєї дитини, передбачений ч.2 ст.51 Конституції України є одним з головних конституційних обов'язків. Такий обов'язок послідовно визначений в сімейному законодавстві.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до ст.141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і обов'язків і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Згідно ч.2 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом із яким проживає дитина.
Способи виконання обов'язку утримувати дитину в досудовому порядку сторони не домовилися, нотаріальних договорів не укладали, а позивачка наполягає на стягнення аліментів саме на підставі рішення суду у твердій грошовій сумі.
Відповідно до положень ч.1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Згідно ч.1 ст. 191 СК України аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десяти кратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Аналогічна позиція викладена у п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Аналізуючи положення статті 182 та 184 СК України слід дійти висновку, що, під час ухвалення судового рішення у справі про стягнення аліментів, визначених позивачем у твердій грошовій сумі, суд зобов'язаний враховувати, щоб розмір аліментів у твердій грошовій сумі не був меншим мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину відповідного віку, й у разі визначення позивачем твердої грошової суми у меншому розмірі ніж вказана гарантія, ухвалити рішення, визначивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі, який буде відповідати вказаному гарантійному розміру, передбаченому абз. 2 ч. 2 ст. 182 СК України.
Разом з тим, нормою статті 184 СК України не передбачено повноважень суду, під час розгляду справи в порядку позовного провадження та ухвалення рішення про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, вказувати у його резолютивній частині положення про те, що визначений у твердій грошовій сумі розмір аліментів повинен бути не меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Прожитковий мінімум для дитини віком від 6 років до 18 років, згідно закону України « Про Державний Бюджет на 2025 рік» - становить 3196 грн.
При визначенні розміру аліментів з ОСОБА_2 суд враховує, що відповідач є особою працездатного віку, тому має об'єктивну можливість виплачувати аліменти, являється директором ТОВ «Медіа група Миколаїв», згідно відомостей з Головного управління ДПС У Миколаївській області №8416/5/14-29-12-01-02 від 04.09.2024, починаючи з 2 кварталу 2022 року по другий квартал 2024 доходи відсутні, лише у серпні 2023 року отримав дохід від продажу рухомого майна 8450 грн., при цьому відповідачем доказів дійсного розміру його доходів,наявність або відсутності у нього утриманців, банківських рахунків, рухомого та нерухомого майна, тощо, суду не надано, отже, з огляду на матеріали справи та обсяг письмових доказів, враховуючи в першу чергу якнайкраще забезпечення інтересів дитини, яка потребує матеріальної допомоги, та те, що дитина проживає разом із позивачем і остання апріорі несе більші витрати на її утримання, враховуючи, що відповідач є власником нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_1 та гаражу загальною площею 28 кв.м., відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.07.2024, є власником транспортних засобів: ПП EZWV 1000 (2007), ПГМФ 8902 (2007), ПГМФ 8904 01 (2012), «Volkswagen Touareg», 2011 року випуску, ПГ BFRD (2021), починаючи з 2016 року ним було відчужено декілька транспортних засобів, зокрема 05.03.2024 автомобіль «Volkswagen Golf» (2013), крім того, згідно відомостей Державної прикордонної служби України за №19-60428/18/24 від 04.09.2024, починаючи з 2017 року по 01.09.2024, відповідач регулярно, декілька разів на рік перебуває за межами України, тому суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн., оскільки вважає такий розмір аліментів розумним, відповідає інтересам в першу чергу інтересам неповнолітньої дитини, стягнення здійснювати щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви і до повноліття дитини.
Суд вважає безпідставними посилання відповідача про необхідність стягувати аліменти у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу), оскільки позивач обрала присудження аліментів саме у твердій грошовій сумі, а не у частці від доходу, відповідно до ч.1 ст. 184 СК України.
Що стосується позовних вимог про стягнення аліментів на неповнолітню ОСОБА_5 та повнолітню ОСОБА_4 за минулий час, починаючи з 26.12.2015 року, у тому числі на утримання ОСОБА_4 до її повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , суд приходить до наступного.
Відповідно до положень ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Постановою КЦС ВС від 18.05.2020 року (справа № 215/5867/17) сформовано правову позицію, про те, що частиною другою статті 191 СК України передбачено, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років. Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести такі обставини як вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача та ухилення відповідача від надання утримання дитині.
Слід зазначити, що ухилення від сплати аліментів може виражатися у тому, що зобов'язана особа ухилялась від укладення договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховувала своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи), не реагувала на направлені їй листи, та інші подібні дії.
Обов'язковою умовою присудження аліментів за минулий час є доведеність саме позивачем вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача та неможливість їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати.
За загальним правилом, визначеним СК України та судовою практикою, вважається недоцільним обтяжувати відповідача виплатами за минулий період, якщо позивач не вжив заходів щодо одержання аліментів (у тому числі не подав позов про стягненим аліментів, залишив його без розгляду) з особистих мотивів.
Вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час мають бути підтверджені офіційними зверненнями стягувача до платника аліментів, за відсутності таких доказів вимоги є необґрунтованими й задоволенню не підлягають.
Так, на підтвердження своїх доводів з приводу того, що відповідач не допомагає матеріально утримувати дітей, а на її звернення лише обіцяв це робити, позивачем будь-яких належних та допустимих доказів суду не надано.
Отже, із врахуванням того, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт офіційного звернення позивачки до відповідача або до будь-яких державних органів за отриманням аліментів у період з 26.12.2015 до 14.08.2024 (дата пред'явлення даного позову до суду), а відповідач ухилявся від сплати аліментів, суд вважає, що позовна вимога про стягнення аліментів за минулий час задоволенню не підлягає з підстави недоведеності.
Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи встановленні в судовому засіданні обставини, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, оскільки при подачі позову до суду позивач звільнена від сплати судового збору, з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь держави судові витрати по сплаті судового збору за вимогу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1211,20 грн.
Згідно ч.1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню - у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст. ст. 76, 81 89, 141, 263-265, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та стягнення аліментів за минулий час - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користьОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошової сумі в розмірі 5000 грн. щомісячно, починаючи з 14.08.2024 і до досягнення дитиною повноліття.
В решті позовних вимог - відмовити.
Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць в частині стягнення аліментів на утримання дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави у розмірі 1211,20 грн.
Рішення набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст.ст. 354, 355 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя: С.М. Афоніна