Справа № 947/729/25
Провадження № 1-кс/947/342/25
18.02.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42024052210001927 від 04.06.2024 відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, українця, с середньо спеціальною освітою, не одруженого, без реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за мобілізацією - який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-
Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснюється групою прокурорів Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.
Згідно із вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до указу Президента України ОСОБА_8 . Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІX введено воєнний стан на всій території України.
Відповідно до указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/22 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 133/22 від 14.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.03.2022 № 2119-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 р. № 2263-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Згідно із Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 р. № 2500-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 21.11.2022 року.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 757/2022 від 07.11.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.11.2022 № 2738-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21листопада 2022 року строком на 90 діб.
Відповідно до закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 2915-IX від 07.02.2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 строком на 90 діб.
В подальшому відповідно до закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 254/2023 від 01.05.2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 строком на 90 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 451/2023 від 26.07.2023, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 3275-IX від 27.07.2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.
Згідно з указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №734/2023 від 06.11.2023, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 08.11.2023 N 3429-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.
Тобто на даний час на території України діє воєнний стан.
Відповідно до ст. 4 ч. 8, ст. 5 ч. 1, ст. 10, 11, ст. 22 ч. 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу ВО Президента України від 24.02.2022 №69/2022«Про загальну мобілізацію», затвердженого Верховною Радою України № 1126-VII, ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ОСОБА_4 28.02.2023 призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлений для проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період до військової частини НОМЕР_1 .
Проходячи військову службу, солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних силу України, ст.ст. 1, 4, Дисциплінарного статуту Збройних силу України повинен був свято і беззаперечно дотримуватись Конституції України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватись вимог статутів Збройних сил України.
Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України є обов'язком громадян України та ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці зобов'язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.
Згідно із вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.
Відповідно до вимог ст. ст. ст. ст. 11, 16, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно та неухильно виконувати накази командирів (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Проте, солдат ОСОБА_4 достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеними вище вимогами законодавства, що регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи реальну можливість належно їх виконувати, свідомо, допустив їх порушення, вирішивши стати на злочинний шлях за наступних обставин.
Згідно із ст. 40 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці самостійно відрекомендовуються своєму безпосередньому начальникові у разі, зокрема, відбуття чи повернення з відрядження відпустки або лікування.
ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією - в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 58, 59, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, 14.10.2023 самовільно залишив місце зосередження військової частини НОМЕР_1 , що розташовувалась за адресою: АДРЕСА_2 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах правового режиму воєнного стану), та ухилявся від проходження військової служби до 29.11.2024, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з обов'язками військової служби.
За вищевикладених обставин, 30.11.2024 ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за кваліфікуючими ознаками: самовільне залишення військової частини військовослужбовця без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.
12.12.2024 на підставі ухвали судді Київського районного суду м. Одеси відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4
03.01.2025 на підставі постанови слідчого підозрюваного оголошено в розшук та досудове розслідування даного кримінального провадження було зупинено.
06.01.2025 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси надано дозвіл на затримання ОСОБА_4 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42024052210001927 від 04.06.2024.
18.02.2025 на підставі вищевказаної ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_4 органом досудового розслідування було затримано та досудове розслідування кримінального провадження № 42024052210001927 від 04.06.2024 - відновлено на підставі ч. 1 ст. 282 КПК України.
Сторона обвинувачення звертається з клопотанням про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, посилаючись на характер імовірно вчиненого кримінального правопорушення та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та враховуючи неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
У судовому засіданні:
-прокурор вимоги поданого клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.
-захисник підозрюваного заперечувала, просила застосувати домашній арешт.
-підозрюваний підтримав захисника.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до наступного переконання.
Відповідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 30.11.2024 ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
У справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.12.2009 року ЄСПЛ зазначив, що компетентний суд повинен перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої буде здійснено затримання, та законність мети цього затримання й подальшого тримання під вартою.
Згідно п. 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
До того ж, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (рішення у справі «Чеботарі проти Молдови» (Cebotari v. Moldova), N 35615/06, п.48, від 13 листопада 2007 року).
Так, слідчим суддею встановлено, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні матеріалами, зокрема показаннями свідків та іншими матеріалами досудового розслідування.
На підставі зазначеного, слідчий суддя вважає, що надані стороною обвинувачення матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування повністю доводять обґрунтованість підозри у можливому вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.
Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, яке імовірно загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, а також його суспільно-небезпечний характер, адже останній будучи військовослужбовцем самовільно залишив військову частину під час дії воєнного стану, що могло створити загрозу для суспільства, а також те, що відносно підозрюваного слідчим суддею надавався дозвіл на його затримання з метою приводу для участі у розгляді клопотання у зв'язку із ухиленням його від органу досудового розслідування та суду, слідчий суддя приходить до переконання, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик у вигляді можливого переховування підозрюваним ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду.
Щодо посилань сторони обвинувачення на існування в рамках даного кримінального провадження ризиків, передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя зазначає наступне.
Слідчий суддя вважає недоведеними твердження прокурора у судовому засіданні щодо існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки останній не підтримує ніяких зв'язків зі свідками у даному кримінальному провадженні, а тому жодним чином позбавлений можливості впливу на таких осіб.
Посилання сторони обвинувачення щодо наявності в рамках даного кримінального провадження ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя вважає неспроможними, оскільки ані слідчим у клопотанні, ані прокурором у судовому засіданні не було наведено належного обґрунтування яким саме чином ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню.
Слідчий суддя враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем Збройних Сил України й підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
За таких обставин, в рамках даного провадження неможливо застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 більш м'який запобіжний захід.
Крім встановленого ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя враховує дані про його особу, положення ч. 7 ст. 176 КПК України, суспільне ставлення до даного виду кримінального правопорушення, з огляду на військову загрозу державі Україна з боку російської федерації, вважає, що клопотання необхідно задовольнити, застосувавши до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193-194, 196 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17.04.2025, в межах строку досудового розслідування.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1