Справа № 947/24244/24
Провадження № 2/947/397/25
17.02.2025 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
за участю: секретаря Матвієвої А.В.
розглянувши у відкритомусудовому засіданні в м. Одесі у залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою
ОСОБА_1 ,
який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2
та малолітньої ОСОБА_3
до ОСОБА_4 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору -
Відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування
Київської районної адміністрації Одеської міської ради,
про позбавлення батьківських прав,
встановлення опіки та стягнення аліментів,
07.08.2024 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 та малолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування Київської районної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів, в якій позивач просить суд:
- позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно неповнолітнього - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітньої - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- встановити піклування над неповнолітнім - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та опіку над малолітньою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призначивши їх піклувальником і опікуном - ОСОБА_1 ;
- стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітнього - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітню - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини усіх видів доходів (заробітку) платника аліментів, щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня звернення до суду з даним позовом та досягнення дітьми повноліття.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що він та неповнолітній ОСОБА_2 і малолітня ОСОБА_3 , є рідними братами і сестрами, а також дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які починаючи з 16.11.2001 року перебували у зареєстрованому шлюбі.
Позивач вказує, що з часом спільного життя батьків, в них почали погіршуватись відносини, за наслідком чого батьки вирішили припинити шлюбні відносини, а 10.01.2013 року шлюб між ними було розірвано. Після розлучення, батько - ОСОБА_4 переїхав та припинив приймати будь-яку участь у вихованні і утриманні дітей. Позивач стверджує, що ОСОБА_4 ніяким чином не піклувався про них, не проявляв заінтересованості в їх подальшій долі, не цікавився ані його успіхами, як сина, ані успіхам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , станом здоров'я, не піклувався про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечував необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, що негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання; не спілкувався з ними в обсязі, необхідному для нормального самоусвідомлення; не надавав дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяв засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляв інтересу до їх внутрішнього світу; не створював умови для отримання ними освіти - створювались умови, які шкодять інтересам дітей.
Позивач посилається на те, що він та його брат і сестра знаходились на утриманні матері - ОСОБА_8 .
12.04.2018 року, ОСОБА_8 звернулась до Корабельного районного суду м. Миколаєва з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей, за наслідком чого судом по справі №488/1361/18 було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який в подальшому виконувався в примусовому порядку.
Однак, відповідач, як батько дітей належним чином не виконував свій обов'язок зі сплати аліментів, за наслідком чого нього була наявна заборгованість у великому розмірі.
Згодом, після досягнення позивачем повноліття, як вказує останній, він почав шукати роботу, оскільки сім'ї не вистачало грошей на життя, а мати почала важко хворіти, їй було дуже важко утримувати себе і трьох дітей.
04 листопада 2021 року він - ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_9 . Від шлюбу дітей не мають.
09 червня 2023 року позивач підписав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу.
Позивач вказує, що оскільки військова частина в якій він перебуває на службі, розташована у місті Одесі, його родина, а саме: мати - ОСОБА_8 , жінка - ОСОБА_10 , молодший брат - ОСОБА_2 і сестра - ОСОБА_3 переїхали з ним до міста Одеси, постали на облік як внутрішньо переміщені особи, та спільно проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач вказує, що завдяки офіційному працевлаштуванню, він має стабільний заробіток, що підтверджується довідкою про грошове забезпечення та інші доходи, за наслідком чого він утримує і виховує ОСОБА_2 та ОСОБА_1
19 лютого 2024 року, як вказує позивач, його мати - ОСОБА_8 , померла, про що складено відповідний актовий запис № 146 Корабельним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеси) 20 лютого 2024 р.
Після смерті матері, діти ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , залишились проживають разом з ним - ОСОБА_1 , і перебувають на його повному утриманні і вихованні.
Позивач вказує, що батько - ОСОБА_4 , покладених законом на батьків обов'язків, по відношенню до неповнолітнього - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітньої - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі. Усі питання щодо виховання вирішуються ним - ОСОБА_1 самостійно без участі та підтримки з боку відповідача.
Приймаючи вищевикладене, а також з метою захисту прав та інтересів неповнолітнього брата і малолітньої сестри, позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом було розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 08.08.2024 року вказану позовну заяву залишено без руху.
12.08.2024 року позивачем на виконання вказаної ухвали суду, надано до суду заяву про усунення недоліків, разом з уточненою позовною заявою, в якій позивачем вірно визначено статус учасників справи.
Оглянувши матеріали справи, суддею встановлено, що позивачем усунуті недоліки поданої заяви у відповідності до ухвали судді від 08.08.2024 року, позовна заява відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України. Підстави для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження, визначених у ст. 185, 186 ЦПК України, відсутні.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 14.08.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.
10.12.2024 року до суду від позивача надійшла заява про приєднання до матеріалів справи оригінали висновку Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 09.12.2024 року за вих. №3280/01-11 «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відношення неповнолітнього - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітньої - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , піклувальником неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та опікуном малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .».
У підготовчому судовому засіданні 10.12.2024 року судом було ухвалено задовольнити вказане клопотання, приєднано до матеріалів справи оригінал висновку Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 09.12.2024 року за вих. №3280/01-11, а також без видалення до нарадчої кімнати ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
До судового засідання призначеного на 17.02.2025 року учасники по справі не з'явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлені належним чином.
Однак, 29.01.2025 року до суду надійшла заява від представника третьої особи про підтримання заявлених вимог та розгляд справи за його відсутності.
17.02.2025 року до суду надійшла заява від позивача про підтримання заявлених вимог та розгляд справи за його відсутності, а також зазначив про відсутність заперечень проти заочного розгляду справи.
Щодо сповіщення відповідача, суд зазначає наступне.
Згідно з п.2 ч.7 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно з відповіддю відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Миколаївській області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
У відповідності до відповіді з Управління соціального захисту населення в Київському районі міста Одеси від 20.08.2024 року за вих. №16.0109/3086, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку внутрішньо переміщених осіб, реєстрація якого зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Приймаючи вказане, судом здійснювалось повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання, шляхом скерування судової повістки, разом з копією ухвали про відкриття провадження по справі, копією позовної заяви з додатками до неї, на вказані адреси місця зареєстрованого проживання і тимчасового проживання як внутрішньо переміщеної особи, однак поштові повідомлення були повернуті до суду без вручення з підстав відсутності адресата за вказаною адресою.
Відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Також, у відповідності до правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 10.05.2023 року у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Таким чином, відповідач про дату, час і місце проведення розгляду справи у відповідності до приписів статті 128 ЦПК України вважаєтсья повідомленим належним чином, однак, у встановлений судом строк не скористався процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, про причини неявки до судового засідання суд не повідомив.
Підстав для відкладення судового засідання у відповідності до подложень статті 223 ЦПК України судом не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно зі ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
З урахуванням викладеного, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні 17.02.2025 року за відсутності сторін по справі, на підставі наявних документів в матеріалах справи та у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.
Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підлягаючим частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України, народився від батьків: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 12.01.2001 року.
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 починаючи з 16.11.2001 року перебували у шлюбі, зареєстрованому Відділом реєстрації актів цивільного стану Центрального районного управління юстиції м. Миколаєва Миколаївської області, про що було складено актовий запис №361, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 від 15.07.2004 року. За наслідком реєстрації шлюбу, ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_12 ».
Вказаний шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 було розірвано 10.01.2013 року, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №3 Корабельним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 10.01.2013 року.
За час перебування у шлюбі у ОСОБА_4 та ОСОБА_13 також народились: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 22.10.2009 року; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 22.12.2011 року.
Отже, позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та неповнолітній - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і малолітня - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідними братами і сестрами, а також дітьми: ОСОБА_4 та ОСОБА_13 .
ОСОБА_1 після досягнення повноліття ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрував шлюб з ОСОБА_14 , яка за наслідком реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_12 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_6 .
Мати дітей - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у віці 44 років померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 від 20.02.2024 року.
У відповідності до довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 30.07.2024 року за №5106-5003382606 відносно ОСОБА_1 , від 19.07.2023 року за №5106-5002870180 відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 19.07.2023 року за №5106-5002870176 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останні: позивач - ОСОБА_1 , та неповнолітній - ОСОБА_2 і малолітня - ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_4 , однак взяті на облік внутрішньо переміщених осіб, місце реєстрації яких зареєстровано спільно за адресою: АДРЕСА_3 .
Позивач, як рідний брат неповнолітнього - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітньої - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 вказує, що діти проживають з ним, перебувають на повному його утриманні і вихованні, батько - ОСОБА_4 з ними не проживає, участі у вихованні і утриманні дітей не надає, долею не цікавиться та ухиляється від виконання покладених на нього батьківських обов'язків.
Відповідно до ст.150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків щодо виховання дітей, захищає права сім'ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.
Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Преамбулою Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-ХII від 27 грудня 1991 року (далі Конвенція) визнається, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.
Відповідно до ст. 3 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.
Згідно до положень ст. 9 зазначеної Конвенції, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.
Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Крім того, відповідно до положень принципу № 7 абз. 2 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією № 1385 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за його навчання; ця відповідальність лежить перш за все на батьках.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до ст. 164 СК України, підставами для позбавлення батьківських прав батьків є:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Отже, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Пленум Верховного Суду України в п. п. 15, 16 Постанови від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.
Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22 (провадження № 61-14340св23), від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20 (провадження № 61-1544св21), від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19 (провадження № 61-15290св20)та інші).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).
У рішенні від 30 червня 2020 року (заява (№ 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз'єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв'язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 19 лютого 2024 року у справі № 159/2012/23, від 19 лютого 2024 року у справі № 159/2012/23, від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21, від 22 листопада 2023 року у справі № 320/4384/18, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21 та інших.
Верховний Суд наголошує, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19, від 21 квітня 2022 року у справі № 756/15048/20, від 22 листопада 2023 року у справі № 320/4384/18).
У частинах п'ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку (постанови Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21 (провадження № 61-5203св23), від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22 (провадження № 61-10115св23), від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20 (провадження № 61-1544св21) та інших.
За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.
Крім того судом враховується, що у відповідності до положень статті 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав.
Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року).
Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Приймаючи викладене, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та неповнолітній - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і малолітня - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідними братами і сестрами, а також дітьми: ОСОБА_4 та ОСОБА_13 .
Батьки дітей перебували у зареєстрованому шлюбі з 16.11.2001 року по 10.01.2013 року.
Мати дітей - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у віці 44 років померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Яке вже встановлено позивач і його неповнолітній брат - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і малолітня сестра - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спільно зареєстровані за адресою: АДРЕСА_4 , тобто окремо від батька - який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Житло, в якому зареєстрований позивач та діти, належить на праві власності матері - ОСОБА_8 на підставі договору дарування від 15.07.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Шиліною Г.М., зареєстрованого в реєстрі за №2284.
Також судом встановлено, що позивач, разом з неповнолітнім братом - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітньою сестрою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також з батьком - ОСОБА_4 , що підтверджується отриманою судом відповіддю з відповіді з Управління соціального захисту населення в Київському районі міста Одеси від 20.08.2024 року за вих. №16.0109/3086, спільно постановлені на облік внутрішньо-переміщених осіб та тимчасово зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 .
У відповідності до договору оренди квартири (житлового приміщення) від 12.06.2023 року, дане житлове приміщення - квартира АДРЕСА_5 , наймана у строкове безоплатне користування громадянином ОСОБА_1 у ОСОБА_15 для власного проживання разом з членами сім'ї: ОСОБА_10 (дружиною); ОСОБА_2 (братом); ОСОБА_3 (сестрою), терміном по 12.06.2026 року.
Відповідно до характеристики виданої 24.04.2024 року Миколаївською гімназією №47 Управління освіти Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 , навчається у 8-А класі даного учбового закладу з першого класу. За час навчання зарекомендував себе дисциплінованим, уважним учнем. Володіє навчальним матеріалом на середньому рівні. Бере активну участь у суспільному житті класу. Доручення учнівського колективу, класного керівника виконує вчасно та добросовісно. Вміє оцінити ситуацію, яка склалася, та знайти правильний вихід з неї. Стриманий, врівноважений. Користується авторитетом серед однокласників та учнів школи. Вміє знаходити спільну мову із людьми різного віку.
Засвідчено, що мати дитини підтримувала зв'язок з класним керівником, цікавилась навчанням сина. Батько учня, з п'ятого по восьмий клас не підтримував зв'язок з класним керівником, не цікавився навчанням сина, його успіхами і невдачами. Матеріально-житлові умови проживання сім'ї задовільні, середнього достатку.
Відповідно до характеристики виданої 24.04.2024 року Миколаївською гімназією №47 Управління освіти Миколаївської міської ради, малолітня ОСОБА_3 , навчається у 6-А класі даного закладу, з першого класу. Протягом 2022-2023 року, у зв'язку з переїздом, дитина навчалась у Кам'янському ліцеї Саф'янівської міської ради. 24 серпня 2023 року була знову зарахована до 47 гімназії. За час навчання зарекомендувала себе старанною, сумлінною, дисциплінованою, працелюбною, уважною ученицею. ОСОБА_11 скромна, самостійна, врівноважена, розсудлива.
Щодо батька дітей з поданих до суду доказів вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Миколаїв, громадянин України, на документований паспортом громадянина України № НОМЕР_8 , виданим 06.04.2023 року органом 4812, дійсний до 25.12.1951 року, РНОКПП НОМЕР_9 .
У відповідності до наданої характеристики за вих. №20, виданої 07.09.2021 року Релігійною громадою незалежної помістної церкви Християн Нового Заповіту в м. Вознесенськ, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував у центрі реабілітації при релігійній організації "Незалежна помісна церква християн Нового Заповіту у м. Вознесенськ" з 15 червня 2020 р. по 22 листопада 2020 р. Прийнятий на його особисте прохання на підставі наявної алкогольної залежності. За час перебування у центрі реабілітації зарекомендував себе з негативного боку. Виявляв небажання брати на себе відповідальність навіть на побутовому рівні, систематично відмовлявся від елементарного побутового догляду; викритий у постійній патологічній брехні; має високу схильність і здатність до маніпуляції іншими заради досягнення своїх цілей; демонстрував абсолютне небажання змінювати згубний спосіб життя та встановлювати соціальні контакти; у поведінці виявляє зарозумілість до оточуючих. Реабілітацію перервано з ініціативи адміністрації через те, що ОСОБА_4 не виявив бажання до відмови від алкоголізму та до зміни на краще свого способу життя, а також надавав згубний, деморалізуючий вплив на інших людей, які проходять реабілітацію.
У відповідності до наданої характеристики за вих. №08\21, виданої 21.08.2021 року Благодійною організацією «Миколаївський центр соціальної реабілітації «ВІДНОВЛЕННЯ», ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував в благодійній організації з 25.11.2020 року по 11.01.2021 року, як бездомна особа. Потрапив до закладу з ознаками алкогольної залежності у виснаженому стані. ОСОБА_4 проявив себе, як неорганізована і не дисциплінована людина. До програми реабілітації відносився безвідповідально, не виконуючи її в повному обсязі. Був направлений до іншого закладу соціального захисту, але не доїхав до нього з причин алкогольного сп'яніння та травм внаслідок вживання алкоголю.
Відповідно до характеристики за вих. №87/09.12.01-14/24, виданої 22.04.2024 року Комунальною установою «Міський геріатричний будинок милосердя імені Святого Миколая» Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , перебував в міському геріатричному будинку з 15 вересня 2023 року по 19 грудня 2023 року. Був зарахований до установи згідно рішення про надання соціальних послуг Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради від 07 вересня 2023 року № 4104 за клопотанням Центру реінтеграції бездомних громадян. У період перебування в геріатричному будинку самовільно покидав установу, постійно вживав алкогольні напої, приносив їх на територію та порушував режим. Постійно був неохайний, відмовлявся від уходу за собою, зверхньо відносився до інших підопічних та у стані алкогольного сп'яніння допускав прояви зневаги до працівників установи. Був відрахований з міського геріатричного будинку за власним бажанням.
Згідно з виписним епікризом з медичної карти стаціонарного хворого №2055/231, виданого КНП «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» у місті Миколаєві Міністерства охорони здоров'я, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на стаціонарному лікування з 07.03.2024 року по 12.04.2024 року, за наслідком збиття автомобілем, з діагнозом: полі травма, ЗЧМТ, струс головного мозку, забійна рана лобної ділянки, перелом зовнішньої стінки лобної ділянки, медіальний перелом шийки лівого стегна зі зміщенням, алкогольне сп'яніння.
Також судом встановлено, що в провадженні Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження з примусового виконання судового наказу №2-н/488/160/18, виданого 18.05.2018 року Корабельним районним судом міста Миколаєва про стягнення з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_8 аліментів на неповнолітніх: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частки від усіх видів його доходів (заробітку), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12.04.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
У відповідності до розрахунку складеного державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 01.04.2024 року за вих. №64617, в межах вказаного виконавчого провадження у ОСОБА_4 наявна заборгованість по сплаті аліментів, яка станом на 01.04.2024 року становить в загальному розмірі 106748,56 грн.
Вказані докази є належними, допустимими і достатніми, а також не є спростованими відповідачем.
Судом також встановлено, що у відповідності до приписів статті 19 СК України, питання про доцільність позбавлення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розглянуто Київською районною адміністрації Одеської міської ради, за наслідком чого надано відповідний висновок від 09.12.2024 року за №3280/01-11 щодо доцільності позбавлення відповідача, як батька, батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
У відповідності до вказаного висновку вбачається, що комісією з питань захисту прав дітей Київської районної адміністрації Одеської міської ради було встановлено, що у відповідності до листа Приморського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 17 червня 2024 року № 3410/24.26-19, у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян, відомості про актовий запис про смерть відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , відсутня.
Згідно з інформацією Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України від 25 червня 2024 року №5/6-11123, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , раніше в установі не утримувався. Станом на 24 червня 2024 року не утримується.
Відповідно до інформації, наданої Державною установою «Миколаївський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України від 12 вересня 2024 року №20/6/3-2262/С24, за обліками Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , не значиться.
Згідно з інформацією Одеського районного управління поліції №1 Головного управління національної поліції в Одеській області від 17 вересня 2024 року №60/вх 11342, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в розшуку не перебуває, за базами ІПНП «АРМОР» до адміністративної відповідальності за ст. ст. 184, 173-2 КУпАП не притягався.
Згідно з інформацією, наданою Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 29 квітня 2024 року №494 ССД/01-29, відсутня будь-яка інформація про реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на території міста Одеси.
Також у висновку засвідчено, що уповноваженими особами Служби у справах дітей Адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради від 24 липня 2024 року №1111/04.08.01-16, здійснено візит за останнім відомим місцем реєстрації ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , а саме: АДРЕСА_2 , за результатами якого встановлено, що за вищевказаною адресою розташований Центр реінтеграції бездомних громадян. В даному Центрі громадяни мають лише реєстрацію без надання їм місця проживання.
Згідно з інформацією, наданою Комунальною установою центру реінтеграції бездомних осіб Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради від 17 жовтня 2024 року № 210, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований за адресою Центру без права на проживання з 29 березня 2016 року по теперішній час. Повідомили, що з 28 липня 2023 року по 14 вересня 2023 рік, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , звернувся до Центру і отримував соціальні послуги, як особа без постійного місця проживання. Відрахований з Центру, у зв'язку з його влаштуванням до геріатричного пансіонату «Святого Миколая» у м. Миколаєві, АДРЕСА_6.
У висновку засвідчено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , запрошувався до територіального відділу Служби у справах дітей Одеської міської ради у Київському районі шляхом розміщення оголошення в засобах друкованої масової інформації (обласній громадсько-політичній газеті «Одеські вісті» від 26 вересня 2024 № 35 (5572), але не з'явився, про причини неявки не сповістив. Заяв та пояснень з приводу висловлення своєї думки на адресу територіального відділу Служби у справах дітей Одеської міської ради з питання позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , не надав.
Також, у відповідності до висновку вбачається, що уповноваженими особами територіального відділу Служби у справах дітей Одеської міської у Київському районі складено акт обстеження умов проживання від 10 травня 2024 року, згідно з яким за адресою місця проживання дітей: АДРЕСА_3 , встановлено, що житло розміщене на першому поверсі двоповерхового будинку, складається з двох кімнат. Загальна площа 36 кв.м., житлова 26 кв.м. Квартира потребує косметичного ремонту. Для дітей відведена окрема кімната, окремі ліжка, стіл для навчання, шафа для одягу, одяг по сезону. Для дітей створено задовільні умови для проживання, всебічного розвитку та навчання.
Згідно з висновком оцінки потреб сім'ї Центру соціальних служб Одеської міської ради від 10 травня 2024 року, ОСОБА_1 , фактично доглядає за дітьми, заохочує до розвитку, та виконує батьківські обов'язки по відношенню до дітей.
Працівниками служби у справах дітей Одеської міської ради було проведено бесіду з неповнолітнім ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , за результатами якої неповнолітній надав письмову згоду на позбавлення батька батьківських прав, та призначення піклувальником ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 (довідка Служби у справах дітей Одеської міської ради від 15 листопада 2024 року № 05/11367/2).
Також неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , надав письмову заяву від 18 серпня 2024 року, в якій повідомив, що у зв'язку з тим, що батько не цікавиться його життям, матеріально не забезпечує, він не проти позбавлення батька батьківських прав. Повідомив, що не проти призначення його опікуном брата - гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 .
У висновку відображено, що Службою у справах дітей Одеської міської ради було повідомлено про наявність у неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , рідних братів: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який проживає разом з батьком - ОСОБА_17 , за адресою: АДРЕСА_4 , та рідних сестер: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_13 (довідка Служби у справах дітей Одеської міської ради від 15 листопада 2024 року № 05/11367/4).
Довідкою Служби у справах дітей Одеської міської ради від 15 листопада 2024 року №05/11367/8 повідомлено про відсутність ощадної книжки у неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Засвідчено, що декларація про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу № 0001-К257-3500 підписана з лікарем - педіатром ОСОБА_20 , матір'ю дитини ОСОБА_8 , з 18 квітня 2019 року.
Відповідно до висновку про стан здоров'я, фізичного та розумового розвитку дитини, виданого 25 квітня 2024 року Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 7» Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , здоров.
Також з висновку вбачається, що працівниками служби у справах дітей Одеської міської ради було проведено бесіду з малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , за результатами якої малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , надала письмову згоду на позбавлення батька батьківських прав, та призначення опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , що засвідчено довідкою Служби у справах дітей Одеської міської ради від 15 листопада 2024 року № 05/11367/1.
Також малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , надала письмову заяву від 18 серпня 2024 року, в якій повідомила, що у зв'язку з тим, що батько не цікавиться її життям, матеріально не забезпечує, вона не проти позбавлення батька батьківських прав. Повідомила, що не проти призначення її опікуном брата - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 .
У висновку засвідчено, що Службою у справах дітей Одеської міської ради також повідомлено, що у малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , є рідні брати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який проживає разом з батьком - ОСОБА_17 , за адресою: АДРЕСА_4 , та рідні сестри ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , що в свою чергу засвідчено довідкою Служби у справах дітей Одеської міської ради від 15 листопада 2024 року № 05/11367/3.
Довідкою Служби у справах дітей Одеської міської ради від 15 листопада 2024 року № 05/11367/7 повідомлено про відсутність ощадної книжки у малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Засвідчено, що декларація про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу № 0001-5ХР7-3500 підписана з лікарем - педіатром ОСОБА_20 , матір'ю дитини ОСОБА_8 з 18 квітня 2019 року.
Відповідно до висновку про стан здоров'я, фізичного та розумового розвитку дитини, виданого 25 квітня 2024 року Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 7» Миколаївської міської ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , здорова.
Також з висновку вбачається, що в ході проведення засідання комісії з питань захисту прав дітей Київської районної адміністрації Одеської міської ради, яке відбулось 12 грудня 2024 року, були присутні: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , а також дружина заявника ОСОБА_10 . ОСОБА_1 наполягав на задоволенні своєї заяви. Повідомив, що після смерті матері фактично виконує батьківські обов'язки щодо виховання дітей, до моменту смерті матері допомагав матеріально.
На запитання членів Комісії до неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , які відносини у них з братом в родині, чи не ображає їх брат, коли останній раз вони бачили батька, чи телефонує він, приходить до школи або можливо передає їм подарунки діти розповіли наступне: в родині брата їм добре, стосунки зі старшим братом гарні, коли останній раз бачили батька не пам'ятають, та починають забувати, як він виглядає. Повідомили, що батько не телефонує, не приїжджає, до школи не приходить, подарунків не передає.
У висновку зазначено, що за наслідком розгляду даного питання і на підставі встановлених обставин, комісія з питань захисту прав дітей Київської районної адміністрації Одеської міської ради дійшла до висновку, що батько дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на фізичний розвиток дітей тощо, всі зазначені вище фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як винну поведінку батька та свідоме нехтування ним своїх батьківських обов'язків.
Надаючи оцінку вказану висновку, судом враховується висновок Верховного Суду у постанові від 12 жовтня 2022 року по справі №559/1215/19-ц (провадження № 61-8348св22), відповідно до якого, Висновок органу опіки та піклування є документом, який подається для прийняття відповідного рішення судом, тобто він є доказом у цивільній справі, який підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Письмовий висновок органу опіки та піклування щодо розв'язання спору виконує допоміжну функцію при вирішенні спорів, які стосуються прав та інтересів дітей, та спрямований передусім на отримання максимальної інформації щодо обставин, які мають значення для вирішення конкретного спору, оскільки орган опіки та піклування має повноваження встановлювати відомості, одержані у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні тощо.
Під час розгляду справи, сторони по справі у тому числі відповідач не оспорював вищевказаний висновок, не спростовував обґрунтованість або повноту висновку, не надавав жодних доказів в спростування вищевикладених обставин, підтверджених належними і наявними в матеріалах справи доказами.
Крім того, даний висновок підтримано органом опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради у поданій до суду заяві про розгляд справи за їх відсутності.
Також судом приймається, що викладені у висновку органу опіки та піклування обставини та висновку узгоджуються з наявними в матеріалах справи доказами і не суперечать між собою.
За наслідком чого, суд вважає, що висновок Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 09.12.2024 року за №3280/01-11 є повним, обґрунтованим, всебічним, його висновки підтверджуються наявними в матеріалах справи доказах, за наслідком чого приймається судом як належний, достовірний, достатній і допустимий доказ.
Будь-яких інших доказів відповідачем в порушення вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України не надано, як і доказів що відповідачем здійснюються будь-які дії з виховання та утримання власних дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , а також на підтвердження того, що він вчиняв будь-які дії спрямовані на дізнання інформації про долю дітей, цікавиться їх життям і розвитком, піклується про їх фізичний, духовний і моральний розвиток, майбутнім, здійснює будь-які дії спрямовані на утримання власних дітей та в їх інтересах, або дії спрямовані на облаштування житла та умов для проживання дітей, як і доказів на підтвердження погашення заборгованості зі сплати аліментів на дітей.
Також судом встановлено, що позивач, як рідний брат і особа з якою мешкають ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , є належними суб'єктами на звернення до суду з відповідним позовом до суду у відповідності до вимог статті 165 СК України.
При вищевикладених обставинах, дослідивши та надавши оцінку усім доказам наявним в матеріалах справи в цілому, так і кожному доказу окремо, виходячи як з найкращих інтересів малолітніх дітей, суд вважає підтвердженим належними, допустимими, достатніми і достовірними доказами та встановленим, що відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , не виконує покладені на нього обов'язки з виховання та утримання власних дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , не піклується про їх здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, не надає забезпечення дітям, не цікавиться долею дітей, самоусунувся від покладених на нього батьківських обов'язків, що свідчить про ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до власних дітей, за наслідком чого суд вважає наявними правові підстави для позбавлення відповідача батьківських прав у відношенні до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , за наслідком чого позов ОСОБА_1 в цій частині вимог є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Приймаючи вищевикладене, суд зазначає, що за наслідком позбавлення відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , а також враховуючи що мати дітей померла, останні залишають батьківського піклування.
У відповідності до положень статті 58 ЦК України, опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
Згідно зі статтею 59 ЦК України, піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена.
Згідно ст. 243 СК України, опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.
Орган опіки та піклування встановлює опіку над малолітньою особою та піклування над неповнолітньою особою, крім випадків, встановлених частинами першою та другою статті 60 цього Кодексу (стаття 61 ЦК України).
Опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених статтею 60 цього Кодексу (ч.1 ст. 63 ЦК України).
Частинами 3,4 статті 60 ЦК України встановлено, що суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.
Частинами 2-5 статті 63 ЦК України встановлено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою.
Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
При призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи враховується бажання підопічного.
Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 244 СК України опікуном дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа, при призначенні якої органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.
Статтею 64 ЦК України передбачені випадки коли фізична особа, яка не може бути опікуном або піклувальником, у відповідності до яких опікуном або піклувальником не може бути фізична особа:
1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.
Приймаючи викладене, суд зазначає, що позивач по справі ОСОБА_1 одночасно порушив у позові питання про встановлення піклування над неповнолітнім - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та опіку над малолітньою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призначивши їх піклувальником і опікуном - ОСОБА_1 .
Розглядаючи дане питання, судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянином України, документований паспортом громадянина України № НОМЕР_10 , виданий 25.03.2021 року органом 5116, зі строком дії по 25.03.2031 року, РНОКПП НОМЕР_11 .
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та неповнолітній - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і малолітня - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідними братами і сестрами, а також дітьми: ОСОБА_4 та ОСОБА_13 .
Позивач, разом з неповнолітнім братом - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітньою сестрою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також з батьком - ОСОБА_4 , що підтверджується отриманою судом відповіддю з відповіді з Управління соціального захисту населення в Київському районі міста Одеси від 20.08.2024 року за вих. №16.0109/3086, спільно постановлені на облік внутрішньо-переміщених осіб та тимчасово зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 .
У відповідності до договору оренди квартири (житлового приміщення) від 12.06.2023 року, дане житлове приміщення - квартира АДРЕСА_5 , наймана у строкове безоплатне користування громадянином ОСОБА_1 у ОСОБА_15 для власного проживання разом з членами сім'ї: ОСОБА_10 (дружиною); ОСОБА_2 (братом); ОСОБА_3 (сестрою), терміном по 12.06.2026 року.
Позивач - ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України га посадах осіб рядового складу у складі Військової Частини НОМЕР_12 , на підставі укладеного контракту про проходження громадянами України військової служби від 09.06.2023 року.
Згідно зі службовою характеристикою, виданою В/Ч НОМЕР_13 Збройних Сил України Міністерства Оборони України, ОСОБА_1 проходить військову службу в лавах Збройних Сил України, у військовому званні - старший матрос та займає посаду стрілець - зенітник 3 зенітного ракетного відділення 2 зенітного ракетного взводу. За місцем проходження служби характеризується добре.
Згідно з довідкою вказаної військової частини , ОСОБА_1 на обілку у районному відділу поліції, наркологічному, психоневрологічному, шкіро венерологічному та протитурбекульозному диспансерах за місцем проживання не знаходиться.
Відповідно до повного витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявної судимості" серії ВР № 004170398, виданого Департаментом інформатизації Міністерства - внутрішніх справ України встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , на території України станом на 17 червня 2024 року до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.
Згідно з довідкою, наданою Комунальним некомерційним підприємством «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я Одеської обласної ради" Одеської обласної державної адміністрації Департаменту охорони здоров'я від 03 липня 2024 року № 4393, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , згідно з даними архіву, реєстратури та картотеки на наркологічному обліку не значиться.
Відповідно до довідки, наданої Комунальним некомерційним підприємством «Міський психіатричний диспансер" Одеської міської ради від 20 червня 2024 року № 430, за результатами проходження психіатричного огляду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , без ознак психічного захворювання.
Згідно з довідкою про грошове забезпечення та інші доходи, виданої 02.08.2024 військовою частиною НОМЕР_13 за вих. №572, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , працевлаштований як військовослужбовець, та отримує постійну щомісячну заробітну плату.
Як вбачається, питання про доцільність призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , піклувальником неповнолітнього - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та опікуном над малолітньої - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розглядалось Органом опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради одночасно з розглядом питання про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно вказаних дітей, за наслідком чого у наданому до суду висновку від 09.12.2024 року за вих. №3280/01-11 вказано наслідок рішення, згідно з яким комісія з питань захисту прав дітей Київської районної адміністрації Одеської міської ради вважає доцільним призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , піклувальником неповнолітнього - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та опікуном над малолітньої - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У висновку в частині розгляду даного питання засвідчено, що відповідно до характеристики, наданою сусідами за місцем реєстрації - ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 на ОСОБА_1 , який проживав за адресою: АДРЕСА_4 , останній характеризується виключно з позитивного боку. Проживав разом зі своєю сім'єю матір'ю - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , батьком - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , братом - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , сестрою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . З раннього віку піклувався про свого брата та сестру. Після розлучення батьків допомагав та підтримував матір. Батько після розлучення ніяким чином не допомагав родині, участі у житті та вихованні дітей не приймав.
Засвідчено, що дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , надала письмову згоду, на призначення піклувальником неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та опікуном малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , її чоловіком - ОСОБА_1 .
У мотивувальній частині висновку встановлено, що згідно з висновком оцінки потреб сім'ї Центру соціальних служб Одеської міської ради від 10 травня 2024 року, ОСОБА_1 , фактично доглядає за дітьми, заохочує до розвитку, та виконує батьківські обов'язки по відношенню до дітей.
Засвідчено, що працівниками служби у справах дітей Одеської міської ради було проведено бесіду з неповнолітнім ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який надав письмову згоду у тому числі призначення його піклувальником ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , що засвідчено довідкою Служби у справах дітей Одеської міської ради від 15 листопада 2024 року № 05/11367/2.
Також неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , надав письмову заяву від 18 серпня 2024 року, в якій повідомив зокрема, що не проти призначення його опікуном брата - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 .
Висновок додатково містить інформацію про те, що працівниками служби у справах дітей Одеської міської ради також було проведено бесіду і з малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка за результатами бесіду у тому числі повідомила, що згодна на призначення її опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , що засвідчено довідкою Служби у справах дітей Одеської міської ради від 15 листопада 2024 року № 05/11367/1.
Також малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , надала письмову заяву від 18 серпня 2024 року, в якій повідомила зокрема, що не проти призначення її опікуном брата - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 .
Як вже судом зазначалось, у висновку відображено, що в ході проведення засідання комісії з питань захисту прав дітей Київської районної адміністрації Одеської міської ради, яке відбулось 12 грудня 2024 року, були присутні: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , а також дружина заявника ОСОБА_10 . На запитання членів Комісії до неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , які відносини у них з братом в родині, чи не ображає їх брат, коли останній раз вони бачили батька, чи телефонує він, приходить до школи або можливо передає їм подарунки діти розповіли наступне: в родині брата їм добре, стосунки зі старшим братом гарні, коли останній раз бачили батька не пам'ятають, та починають забувати, як він виглядає. Повідомили, що батько не телефонує, не приїжджає, до школи не приходить, подарунків не передає.
Будь-яких доказів, які б суперечили висновкам викладених у вказаному висновку з питань доцільності призначення позивача піклувальником і опікуном дітей, матеріали справи не містять.
Приймаючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач є рідним братом і особою, з якою проживають неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . Позивач є працевлаштованим, має постійний дохід, характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності не притягувався, у розшуку не перебуває, будь-яких заперечень за станом здоров'я для здійснення опіки та піклування не має, з дітьми має гарні стосунки, обставин встановлених статтею 64 СК України судом не встановлено.
За наслідком викладеного в цілому, враховуючи висновок Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 09.12.2024 року за вих. №3280/01-11, виходячи з найкращих інтересів дітей, суд вважає доцільним і необхідним встановити піклування над неповнолітнім - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та опіку над малолітньою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призначивши їх піклувальником і опікуном відповідно - громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , за наслідком чого вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача аліментів на неповнолітнього - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і малолітню - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд зазначає наступне.
Частинами 2, 3 ст. 166 СК України встановлено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Згідно зі ст. 180, ч. 2 ст. 181 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Виходячи з викладеного, суд зазначає, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно неповнолітнього - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і малолітньої - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не позбавляє відповідача обов'язку з утримання дітей.
Разом з тим, суд зазначає, що як вже судом встановлено в провадженні Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження з примусового виконання судового наказу №2-н/488/160/18, виданого 18.05.2018 року Корабельним районним судом міста Миколаєва про стягнення з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_8 аліментів на неповнолітніх: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частки від усіх видів його доходів (заробітку), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12.04.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
У відповідності до розрахунку складеного державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 01.04.2024 року за вих. №64617, в межах вказаного виконавчого провадження у ОСОБА_4 наявна заборгованість по сплаті аліментів, яка станом на 01.04.2024 року становить в загальному розмірі 106748,56 грн.
У відповідності до ч. 7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Приймаючи встановлені обставини, відсутню інформацію щодо стадії виконавчого провадження, у відповідності до положень ч.7 ст. 81 ЦПК України, судом здійснено перевірку щодо стадії вказаного виконавчого провадження у Автоматизованій системі виконавчого провадження, доступ до якої забезпечується за посиланням: https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors та встановлено наявність вказаного виконавчого провадження, яке станом на час ухвалення даного рішення суду є триваючим.
Приймаючи вищевикладене судом встановлено, що станом на час ухвалення рішення суду, виконавче провадження зі стягнення з ОСОБА_4 аліментів на неповнолітнього - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і малолітню - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є триваючим та не завершене.
Будь-яких доказів на підтвердження того, що за наслідком смерті матері дітей, вказане виконавче провадження було завершено, у тому числі стягнення аліментів з відповідача припинено, матеріали справи не містять.
Одночасно судом враховується, що державний виконавець не позбавлений права на звернення до суду з заявою про встановлення чи зміну способу або порядку його виконання у відповідності до положень статті 435 ЦПК України.
Також судом приймається, що у відповідності до положень статті 247 СК України, встановлення опіки та піклування не припиняє права дитини на отримання пенсії, аліментів, відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника та інших соціальних виплат, призначених дитині відповідно до законів України, а також права власності дитини на ці виплати.
За наслідком викладеного, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення аліментів з ОСОБА_4 аліментів на неповнолітнього - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і малолітню - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , необґрунтованими та не підлягаючими до задоволення.
Ухвалюючи рішення суду по даній справі, судом враховується, що відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України,цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Згідно з ч. 2 ст. 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи викладене в цілому, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині: позбавлення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; встановити над малолітньою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , опіки, призначивши її опікуном - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_11 ; встановлення над неповнолітнім - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , піклування, призначивши його піклувальником - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_11 . В іншій частині вимоги позивача про стягнення аліментів є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Згідно з ч.1, 2, 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Судом враховується, що позивач під час звернення до суду звільнений від сплати судового збору за пред'явленим позовом в частині вимог про стягнення аліментів на підставі положень п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
У зв'язку з чим, приймаючи часткове задоволення позову, у відповідності до положення статті 141 ПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в загальній сумі 2422 гривні 40 копійок.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-18, 76-89, 141, 259, 263-265, 280-282, 352 - 354 ЦПК України, ст.ст. 164, 165, 166, 180, 182, 243, 244, 247 СК України, ст. ст. 58-64 ЦК України, суд,
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 та малолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 9), про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів - задовольнити частково.
Позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Встановити над малолітньою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , опіку, призначивши її опікуном - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_11 .
Встановити над неповнолітнім - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , піклування, призначивши його піклувальником - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_11 .
У задоволенні позову ОСОБА_1 в решті позовних вимог про стягнення аліментів - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_11 , у відшкодування витрат зі сплати судового збору - 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий Л. В. Калініченко