Справа № 172/1669/24
Провадження № 2-а/947/63/25
18.02.2025 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого суді - Куриленко О.М.
за участю секретаря судового засідання - Солтановської Ю.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в залі суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області капрала поліції Суслова Віктора Сергійовича, третя особа: Управління патрульної поліції в Одеській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення і закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,
25 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Васильківського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2024 року вказана справа була передана Павлоградському міськрайонному суду Дніпропетровської області за підсудністю у порядку ст.25 КАС України. Згідно вказаної ухвали, суд, вважаючи, що позивач ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , дана адміністративна справа не підсудна Васильківському районному суду Дніпропетровської області, і підлягає передачі за підсудністю до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування) позивача.
За результатами автоматизованого розподілу справа була передана на розгляд судді Перекопському М.М.
Однак, ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Перекопського М.М. від 18.11.2024 року вказану справу було передано на розгляд до Київського районного суду м. Одеси на підставі статті 29 КАС України.
Ухвалою судді від 13 січня 2025 року прийнято до провадження та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області капрала поліції Суслова Віктора Сергійовича, третя особа: Управління патрульної поліції в Одеській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення і закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Роз'яснено ОСОБА_1 його право на звернення до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача належним відповідачем.
Указана ухвала була надіслана представнику позивача - Гамову Владиславу Володимировичу, на електронну пошту, вказану ним в позовній заяві: ІНФОРМАЦІЯ_1 13.01.2025 року.
07.02.2025 року засобами поштового зв'язку від представника третьої особи Управління патрульної поліції в Одеській області - Павла Морозова надійшли пояснення третьої особи щодо позову, в яких категорично не погоджуються з вимогами позивача, вважали їх неоргрунтованими, такими, що не відповідають дійсності та нормам діючого законодавства України, спрямованими на намагання позивача уникнути адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правовпорушення, у зв'язку з чим просили залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 10.09.2024 року о 11 год. 08 хв. інспектором 1-го взводу 1-ої роти 1-го батальйону полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Сусловим В.С. виявлено транспортний засіб марки ВМW 3281, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням громадянина ОСОБА_1 , який керував вищезазначеним транспортним засобом зі швидкістю 114 км/год в населеному пункті, де дозволена швидкість 50 км/год, перевищивши встановлені обмеження швидкості руху на 25 км/год, та при цьому при перевірці документів через Інформаційний портал Національної поліції поліцейським, було встановлено що вказаний водій ОСОБА_1 був позбавлений права керування на момент зупинки, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП (ч. 4 ст. 122 КУпАП в частині перевищення швидкості було об'єднано згідно ст. 36 КУпАП).
Вказане адміністративне правопорушення було зафіксовано лазерним вимірювачем швидкості руху транспортних засобів LTI 20/20 ТruСАМ II ТС008402 та підтверджується відеозаписами та роздруківкою із вищезазначеного лазерного вимірювача швидкості руху, та відеозаписом з портативних відеореєстраторів поліцейських.
Факт позбавлення права керування ОСОБА_1 підтверджується постановою Тернівського районного суду Дніпропетровської області по справі №194/1940/23 від 22.02.2024 року. Постанова набрала законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 та п. 1 ч. 1 ст. 284 КУпАП інспектор 1-го взводу 1-ої роти 1-го батальйону полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Суслов В.С. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3019680 від 10.09.2024 року, згідно якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 гривень 00.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.ст. 1, 13 Закону України «Про Національну поліцію», поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Як передбачено ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб'єкта при здійсненні ними публічно владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.6 ст.4 КАС України).
Відповідно до ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
У даній справі позивач оскаржує постанову серії ЕНА №3019680 від 10.09.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, винесену інспектором 1-го взводу 1-ої роти 1-го батальйону полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Сусловим В.С., якою позивача - ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.
В якості відповідача позивачем було визначено інспектора 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області капрала поліції Суслова Віктора Сергійовича, адресу зазначено - м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 5, що територіально відноситься до Київського району м. Одеси.
Суд звертає увагу на тому, що пунктом 7-1 частини другої статті 255 КУпАП передбачено, що у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-20 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.
Частиною третьою статті 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч. 4 ст. 126 КУпАП, посадові особи відповідного орану діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції.
Отже, відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 17 вересня 2020 року по справі №742/2298/17, який відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, суд враховує при застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Згідно з положеннями ст.46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (частини 1 та 2 ст.222 КУпАП).
При цьому, приписами ч.1 ст.13 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.
Відповідно до ч.1 ст.15 «Про Національну поліцію» територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.
Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, є саме орган Національної поліції - суб'єкт владних повноважень, а не підрозділ Національної поліції або ж особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Правову позицію з даного питання було висловлено Верховним Судом у постанові від 26 грудня 2019 року по справі №724/716/16-а (провадження № К/9901/12750/18).
З огляду на викладене, оскільки відповідач - інспектор 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області капрал поліції Суслов Віктор Сергійович, не може виступати відповідачем у справі за адміністративним позовом, суд зазначає, що належним відповідачем може бути лише орган Національної поліції, від імені якого діяв співробітник поліції, і який є юридичною особою.
Суд звертає увагу на те, що органом Національної поліції у цьому випадку є Департамент патрульної поліції, тобто суб'єкт владних повноважень, від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, оскільки інспектор патрульної поліції є посадовою особою відповідного органу, який діє не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а Управління патрульної поліції в Одеській області є лише територіальним підрозділом Департаменту патрульної поліції та не має статусу юридичної особи.
При цьому, чинний КАС України, на відмінну від ЦПК України та ГПК України, не передбачає можливості розгляду справи за місцезнаходженням філії або представництва юридичної особи.
Таким чином, належним відповідачем є Департамент патрульної поліції Національної поліції України.
Так, Департамент патрульної поліції Національної поліції України є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, має печатку із зображенням Державного Герба України, інші печатки, штампи, бланки зі своєю повною та скороченою назвою, необхідні для здійснення його поточної діяльності.
Згідно детальної інформації про юридичну особу, місцезнаходженням Департаменту патрульної поліції є місто Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 3, що територіально відноситься до Солом'янського району м. Києва.
При цьому, суд враховує, що відповідно до ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Право на «суд, встановлений законом», охоплює не лише правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, що регулюють його діяльність (рішення ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24), у тому числі всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (рішення ЄСПЛ у справі Leo ZAND v. Austria, заява № 7360/76, § 68). Якщо суд не має юрисдикції судити підсудного відповідно до чинних положень національного права, він не є «встановленим законом» (рішення ЄСПЛ у справах Jorgic v. Germany, заява 74613/01, § 64).
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 318 КАС України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
Отже, порушення адміністративним судом правил як предметної, так і територіальної підсудності є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Наведене дає підстави стверджувати, що процесуальний закон забороняє адміністративним судам розглядати справи, які йому територіально не підсудні, і зобов'язує суд направити таку справу на розгляд за встановленою законом підсудністю.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч.3, 4, 5, 6 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави. Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.
Ухвалою судді від 13.01.2025 року при відкритті провадження у справі ОСОБА_1 було роз'яснено його право на звернення до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача належним відповідачем.
При цьому, відповідно до ст. 48 КАС України, суд може замінити первісного відповідача належним відповідачем тільки за згодою позивача.
Однак, відповідного клопотання заявлено не було, що виключає можливість задоволення позову пред'явленого до неналежного відповідача.
Враховуючи вищенаведене, оскільки належним відповідачем є Департамент патрульної поліції Національної поліції України, при цьому, відповідного клопотання про заміну неналежного відповідача належним відповідачем заявлено не було, що виключає можливість задоволення вимог про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, тому адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області капрала поліції Суслова Віктора Сергійовича, третя особа: Управління патрульної поліції в Одеській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення і закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою у позові судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 77, 160-163, 241-246, 257-262, 286, 293, 295 КАС України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області капрала поліції Суслова Віктора Сергійовича, третя особа: Управління патрульної поліції в Одеській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення і закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, - відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О. М. Куриленко