13 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 464/7111/14-к
провадження № 51-3242км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
у режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_6 з доповненнями і змінами залишено без задоволення, а вирок Сихівського районного суду м. Львова від 21 грудня 2016 року відносно ОСОБА_6 - без змін.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 18 квітня 2024 року відмовив засудженому ОСОБА_6 у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Львівського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року, а заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Львівського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року повернув засудженому.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись з ухвалою Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року засуджений ОСОБА_6 звернувся до суду з касаційною скаргою, у якій порушує питання про перегляд зазначеного рішення, просить його скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги, викладені у касаційній скарзі, ОСОБА_6 вказує на безґрунтовність висновку апеляційного суду про відсутність підстав для поновлення процесуального строку стосовно перегляду ухвали Львівського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року за нововиявленими обставинами та необґрунтоване повернення судом його заяви. На переконання засудженого, суд апеляційної інстанції проігнорував положення ч. 4 ст. 461 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), на які він посилався у своїй заяві про поновлення процесуального строку.
Також засуджений уважає, що до висновку про наявність підстав для повернення його заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Львівського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року суд не міг дійти без перевірки матеріалів кримінального провадження, наполягає, що у його заяві належним чином обґрунтовано наявність відповідних нововиявлених обставин.
Звертає увагу Суду, що кримінальним процесуальним законом не передбачено відмови у відкритті провадження за заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами і свої доводи обґрунтовує з посиланням на постанову Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2018 року (справа № 761/25093/16, провадження № 51-1105км18).
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_6 та його захисник підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 вважав вимоги касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 такими, що підлягають задоволенню частково, просив скасувати оскаржену ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи у такій спосіб судову практику на однакове застосування норм права.
Частиною 2 ст. 434-1 КПК передбачено, що суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає кримінальне провадження на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи іншої об'єднаної палати.
Під час розгляду касаційної скарги ОСОБА_6 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року, якою відмовлено в поновленні строку на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Львівського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року та повернено заяву засудженого, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстави до передачі цього провадження на розгляд об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, передбаченої ч. 2 ст. 434-1 КПК.
Так, колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - ККС) у складі Верховного Суду (далі - ВС) у постанові від 26 березня 2024 року (провадження № 3766км18, справа № 401/1156/15-к) дійшла висновку, що в провадженні, де засуджений у відповідній заяві вказує на існування нововиявлених обставин, які на його думку, спростовують винуватість у вчиненні ним злочину, зокрема на наявність документів, що містяться у 15 (п'ятнадцятому) томі кримінальної справи, відповідно до вимог ч. 4 ст. 461 КПКперегляд судового рішення за нововиявленими обставинами строками не обмежено. Хоча засуджений у своїй заяві і порушував питання про поновлення строку на її подачу з урахуванням поважності причин пропуску такого строку, проте одночасно зазначив обставини, які на його думку, спростовують винуватість у вчиненні ним злочинів, зокрема на наявність документів, що містяться у 15 (п'ятнадцятому) томі кримінальної справи.
За таких обставин колегія суддів фактично дійшла висновку про те, що положення ч. 1 ст. 461 КПК не підлягають застосуванню.
З такої ж правозастосовної позиції виходила колегія суддів Другої судової палати ККС ВС у постанові від 10 листопада 2020 року (провадження №51-3935км20, справа № 676/7843/19), яка визнала, що суд першої інстанції помилково застосував положення ч. 1 ст. 461 КПК, оскільки у заяві засудженого ставилось питання щодо обставин, які підтверджують його невинуватість у злочині, за яким його було визнано винуватим та засуджено, а тому така заява, згідно ч. 4 ст. 461 КПК, не була обмежена строками звернення до суду та, відповідно, засуджений не повинен був звертатися до суду із клопотанням про поновлення йому процесуального строку.
Натомість колегія судів Третьої судової палати ККС ВС у постанові від 09 червня 2021 року (справа № 647/2684/20, провадження № 51-1765км21) виходила з того, що ч. 4 ст. 461 КПК підлягає застосуванню у разі дотримання приписів ч. 1 цієї статті, яка визначає, що особа може звернутися з відповідною заявою протягом 3 місяців після того, як дізналася або могла дізнатися про ці обставини. Колегія суддів дійшла висновку, що постановивши ухвалупро відмову у поновленні строків на подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, які на думку засудженого спростовують винуватість у вчиненні ним злочину, місцевий суд резонно врахував те, що клопотання не містить обґрунтованих причин пропуску процесуального строку, і апеляційний суд правильно погодився із таким рішенням. Отже, колегія суддів визнала необґрунтованими доводи щодо незаконності судових рішень у частині відмови у поновленні строків на подачу заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, де у клопотанні засуджений указував, що керувався положеннями ч. 4 ст. 461 КПК, за якими перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами строками не обмежено.
На переконання колегії суддів не застосування положень ч. 1 ст. 461 КПК в провадженнях, де йдеться про обставини, передбачені ч. 4 ст. 461 КПК, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Процедура перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами за змістом глави 34 КПК має певні етапи:
1. перевірка заяви на предмет її відповідності вимогам процесуального закону щодо суб'єктів (ст. 460 КПК), строку звернення (ст. 461 КПК), оформлення (ст. 462 КПК) та порядку подання (ст. 463 КПК);
2. вирішення питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими обставинами за заявою про перегляд судового рішення, що набрало законної сили на цій підставі (ст. 464 КПК);
3. розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та ухвалення судового рішення за наслідками такого розгляду (статті 466, 467 КПК).
Положення ч. 1 ст. 461 КПК, згідно з якими «заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом трьох місяців після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини», підлягають застосуванню в кожному провадженні, як такі, що не передбачають виключень (винятків) щодо їх використання.
Співвідношення процесуальних норм, передбачених відповідними частинами ст. 461 КПК, дозволяє дійти висновку, що ч. 1 та частини 2-4 цієї статті регламентують різні процесуальні строки.
Так, частина перша встановлює строки звернення з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини, які обчислюються із урахуванням положень ст. 115 КПК щодо реалізації першого етапу (з вказаних вище) процедури, передбаченої главою 34 КПК.
В свою чергу, частини друга, третя і четверта статті 461 КПК встановлюють строки протягом яких рішення може бути переглянуто в аспекті реалізації положень статей 464, 466, 467 вказаного Кодексу (другий та третій етапи процедури, визначеної главою 34).
Тобто, ч. 1 ст. 461 КПК чітко вказує, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом трьох місяців після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини. Таким чином, цей строк встановлено виключно для особи, яка звернулась до суду, і він відраховується з того моменту, коли вона дізналась про обставини, які вважає нововиявленими.
Водночас, частини 2-4 ст. 461 КПК встановлюють строки, протягом яких допускається перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а не строки протягом яких особа може звернутись до суду з відповідною заявою.
Так, виправдувальний вирок може бути переглянутий виключно протягом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Для обвинувального вироку встановлено два строки: перший - коли нововиявлені обставини свідчать про вчинення більш тяжкого злочину, тоді - протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за більш тяжкий злочин; другий - коли нововиявлені обставини підтверджують невинуватість засудженого або вчинення ним менш тяжкого кримінального правопорушення, тоді перегляд строками не обмежено.
На переконання колегії суддів вказані вище норми однозначно вказують, що учасник кримінального провадження може звернутись з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами протягом трьох місяців з моменту, коли йому стало відомо про такі обставини, поза межами якого - може клопотати про його поновлення відповідно до приписів кримінального процесуального закону.
В свою чергу суд має право переглянути судове рішення або в межах строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (за частинами 2, 3 статті 461 КПК), або і поза межами строків давності (за правилами ч. 4 ст. 461 КПК).
Разом із тим, правила частин 2-4 ст. 461 КПК підлягають застосуванню із урахуванням приписів частини 1 цієї статті, які визначають строк, протягом якого можуть бути подані відповідні заяви учасниками кримінального провадження, які не підпорядковуються і не змінюються положеннями частин 2-4 вказаної статті.
Приписи ч. 3 ст. 464 КПК у їх взаємозв'язку із ч. 3 ст. 429 КПК дають підстави до висновку, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, подана після закінчення строку на її подання (ч. 1 ст. 461 КПК), якщо особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення, має бути повернута особі, яка її подала.
Перевіряючи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами на предмет її відповідності вимогам процесуального закону, необхідно зважати, що кримінальний процесуальний закон не встановлює положень, за якими приписи ч. 1 ст. 461 КПК не підлягають застосуванню.
За таких обставин колегія суддів Третьої судової палати ККС ВС вважає за необхідне відступити від висновків в постановах Другої судової палати ККС ВС від 10 листопада 2020 року (справа № 676/7843/19, провадження № 51-3935км20) та від 24 березня 2024 року (справа № 401/1156/15-к, провадження № 51-3766км18), оскільки виходить із правової позиції щодо застосування ч. 1 ст. 461 КПК в подібних правовідносинах, відмінної від раніше висловленої Верховним Судом у цих рішеннях.
Таким чином, з метою формування єдиної правозастосовчої практики кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК підлягає передачі на розгляд об'єднаної палати ККС ВС.
Керуючись статтями 433, 434, 434-1, 434-2, 441 КПК, Верховний Суд
постановив:
Передати на розгляд об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду кримінальне провадження (справа № 464/7111/14-к) за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3